Постанова

від 19.12.2024 по справі 917/803/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/803/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.

та представників сторін:

позивача О.С. Єгоров (в режимі відеоконфренції);

відповідача Р.Ф. Таран;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" (вх.№2523П/1-43) на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 (суддя О.М. Тимощенко, повний текст складено 26.09.2024) у справі №917/803/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АГРО ГРУПП", м. Одеса,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ", с. Малі Будища, Полтавський район, Полтавська область,

про стягнення 1 030 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АГРО ГРУПП" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" про стягнення 1 030 000,00 грн. штрафу внаслідок неналежного виконання умов договору № 22-03-01 від 22.03.2024 року.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі №917/803/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ОКОЛИЦЯ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА АГРО ГРУПП 1030000 грн. штрафу, 12 360 грн. судового збору та 30 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.09.2024 у справі №917/803/24 виправлено описку у резолютивній частині рішення від 24.09.2024 року по справі №917/803/24, зазначивши вірну суму судового збору, а саме - 12 360 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" з вказаним рішенням не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою засобами поштового зв`язку, в якій просить суд: 1. Поновити строк на апеляційне оскарження відповідно до доданої заяви та прийняти апеляційну скаргу до розгляду; 2. Скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 року у справі №917/803/24; 3 Ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА АГРО ГРУПП в повному їх обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначає, що Покупець - Позивач по справі не поставив автомобілі для транспортування та не прибув на місце поставки - зерновий склад постачальника, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та вбачається і з його обґрунтувань. На виконання Договору поставки, Постачальником було виконано всі його умови в тому числі підготовлено (завезено) до відвантаження обумовлену кількість зерна кукурудзи за вказаним в договорі місцем поставки.

Станом на 22 березня 2024 року та впродовж квітня місяця, Постачальником були виконані в належний спосіб всі умови договору, (Товар поставлено за місцем поставки - зерновий склад Постачальника, в належній кількості та відповідної якості, що передбачена умовами договору).

В зазначений період транспортні засоби для відвантаження товару в тому числі і ті про які повідомив Покупець, за місцем поставки не з`явились, про причини фактичної односторонньої відмови від виконання договору в належний спосіб Покупець Постачальника не повідомив.

23.10.2024 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи №917/803/24 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі №917/803/24 на підставі частини 2 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням пункту 3 частини 3 статті 258 ГПК України за відсутності доказів сплати судового збору; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

04.11.2024 засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 28.10.2024 (вх.№14036). До заяви апелянт додав докази сплати судового збору, а саме платіжну інструкцію №82575 від 01.11.2024 на суму 4635,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" про поновлення строку на подання апеляційної скарги, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі №917/803/24. Встановлено позивачу п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на апеляційну скаргу. Зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі №917/803/24. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/803/24. Призначено справу до розгляду на "04" грудня 2024 р. о 16:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

07.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" надійшла заява про поворот виконання (вх.№14262), в якій він просить суд за результатом розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 року по справі №917/803/24 та за наявності правових підстав, у порядку повороту виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 року по справі №917/803/24, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА АГРО ГРУПП» Код ЄДРПОУ 45032561 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Околиця» Код ЄДРПОУ 32471956 грошові кошти у розмірі 1072360 гривень 00 копійок (один мільйон сімдесят дві тисячі триста шістдесят гривень) 00копійок. 2. У порядку повороту виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 року по справі №917/803/24, стягнути з Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича посвідчення 0107 від 27.10.2017р. сплачений виконавчий збір у розмірі 107 236,00 грн. (сто сім тисяч двісті тридцять шість гривень) 00 копійок, та сплачені мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 504,61 грн. (п`ятсот чотири гривні) 61 копійка, що сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Околиця» в примусовому порядку за виконавчим провадженням ВП №76437990 від 01.11.2024 року.

08.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА АГРО ГРУПП надійшло клопотання (вх.№14342), в якому воно просить суд визнати неповажними підстави зазначені апелянтом для поновлення строку на подання апеляційної скарги та застосувати до апеляційної скарги ТОВ «ОКОЛИЦЯ» наслідки подання апеляційної скарги із пропуском строку на її подання за умови визнання судом підстав поновлення заявлених у клопотанні- неповажними. Просить суд прийняти ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.

08.11.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА АГРО ГРУПП надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14348), в якому воно просить суд у задоволенні апеляційної скарги- відмовити; 2. Рішення суду І інстанції- залишити без змін; Провести засідання призначене на 04.12.2024 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Агро Групп»; стягнути з Відповідача (апелянта) витрати на професійну правничу допомогу, доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АГРО ГРУПП" адвоката Олександра Сергійовича Єгорова про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

02.12.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 917/803/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до "19" грудня 2024 р. о 11:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Ухвалено проводити судове засідання у справі №917/803/24 в режимі відеоконференції за участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА АГРО ГРУПП" адвоката Олександра Сергійовича Єгорова. Повідомлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання 19.12.2024 з`явився представник відповідача, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

Присутній також в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Щодо клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРА АГРО ГРУПП (вх.№14342 від 08.11.2024) про винесення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 262 ГПК України до відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження.

Проте, позивач таким правом не скористався, заперечень проти відкриття апеляційного провадження до винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження не подав.

Натомість вже після відкриття апеляційного провадження вже неможливо розглядати питання про відмову у його відкритті.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні уповноважених представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА АГРО ГРУПП» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКОЛИЦЯ» (відповідач, постачальник) укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №22-03-01 (Договір, арк. справи 7-8 ).

При укладенні Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- п.1.1. Договору встановлює, що Постачальник (Відповідач) зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець (Позивач) - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2023 року, далі за текстом - Товар.

-Згідно п.1.2. Договору, ціна за одну тонну Товару складає 5150,00 грн. в т. ч. ПДВ.

-За умовами п.1.4. Договору, кількість Товару, що поставляється за договором: 1000 (одна тисяча) тон +/- 2% на вибір покупця;

-Відповідно до п.2.1. Договору, строк поставки Товару: з 22.03.2024 до 22.04.2024 (включно). Товар може поставлятись окремими партіями. Мінімальний розмір партії Товару - одна транспортна одиниця.

-Оплата Товару Покупцем (Позивачем) здійснюється в наступному порядку (п. 4.1 Договору): 86% (вісімдесят шість відсотків) - від вартості Товару здійснюється шляхом перерахування Постачальнику (Відповідачу) передоплати; 14% (чотирнадцять відсотків) - протягом 3 (трьох) банківських днів, наступних за датою реєстрації податкових накладних на Товар відповідно до чинного Законодавства України.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.03.2024 відповідач надіслав на електронну адресу представника позивача Рахунок-фактуру №СФ-0000006 на загальну суму 5 149 995,60 грн. (арк. справи 10) за 1000 тон Товару (Кукурудзи 3 класу).

Суд встановив, що позивач сплатив 4 517 540,00 грн. на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується платіжною інструкцією №329 від 02.04.2024 (арк. справи 11).

03.04.2024 позивач направив відповідачу на електронну пошту ( що зазначена в п.8.6.3. Договору) лист на завантаження з реєстром автотранспортних засобів для завантаження Товару відповідно до умов Договору (арк. справи 12).

Однак, всупереч умов Договору відповідач поставку не здійснив та в цей же день (03.04.2024 року) без пояснень повернув позивачу 4 517 540,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжною інструкцією №748 від 03.04.2024 та податковою накладною №5 від 02.04.2024 (арк. справи 13-14).

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 1 030 000,00 грн. штрафу внаслідок неналежного виконання умов договору № 22-03-01 від 22.03.2024.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що покупець - позивач по справі не поставив автомобілі для транспортування та не прибув на місце поставки - зерновий склад постачальника, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами та вбачається і з його обґрунтувань. На виконання Договору поставки, Постачальником було виконано всі його умови в тому числі підготовлено (завезено) до відвантаження обумовлену кількість зерна кукурудзи за вказаним в договорі місцем поставки.

Зазначає, що станом на 22.03.2024 та впродовж квітня місяця, постачальником були виконані в належний спосіб всі умови договору, (товар поставлено за місцем поставки - зерновий склад постачальника, в належній кількості та відповідної якості, що передбачена умовами договору).

Посилається, що в зазначений період транспортні засоби для відвантаження товару в тому числі і ті про які повідомив покупець, за місцем поставки не з`явились, про причини фактичної односторонньої відмови від виконання договору в належний спосіб покупець постачальника не повідомив.

Зазначає, що позивач, як покупець, з незрозумілих причин відмовляється від жодних письмових урегулювань власних претензій, в досудовому порядку, що передбачені п.6.1. Договору поставки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача, а відтак позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, суд першої інстанції вказав, про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором, оскільки жодних поважних причин невиконання взятих на себе зобов`язань відповідач не вказав.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Згідно із ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У ч.1 ст. 662 ЦК України вказано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У статті 664 ЦК України вказано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ст.631 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.7. Договору у разі односторонньої відмови Постачальника від поставки Товару Покупець має право вимагати оплатити штраф у розмірі 20% (двадцять відсотків) від вартості не поставленого Товару.

З урахуванням наведеного позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 1 030 000,00 грн.

Посилання відповідача, зокрема і в апеляційній скарзі, стосовно того, що ним на виконання Договору поставки було виконано всі його умови в тому числі підготовлено (завезено) до відвантаження обумовлену кількість зерна кукурудзи за вказаним в договорі місцем поставки та станом на 22 березня 2024 року та впродовж квітня місяця були виконані в належний спосіб всі умови договору, (Товар поставлено за місцем поставки - зерновий склад Постачальника, в належній кількості та відповідної якості, що передбачена умовами договору), жодними доказами не підтверджено.

Місцевий суд правомірно відхилив надані відповідачем довідки №118 та №127 (арк. справи 101,105), які не є достовірними доказами, позаяк складені самим відповідачем і не підтверджують факту поставки товару позивачу.

Також відповідачем залишено без відповіді звернення позивача щодо поставки товару або зазначення причин повернення попередньої оплати без жодних пояснень щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором.

Відповідачем не подано доказів, які б підтверджували невиконання ним умов Договору щодо поставки товару з вини позивача (неподання останнім транспорту, звернень відповідача щодо цього тощо).

Колегія суддів приймає до уваги пояснення позивача у відзиві, що поведінка відповідача є нелогічною та суперечливою, оскільки з одного боку після отримання вимоги на здійснення відвантаження Товару ним повертаються кошти за відповідний Товар, проте у своїй апеляційній скарзі він зазначає про нібито готовність здійснити поставку в будь який момент періоду обумовлено договором (з 22.03.2024 по 22.04.2024), враховуючи, що відповідно до умов Договору (п.4.1.) оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування відповідачу передоплати, яку сам відповідач, в односторонньому порядку, повернув.

Відповідачем не додано жодних підтверджень надання відповіді на запит позивача про завантаження автомобілів, та або інших свідчень того, що він в будь який спосіб намагався виконати умови договору.

Відтак, доводи апелянта про те, що суд не надав уваги умовам поставки за правилами Incoterms 2010 не заслуговують на увагу, оскільки попередня оплата повернута відповідачем в день подання заявки позивачем не відвантаження. Відтак у позивача взагалі були відсутні підстави подавати автомобілі на завантаження, оскільки попередня оплата вже повернута постачальником.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів зазначає про таке.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, невиконання стороною прийнятих на себе зобов`язань має наслідком визначену відповідальність, яку сторони передбачили при укладенні договору за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності, а тому наслідки невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором покладаються на нього.

Східний апеляційний господарський суд зазначає, що зменшенню розміру заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст.74 ГПК України, ст.233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.10.2019 у справі №910/143/19.

У цій справі сторони встановили відповідальність не тільки для постачальника; вони домовилися також про те, що в разі порушення зобов`язання в частині строків оплати товару з покупця стягується пеня (п. 5.1 Договору). Отже, визначена договором відповідальність сторін за прострочення виконання своїх обов`язків за договором або за їх невиконання є пропорційною. Кожна сторона в момент підписання договору розуміла які матеріальні та/або трудові затрати вона має понести у зв`язку з виконанням договору, та яка відповідальність буде покладена на неї, якщо матиме місце неналежне виконання умов договору.

Судами встановлено, що позивач свої обов`язки за договором виконав вчасно, відтак - позивач мав правомірні сподівання на вчасну поставку товару та планував подальше розпорядження ним у власних інтересах.

Апелянт зазначає, що найбільше за час великої війни в Україні закрилося аграрних підприємств 1261 компанія за період із 2022 року по перший квартал 2024 року включно. Як і більшості сільськогосподарських виробників України, Підприємству ТОВ «Околиця» реалізація виробленої продукції, здійснюється лише за крайньої необхідності.

Наведене не є підставою для зменшення розміру штрафу. Суд враховує, що Договір між сторонами укладено 22.03.2024., тобто вже після введення воєнного стану в України, отже ці обставини були відомі відповідачу при підписанні Договору.

Судова колегія, разом з іншим, констатує, що матеріали справи не містять доказів неможливості сплати відповідачем штрафних санкцій, а також доказів того, що сплата цих санкцій може істотно вплинути на можливість функціонування підприємства відповідача.

Крім того, ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик - є однією із ознак підприємництва (згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того, принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору охоплюються його (відповідача) підприємницьким ризиком. Тому, у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача, шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов`язків за договором.

З огляду на викладене вище, суди дійшли висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, не довів наявності поважних причин порушення зобов`язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності.

Зваживши на фактичні обставини спору, спираючись на принципи справедливості та розумності, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що порушення умов договору сталося не з вини відповідача або внаслідок обставин непереборної сили, як і доказів вчинення відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, зважаючи на пропорційність розміру штрафу від вартості не поставленого Товару, необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін правовідносин, у тому числі позивача, який очікував на постачання товару, а також відсутність доведених відповідачем у встановленому порядку підстав для зменшення розміру неустойки, Східний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру належного до стягнення з відповідача штрафу.

Здійснивши розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що правову допомогу позивачу у справі надав адвокат Єгоров О. С. на підставі договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1364455 від 13.05.2024 року.

Представником позивача у судовому засіданні 24.09.2024 суду першої інстанції загальний розмір судових втрат складає 107 000,00 грн.

Проте, на думку суду першої інстанції, приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, вимога ТОВ "ТЕРРА АГРО ГРУПП" про стягнення на його користь з відповідача витрат на професійну правничу допомогу по справі №917/803/24 підлягає частковому задоволенню в розмірі 30000,00 грн.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в повному обсязі, відповідач взагалі не навів жодного аргументу в чому саме полягає незаконність рішення суду першої інстанції в частині покладених на нього адвокатських витрат.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі №917/803/24 слід залишити без змін.

З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, колегія суддів залишає без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" заява про поворот виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі №917/803/24 (вх.№14262 від 07.11.2024).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКОЛИЦЯ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі №917/803/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 24.12.2024.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко