Рішення

від 24.12.2024 по справі 743/1370/24

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/1370/24

Провадження № 2/743/333/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 грудня 2024 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Кравчук М. В.

за участю секретаря: Воєдило О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Ріпки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Добрянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

01.10.2024 р. ОСОБА_1 звернулася до Ріпкинського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що сторони перебували у офіційно зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у них народилось двоє дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.05.2017 р. шлюб між сторонами було розірвано. Після розлучення діти залишились проживати з позивачем, матеріально допомоги відповідач не надає. Судовим наказом Ріпкинського районного суду Чернігівської області (справа № 743/2206/19) від 17.01.2020 р. було стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час відповідач перебуває на території Республіки Білорусь. Відповідач після розлучення повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не цікавився життям та шкільним навчанням своєї доньки, не приймав та не приймає участь у вихованні, не піклувався про здоров`я дитини. 08.05.2024 р. Деснянським районним судом м. Чернігова (справа № 750/1473/24) було розглянуто кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення. Вироком вказаного суду відповідача було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 1112 КК України, та призначено йому покарання у виді 10 років позбавлення волі. 28.08.2024 р. Чернігівським апеляційним судом вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.05.2024 р. щодо ОСОБА_2 залишено без змін. Позивач зазначає, що поведінка відповідача, який підтримує країну-агресора, що проявляється у висловлюваннях на підтримку дій країни-агресора, має серйозні соціальні, психологічні та правові наслідки, зокрема, це стосується самої дитини. Поведінка громадянина, що підтримує країну-агресора, не тільки викликає осуд з боку суспільства, але й створює ризик для його власної дитини, яка може стати жертвою ідеологічних конфліктів та емоційного травматизму. Саме така поведінка відповідача негативно впливає на дитину. Крім того, судимість батька може негативно вплинути на подальшу долю дитини при виборі професії. Також, для проходження дитиною медико-психолого-педагогічних комісій, інших обстежень, необхідний дозвіл обох батьків, у випадку позивача взяти такий дозвіл не є можливим. І це також суперечить правам та інтересам дитини, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду щодо позбавлення відповідача батьківських прав.

Справу передано головуючому судді 01.10.2024 р.

03.10.2024 р. отримано відомості про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.10.2024 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Проведення підготовчого засідання призначено на 31.10.2024 р.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 31.10.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.11.2024 р.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28.11.2024 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, судове засідання відкладено з метою повторного виклику відповідача.

11.12.2024 р. справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді в іншому провадженні.

04.12.2024 р. від орган опіки та піклування Добрянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області надійшла заява про проведення судового засідання без участі їх представника, зареєстрована за вх № ЕП-1303/24-Вх, та про підтримання позовних вимог в повному обсязі.

16.12.2024 р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, зареєстрована за вх № ЕП-1336/24-Вх.

Позивач, відповідач, третя особа у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Відповідач повідомлений в тому числі шляхом розміщення оголошення на вебсайті Судова влада України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24.12.2024 р. постановлено перейти до заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 10).

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.05.2017 р. у справі № 743/574/17 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано (а. с. 17).

27.04.2018 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 12).

Відповідно до витягу № 1220 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2020 р. судовим наказом Ріпкинського районного суду Чернігівської області (справа № 743/2206/19) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з 28.11.2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 18).

Згідно довідокпро участьбатьків учениці7класу ушкільному життідитини,виданих директоромДобрянського ліцеюДобрянської селищноїради від04.06.2024р.№ 191та від19.09.2024р.№ 317, учениці 7класу Добрянськоголіцею Добрянськоїселищної радипро те,що їїбатько, ОСОБА_2 ,контакту ізліцеєм непідтримує,успішністю донькине цікавиться,з вчителямине спілкується,батьківські зборине відвідує. На виклики до ліцею приходить тільки мати (а. с. 19, 20).

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.05.2024 р. (справа № 750/1473/24), залишеним без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28.08.2024 р., ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 1112 КК України, та призначено йому покарання у виді 10 років позбавлення волі (а. с. 34-38).

Як вбачається з висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання не встановлено. Відомості про працевлаштування відсутні. З метою захисту прав та інтересів дитини, відповідно до законодавства в сфері сім`ї, захисту дитини, а також з метою надання повноцінного та обґрунтованого висновку про доцільність або не доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дитини, на комісії з питань захисту прав дитини було детального обговорено та вивчено надані документи.

При детальному вивченні даного питання, комісією було встановлено наступне: батько дитини, ОСОБА_2 , за час окремого проживання матеріально не допомагав дитині, аліменти не сплачував, подарунки та гостинці не передавав та не надсилав. Мати дитини, ОСОБА_1 , повідомила про те, що фактично дитиною займається її вітчим, чоловік матері. За весь час участі у вихованні дитини ОСОБА_9 не приймав. Орган опіки та піклування Добрянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, беручи до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, прийшов до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно частин 1-5 статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

У відповідності до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За положеннями ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У відповідності до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13192/19-ц зазначив, що тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 зазначив, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Підсумовуючи встановлені у даній справі обставини, судом встановлено, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться її життям та розвитком, не забезпечує дитину матеріально. Вихованням та матеріальним утриманням доньки займається її мати, яка створила необхідні умови для проживання та навчання дитини.

Неявка відповідача у судові засідання, а також неподання ним відзиву на позовну заяву свідчить для суду про відсутність інтересу, байдужість до даного спору.

Відтак у суду відсутні підстави для неврахування висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Також необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.

Окрім того, згідно з частиною третьою статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Разом з тим, оскільки судовим наказом Ріпкинського районного суду Чернігівської області № 2-н/743/1/20 від 17.01.2020 р. питання стягнення аліментів з відповідача на користь позивача вже було вирішено, воно не підлягає вирішенню в межах даної справи.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Добрянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Ріпкинським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя М. В. Кравчук