Ухвала

від 24.12.2024 по справі 522/22964/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/22964/24

Провадження № 2/522/8944/24

УХВАЛА

24 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Баубуд», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Піденного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, про визнання права власності на квартиру та визнання додаткових угод недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Баубуд», заучасті третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Піденного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, в якій позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , І черга будівництва (IV пусковий комплекс) та визнати додаткову угоду № 4 від 25.01.2024 та додаткову угоду № 5 від 01.03.2024 до договору про спільну діяльність від 29.08.2016, укладені між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Будова» недійсними.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя повинен перевірити, зокрема, належність справи до юрисдикції суду.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач ОСОБА_1 заявляє вимоги про визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 , І черга будівництва (IV пусковий комплекс). Така вимога, виходячи із суті спору та характеру правовідносин підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, у позовній заяві позивач заявляє вимоги про визнання додаткової угоди № 4 від 25.01.2024 та додаткової угоди № 5 від 01.03.2024 до договору про спільну діяльність від 29.08.2016, укладені між ТОВ «УВГП-Система» та СТ «Сузір`я Будова», недійсними.

Як слідує з позовної заяви, додаткові угоди № 4 від 25.01.2024 та № 5 від 01.03.2024 укладені між юридичними особами, стосуються та укладені на здійснення ними господарської діяльності, а тому спір в частині визнання недійсними правочинів підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За правилами ч. 4 ст. 188 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_1 з власної ініціативи об`єднала позовні вимоги без дотримання правил об`єднання позовних вимог.

Пунктом 2 частини 4 статті 185 ЦПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Судом при постановленні даної ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить із того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. (Рішення Суду у справі Жоффрделя Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що звертаючись до суду з даною позовною заявою, ОСОБА_1 порушено правила об`єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви.

Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись п. 2 ч. 4 ст. 185, ст. 188 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Споживчого товариства «Сузір`я Будова», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «Сузір`я Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Баубуд», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Піденного управління капітального будівництва Міністерства оборони України - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА