СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2085/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Семенові О.Є.
за участю:
прокурора - Горгуль Н.В., службове посвідчення №972883 від 01.03.2023 року;
позивача - не з`явився;
відповідача -адвокат Гужва А.М., ордер серії АЕ№1319756;
третіх осіб - адвокат Жовновач А.М., ордер серії АХ№1210312, ордер серії АХ№1210315, ордер серії АХ№1210314, ордер серії АХ№1210313, ордер серії АХ№1192876, ордер серії АХ№1210311, ордер серії АХ№1210310;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. №2685Х/1-18)
на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 року у справі № 922/2085/24 , ухвалене в приміщенні господарського суду Харківської області (суддя Буракова А.М.), повний текст якого складено 24.10.2024 року
за позовом Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області, смт. Старий Салтів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Омега-Схід", м. Харків, 3-і особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1. ОСОБА_1 , м. Харків, 2. ОСОБА_2 , м. Харків, 3. ОСОБА_3 , м. Харків, 4. ОСОБА_4 , м. Харків, 5. ОСОБА_5 , м. Харків, 6. ОСОБА_6 , м. Харків 7. ОСОБА_7 , м. Харків, про витребування земельних ділянок
ВСТАНОВИВ:
Куп`янська окружна прокуратура Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області з позовом, в якому просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Омега-Схід" на користь Старосалтівської селищної територіальної громади в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області: - земельну ділянку площею 0,0506 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0138 оціночною вартістю 437949,65 грн.; - земельну ділянку площею 0,3494 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0137 оціночною вартістю 3024102,94 грн.; - земельну ділянку площею 0,3285 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:2131 оціночною вартістю 2860199,40 грн.;- земельну ділянку площею 0,0501 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:1131 оціночною вартістю 433622,09 грн.; - земельну ділянку площею 0,4 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0132 оціночною вартістю 3668777,80 грн.; - земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0133 оціночною вартістю 5503166,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на доведену незаконність і безпідставність набуття третіми особами у справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 права власності на спірні земельні ділянки та подальше їх відчуження на користь ТОВ "Компанія Омега-Схід" та зазначає на те, що внаслідок визнання Великобурлуцьким районним судом права власності на землю без законних на те підстав, Старосалтівська селищна територіальна громада на цей час позбавлена можливості володіти і розпоряджатися вказаними земельними ділянками, які належать їй на праві комунальної власності, у тому числі отримати дохід від здачі їх в оренду або продажу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.10.2024 року у справі № 922/2085/24 у позові Куп`янської окружної прокуратури Харківської області відмовлено повністю.
Харківська обласна прокуратура з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального (ст. ст. 321, 387, 388 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 11, 13, 76-79, 86, 23 6 ГПК України) права, а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Власник з дотриманням вимог ст. ст. 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача; посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17, від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, від 20.06.2023 року у справі № 362/2707/19, від 08.11.2023 року у справі № 607/15052/16-ц, від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16-ц.
Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням такого права з боку держави, сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію її права власності, а тому у разі коли у законний спосіб майно з власності не вибувало, не втрачено і право володіння ним.
Внаслідок визнання на підставі рішень Великобурлуцького районного суду у справах № № 617/1392/20, 617/1393/20, 617/1396/20, 617/1401/20, 617/1399/20, 617/1404/20, 617/1398/20, 617/1402/20, 617/1420/20, 617/1423/20, 617/1424/20, 617/1405/20, 617/1395/20, 617/1400/20, 617/1408/20, 617/1421/20, 617/1409/20, 617/1394/20, 617/1403/20, 617/1406/20 та 617/1407/20, які скасовано судами апеляційної інстанції, права власності на спірні земельні ділянки за третіми особами у справі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , Старосалтівська) селищна територіальна громада позбавлена можливості володіти і розпоряджатися земельними ділянками, які належать їй на праві комунальної власності, у тому числі, отримати дохід від здачі їх в оренду або продажу; попри встановлені постановами судами апеляційної інстанції у цих справах факти протиправного вибуття спірних земельних ділянок з володіння власника поза його волею (на підставі рішень суду), господарським судом першої інстанції не застосовано положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є самостійною підставою для скасування судового рішення.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань слідує, що ТОВ "Компанія Омега-Схід" та ТОВ "ФАУНА 21", а також їх керівники, засновники та кінцеві бенефіціарні власники є пов`язаними особами; відповідні обставини у своїй сукупності свідчать про недобросовісність набуття ТОВ "ФАУНА 21" спірних земельних ділянок комунальної власності та їх відчуження, а також недобросовісність ТОВ "Компанія Омега-Схід" при їх придбанні за договором купівлі-продажу від 23.03.2023 року, при укладенні якого ТОВ "Компанія Омега-Схід" не була позбавлена можливості перевірити відомості щодо продавця ТОВ "ФАУНА 21" за допомогою відкритих, безкоштовних, загальнодоступних інформаційних ресурсів.
Право витребувати спірні земельні ділянки, з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття третіми особами у справі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) права власності на них та подальшого їх відчуження на користь ТОВ "Компанія Омега-Схід", передбачуване чинним законодавством України.
Втручання держави у право мирного володіння майном має нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю та наслідки його застосування є передбачуваними; витребування спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету згідно із загальними інтересами розпорядження землями комунальної власності.
З огляду на доведену недобросовісність набуття ТОВ "ФАУНА 21" спірних земельних ділянок комунальної власності та їх відчуження, а також недобросовісність ТОВ "КОМПАНІЯ ОМЕГА-СХІД" при їх придбанні за договором купівлі-продажу від 23.03.2023 року, задоволення позовних вимог прокурора не є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та невиправданим непропорційним втручанням у права відповідача на мирне володіння майном.
25.10.2024 року на адресу суду з господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2085/24 (вх.№13722).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.11.2024 року, суддею доповідачем для розгляду справи визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року, №469/2024 від 23.07.2024 року, №740/2024 від 28.10.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2024 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 року у справі № 922/2085/24 залишено без руху; останню зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.11.2024 року, у зв`язку з перебуванням на навчанні судді Плахова О.В., суддею доповідачем для розгляду справи визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М.
20.11.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява (вх.№14833), на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2024 року, яку разом з додатками долучено до матеріалів справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 року, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 року у справі № 922/2085/24; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; призначено справу до розгляду на "18" грудня 2024 року о 16:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресом: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132; вчинено інші процесуальні дії.
04.12.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15488), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ОМЕГА-СХІД" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАУНА 21" на підставі договору купівлі-продажу від 23.03.2023 року за реєстром №275, посвідченого ПН ХМНО Назаровою О.С., земельні ділянки з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0132, 6321655800:01:005:0133 та 6321655800:01:005:0130, 6321655800:01:005:0131 з розташованими на них житловим будинком літ. О-2 і дачним будинком літ. А-2 відповідно; загальна ціна купівлі становила 7 150 323,00 грн. та була сплачена покупцем у безготівковій формі; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не можуть бути третіми особами у цій справі, в силу господарського процесуального законодавства; для підтвердження факту набуття Старосалтівською селищною радою Чугуївського району Харківської області прав на земельну ділянку є необхідним надання відповідного рішення та акту приймання-передачі такої земельної ділянки; за відсутності цих документів спір відсутній, втім цих документів прокурором до позову не додано, оскільки їх не існує.
04.12.2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15520), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що відповідач як добросовісний набувач набув право власності за оплатним договором купівлі-продажу від 23.03.2023 року на спірні земельні ділянки, а сам перехід права власності було здійснено у відповідності до вимог закону шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області у справах №№617/1392/20, 617/1393/20, 617/1396/20, 617/1401/20, 617/1399/20, 617/1404/20, 617/1398/20, 617/1402/20, 617/1420/20, 617/1423/20, 617/1424/20, 617/1405/20, 617/1395/20, 617/1400/20, 617/1408/20, 617/1421/20, 617/1409/20, 617/1394/20, 617/1403/20, 617/1406/20 та 617/1407/20, за якими було визнано право власності на земельні ділянки за третіми особами, набрали законної сили, а тому право власників на мирне володіння земельними ділянками було захищене і вони мали право розпоряджатися належним їм майном на власний розсуд, тож, це дозволило третім особам правомірне передати до статутного капіталу ТОВ "ФАУНА 21" земельні ділянки земельні ділянки з кадастровими номерами № №6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0059, 6321655800:01:005:0119, 6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0060, 6321655800:01:005:0118, 6321655800:01:005:0107, 6321655800:01:005:0108, 6321655800:01:005:0110, 6321655800:01:005:0109, 6321655800:01:005:0121, 6321655800:01:005:0124, 6321655800:01:005:0120, 6321655800:01:005:0123, 6321655800:01:005:0112, 6321655800:01:005:0045, 6321655800:01:005:0111, 6321655800:01:005:0049, про що було внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав та зареєстровано право власності на відповідні земельні ділянки за ТОВ "ФАУНА 21", а тому і ТОВ"ФАУНА 21" як попередній власник набув це майно на законних підставах як вклад до статутного капіталу від фізичних осіб-власників, право власності яких було визнано рішенням суду, яке набрало законної сили, і підтверджено відомостями у реєстрі речових прав; матеріали справи не містять жодних порушень з боку відповідача при реалізації ним свого права власності на спірні земельні ділянки.
06.12.2024 року на адресу суду від представника ОСОБА_5 адвоката Жовновач А.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№15619), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, в обґрунтування якого вказує на те, що апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури не містить допустимих доказів недобросовісності ТОВ "КОМПАНІЯ ОМЕГА-СХІД" під час укладення договору купівлі-продажу земельних ділянок 23.03.2023 року, а тому земельні ділянки, що є предметом спору не можуть бути витребувані у ТОВ "КОМПАНІЯ ОМЕГА-СХІД"; втручання в мирне володіння майна добросовісного набувача ТОВ "КОМПАНІЯ ОМЕГА-СХІД" без будь-якої компенсації буде порушувати право власності гарантоване статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та становитиме надмірний тягар для добросовісного набувача; фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не є правонаступниками ТОВ "ФАУНА 21"; ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 продали свої частки у ТОВ "ФАУНА 21" на користь ОСОБА_1 у 2021 році; засновниками ТОВ "ФАУНА 21" ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у 2023 році прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації; Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАУНА 21", ЄДРПОУ 44181190, ліквідовано в листопаді 2023 року, а тому рішення у справі не може породжувати у вказаних фізичних осіб будь-яких прав та обов`язків за зобов`язаннями ТОВ "ФАУНА 21".
У судовому засіданні 18.12.2024 року прокурор підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити; представники відповідача та третіх осіб проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник позивача у судове засідання, призначене в приміщенні Східного апеляційного господарського суду 18.12.2024 року не з`явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції; розгляд справи здійснювався судом за його відсутності.
Ухвалу суду від 20.11.2024 року було надіслано засобами поштового зв`язку: ОСОБА_5 (0610210718209), ОСОБА_7 (0610210718217), ОСОБА_4 (0610210717520), ОСОБА_3 (0610210717849), ОСОБА_2 (0610210718063), ОСОБА_6 (0610210718160) засобами поштового зв`язку.
Ухвалу суду апеляційної інстанції від 20.11.2024 року було надіслано Куп`янській окружній прокуратурі Харківської області, Харківській обласній прокуратурі, Старосалтівській селищній військовій адміністрації Чугуївського району Харківської області, Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Омега-Схід", ОСОБА_1 до електронного кабінету в системі "Електронний суд".
05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, в зв`язку з чим, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.
Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №906/184/21, від 02.11.2022 року у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 року у справі №916/1716/20, від 22.12.2022 року у справі №922/40/22, де, зокрема, вказано на те, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Таким чином, надсилання судового рішення в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету).
Також, інформацію про дату, час та місце розгляду справи було розміщено на офіційному веб сайті Східного апеляційного господарського суду веб-порталу "Судова влада України" у розділі "Повідомлення для учасників судового процесу" розділу "Громадянам".
За змістом ч. 1 ст. 11 Закону України Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України (з посиланням на веб адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала суду апеляційної інстанції від 20.11.2024 року була у встановленому порядку внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Запровадження воєнного стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).
При цьому, від учасників справи впродовж всього строку розгляду судом апеляційної інстанції справи не надходило будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю з`явитись у призначене судове засідання.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено учасникам справи необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з заходами, встановленими особливим режимом роботи суду під час дії воєнного стану, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача та представників третіх осіб, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21.11.2012 року №660 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва, зокрема, таким особам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .
Розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19.07.2013 року №174 "Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області" передано у власність відповідні земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, зокрема, таким особам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .
На виконання вказаного розпорядження державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами №№6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0059, 6321655800:01:005:0119, 6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0060, 6321655800:01:005:0118, 6321655800:01:005:0107, 6321655800:01:005:0108, 6321655800:01:005:0110, 6321655800:01:005:0109, 6321655800:01:005:0121, 6321655800:01:005:0124, 6321655800:01:005:0120, 6321655800:01:005:0123, 6321655800:01:005:0112, 6321655800:01:005:0045, 6321655800:01:005:0111, 6321655800:01:005:0049 за відповідними фізичними особами на праві власності.
Частину із зазначених земельних ділянок на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок відчужено власниками на користь третіх осіб.
Рішеннями Вовчанського районного суду Харківської області у справах №№617/742/15-ц від 17.06.2016, 617/737/15-ц від 17.06.2016, 617/838/15-ц від 21.07.2016, 617/892/15-ц від 21.07.2016, 617/856/15-ц від 21.07.2016, 617/898/15-ц від 21.07.2016, 617/842/15-ц від 21.07.2016, 617/673/15-ц від 04.10.2016, 617/721/15-ц від 10.10.2016, 617/835/15-ц від 11.10.2016, 617/830/15-ц від 13.10.2016, 617/832/15-ц від 13.10.2016, 617/671/15-ц від 10.11.2016, 617/888/15-ц від 10.11.2016, 617/692/15-ц від 10.11.2016, 617/837/15-ц від 10.11.2016, 617/840/15-ц від 10.11.2016, 617/724/15-ц від 10.11.2016, 617/728/15-ц від 10.11.2016, 617/836/15-ц від 20.04.2017, та 617/897/15-ц від 20.04.2017 визнано незаконними та скасовані розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21.11.2012 року № 660 в частині надання фізичним особам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва та від 19.07.2013 року №174 в частині передачі фізичним особам у власність земельних ділянок, визнано недійсними та скасовані рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на земельні ділянки з кадастровими номерами №№6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0059, 6321655800:01:005:0119, 6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0060, 6321655800:01:005:0118, 6321655800:01:005:0107, 6321655800:01:005:0108, 6321655800:01:005:0110, 6321655800:01:005:0109, 6321655800:01:005:0121, 6321655800:01:005:0124, 6321655800:01:005:0120, 6321655800:01:005:0123, 6321655800:01:005:0112, 6321655800:01:005:0045, 6321655800:01:005:0111, зобов`язано фізичних осіб передати, а ДП "Вовчанське лісове господарство" прийняти вказані земельні ділянки, про що скласти акт прийому-передачі.
Вказані судові рішення Вовчанського районного суду Харківської області обґрунтовані, зокрема, тим, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення ДП "Вовчанське лісове господарство", а тому позовні вимоги про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельних ділянок є такими, що підлягають задоволенню.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18.05.2017 року у справі №635/5773/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.08.2017 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.12.2018 року за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", ДП "Вовчанське лісове господарство" про визнання частково недійсними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та про зобов`язання внести зміни до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування позовні вимоги повністю задоволено, визнано частково недійсними планово-картографічні матеріали лісовпорядкування лісовпорядкувального планшету № 7 кварталу № 103 Старосалтівського лісництва Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство", розробленого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням "Харківська державна лісовпорядна експедиція" у 2001 та 2010 роках, зобов`язано ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" внести зміни до планшету лісовпорядкування № 7 плановокартографічних матеріалів лісовпорядкування 2010 року щодо земель, які надані в постійне користування ДП "Вовчанське лісове господарство" "Вовчанське лісове господарство", виключивши із кварталу № 103 Старосалтівського лісництва земельні ділянки, що вилучені для розташування баз відпочинку "Сосновий бір" (площею 1,29 га), "Залив" (площею 3,1 га) та "Сосновий бір ЗЕМІ-1" (площею 1,0 га), у відповідності з координатами зовнішніх меж вказаних земельних ділянок, встановлених у Технічних звітах, що складені Товариством з обмеженою відповідальністю "АГ РІЕЛТІ".
Вказаним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18.05.2017 року у справі №635/5773/16-ц судом враховано, що в Проектах організації і розвитку лісового господарства Вовчанського держлісгоспу, складених у 2003 та 2011 роках, та в актах від 21.07.2000 року та від 08.10.2010 року звірення кількості земель Вовчанського держлісгоспу по земельному балансу Вовчанського району Харківської області земельні ділянки баз відпочинку "Сосновий бір" (площею 1,29 га), "Залив" (площею 3,1 га) та "Сосновий бір ЗЕМІ-1" (площею 1,0 га) обліковуються як вилучені зі складу земель лісогосподарського призначення та з постійного користування Вовчанського держлісгоспу, а під час проведення лісовпорядкування земель кварталу № 103 Старосалтівського лісництва Державного підприємства "Вовчанське лісове господарство" у 2001 та у 2011 роках по відображенню на планово-картографічних матеріалах лісовпорядкування (планшет лісовпорядкування № 7), включені у 2001 році як частково лісові, у 2010 році як повністю лісові.
Листом ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 26.09.2017 року №373 повідомило, що було внесені зміни до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2010 року, а саме до лісовпорядного планшету №7 Старосалтівського лісництва ДП "Вовчанське лісове господарство", з виключенням із кварталу 103 Старосалтівського лісництва земельних ділянок, які були вилучені для розташування баз відпочинку "Сосновий бір" (площею 1,29 га), "Залив" (площею 3,1 га) та "Сосновий бір ЗЕМІ-1" (площею 1,0 га), у відповідності з координатами зовнішніх меж вказаних земельних ділянок, встановлених у Технічних звітах, що складені Товариством з обмеженою відповідальністю"АГ РІЕЛТІ".
Великобурлуцьким районним судом Харківської області були ухвалені заочні рішення від 16.02.2021 у справі №617/1403/20, від 16.02.2021 у справі №617/1406/20, від 16.02.2021 у справі №617/1407/20, від 17.02.2021 у справі №617/1421/20, від 17.02.2021 у справі №617/1394/20, від 17.02.2021 у справі №617/1409/20, від 18.02.2021 у справі №617/1408/20, від 18.02.2021 у справі №617/1395/20, від 18.02.2021 у справі №617/1400/20, від 22.02.2021 у справі №617/1405/20, від 10.03.2021 у справі №617/1392/20, від 10.03.2021 у справі №617/1423/20, від 10.03.2021 у справі №617/1424/20, від 11.03.2021 у справі №617/1420/20, від 11.03.2021 у справі №617/1393/20, від 11.03.2021 у справі №617/1402/20, від 15.03.2021 у справі №617/1396/20, від 15.03.2021 у справі №617/1398/20, від 15.03.2021 у справі №617/1404/20, від 16.03.2021 у справі №617/1399/20, від 16.03.2021 у справі №617/1401/20, за якими було визнано право власності за третіми особами у справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на земельні ділянки з кадастровими номерами №№6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0059, 6321655800:01:005:0119, 6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0060, 6321655800:01:005:0118, 6321655800:01:005:0107, 6321655800:01:005:0108, 6321655800:01:005:0110, 6321655800:01:005:0109, 6321655800:01:005:0121, 6321655800:01:005:0124, 6321655800:01:005:0120, 6321655800:01:005:0123, 6321655800:01:005:0112, 6321655800:01:005:0045, 6321655800:01:005:0111, 6321655800:01:005:0049.
Право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами №№6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0059, 6321655800:01:005:0119, 6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0060, 6321655800:01:005:0118, 6321655800:01:005:0107, 6321655800:01:005:0108, 6321655800:01:005:0110, 6321655800:01:005:0109, 6321655800:01:005:0121, 6321655800:01:005:0124, 6321655800:01:005:0120, 6321655800:01:005:0123, 6321655800:01:005:0112, 6321655800:01:005:0045, 6321655800:01:005:0111, 6321655800:01:005:0049 було зареєстровано за третіми особами після набрання рішеннями законної сили, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, які містяться у матеріалах справи.
Протоколом №1 загальних зборів засновників про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАУНА 21" від 27.08.2021 року було вирішено сформувати статутний капітал товариства за рахунок майнових (негрошових) внесків засновників шляхом внесення нерухомого майна, а саме:
- ОСОБА_1 вніс земельну ділянку загальною площею 0,1000 та, кадастровий номер 6321655800:01:005:0049, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області); двоповерховий будинок літ. "О-2", загальною площею 176,9 кв.м., який розташований за адресом: АДРЕСА_1 );
- ОСОБА_2 вніс земельну ділянку загальною площею 0,1000 та, кадастровий номер 6321655800:01:005:0112, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області);
- ОСОБА_3 вніс земельну ділянку загальною площею 0,1000 та, кадастровий номер 6321655800:01:005:0045, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області);
- ОСОБА_4 внесла земельну ділянку загальною площею 0,1000 та, кадастровий номер 6321655800:01:005:0111, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області).
Вказані вклади було вчинено на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ"ФАУНА 21" від 02.09.2021 року.
На підставі Технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок ТОВ "ФАУНА 21" для індивідуального дачного будівництва, розташованих за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, розробленої ТОВ "АГ РІЕЛТІ +" на замовлення ТОВ "ФАУНА 21" за згодою власника на об`єднання земельних ділянок, та затвердженої замовником 18.10.2021 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0112, 6321655800:01:005:0045, 6321655800:01:005:0111, 6321655800:01:005:0049 об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0130 площею 0,4 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2519200163140).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав земельна ділянка кадастровий номер 6321655800:01:005:0130 була зареєстрована на праві власності за ТОВ "ФАУНА 21" 24.11.2021 року, державну реєстрацію права класності на земельну ділянку, проведено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Назаровою О.С. відповідно до закону без видачі документа, що посвідчує таке право, номер запису про право власності: 45340313, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2519200163140.
Рішенням №4 учасника ТОВ"ФАУНА 21" від 10.11.2021 року було затверджено грошову оцінку додаткових вкладів у негрошовій формі, а саме:
належного Фільштінському Леоніду на праві власності нерухомого майна
- земельної ділянки загальною площею 0,0947 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0121, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 214200,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0947 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0124, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 214200,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0946 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0123, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 214000,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0946 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0120, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 214000,00 грн.;
- дачного будинку літ. "А-2", загальною площею 137 кв.м., який розташований за адресом: АДРЕСА_2 ), вартістю у 879112 грн.;
належного ОСОБА_5 на праві власності нерухомого майна, а саме:
- земельної ділянки загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0099, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 197100,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0118, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 197100,00 грн.;
- земельної ділянку загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0101, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 197100,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0119, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 197100,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0500 та, кадастровий номер 6321655800:01:005:0103, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 197100,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0875 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0060, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 271400,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0875 та, кадастровий номер 6321655800:01:005:0051, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 271400,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0875 та, кадастровий номер 6321655800:01:005:0056, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 271400,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,0875 та, кадастровий номер 6321655800:01:005:0059, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 271400,00 грн.;
належного ОСОБА_6 на праві власності нерухомого майна, а саме:
- земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0107, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 226190,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0108, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 226190,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0109, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 226190,00 грн.;
- земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 6321655800:01:005:0110, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області (нова адреса - за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області), вартістю у 226190,00 грн.
На підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ "ФАУНА 21" від 11.11.2021 року на виконання рішення №4 учасника ТОВ "ФАУНА 21" від 10.11.2021 року вказані земельні ділянки з дачним будинком прийнято ТОВ "ФАУНА 21" як вклад.
На підставі Технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок ТОВ "ФАУНА 21" для індивідуального дачного будівництва, розташованих за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, розробленої ТОВ "АГ РІЕЛТІ +" на замовлення ТОВ"ФАУНА 21" за згодою власника на об`єднання земельних ділянок, та затвердженої замовником 07.12.2021 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0107, 6321655800:01:005:0108, 6321655800:01:005:0110, 6321655800:01:005:0109 об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0132 площею 0.4 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2544123663120).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав земельна ділянка кадастровий номер 6321655800:01:005:0132 була зареєстрована на праві власності за ТОВ "ФАУНА 21" 17.12.2021 року , державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, проведено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Назаровою О.С. відповідно до закону без видачі документа, що посвідчує таке право, номер запису про право власності: 45888336, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2544123663120.
На підставі Технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок ТОВ "ФАУНА 21" для індивідуального дачного будівництва, розташованих за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, розробленої ТОВ "АГ РІЕЛТІ +" на замовлення ТОВ "ФАУНА 21" за згодою власника на об`єднання земельних ділянок, та затвердженої замовником 31.01.2022 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0059, 6321655800:01:005:0119, 6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0060, 6321655800:01:005:0118 об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0133 площею 0,6 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2582337963140).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав земельна ділянка кадастровий номер 6321655800:01:005:0133 була зареєстрована на праві власності за ТОВ "ФАУНА 21" 10.02.2022 року, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, проведено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Назаровою О.С. відповідно до закону без видачі документа, що посвідчує таке право, номер запису про право власності: 46706221, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2582337963140.
На підставі Технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок ТОВ "ФАУНА 21" для індивідуального дачного будівництва, розташованих за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Чугуївського району Харківської області, розробленої ТОВ "АГ РІЕЛТІ +" на замовлення ТОВ "ФАУНА 21" за згодою власника на об`єднання земельних ділянок, та затвердженої замовником 08.12.2021 року, земельні ділянки з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0120, 6321655800:01:005:0121, 6321655800:01:005:0123, 6321655800:01:005:0124 об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0131 площею 0.3786 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2544068863140).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав земельна ділянка кадастровий номер 6321655800:01:005:0131 була зареєстрована на праві власності за ТОВ "ФАУНА 21" 17.12.2021 року, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, проведено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Назаровою О.С. відповідно до закону без видачі документа, що посвідчує таке право, номер запису про право власності: 45886616, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2544068863140.
23.03.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАУНА 21" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Омега-Схід" укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме:
- земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:01:005:0130, загальною площею 0,40 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, з розташованим на ній житловим будинком літ. "О-2", загальною площею 176,9 кв.м., житловою площею 68 кв.м., що знаходиться за адресом: Харківська область, Чугуївський район, село Зарічне, вулиця Вовчанський шлях, будинок,19/2,
- земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:01:005:0132, загальною площею 0,40 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресом: Харківська область, Чугуївський район, за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради,
- земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:01:005:0133, загальною площею 0,40 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресом: Харківська область, Чугуївський район, за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради,
- земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:01:005:0131, загальною площею 0,3786 га, цільове призначення для індивідуального дачного будівництва, з розташованим на ній житловим будинком літ. А-2, загальною площею 137,0 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м., що знаходиться за адресом: Харківська область, Чугуївський район, село Зарічне, вулиця Вовчанський шлях, будинок,19/1-Б.
Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, зареєстровано в реєстрі за №275.
Зі змісту договору купівлі-продажу від 23.03.2023 року слідує, що продаж зазначеного у договорі нерухомого майна вчинявся сторонами на суму 7150232,00 грн.
Відповідно до п. 2.7 вказаного договору розрахунок з продавцем за придбання відчужуваного нерухомого майна здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця, які сплачується протягом 90 календарних днів з дати підписання цього договору.
Матеріали справи містять копії платіжних інструкцій щодо сплати грошових коштів за відповідним договором купівлі-продажу: №289 від 01.05.2023 на суму 95000,00 грн., №290 від 03.05.2023 на суму 347000,00 грн., №291 від 04.05.2023 на суму 347000,00 грн., №292 від 05.05.2023 на суму 347000,00 грн., №293 від 08.05.2023 на суму 390000,00 грн., №294 від 10.05.2023 на суму 350000,00 грн., №295 від 11.05.2023 на суму 345000,00 грн., №296 від 11.05.2023 на суму 347000,00 грн., №297 від 16.05.2023 на суму 345000,00 грн., №298 від 16.05.2023 на суму 345000,00 грн., №299 від 17.05.2023 на суму 300000,00 грн., №300 від 17.05.2023 на суму 345000,00 грн., №301 від 21.05.2023 на суму 300000,00 грн., №302 від 21.05.2023 на суму 345000,00 грн., №303 від 21.05.2023 на суму 300000,00 грн., №304 від 22.05.2023 на суму 345000,00 грн., №305 від 23.05.2023 на суму 397232,00 грн., №306 від 24.05.2023 на суму 390000,00 грн., №307 від 25.05.2023 на суму 390000,00 грн., №308 від 26.05.2023 на суму 390000,00 грн., №309 від 27.05.2023 на суму 390000,00 грн.
Постановами апеляційної інстанції від 29.09.2022 у справі №617/1393/20, від 29.09.2022 у справі №617/1396/20, від 24.01.2023 у справі №617/1392/20, від 31.05.2023 у справі №617/1395/20, від 31.05.2023 у справі №617/1406/20, від 07.06.2023 у справі №617/1394/20, від 07.06.2023 у справі №617/1409/20, від 03.07.2023 у справі №617/1403/20, від 03.07.2023 у справі №617/1398/20, від 03.07.2023 у справі №617/1407/20, від 05.07.2023 у справі №617/1408/20, від 05.07.2023 у справі №617/1421/20, від 05.09.2023 у справі №617/1400/20, від 05.09.2023 у справі №617/1404/20, від 20.11.2023 у справі №617/1402/20, від 23.11.2023 у справі №617/1424/20, від 05.12.2023 у справі №617/1399/20, від 05.12.2023 у справі №617/1401/20, від 30.01.2024 у справі №617/1420/20, від 22.02.2024 у справі №617/1405/20, від 22.02.2024 у справі №617/1423/20 заочні рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області скасовані, в задоволенні позову про припинення правовідношень та про визнання права власності на нерухоме майно (про витребування безпідставно набутого майна та про визнання права власності на нерухоме майно) відмовлено.
Судом апеляційної інстанції відмова у задоволенні позовних вимог мотивована, зокрема, тим, що оскільки на момент розгляду справи право власності первинного власника земельної ділянки скасовано на підставі рішення суду, позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку не підлягають задоволенню.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 6321655800:01:005:0130 вказану ділянку поділено на дві з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0137 площею 0,3494 га та 6321655800:01:005:0138 площею 0,0506 га.
Право власності ТОВ "Компанія Омега-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0137 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2024 року (номер відомостей про речове право: 55289489).
Право власності ТОВ "Компанія Омега-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0138 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2024 року (номер відомостей про речове право: 55289708).
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 6321655800:01:005:0131 вказану ділянку поділено на дві з кадастровими номерами 6321655800:01:005:2131 площею 0,3285 га та 6321655800:01:005:1131 площею 0,3786 га.
Право власності ТОВ "Компанія Омега-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:2131 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2024 року (номер відомостей про речове право: 55288903).
Право власності "Компанія Омега-Схід" на земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:1131 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.05.2024 року (номер відомостей про речове право: 55289146).
Вказані вище обставини стали підставою для звернення Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому остання просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Омега-Схід" на користь Старосалтівської селищної територіальної громади в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області: - земельну ділянку площею 0,0506 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0138 оціночною вартістю 437949,65 грн.; - земельну ділянку площею 0,3494 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0137 оціночною вартістю 3024102,94 грн.; - земельну ділянку площею 0,3285 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:2131 оціночною вартістю 2860199,40 грн.;- земельну ділянку площею 0,0501 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:1131 оціночною вартістю 433622,09 грн.;
- земельну ділянку площею 0,4 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0132 оціночною вартістю 3668777,80 грн.; - земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 6321655800:01:005:0133 оціночною вартістю 5503166,70 грн.
14.10.2024 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Частиною 2 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до статті 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржено громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.
У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 року у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
За правовою позицією Конституційного Суду України поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, зазначено, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 року у справі №698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 року у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 року у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 року у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 року у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).
Частини третя та четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах). Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру обов`язок прокурора перед зверненням із позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача.
Великою Палатою Верховного Суду зазначалось на те, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 року у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 року у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).
Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18).
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019року у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 року у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 року у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 року у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 року у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
А отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру, та обґрунтувати її. Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначено статтею 174 ГПК України.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Бездіяльність компетентного органу має бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначає суд з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого не звернення, він обов`язково має зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 року у справі №925/1133/18, зокрема, зазначено на таке:1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
За матеріалами справи, з позовом у справі до суду першої інстанції звернувся керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області.
У позовній заяві прокурор вказав, що дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру шляхом надіслання листів Куп`янської окружної прокуратури №60/3-222вих-24 від 18.01.2024 року та 60/3-760 вих-24 від 01.03.2024 року.
Матеріали справи містять відповідні листи Куп`янської окружної прокуратури, у яких проінформовано Старосалтівську селищну військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області про порушення інтересів Старосалтівської селищної територіальної громади в частині використання та розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0112, 6321655800:01:005:0045, 6321655800:01:005:0111, 6321655800:01:005:0049, які об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0130; земельними ділянками з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0059, 6321655800:01:005:0119, 6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0060, 6321655800:01:005:0118, які об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0133; земельними ділянками 6321655800:01:005:0120, 6321655800:01:005:0121, 6321655800:01:005:0123, 6321655800:01:005:0124, які об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0131; земельними ділянками 6321655800:01:005:0107, 6321655800:01:005:0108, 6321655800:01:005:0110, 6321655800:01:005:0109, які об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 6321655800:01:005:0132, в яких прокурор просить Старосалтівську селищну військову адміністрацію Чугуївського району Харківської області повідомити, чи вживались Старосалтівською селищною радою будь-які заходи з метою поновлення інтересів громади з приводу зазначених земельних ділянок, чи планується вжиття таких заходів найближчим часом, у тому числі, шляхом звернення до суду, і в разі відсутності наміру звертатися до суду, просив повідомити відповідні причини.
Листами-відповідями від 07.02.2024 року № 01-01-19/181 та від 01.03.2024 року № 01-01-19/306 Старосалтівська селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області повідомила, що здійснити у стислі терміни формування позовної заяви та обґрунтувати її належними та допустимими доказами не має можливості та зазначила, що у випадку надання відповідних документів в повному обсязі Старосалтівська селищна військова адміністрація може здійснити необхідні процесуальні дії в судах, а у випадку подання такого позову органами прокуратури, буде забезпечена вся можлива підтримка.
Враховуючи, що Старосалтівська селищна військова адміністрація не вживала заходів з метою захисту інтересів територіальної громади, у тому числі, в судовому порядку, листом № 60/3-2020 вих-24 від 12.06.2024 року Куп`янська окружна прокуратура здійснила повідомлення Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру про підготовку позовної заяви до господарського суду Харківської області в інтересах Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області про витребування земельних ділянок у ТОВ Компанія Омега-Схід, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Разом з тим, предметом розгляду є земельні ділянки з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0138; 6321655800:01:005:0137, 6321655800:01:005:2131, 6321655800:01:005:1131, 6321655800:01:005:0132, 6321655800:01:005:0133, а у листах прокуратури до позивача зазначено земельні ділянки з кадастровими номерами 6321655800:01:005:0130, 6321655800:01:005:0133, 6321655800:01:005:0131, 6321655800:01:005:0132, проте з наявних матеріалів справи можливо встановити, що відповідні земельні ділянки (упродовж періоду з направлення листа прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру та до подання позову до суду) зазнали поділу та об`єднання, із присвоєнням їм кадастрових номерів, утім це не перешкоджає можливості звернення прокурора до господарського суду з позовом про їх витребування.
Прокурор у позовній заяві посилається на те, що уповноважений орган Старосалтівська селищна військова адміністрація Чугуївського району Харківської області в силу приписів ст. ст. 26, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. ст. 12, 80 ЗК України та з урахуванням Постанови Верховної Ради України від 06.02.2023 року № 2897-IX є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в інтересах Старосалтівської селищної територіальної громади, оскільки земельні спірні ділянки розташовані у межах адміністративних кордонів Старосалтівської селищної ради.
Порушення інтересів держави у позові обґрунтовується тим, що земельні ділянки комунальної форми власності вибули з власності територіальної громади з грубим порушенням вимог чинного законодавства, що встановлено рішенням суду.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Територіальна громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів в Ізюмському, Куп`янському та Чугуївському районах Харківської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 06.02.2023 № 2897-IX, у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальник Старосалтівської селищної військової адміністрації Чугуївського району Харківської області крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України Про правовий режим воєнного стану, здійснює повноваження Старосалтівської селищної ради, її виконавчого комітету та селищного голови, а також може затвердити тимчасову структуру виконавчого органу селищної ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).
Отже, апарат Старосалтівської селищної ради, її виконавчий комітет, інші виконавчі органи (з урахуванням абзацу третього пункту 1 частини другої статті 10 Закону України Про правовий режим воєнного стану), комунальні підприємства, установи та організації територіальної громади підпорядковуються начальникові військової адміністрації.
Таким чином, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, шляхом повідомлення позивача про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також повідомлення про намір звернутися до суду в інтересах позивача з відповідним позовом.
А отже, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", шляхом повідомлення позивача про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів до поновлення порушених інтересів держави, а також повідомлення про намір звернутися до суду в інтересах позивача з відповідним позовом.
Відповідно до положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 321 ЦК України, яка кореспондується із статтею 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Стаття 388 ЦК України передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі зазначеної норми залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.
Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна, викладені у постановах: від 26.06.2019 року у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 року у справі №922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2) та про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону, викладені у постановах: від 22.06.2021року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022року у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Закон не вимагає встановлення судом таких обставин в іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, в яких на підставі цих рішень виникли права (пункт 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №922/614/19, пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №372/266/15-ц).
Отже, можливість витребування майна із володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19 (провадження № 12-35 гс 21).
Так, волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.
Чинне законодавство України не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності волі у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів. Таким чином, наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі №916/2130/15, від 06.03.2019 року №911/3158/17, від 27.04.2023 року у справі №199/4884/17.
За матеріалами справи та змісту судових рішень щодо спірних земельних ділянок, розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21.11.2012 року № 660 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва" було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу рекреаційного призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва, зокрема, таким особам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ; розпорядженням голови Вовчанської районної державної адміністрації від 19.07.2013 № 174 "Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області" передано у власність відповідні земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, зокрема, таким особам: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 .
Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України (в редакції на час прийняття розпорядження) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
За статями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч. 5 ст. 149 ЗК України (в редакції на момент прийняття відповідних розпоряджень) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.
Так, на момент внесення державним реєстратором реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами №№6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0059, 6321655800:01:005:0119, 6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0060, 6321655800:01:005:0118, 6321655800:01:005:0107, 6321655800:01:005:0108, 6321655800:01:005:0110, 6321655800:01:005:0109, 6321655800:01:005:0121, 6321655800:01:005:0124, 6321655800:01:005:0120, 6321655800:01:005:0123, 6321655800:01:005:0112, 6321655800:01:005:0045, 6321655800:01:005:0111, 6321655800:01:005:0049 за фізичними особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) держава визнавала право Вовчанської районної державної адміністрації на відповідне розпорядження.
Відтак, наявність законних підстав була перевірена і державним реєстратором, у якого не виникло сумнівів щодо права Вовчанської районної державної адміністрації на земельні ділянки.
Приватна сторона правовідносин із органами державної або виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування (розпорядниками майна) має законне право очікувати, що виконання такими органами своїх функцій відбудеться відповідно до закону.
Ризик будь-якого порушення, помилки, протиправної бездіяльності повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ("Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії").
У контексті статті 8 Конституції України, юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави.
Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).
Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Правова передбачуваність та правова визначеність необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005).
Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).
Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.
Наявність "законних очікувань" (яку в кожному окремому випадку встановлює суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.
Таким чином, розпоряджаючись майном, фізичні особи на підставі відповідних розпоряджень правомірне очікували, що мали право розпоряджатися земельними ділянками на свій власний розсуд.
Господарський суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірні земельні ділянки були передані у власність фізичним особам власником майна, що передав їх у володіння з власної волі, оскільки розпорядження про відчуження майна прийнято, а тому, була воля власника майна на його відчуження.
В подальшому, як слідує з матеріалів справи, відповідні розпорядження голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21.11.2012 року № 660 та від 19.07.2013 року №174 були визнані незаконними та скасовані, а також було визнано недійсним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на вказані земельні ділянки.
Так, за матеріалами справи упродовж існування спірних правовідносин (з моменту прийняття Вовчанським районним судом Харківської області судових рішень у справах №№617/742/15-ц від 17.06.2016, 617/737/15-ц від 17.06.2016, 617/838/15-ц від 21.07.2016, 617/892/15-ц від 21.07.2016, 617/856/15-ц від 21.07.2016, 617/898/15-ц від 21.07.2016, 617/842/15-ц від 21.07.2016, 617/673/15-ц від 04.10.2016, 617/721/15-ц від 10.10.2016, 617/835/15-ц від 11.10.2016, 617/830/15-ц від 13.10.2016, 617/832/15-ц від 13.10.2016, 617/671/15-ц від 10.11.2016, 617/888/15-ц від 10.11.2016, 617/692/15-ц від 10.11.2016, 617/837/15-ц від 10.11.2016, 617/840/15-ц від 10.11.2016, 617/724/15-ц від 10.11.2016, 617/728/15-ц від 10.11.2016, 617/836/15-ц від 20.04.2017, та 617/897/15-ц від 20.04.2017 до прийняття судом апеляційної інстанції постанов у справах №№617/1393/20, 617/1396/20, 617/1392/20, 617/1395/20, 617/1406/20, 617/1394/20, 617/1409/20, 617/1403/20, 617/1398/20, 617/1407/20, 617/1408/20, 617/1421/20, 617/1400/20, 617/1404/20, 617/1402/20, 617/1424/20, 617/1399/20, 617/1401/20, 617/1420/20, 617/1405/20, 617/1423/20) до судового розгляду були залучені - ДП "Вовчанське лісове господарство", Вовчанська районна державна адміністрація Харківської області, Чугуївська районна державна адміністрація, Старосалтівська селищна рада, що свідчить про обізнаність цих органів щодо "юридичної долі" спірних земельних ділянок.
Не приймаються аргументи апелянта на те, що внаслідок визнання на підставі рішень Великобурлуцького районного суду у справах № № 617/1392/20, 617/1393/20, 617/1396/20, 617/1401/20, 617/1399/20, 617/1404/20, 617/1398/20, 617/1402/20, 617/1420/20, 617/1423/20, 617/1424/20, 617/1405/20, 617/1395/20, 617/1400/20, 617/1408/20, 617/1421/20, 617/1409/20, 617/1394/20, 617/1403/20, 617/1406/20 та 617/1407/20, які скасовано судами апеляційної інстанції, права власності на спірні земельні ділянки за третіми особами у справі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , Старосалтівська) селищна територіальна громада позбавлена можливості володіти і розпоряджатися земельними ділянками, які належать їй на праві комунальної власності, у тому числі, отримати дохід від здачі їх в оренду або продажу; попри встановлені постановами судів апеляційної інстанції у цих справах факти протиправного вибуття спірних земельних ділянок з володіння власника поза його волею (на підставі рішень суду), господарським судом першої інстанції не застосовано положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, що, на думку апелянта, свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є самостійною підставою для скасування судового рішення.
Господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на те що, матеріали справи не містять доказів того, що відповідні органи вживали заходів із реєстрації права власності на земельні ділянки за собою після визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Вовчанської районної державної адміністрації від 21.11.2012 року № 660 та від 19.07.2013 року №174.
У правових висновках, викладених постанові від 12.07.2023 року у справі № 911/1265/21 Верховний Суд, між іншим, зазначив, що, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні також перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно. Перевірка судом добросовісності/недобросовісності набувача є суттєвою як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України ) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16 (провадження №12-122 гс 18).
Добросовісним набувачем вважається особа, яка в момент набуття майна не знає і не може знати, що отримує майно від особи, яка не має права на його відчуження. Відповідно, недобросовісним є набувач, який знав або за фактичних обставин набуття майна міг знати, що отримує майно від особи, яка не має права його відчужувати. При цьому добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь поінформованості набувача про правомірність набуття майна в особи, яка не має права на його відчуження. Добросовісність дій набувача має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.
Щодо добросовісного володіння ТОВ "ФАУНА 21" земельними ділянками з кадастровими номерами №№6321655800:01:005:0056, 6321655800:01:005:0103, 6321655800:01:005:0059,6321655800:01:005:0119,6321655800:01:005:0051, 6321655800:01:005:0101, 6321655800:01:005:0099, 6321655800:01:005:0060,6321655800:01:005:0118, 6321655800:01:005:0107, 6321655800:01:005:0108, 6321655800:01:005:0110,6321655800:01:005:0109, 6321655800:01:005:0121, 6321655800:01:005:0124, 6321655800:01:005:0120,6321655800:01:005:0123, 6321655800:01:005:0112, 6321655800:01:005:0045, 6321655800:01:005:0111, 6321655800:01:005:0049, слід зазначити на таке.
Право власності за третіми особами на вказані земельні ділянки було зареєстровано після набрання рішеннями у справах №№617/1394/20, 617/1395/20, 617/1409/20, 617/1401/20, 617/1405/20, 617/1406/20, 617/1407/20, 617/1421/20, 617/1392/20, 617/1393/20, 617/1396/20, 617/1399/20, 617/1404/20, 617/1398/20, 617/1402/20, 617/1420/20, 617/1423/20, 617/1424/20, 617/1400/20, 617/1408/20, 617/1403/20 щодо визнання права власності за відповідними особами законної сили.
Оскільки в силу положень ч. 1 ст. 18 ГПК України, відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, треті особи правомірне скористалися своїм правом на реєстрацію права власності та подальше відчуження майна, а саме шляхом передання земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ "ФАУНА 21" , про що було внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав та зареєстровано право власності на відповідні земельні ділянки за ТОВ "ФАУНА 21".
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірне, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Так, ТОВ "Компанія Омега-Схід" за оплатним договором купівлі-продажу від 23.03.2023 прийняло у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАУНА 21" нерухоме майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:01:005:0130, з розташованим на ній житловим будинком літ. "О-2", земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:01:005:0132, земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:01:005:0133, земельну ділянку кадастровий номер 6321655800:01:005:0131, з розташованим на ній житловим будинком літ. А-2, загальною площею 137,0 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м., що знаходиться за адресом: Харківська область, Чугуївський район, село Зарічне, вулиця Вовчанський шлях, будинок,19/1-Б.
З матеріалів справи слідує, що відповідачем було сплачено ТОВ "ФАУНА 21" як продавцю за вказаним договором за нерухоме майно 7150232,00 грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних інструкцій.
Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на момент передачі земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ "ФАУНА 21" та укладення договору-купівлі продажу були відсутні заборони або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі №48/340, від 12.03.2019 року у справі №911/3594/17).Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Відтак, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем.
Отже, добросовісна особа, яка придбає нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 року у справі №922/3537/17 (пункти 37, 38), від 01.04.2020 року у справі №610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15.06.2021 року у справі №922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 02.11.2021 року у справі №925/1351/19 (пункт 6.46).
Не приймаються аргументи апелянта на те, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань слідує, що ТОВ "Компанія Омега-Схід" та ТОВ "ФАУНА 21", а також їх керівники, засновники та кінцеві бенефіціарні власники є пов`язаними особами; відповідні обставини, як зазначає апелянт, у своїй сукупності свідчать про недобросовісність набуття ТОВ "ФАУНА 21" спірних земельних ділянок комунальної власності та їх відчуження, а також недобросовісність ТОВ "Компанія Омега-Схід" при їх придбанні за договором купівлі-продажу від 23.03.2023 року, при укладенні якого ТОВ "Компанія Омега-Схід", на думку апелянта, не була позбавлена можливості перевірити відомості щодо продавця ТОВ "ФАУНА 21" за допомогою відкритих, безкоштовних, загальнодоступних інформаційних ресурсів та, що відповідач мав скористатися своїм правом на опрацювання Єдиного реєстру судових рішень, адже закон не встановлює такої вказівки для покупця нерухомого майна перед його купівлею.
Разом з тим, продавець за договором купівлі-продажу від 23.03.2023 року ТОВ "ФАУНА 21" не було учасником відповідних судових справ на момент укладення відповідного договору.
А отже, відповідач правомірне очікував, що ТОВ "ФАУНА 21" мало право розпоряджатися майном (земельними ділянками), а ТОВ "Компанія Омега-Схід" після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти, при цьому, як встановлено матеріалами справи, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості щодо належності спірного нерухомого майна позивачу.
Також, не приймаються аргументи апелянта на те, що право витребувати спірні земельні ділянки, з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття третіми особами у справі ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ) права власності на них та подальшого їх відчуження на користь ТОВ "Компанія Омега-Схід", передбачуване чинним законодавством України; втручання держави у право мирного володіння майном має нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю та наслідки його застосування є передбачуваними; витребування спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету згідно із загальними інтересами розпорядження землями комунальної власності; з огляду на доведену недобросовісність набуття ТОВ "ФАУНА 21" спірних земельних ділянок комунальної власності та їх відчуження, а також недобросовісність ТОВ "КОМПАНІЯ ОМЕГА-СХІД" при їх придбанні за договором купівлі-продажу від 23.03.2023 року, задоволення позовних вимог прокурора, на думку апелянта, не є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та невиправданим непропорційним втручанням у права відповідача на мирне володіння майном.
Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, колегія суддів виходить з такого.
Положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенція передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і "майном".
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 , "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності", як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішенні ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, зазначено щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.
У пункті 71 рішення від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
З огляду на викладене, слід зазначити, що дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
Матеріалами справи встановлено, що ТОВ "Компанія Омега-Схід" придбало спірні земельні ділянки за оплатним договором купівлі-продажу від 23.03.2023 року, тобто, відповідач набув відповідні земельні ділянки як добросовісний набувач, а перехід права власності було здійснено у відповідності до вимог закону шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Конструкція, за якою добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку з бездіяльністю влади в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.
Вилучення земельних ділянок без належної компенсації є порушенням права власності (відповідна правова позиція ЄСПЛ у справі "DrozdykandMikula v. Ukraine" від 24.10.2024, заяви №№ 27849/15 і 33358/15). Так, у вказаній справі Суд наголосив, що в контексті скасування права власності, наданого помилково, принцип "належного врядування" може не тільки покласти на органи влади обов`язок оперативно виправити свою помилку, але й вимагати виплати адекватної компенсації або іншого виду відповідного відшкодування колишньому добросовісному власнику. Умови компенсації, передбачені відповідним законодавством, є суттєвими для оцінки того, чи дотримується оскаржуваний захід необхідного справедливого балансу і, зокрема, чи накладає він непропорційний тягар на заявників. Однак, у цій справі заявники були позбавлені майна без будь-якої компенсації. Суд доходить висновку, що втручання у право власності заявників, крім того, що викликає серйозні сумніви щодо його законності та відповідності загальним інтересам, поклало на них непропорційний тягар, оскільки заявникам не було запропоновано жодної компенсації за вилучену у них земельну ділянку. Відповідно, мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.
Відтак, слід зазначити, що прокурором при поданні позову не було заявлено вимогу про здійснення відповідної компенсації юридичній особі, у власності якої перебувають оспорювані земельні ділянки.
А отже, відмовляючи в позові, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Компанія Омега-Схід" є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок за оплатним договором купівлі-продажу від 23.03.2023 року, а сам перехід права власності було здійснено у відповідності до вимог закону шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та, що оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника з його волі, а не поза його волею, то підстав для витребування земельних ділянок згідно зі статтею 388 ЦК України не має.
Також, господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено на те, що до спірних правовідносин підлягає врахуванню критерії правомірного втручання у право на мирне володіння майном, а саме застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті задоволення позову і порушення принципу "пропорційності", що покладе на особу, яка набула спірне майно у законний спосіб "індивідуального і надмірного тягара".
Крім того, слід зазначити, що продавець за договором купівлі-продажу від 23.03.2023року ТОВ "ФАУНА 21" відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено на підставі рішення щодо припинення, дата запису: 13.10.2023, номер запису: 1004801110006089808.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що на земельній ділянці кадастровий номер 6321655800:01:005:0130, розташований житловий будинок літ. "О-2", загальною площею 176,9 кв.м., житловою площею 68 кв.м. та на земельній ділянці кадастровий номер 6321655800:01:005:0131 розташований житловий будинок літ. А-2, загальною площею 137,0 кв.м., житловою площею 69,1 кв.м.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).
Правильність такого підходу підтверджується тим, що реалізація права на об`єкт нерухомого майна земельної ділянки, неможлива без одночасного використання відповідним суб`єктом права власності житлового будинку, який побудований на цій земельній ділянці, а тому вирішення та оцінка правомірності відчуження земельної ділянки без урахування факту розташування на ній нерухомого майна житлового будинку, та відповідних прав на цей об`єкт нерухомого майна суперечить наведеному принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.
А отже, якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону (схожий висновок викладено у постанові Великої Палати ВС від 22.06.2021 у справі № 200/606/18). Втім, прокурором, подаючи відповідний позов, не враховано цього.
Наведених міркувань достатньо для визнання судом того, що за обставин цієї справи позбавлення відповідача права власності на земельні ділянки без надання будь-якої форми компенсації чи відшкодування не забезпечило справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом відповідача на мирне володіння своїм майном, з іншого.
Фактично витребовуючи від ТОВ "Компанія Омега-Схід" як власника спірні земельні ділянки і повертаючи їх у комунальну власність, прокурор не звернув уваги на "індивідуальний і надмірний тягар" особи, яка набула спірне майно у законний спосіб - на підставі оплатного договору купівлі-продажу, укладеного з попереднім власником цього майна. Попередній власник ТОВ "ФАУНА 21" , у свою чергу, набув це майно також на законних підставах як вклад до статутного капіталу від фізичних осіб-власників, право власності яких було визнано рішенням суду, яке набрало законної сили, і підтверджено відомостями у реєстрі речових прав.
Зважаючи на обставини цієї справи, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення вимог про витребування з володіння відповідача спірних земельних ділянок становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції. У справі не встановлено обставин, за яких таке втручання не порушить справедливого балансу інтересів, а саме: позитивні наслідки вилучення спірного майна для захисту інтересів територіальної громади є більш важливими, ніж дотримання права відповідача, який законним шляхом за відповідну плату добросовісно набув у власність майно, покладаючись на добросовісність дій продавця.
А отже, виходячи з викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.
Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12.03.2019 року у справі № 911/3594/17, від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19, від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, від 20.06.2023 року у справі № 362/2707/19, від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16-ц, де, окрім іншого, вказано на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача не приймаються.
Так, у справі №№ 653/1096/16-ц предметом позову є визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у службовій квартирі; у справі №911/3594/17 предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету; у справі №925/1351/19 предметом позову є витребування із чужого незаконного володіння нежитлової будівлі, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису та реєстрацію права власності; у справі №359/3373/16-ц предметом позову є визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння; у справі №488/2807/17 предметом позову є визнання незаконними та скасування окремих пунктів рішення міської ради, яка відчужила у приватну власність земельну ділянку лісового фонду; визнання недійсним виданого первинній набувачці державного акту щодо права приватної власності на цю ділянку та її витребування у кінцевої набувачки "шляхом знесення об`єкта нерухомості"; у справі №362/2707/19 предметом позову є визнання недійсними договорів дарування, скасування їх державної реєстрації та витребування майна із чужого незаконного володіння; у справі №183/1617/16-ц предметом позову є визнання неправомірним і скасування рішення, визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г.
Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається апелянт та обставини вказаних справ № 653/1096/16-ц, № 911/3594/17, № 925/1351/19, № 359/3373/16-ц, № 488/2807/17, № 362/2707/19, № 183/1617/16-ц, не є подібними до правовідносин у справі №922/2085/24, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у позові відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 269, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.10.2024 року у справі №922/2085/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк протягом двадцяти днів з дня її проголошення, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24.12.2024 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя М.М. Слободін
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2024 |
Оприлюднено | 26.12.2024 |
Номер документу | 124017727 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права власності на земельну ділянку |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Терещенко Оксана Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні