Рішення

від 23.12.2024 по справі 766/14034/24

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/14034/24

н/п 2-а/766/368/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради, Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Дніпровської районної в м. Херсоні ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Вимоги обґрунтувала тим, що відповідно до постанови Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Дніпровської районної в м. Херсоні ради №202/42, винесеної 08.08.2024 року, встановлено, що позивач, 23.07.2024 року близько 20:00 год. за адресою: м.Херсон, вул.Миру, біля будинку 18, в магазині «23 кв.м», будучи власником, здійснила продаж алкогольного напою військовослужбовцю ЗСУ, чим порушено п.3.2 та п.3.5 наказу начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 08.05.2024 року №273, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.156 КУпАП, на підставі чого було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн. ОСОБА_1 вважає, що постанова Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Дніпровської районної в м. Херсоні ради прийнята всупереч вимогам законодавства, а тому має бути скасована в судовому порядку. З норм законодавства випливає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ознаками ч.2 ст.156 КУпАП, органом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, мало бути встановлено факт перебування особи, що притягається до відповідальності, у трудових відносинах із підприємством чи організацією торгівлі або громадського харчування і які, відповідно до п.1 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України та ст.ст. 80, 83 ЦК України, є юридичними особами; факт торгівлі алкогольними напоями у заборонений органами місцевого самоврядування час доби. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо перебування позивача у трудових відносинах із юридичною особою, та належні допустимі докази торгівлі алкогольними напоями, оскільки ані протокол, ані постанова не містять інформацію щодо того який саме алкогольний напій було продано, за якою ціною, кому саме продано (прізвище, ім`я, по-батькові особи, який був покупцем та докази належності його до ЗСУ). Таким чином, зазначене свідчить про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, що безпідставно не було враховано Комісією при прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення. У зв`язку з викладеним, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Дніпровської районної в м. Херсоні ради №202/42, винесеної 08.08.2024 року, і відповідно до якої на підставі ч.2 ст.156 КУпАП було накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення (за відсутності складу та події адміністративного правопорушення). Покласти на Виконавчий комітет Дніпровської районної у м. Херсоні ради судові витрати у справі.

Ухвалою суду від 26.08.2024 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15.10.2024 року представник відповідача Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Дніпровської районної в м. Херсоні ради надав до суду відзив, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог. Вчинення правопорушення ОСОБА_1 підтверджується протоколом про скоєння адміністративного правопорушення ВАД №362477 від 23.07.2024 року, фотофіксацією з місця адміністративного правопорушення, поясненнями покупця ОСОБА_2 , військовослужбовця, посвідчення серія НОМЕР_1 дійсне від 01.07.2024 до 01.07.2024 року. Позивач під час складання протоколу, в поясненнях визнала факт продажу горілки TM «GREENDAY» вартістю 160 грн о 19-23 год. та був наданий чек на оплату №08619483584. Про час та місце розгляду справи адмінкомісією була попереджена належним чином SMS повідомленням. На розгляд справи ОСОБА_1 з`явилася особисто, права їй на початку розгляду справи роз`ясненні. Справа адмінкомісією була розглянута відповідно до вимог статей 245-251 КУпАП та оскаржувана постанова комісії була прийняття законно та обґрунтовано та скасуванню не підлягає. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.07.2024 року т.в.о. заст. нач. СП ДП №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області к-н поліції Колядою С.І. складено прокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №362477 за ч. 2 ст. 156 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у якому вказано, що ОСОБА_1 23.07.2024 року близько 20:00 год. за адресою: м.Херсон, вул.Миру, біля будинку 18, в магазині «23 кв.м», будучи власником, здійснила продаж алкогольного напою військовослужбовцю ЗСУ, чим порушила п.3.2 та п.3.5 наказу начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 05.05.2024 року №273.

З копії пояснень від 23.07.2024 року, відібраних співробітником поліції у покупця ОСОБА_2 , військовослужбовця, вбачається, що 23.07.2024 року у м.Херсоні за адресою вул.Миру, біля будинку 18, останній о 19:23 год. придбав у продовольчій точці закупівлю алкоголю, а саме горілку 0,5 «Грін дей оригінал», вміст спирту 40%, на касі розрахувався через термінал сумою у розмірі 160 грн. В цю суму входить 1 пляшка горілки 140 грн та 20 грн кава. Написано власноручно, про що свідчить особистий підпис.

З копії пояснень від 23.07.2024 року, відібраних співробітником поліції у свідка ОСОБА_3 вбачається, що о 19-20 год., останній був свідком продажу алкоголю, а саме горілки TM «GREENDAY», об`ємом 0,5 літрів, вміст спирту 40%, за адресою м.Херсон, вул.Миру, напроти буд.18. Написано власноручно, про що свідчить особистий підпис.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 від 23.07.2024 року зазначено, що остання є власником даного магазину. Відпустивши покупця, готовилася до закриття магазинку. О 19-33 год. до магазину зайшов чоловік в цивільному одязі та купив пляшку горілки та каву по терміналу. Про те, що цей чоловік виявився військовослужбовцем, остання узнала від працівників поліції. Написано власноручно, про що свідчить особистий підпис.

З копії пояснень відібраних співробітником поліції, ОСОБА_4 пояснив, що перебуваючи на вул.Миру, буд.18, побачив відкритий магазин, близько 19-20 год., вирішив перевірити чи дотримується даний магазин рішення ради оборони м.Херсона щодо заборони продажу алкоголю після 18-00 год. Близько 19-23 год. по вищевказаній адресі робив закупку алкоголю, а саме горілки, чоловік в цивільній формі. В зв`язку з цим, ОСОБА_4 прийняв рішення зателефонувати на лінію 102 для виклику патрульної поліції з метою фіксації вищевказаної події. Написано власноручно, про що свідчить особистий підпис.

Відповідно до протоколу №202/42 від 08.08.2024 року адміністративної комісії при Виконкомі Дніпровської районної в м. Херсоні ради, з розгляду питання про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за складеним протоколом №362477 від 23.07.2024 року на засідання комісії прибула ОСОБА_1 та зазначила, що дуже поспішала, закриваючи магазин, тому продала горілку, не дивлячись на годинник.

Згідно постанови адміністративної комісії при Виконкомі Дніпровської районної в м. Херсоні ради №202/42 від 08.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500,00 грн. Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 23.07.2024 року близько 20:00 год. за адресою: м.Херсон, вул.Миру, біля будинку 18, в магазині «23 кв.м», будучи власником, здійснила продаж алкогольного напою військовослужбовцю ЗСУ, чим порушила п.3.2 та п.3.5 наказу начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 08.05.2024 року №273, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.156 КУпАП.

Частина 2 статті 156 КУпАП передбачає відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби та тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вищевказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), а тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи, завдяки чому орган, який розглядає матеріали справи про адміністративне правопорушення може встановити конкретні дії/бездіяльність допущені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, згідно оскаржуваної постанови, фактично доказами на підставі яких адміністративна комісія дійшла висновку про наявність в діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУаАП, є протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №362477 від 23.07.2024 року, копія паспорту, пояснення ОСОБА_1 , рапорт, протокол складеного т.в.о. заст. нач. СП ДП №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області к-н поліції Колядою С.І., фотофіксація з місця адміністративного правопорушення, копія посвідчення НОМЕР_1 , пояснення покупця ОСОБА_2 , копія ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на ФОП « ОСОБА_5 » терміном дії до 07.10.2024 року, копія довіреності на ім`я ОСОБА_1 від гр. ОСОБА_5 , виданої від 26.03.2024 року серія НТА №910779, з терміном дії з 26.03.2024 року до 26.03.2027 року, чек на оплату горілки GREENDAY 160 грн від 23.07.2024 року №154734.

Як вбачається з протоколу серії ВАД №362477 від 23.07.2024 року, в останньому зафіксовано лише обставини правопорушення інкримінованого ОСОБА_1 , однак такий не містить відомостей про товар, його характеристики або вартість, зокрема, даних щодо військовослужбовця, якому, відповідно до постанови, було продано алкогольний напій.

Згідно вищевказаного протоколу, не вилучено жодних речей для тимчасового зберігання, зокрема алкогольного напою який нібито було реалізовано ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять жодних доказів, які містять дані про товар та його характеристики або вартість, окрім оскаржуваної постанови. З самої постанови та матеріалів справи, в тому числі протоколу, незрозуміло яким чином працівники поліції встановили факт продажу алкоголю.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року №265/95-ВР (Закон №265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

У статті 2 вказаного Закону визначено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Враховуючи викладене, наданий чек від 23.07.2024 року №154734 не дає можливості встановити в якого суб`єкта господарювання був придбаний товар.

Крім цього, як зазначено у письмових поясненнях від 23.07.2024 року, наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_4 покупець був у цивільному одязі, зовнішні ознаки належності до військовослужбовця ЗСУ були відсутні.

Також, з наданої до відзиву фотофіксація не вбачається, що зображений чоловік є військовослужбовцем та фототаблиця не містить підтвердження місця адміністративного правопорушення.

Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки він складається зацікавленими особами, що ставить під сумнів дотримання вимог щодо об`єктивності з`ясування обставин.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.05.2020 року №524/4668/17.

В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття, що свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

До суду не надано інших будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного проступку провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У відповідності до вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 606,00 грн. на користь держави, то у відповідності до вимог частини 1 статті 139 КАС, вказані судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду не було надано будь-яких доказів таких витрат, а також не надано договору про надання правової допомоги; детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. Також, позивачем не додано документи, що свідчать про оплату гонорару, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

За обставин викладених вище у сукупності, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС, ст.ст. 7, 9, 33, 156, 213, 218, 245, 247, 252, 254, 256, 280 КУпАП, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради, Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Дніпровської районної в м. Херсоні ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Дніпровської районної в м. Херсоні ради №202/42, винесеної 08.08.2024 року, відповідно до якої на підставі ч.2 ст.156 КУпАП було накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 8500,00 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 606,00 грн.

У задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

Суддя: С.І. Майдан