Рішення

від 06.12.2024 по справі 490/6227/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/6227/24

н\п 2/490/2859/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Горбань М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_3 , який представляє інтереси позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій представник просить ухвалити рішення, яким визнати договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Південною товарною біржею 25.10.1996 року за №5680 дійсним.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.07.2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М. та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання сторони у справі не з`явилися з невідомих суду причин. Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив суд провести розгляд справи за його відсутності зазначаючи при цьому, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Враховуючи думку представника позивача, який просить розглядати справу за його відсутності суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на Південній товарній біржі 25.10.1996 року року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 .

Згідно із пунктом 2 цього договору, продаж вчинено за 1256,00 гривень, які продавець одержав до підписання цього договору.

Також у договорі зазначено, що договір підлягає реєстрації в Миколаївському бюро технічної інвентаризації.

Даний договір відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований Південною товарноюбіржеюв журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № НОМЕР_1 .

Відповідно до реєстраційного напису на документі про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 - зареєстровано за ОСОБА_1 , за реєстровим №17079 від 29.10.1996 року у ММБТІ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

У даному випадку біржова угода укладена у 1996 року, тому спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР.

Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.

Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).

У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.10.1996 року зареєстрованого за №5680 слідує, що ця угода укладена на Південній товарній біржі відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

За своїм змістом договір від 25.10.1996 року, укладений на Південній товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.

Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.

Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства позивачем була виконана та проведена реєстрація отриманого у власність квартира АДРЕСА_2 у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 29.10.1996 року (за реєстровим № 17079).

Зі змісту договору від 25.10.1996 року також слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 1256,00 гривень.

Відповідно до відомостей наданих КП ММБТІ від 17.07.2024 року, станом на 28.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.10.1996 року, зареєстрованого на Південній товарнійбіржіза №5680, зареєстрованого в КП «ММБТІ» 29.10.1996 року за №17079.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.

Біржову угоду договір купівлі-продажунерухомого майна№6580від 25.10.1996року укладенийна Південнійтоварній біржіміж ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що зареєстрований КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №17079 слід визнати дійсною.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 273,280, 353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Договір №6580купівлі-продажу нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,зареєстрований Південноютоварною біржеюза№5680 від 25.10.1996 року, та в подальшому зареєстрований КП «ММБТІ» за №17079 від 29.10.1996 року - визнати дійсним.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Центральним районним судом міста Миколаєва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.

Суддя Шолох Л.М.