Постанова

від 05.12.2024 по справі 921/150/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. Справа №921/150/24

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів:КРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

за участю представників учасників від:

скаржника - Поліщук П.П.(адвокат);

кредитора АТ Ощадбанк Маракіна О.Г. (адвокатка);

кредитора ГУ ДПС у Тернопільській області Рацин Р.Р. (в порядку самопредставництва);

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№01-05/3018/24 від 24.10.2024)

на ухвалуГосподарського суду Тернопільської області від 07.10.2024 (повний текст - 10.10.2024, суддя Охотницька Н.В.)

у справі№921/150/24

за заявою боржника ОСОБА_1 , м.Тернопіль

про неплатоспроможність фізичної особи

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 09.05.2024 відкрито провадження у справі №921/150/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Деяка Ярослава Михайловича.

Здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 .

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 07.10.2024 закрив провадження у справі №921/150/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , припинив процедуру реструктуризації боргів боржника, припинив повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Деяка Ярослава Михайловича, припинив дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Деяка Я.М. про витребування інформації - залишив без розгляду.

Суд вказав, що оскільки боржниця у поданих деклараціях та у виправлених деклараціях не зазначила повної та достовірної інформації про своїх матір та дочку, а також їх майновий стан, то суд позбавлений можливості вчинити усі передбачені Кодексом України з процедур банкрутства заходи. Відтак дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, адже поведінка боржниці свідчить про невідповідність її процесуальної поведінки критерію «добросовісності», який є визначальним при вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Подана апеляційна скарга обґрунтована такими обставинами:

- суд не надав належної правової оцінки обставинам не зазначення певних відомостей в деклараціях щодо того, чи вказане є проявом дійсної недобросовісності боржниці, намагання її приховати свої доходи (тобто внаслідок умислу) або зумовлене певними об`єктивними труднощами у реалізації необхідних дій боржницею з урахуванням важких життєвих обставин боржниці;

- суд не навів мотивів, з яких він вважає, що відсутність у первинних деклараціях боржниці відомостей про членів сім`ї, які проживають окремо та ідентифікаційними даними яких боржниця не володіє, має саме умисний і недобросовісний характер та таке не зазначення вчинене на шкоду кредиторам;

- суд не врахував, що боржниця та її представник добросовісно користувалися процесуальними правами та сумлінно виконували процесуальні обов`язки, надали суду інформацію про членів сім`ї та деякі додаткові відомості про них та їх активи, що уже не дозволяє стверджувати про бажання боржника приховати інформацію про членів сім`ї;

- процес закінчення перевірки боржниці ще не завершився, адже вказане може мати місце виключно після розгляду зборами кредиторів звіту арбітражного керуючого. До цього часу, боржник має право подати виправлену декларацію;

- суд не взяв до уваги клопотання арбітражного керуючого про витребування інформації, в якому він зазначив, що перевірка декларацій боржника ще не завершилася. Арбітражний керуючий також вказав, що після отримання необхідної інформації, ним буде підготовлено остаточний звіт, у якому буде відображено виявлені неточності декларації боржниці, в тому числі щодо членів сім`ї, їх доходів та активів, а також заявлено вимогу усунення таких недоліків шляхом подання виправленої декларації. Відтак вважає, що суд позбавив арбітражного керуючого можливості завершити перевірку декларації боржниці та отримати відомості, які сама боржниця не в змозі отримати самостійно. Відповідно боржниця позбавлена не лише права, але й єдиної можливості отримати та надати суду уточнену інформацію після завершення перевірки.

20.11.2024 через систему «Електронний суд» арбітражним керуючим Деяком Я.М. сформовано письмові пояснення по справі, які судом було залишено без розгляду, так як вони подані поза межами встановленого строку.

АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Вважає, що не зазначення боржницею інформації про членів її сім`ї є недотримання вимог КУзПБ та не може вважатись певними неточностями в декларації про майновий стан, оскільки відсутність такої інформації позбавляє можливості суд визначити обсяги майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, а також зумовлює відсутність у кредиторів відомостей щодо реального майнового стану боржника.

Інших клопотань та заяв, в порядку ст.207 ГПК України, учасники у справі не подавали.

Присутні у судовому засіданні представники учасників у справі виклали свої доводи, міркування та заперечення щодо вимог апеляційної скарги. Арбітражний керуючий в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та розгляд апеляційної скарги, адже був присутній в попередньому судому засіданні, на якому також виклав свої доводи по суті апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

В преамбулі КУзПБ закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

З наведеного слідує, що процедура неплатоспроможності фізичних осіб була введена законодавцем як інструмент виходу правовим способом зі скрутного фінансового становища для приватних осіб, а саме задля звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Таким чином, КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов`язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.

За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

Як вбачається із приписів п. 11 ч. 3, 5 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається, у тому числі, декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.

Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.

Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Частиною 2 ст. 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.

Згідно з ч. 5 ст. 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд, серед іншого, зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.

Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов`язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).

Отже, ця судова процедура є першим, обов`язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об`єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.

Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

Тому до боржника - фізичної особи, КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже, обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), а також у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;

- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);

- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУзПБ);

- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).

Також, КУзПБ задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, передбачено:

- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п`яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 КУзПБ;

- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ);

- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо: порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству, боржник не погасив борги, що підлягають обов`язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 КУзПБ або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 КУзПБ);

- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 КУзПБ).

Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

Задля ефективної реалізації боржником цього права КУзПБ передбачає участь арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи, залежно від судової процедури - як керуючого реструктуризацією боргів або керуючого реалізацією майна боржника.

Поряд із загальним правовим статусом арбітражного керуючого, закріпленим у статті 12 КУзПБ, деякі його аспекти у справах про неплатоспроможність фізичних осіб конкретизовано статтею 114 КУзПБ, а особливості механізму реалізації - у інших нормах Книги четвертої цього Кодексу.

За статтею 114 КУзПБ арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати інформацію і документи, що містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю; здійснювати огляд майна боржника.

Керуючий реструктуризацією зобов`язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п`ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.

Суд звертає увагу, що своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів.

Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 116, 120 КУзПБ, за змістом яких визначено порядок дій та перелік документів і відомостей, необхідних для подання заявником при зверненні до суду разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а також визначено наслідки відкриття провадження як безпосередньо для боржника, так і для його кредиторів.

Системний аналіз положень статті 116 КУзПБ дає підстави для висновку про те, що одним з документів, який заявник обов`язково повинен додати до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є декларація про майновий стан боржника за три роки (кожен окремо), які передували зверненню заявника до суду з відповідною заявою. Така декларація подається за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства, та повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї.

Водночас положеннями статті 116 КУзПБ визначено перелік осіб - членів сім`ї боржника, до яких законодавець з метою реалізації положень КУзПБ щодо відновлення платоспроможності боржника відніс осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інших осіб, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Судове тлумачення частини п`ятої статті 116 КУзПБ, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників - фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім`ї такого боржника в обов`язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов`язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов`язків.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20.

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема, шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ, встановлення судом обставин щодо надання боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації та ненадання суду виправленої декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї, є підставою для прийняття судом рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи.

Відтак, з метою повного та всебічного дослідження, інформація у декларації про майновий стан боржника у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи повинна бути повною, достовірною та обґрунтованою, оскільки закриття судом провадження у справі на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ може призвести до негативного наслідку у вигляді обмеження господарського суду протягом одного року з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, визначених цією частиною, на відкриття провадження у новій справі про неплатоспроможність щодо того самого боржника.

Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме:

- боржник подає суду декларації;

- керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту;

- отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.

При цьому, нормами КУзПБ не передбачено здійснення перевірки керуючим реструктуризацією виправленої декларації, тому зазначена в ній інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.

Разом з тим, аналіз положень статті 116 КУзПБ дає підстави для висновку, що законодавцем не передбачено право суду щодо зобов`язання боржника подавати виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї.

Отже, законодавцем встановлено чітку, вичерпну послідовність дій як керуючого реструктуризацією при перевірці декларацій, так і боржника при виправленні та поданні до суду вказаних декларацій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання положень ст.116 КУзПБ фізична особа ОСОБА_1 разом із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність подала до господарського суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021-2024 роки. Датою складання декларацій за 2021-2022 роки та за 2024 рік (станом на 01.02.2024) є 08.03.2024. Декларація за 2023 рік датована 20.03.2024 і подана на виконання ухвали суду від 18.03.2024 з метою усунення недоліків заяви.

Надалі, керуючим реструктуризацією за результатами перевірки декларацій про майновий стан за 2021-2024 роки, подано суду звіт, у якому зазначено, що розбіжностей із отриманою ним інформацією станом на 21.06.2024 не виявлено.

Поряд з цим, у поданому суду звіті керуючим реструктуризацією встановлено невідповідність даних зазначених боржницею в деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, а саме: ОСОБА_1 у розділі VI "Грошові активи" декларацій про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки не зазначено про наявність коштів на банківському рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у АТ "Комерційний банк "ПриватБанк", у розмірі 7970,32 грн та на банківському рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ "Державний ощадний банк України", у розмірі 16,13 грн.

08.07.2024 представник боржниці подав до суду виправлені декларації про майновий стан боржниці у справі про неплатоспроможність за 2021 - 2024 роки від 05.07.2024.

Як зазначено у заяві, виправлені декларації про майновий стан боржника подані з метою підтвердження її добросовісності та сумлінності, після повторної звірки відомостей про рух коштів на усіх банківських рахунках, із відображенням як виявлених керуючим реструктуризацією коштів, так і дійсних відомостей отриманих за підсумками аналізу виписок по рахунках у банках.

Під час дослідження наявних у справі матеріалів, судом з`ясовано, що у боржниці ОСОБА_1 є донька, яка перебувала на утриманні у неї, про що зазначено також і у вироку Тернопільського міськрайонного суду від 27.03.2015 у справі №607/1830/15-к, посилання на який містяться у додаткових письмових поясненнях боржника (вх. №3329 від 25.04.2024).

Суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні в суді першої інстанції 09.05.2024, був присутній представник боржниці та особисто боржниця, яка підтвердила зазначену обставину та вказувала, що донька вже доросла, у неї власна сім`я та проживає окремо від боржниці.

В попередньому засіданні 25.07.2024 судом з`ясовувалось питання щодо належної перевірки арбітражним керуючим майнового стану боржника, зокрема, судом було звернуто увагу арбітражного керуючого на те, чи проводилась ним перевірка, щодо членів сім`ї боржника.

В матеріалах справи наявний лист від Головного управління ДПС у Тернопільській області, який містить інформацію щодо відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів станом на 28.08.2024 щодо боржниці ОСОБА_1 , а також членів її сім`ї: дочки ОСОБА_2 , матері ОСОБА_3 , батька ОСОБА_4 за період з 01.01.2021 по 01.02.2024.

Інформація щодо вищевказаних членів сім`ї ОСОБА_1 , а також щодо належності останнім нерухомого майна, також вбачається і з долученої нею до клопотання копії відповіді на запит арбітражного керуючого.

Як встановлено судом та зазначено вище, боржниця надала суду виправлені декларації за 2021, 2022, 2024 роки про майновий стан з дотриманням семиденного строку після отримання звіту арбітражного керуючого Деяка Я.М.

Водночас, як слідує із змісту долучених до матеріалів справи виправлених (уточнених) декларацій боржника, а саме розділу "Дані про членів сім`ї боржника", у відповідній графі щодо членів сім`ї боржницею проставлено прочерки. Відповідно, прочерки містяться і в наступних розділах стосовно відомостей про нерухоме, рухоме майно, кошти членів сім`ї боржниці.

Стаття 116 КУзПБ визначає, що до членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Форма декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність затверджена наказом Міністерства юстиції України 21.08.2019 №2627/5 (із наступними змінами).

Під членами сім`ї боржника розуміються особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі, якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п.6 приміток).

В пунктах 8, 9 приміток вказано, що боржник за розділами декларації зазначає всю інформацію про членів сім`ї, яка йому відома та яку він може отримати з офіційних джерел (правовстановлювальні документи, відповідні державні реєстри).

Надаючи оцінку поданим деклараціям та наявних в матеріалах справи доказам, суд першої інстанції встановив, що у деклараціях боржником не зазначено дані про членів її сім`ї, зокрема, дочку та матір. Відтак суд вказав, що відсутність такої інформації позбавляє можливості суд визначити обсяги майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи та свідчить про недобросовісність боржника, що є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Однак із вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з огляду на те, що господарський суд не надав належної правової оцінки обставинам, які стали підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниці, з точки зору того, чи є вони проявом дійсної недобросовісності боржниці, намаганням її приховати свої доходи тощо або зумовлені певними об`єктивними труднощами у реалізації необхідних нею дій.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2024 у справі №920/1128/23 щодо дослідження добросовісності боржника.

Учасниками провадження у справі не надано суду відомостей і такі відсутні в матеріалах справи про те, що саме не зазначення ОСОБА_1 відомостей про членів її сім`ї: доньки та матері, стало підставою приховування відомостей про майновий стан боржниці, що могло б свідчити про умисність її дій та відповідно про її недобросовісність.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки об`єктивним обставинам у цій справі, якими зумовлене ненадання боржницею інформації щодо членів сім`ї боржниці (дочки та матері) та які виникли через складні життєві труднощі, через які вона об`єктивно була позбавлена можливості надати таку інформацію і ненадання такої не свідчить про умисність дій.

Суд першої інстанції також не врахував обставин сумлінної співпраці боржниці та її представника з керуючим реструктуризацією, відкриту її взаємодію з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків, які у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом під час вирішення питання щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали у справі, в матеріалах справи уже була наявною повна інформація про членів сім`ї боржниці (її матір, дочку та зятя), що нівелює твердження суду щодо позбавлення його та кредиторів можливості визначити обсяги майнових активів боржниці.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу на порушення судом першої інстанції порядку постановлення оскаржуваної ухвали.

Так, прийняття рішення про закриття провадження у справі та постановлення оскаржуваної ухвали відбулося у попередньому засіданні суду, а не у підсумковому.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Згідно із ст. 122, ч. 1 ст. 123 КУзПБ попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Керуючий реструктуризацією не пізніше ніж за 10 днів до дня попереднього засідання суду зобов`язаний направити суду, кредиторам та боржнику звіт про результати перевірки декларації боржника.

В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Як вбачається із матеріалів справи, у цій справі суд першої інстанції не постановив ухвали за результатами попереднього судового засідання, що зумовило б обов`язок у керуючого реструктуризацією скликати та провести збори кредиторів, на яких би було розглянуто звіт про результати перевірки майнового стану.

З огляду на зазначене, господарський суд першої інстанції закрив провадження у справі про неплатоспроможність без призначення дати підсумкового судового засідання для розгляду погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, чим допустив процесуальні порушення.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недобросовісність боржниці у справі та наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269 - 270, 275, 280- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2024 у справі №921/150/24 скасувати.

3. Справу №921/150/24 повернути до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду справи про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК