Рішення

від 23.12.2024 по справі 688/5406/24

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/5406/24

№ 2/688/1387/24

Рішення

Іменем України

23 грудня 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької областів складі:

головуючої судді Березюк Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадженняцивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал»</a>, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни, Деражнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

Адвокат Підодвірний Т.І. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни, Деражнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову посилається на те, що 11.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №763, про звернення з позивача на користь відповідача заборгованості. Старшим державним виконавцем Деражнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Диляном О.В. відкрито виконавче провадження №65186761 з примусовоговиконання виконавчогонапису. Вважає, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом неправомірно, нотаріус не дотримався процедури його вчинення, не встановив безспірність заборгованості за кредитом та вчинив його на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчено.

Просить суд визнати даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, представник позивача в поданій позовній заяві просив розгляд справи провести без виклику позивача, позов підтримав.

Позиція відповідача та третіх осіб.

Представники відповідача та третіх осіб про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явилися, що не є перешкодою для розгляду справи.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

20.11.2024 року сторона позивача звернулась до суду з даним позовом

21.11.2024 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання позивача, 21.11.2024 відкрив провадження в справі та призначив судовий розгляд на 23.12.2024.

В зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 11.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Д.Г. вчинено виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №763 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 35234236 заборгованості за кредитним договором.

16.04.2021 старшим державним виконавцем Деражнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Диляном О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65186761 з примусового виконання виконавчого напису.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією постанови про відкриття виконавчого провадження, іншими матеріалами справи.

Застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчиняючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право. Проте, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, що є підставою нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (далі - Перелік).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження №14-84цс19), від 02.07.2019 року у справі №916/3006/17 (провадження №14-278гс18), від 15.01.2020 року у справі №305/2082/14-ц (провадження №14-557цс19).

Мотиви та висновки суду.

З`ясувавши позицію позивача та його представника, викладену у позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 року скасовано.

Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року, з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі №826/20084/14.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17 (провадження №12-5гс21).

Згідно з положеннями статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач відзиву та доказів на підтвердження наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед ним, її розміру та безспірності не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення та безспірності заборгованості не містять.

Крім того, виконавчий напис вчинено на підставі укладеного між сторонами кредитного договору, який не було посвідчено нотаріально.

Таким чином, враховуючи, що укладений між товариством та позичальником кредитний договір, на підставі якого видано оспорюваний виконавчий напис, не був посвідчений нотаріально, вимоги не є безпірними, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду який викладено, зокрема, у постановах: від 30.09.2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження №61-12629св19), від 15.04.2020 року у справі №158/2157/17 (провадження №61-14105св18), від 21.10.2020 року у справі №172/1652/18 (провадження №61-16749св19), від 08.08.2022 року у справі №752/16820/19 (провадження №61-20408св21), від 19.10.2022 року у справі №278/2416/21 (провадження №61-5756св22).

Розподіл судових витрат

Відповідно доположень ч.1,п.п.1,2ч.3ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно доч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи позивач надав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а саме 1211, 20 грн судового збору та 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір, що сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких позивачем підтверджено копією договору про надання правової допомоги від 07 червня 2024, копією акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги з описом робіт та розрахунком їх вартості, суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання даної позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підляє виконанню в розмірі 6000 гривень є завищеними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-81,89, 141,259, 263-265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни, Деражнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Григорян Діаною Гагіківною, зареєстрований в реєстрі за №763 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код юридичної особи 35234236, заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 1211,20 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК