Постанова

від 19.12.2024 по справі 922/1908/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/1908/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників сторін:

від кредитора (апелянта) Соколовська А.О. (в порядку самопредставництва);

від боржника розпорядник майна арбітражний керуючий Яковлєв Є.В. (свідоцтво від 15.12.2016 №1791),

розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці, м.Одеса (вх. №2262 Х/1) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1908/24 (суддя Усатий В.О., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту 10.09.2024) постановлену за результатами розгляду заяви Одеської митниці з грошовими вимогами до боржника (вх.№18540 від 23.07.2024)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінторгінвєст", м.Харків,

до боржника Приватного підприємства "Семенівський колорит", м.Харків,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ПП "Семенівський колорит", визнано вимоги ініціюючого кредитора ТОВ "Фінторгінвєст" до боржника в розмірі 31727487,53грн. основного боргу, 30280,00грн. витрат зі сплати судового збору за подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та 72000,00грн. витрат зі сплати авансування винагороди арбітражному керуючому; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Яковлева Є.В.; призначено попереднє засідання суду на 06.08.2024.

24.06.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство №73464.

23.07.2024 до господарського суду Харківської області від Одеської митниці надійшла заява з грошовими вимогами до боржника (вх. №18540), в якій заявник просив суд визнати грошові вимоги Державної митної служби України в особі Одеської митниці в розмірі 4732217,07грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1908/24 відмовлено в задоволенні заяви Одеської митниці з грошовими вимогами до боржника (вх. №18540 від 23.07.2024); відхилено грошові вимоги Одеської митниці за заявою з грошовими вимогами до боржника (вх. №18540 від 23.07.2024).

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що в обґрунтування заявлених вимог Одеська митниця посилалась на те, що в період дії воєнного стану боржником здійснювались митні оформлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" від 09.03.2022 №236 з наданням відстрочення по сплаті митних платежів протягом трьох місяців після закінчення або припинення воєнного стану.

Таким чином, за висновком суду, момент настання обов`язку ПП "Семенівський колорит" щодо сплати митних платежів в силу приписів пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" від 09.03.2022 №236 пов`язаний із закінченням або припиненням воєнного стану.

З огляду на те, що станом на момент подання заявником відповідної заяви з грошовими вимогами до боржника воєнний стан не закінчено та не припинено, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Державна митна служба України в особі Одеської митниці не є конкурсним кредитором у розумінні положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Державна митна служба України в особі Одеської митниці з ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1908/24 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги до боржника в сумі 4732217,07грн. Апелянт також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1908/24.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим заявником доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви з грошовими вимогами до боржника.

Зокрема, апелянт наголошує на тому, що зобов`язання боржника щодо сплати зобов`язань у відповідності до приписів Митного кодексу України виникли з дати подання митному органу митної декларації для митного оформлення,. Тобто, вимоги Одеської митниці виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство (20.06.2024) та відповідно є конкурсними вимогами до боржника, які підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів в черговості встановленій статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.10.2024) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України в особі Одеської митниці на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1908/24; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено учасникам провадження у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 04.12.2024 о 12:30 годині.

28.11.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

29.11.2024 боржником подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 задоволено заяви представників апелянта та боржника про участь у судовому засіданні 04.12.2024 о 12:30 годині в режимі відеоконференції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 оголошено в судовому засіданні перерву до 9:30 години 19.12.2024.

16.12.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№16051).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 19.12.2024 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1908/24 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги до боржника в сумі 4732217,07грн.

Розпорядник майна арбітражний керуючий Яковлєв Є.В. заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, ухвалу господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1908/24 залишити без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представник апелянта та розпорядник майна з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування свої вимог та заперечень, а інші учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені завчасно належним чином, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає встановила наступне.

Згідно частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно частини 3 наведеної статті судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 21.10.2019р. набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р.р, №31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р.р, №31, ст. 441).

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу. Тобто, перехід від регулювання передбаченого Законом до регулювання передбаченого Кодексом здійснюється негайно шляхом здійснення подальшого розгляду справи про банкрутство відповідно до положень Кодексу.

Враховуючи те, що на даний момент провадження у справі здійснюється на стадії розпорядження майном, а предметом апеляційного перегляду є ухвала суду від 05.09.2024, до спірних правовідносин підлягають застосовуванню положення Кодексу України з процедур банкрутства.

За приписами статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Грошове зобов`язання визначене законодавцем як зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

Частиною 5 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

Частиною 6 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром (частина 8 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Отже, в силу положень Кодексу України з процедур банкрутства, та незважаючи на визнання (невизнання) розпорядником майна боржника грошових вимог кредиторів, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Судова колегія враховує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження заявлених вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить, у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та невключенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021р у справі №905/1055/19.

Державна митна служба України в особі Одеської митниці звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про визнання грошових вимог до боржника - Приватного підприємства "Семенівський колорит" у справі про банкрутство №922/1908/24, в якій просило суд визнати його кредиторські вимоги на загальну суму 4732217,07грн. (т.2 а.с.1-105).

В обґрунтування заявлених вимог Державна митна служба України в особі Одеської митниці посилалась на те, що в період дії воєнного стану боржником здійснювались митні оформлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 №236 "Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" з наданням відстрочення ПП "Семенівський колорит" по сплаті митних платежів протягом трьох місяців ПІСЛЯ закінчення або припинення воєнного стану.

Зокрема, відповідно до інформації про надані відстрочення сплати за митними деклараціями сума кредиторських вимог виникла на підставі:

-митної декларації від 24.03.2022 №UA500020/2022/006634 сума мита складає 41397,00грн., сума ПДВ складає 836235,18грн. (всього 877632,96грн. т.2 а.с.66);

- митної декларації від 30.03.2022 №UA500020/2022/006638 сума мита складає 44388,86грн., сума ПДВ складає 119849,92грн. (всього 164238,78грн. т.2 а.с.37);

-тимчасової митної декларації від 03.04.2022 №UA500020/2022/007032 сума мита складає 332463,54грн., сума ПДВ складає 897651,57грн. (всього 1230115,11грн. т.2 а.с.85);

-додаткової митної декларації від 05.05.2022 №UA500020/2022/008824 сума мита складає 664927,08грн., сума ПДВ складає 1795303,14грн. (всього 2460230,22грн. т.2 а.с.22-23).

Всього сума митних платежів, заявлених в митних деклараціях складає 4732217,07грн., що є основним зобов`язанням, з яких 1083177,26грн. - мито, 3649039,81грн. - ПДВ.

05.09.2024 господарським судом Харківської області постановлену оскаржувану ухвалу, якою відмовлено в задоволенні заяви Одеської митниці з грошовими вимогами до боржника (вх. №18540 від 23.07.2024); відхилено грошові вимоги Одеської митниці за заявою з грошовими вимогами до боржника (вх. №18540 від 23.07.2024) з тих підстав, що в обґрунтування заявлених вимог Одеська митниця посилалась на те, що в період дії воєнного стану боржником здійснювались митні оформлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 №236 "Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" з наданням відстрочення по сплаті митних платежів протягом трьох місяців після закінчення або припинення воєнного стану.

Таким чином, момент настання обов`язку ПП "Семенівський колорит" щодо сплати митних платежів в силу приписів пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" від 09.03.2022 №236 пов`язаний із закінченням або припиненням воєнного стану.

Зважаючи на те, що станом на момент подання заявником відповідної заяви з грошовими вимогами до боржника воєнний стан не закінчено та не припинено, Державна митна служба України в особі Одеської митниці, на переконання суду першої інстанції, не є конкурсним кредитором у розумінні положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Проте, колегія суддів вважає вказані висновки місцевого господарського суду передчасними з огляду на те, що частиною 5 статті 265 Митного кодексу України передбачено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Відповідно до частини 1, 2, 8 статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі і відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту); відомості про товари; відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу; інші передбачені законодавством відомості.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету міністрів України від 09.03.2022 №236 "Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану" (в редакціях чинних станом на дати подання митних декларацій) Державна митна служба чи визначений нею митний орган можуть здійснювати відстрочення сплати митних платежів під час ввезення на митну територію України товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови на підставі письмової заяви платника податків, поданої одночасно з митною декларацією.

У відповідності до положень статей 257, 266 Митного кодексу України митне оформлення товарів здійснено на підставі митних декларацій, до яких декларантом самостійно внесені, серед іншого, відомості про нарахування митних та інших платежів, суми митних платежів, щодо незастосування пільг зі сплати митних платежів, способу і особливостей нарахування та сплати митних платежів.

З наведеної норми вбачається, що декларант або уповноважена ним особа, при здійснені митного оформлення самостійно вносить відомості про нарахування митних та інших платежів, суми митних платежів, щодо незастосування пільг зі сплати митних платежів, способу і особливостей нарахування та сплати митних платежів.

Приватне підприємство "Семенівський колорит" скористалось своїм правом, визначеним зазначеною постановою та під час ввезення на митну територію України товарів, одночасно з митними деклараціями, подало письмові заяви про надання відстрочення сплати митних платежів, в яких ПП "Семенівський колорит" зобов`язалося протягом трьох місяців після закінчення або припинення воєнного стану у встановленому порядку сплатити належні суми митних платежів шляхом оформлення аркуша коригування.

Відповідно до інформації про надані відстрочення сплати митних платежів, за митними деклараціями (далі МД):

-від 24.03.2022 №UA500020/2022/006634 сума мита складає 41397,00грн., сума ПДВ складає 836235,18грн. (всього 877632,96грн.);

- від 30.03.2022 №UA500020/2022/006638 сума мита складає 44388,86грн., сума ПДВ складає 119849,92грн. (всього 164238,78грн.);

-від 03.04.2022 №UA500020/2022/007032 сума мита складає 332463,54грн., сума ПДВ складає 897651,57грн. (всього 1230115,11грн.);

-від 05.05.2022 №UA500020/2022/008824 сума мита складає 664927,08грн., сума ПДВ складає 1795303,14грн. (всього 2460230,22грн.)

Всього сума митних платежів, заявлених в митних деклараціях складає 4732217,07грн., що є основним зобов`язанням, з яких 1083177,26грн. - мито, 3649039,81грн. - ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 271 Митного кодексу України, мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковий обов`язок включає в себе обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПК України та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 1 частини першої статті 289 Митного кодексу України визначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 297 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спрощень, наданих підприємству.

Згідно з частиною першою статті 304 Митного кодексу України за наявності обставин, що свідчать про існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі письмової заяви платника податків центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи визначений ним митний орган згідно із Податковим кодексом України можуть відстрочити або розстрочити сплату митних платежів.

Відповідно до пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Згідно із заявами, наданими під час здійснення митного оформлення, боржником було надано зобов`язання протягом трьох місяців після закінчення або припинення воєнного стану у встановленому порядку сплатити належні суми митних платежів шляхом оформлення аркуша коригування (т.2 а.с.27, 62, 82, 89).

Таким чином, з наведеного випливає, що боржник в силу Податкового кодексу України є таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Судова колегія також зазначає, що відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Норми статті 1 та частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства пов`язують статус конкурсних грошових вимог виключно з моментом виникнення відповідного зобов`язання боржника.

Тобто при визначенні статусу кредиторських вимог у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов`язань боржника.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №908/1954/21.

Зважаючи на правову природу спірних правовідносин судова колегія також враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 11.04.2024 у справі №907/491/17, в якій суд вказав, що існування та момент виникнення грошового зобов`язання боржника перед податковим органом не ставиться з залежність від податкового повідомлення-рішення та його узгодженості/неузгодженості.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України митні декларації прирівнюються до податкових для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Податковим періодом визнається встановлений Податковим кодексом України період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів (пункт 33.1 статті 33 Податкового кодексу України). Відповідно до статті 34 Податкового кодексу України податковим періодом може бути календарний день.

Відповідно до частини першої статті 297 Митного кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані декларантом (уповноваженою ним особою) або митним органом, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання митному органу митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами або випускаються у відповідний митний режим за спрощеною декларацією в межах спрощень, наданих підприємству.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зобов`язання боржника щодо сплати зобов`язань у відповідності до приписів Митного кодексу України виникли саме з дати подання митному органу митної декларації для митного оформлення, тобто вимоги Одеської митниці виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство (20.06.2024) та відповідно є конкурсними вимогами до боржника, які підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів в черговості встановленій статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

Таким чином, грошові вимоги, які виникли на підставі митної декларації від 24.03.2022 №UA500020/2022/006634 сума мита - 41397,00грн., сума ПДВ - 836235,18грн. (всього 877632,96грн.) та митної декларації від 30.03.2022 №UA500020/2022/006638 сума мита - 44388,86грн., сума ПДВ - 119849,92грн. (всього 164238,78грн.), на загальну суму 1041871,74грн. підлягають визнанню та включенню до третьої черги задоволення вимог кредиторів.

Щодо грошових вимог, які виникли на підставі митних декларацій від 03.04.2022 №UA500020/2022/007032 сума мита - 332463,54грн., сума ПДВ - 897651,57грн. (всього 1230115,11грн.) та від 05.05.2022 №UA500020/2022/008824 сума мита - 664927,08грн., сума ПДВ - 1795303,14грн. (всього 2460230,22грн.), судова колегія зауважує, що декларація від 03.04.2022 є тимчасовою митною декларацією, а декларація від 05.05.2022 є додатковою митною декларацією.

Частинами 1, 2 ,3 статті 260 Митного кодексу України визначено, що якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Оформлення митним органом тимчасової митної декларації є випуском товарів у заявлений митний режим. Якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, може бути здійснений митним органом за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 31 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття митним органом тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Відповідно до частини 1 статті 261 Митного кодексу України, у разі подання відповідно до статей 259-260-1 цього Кодексу попередньої, тимчасової, спрощеної або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до цього Кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою, спрощеною або періодичною митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 03.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України14.08.2012 №1372/21684 визначено правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) за формою єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього (далі - додаткові аркуші), порядок унесення відомостей до доповнення, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД.

Зокрема, вказаним порядком визначено, що у графі 47 "Розрахунок податків", у додатковій декларації, поданню якої передувало оформлення тимчасової МД зі сплатою митних платежів або МД, заповненої у звичайному порядку, у визначених Митним кодексом України випадках, у разі якщо додатково надані відомості стали підставою для перерахунку вивізного мита, відображення сум вивізного мита здійснюється окремими рядками, а саме:

вивізне мито, нараховане за тимчасовою МД або МД, заповненою у звичайному порядку;

вивізне мито, нараховане за додатковою декларацією;

різниця між сумами вивізного мита, нарахованими за тимчасовою МД або МД, заповненою у звичайному порядку, та додатковою декларацією, що підлягає сплаті або поверненню.

При цьому відомості про розрахунки, необхідні для обчислення суми вивізного мита, що підлягає сплаті (поверненню), зазначаються в окремих полях електронної МД або електронної копії МД без наведення в паперовому примірнику, а в графі наводяться відомості про нарахування митних платежів, що підлягають сплаті (поверненню) за цією МД.

Отже, з вищенаведених положень Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа випливає, що у додатковій декларації зазначається різниця між сумою ввізного мита, нарахованими за тимчасовою митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, та додатковою декларацією, що підлягає сплаті.

Так, зі змісту графи 47 тимчасової митної декларації від 03.04.2022 №UA500020/2022/007032 (т.2 а.с.85) вбачається, що декларантом було зазначено суму мита в розмірі 332463,54грн. та суму ПДВ у розмірі 897651,57грн.

Зі змісту графи 47 додаткової митної декларації від 05.05.2022 №UA500020/2022/008824 (т.2 а.с.22-23) вбачається, що декларантом було зазначено:

- суму мита 141987,49грн. та 148918,11грн., що відповідно є різницею з сумою мита в розмірі 332463,54грн., яка була зазначена в тимчасовій митній декларації від 03.04.2022;

- ПДВ 28397,50грн. та 29783,63грн., що відповідно є різницею з сумою ПДВ в розмірі 897651,57грн., яка була зазначена в тимчасовій митній декларації від 03.04.2022.

Таким чином, сума митних платежів за тимчасовою митною декларацією від 03.04.2022 №UA500020/2022/007032 та додатковою митною декларацією від 05.05.2022 №UA500020/2022/008824 становить: мито в розмірі 41557,95грн., ПДВ в розмірі 839470,44грн. (всього 881028,39грн.)

Отже, загальна сума грошових вимог Державної митної служби України в особі Одеської митниці, які виникли на підставі митної декларації від 24.03.2022 №UA500020/2022/006634, від 30.03.2022 №UA500020/2022/006638, тимчасової митної декларації від 03.04.2022 №UA500020/2022/007032 та додаткової митної декларації від 05.05.2022 №UA500020/2022/008824 становить 1922900,13грн., які відповідно підлягають визнанню та включенню до третьої черги задоволення вимог кредиторів.

Крім того, за звернення до суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника, Державною митною службою України в особі Одеської митниці було сплачений судовий збір у розмірі 6056,00грн.

Отже, відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства сплачений кредитором судовий збір у розмірі 6056,00грн. підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу дії ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За наведених обставин, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Державної митної служби України в особі Одеської митниці, скасування ухвали господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1908/24 із прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви Державної митної служби України в особі Одеської митниці з грошовими вимогами до боржника (вх.№18540 від 23.07.2024) та визнання грошових вимог в сумі 6056,00грн. перша черга, в сумі 1922900,13грн. третя черга. Грошові вимоги Державної митної служби України в особі Одеської митниці до боржника Приватного підприємства "Семенівський колорит" в сумі 2809316,94грн. підлягають відхиленню.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Одеської митниці задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1908/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву Державної митної служби України в особі Одеської митниці з грошовими вимогами до боржника (вх.№18540 від 23.07.2024) задовольнити частково.

Визнати грошові вимоги Державної митної служби України в особі Одеської митниці до боржника Приватного підприємства "Семенівський колорит" в сумі 6056,00грн. перша черга, в сумі 1922900,13грн. третя черга.

В частині грошових вимог Державної митної служби України в особі Одеської митниці до боржника Приватного підприємства "Семенівський колорит" в сумі 2809316,94грн. відхилити.

Повний текст постанови складено 24.12.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий