Рішення

від 24.12.2024 по справі 902/1099/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" грудня 2024 р.Cправа № 902/1099/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальне рішення" (вул. Березняківська, буд. 12, Дніпровський р-н, м. Київ, 02098)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" (вул. Прибережна, буд. 2, кв. 50, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)

про: стягнення 236451,93 грн.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальне рішення" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" про стягнення 236 451,93 грн заборгованості, з яких 216 180,64 грн - основного боргу та 20 271,29 грн - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору поставки №20122023-1 від 22.12.2023, в частині повної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 22.10.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1099/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала направлена позивачу в зареєстрований електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвала суду, двічі направлялась судом на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Прибережна, буд. 2, кв. 50, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321. Конверти з ухвалами повернуто до суду 08.11.2024 з відміткою поштового відділення «За закінченням встановленого строку зберігання» та 10.12.2024 з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну місцезнаходження юридичної особи» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями місцезнаходження юридичної особи і не містять визначень щодо фактичної чи юридичної адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України Про господарські товариства, відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стальне рішення" (позивач, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки №20122023-1 (надалі Договір).

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов`язується у термін, встановлений даним Договором, передати у власність Покупця металопрокат (далі за текстом - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. Ціна за одиницю Товару, загальна кількість, асортимент, сортамент Товару визначається у рахунках на оплату (далі рахунки) Постачальника або Специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного Договору, при цьому кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару зазначається у видаткових накладних. Сторони також дійшли згоди щодо можливості заміни сортаменту Товару, до поставки Товару, за письмовим зверненням Покупця, погодженим Постачальником, за умови не перевищення загальної вартості товару узгодженого у рахунках Постачальника або Специфікаціях. Постачальник гарантує, що є власником товару, який поставляється за даним Договором, і що товар будь-яким способом не відчужений, не закладений, не перебуває у спорі та під арештом, прав відносно нього у третіх осіб немає. За усною або письмовою заявкою Покупця. Постачальник надає супутні послуги порізка, навантаження, розвантаження, пакування, транспортні послуги тощо. Оплата відповідних послуг здійснюється в рамках даного Договору (п. 1.1. 1.5. Договору).

Постачальник поставляє Покупцю товар окремими партіями. Поставка товару за цим Договором здійснюються у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010", на умовах ЕХW - склад Постачальника, якщо інше не зазначено у рахунках або Специфікаціях. Постачальник має право надати Покупцеві перелік складів, з яких можливо здійснювати самовивіз товару. В такому випадку Покупець може обрати адресу самовивозу на свій розсуд. Строк поставки Товару: протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок Постачальника 100% попередньої оплати, якщо інше не обумовлено Сторонами у рахунках або Специфікаціях (п. 2.1. 2.3. Договору).

Право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі-прийому товару Покупцю/першому Перевізнику в пункті поставки і засвідчується підписанням Сторонами видаткової накладної. Датою отримання Покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної (п. 2.7. Договору).

Порядок розрахунків: 100 % попередня оплата, якщо інше не обумовлене у Специфікаціях. Строк оплати Товару встановлено в рахунку, якщо інше на зазначено у Специфікаціях. Факт оплати Товару є підтвердженням отримання Покупцем рахунку. За згодою сторін (письмовою чи усною) Товар може бути поставлено без попередньої оплати або погодження відтермінування оплати, при цьому Покупець повинен здійснити оплату протягом 3-х банківських днів з моменту отримання Товару (п. 3.5. та 3.6. Договору).

Загальна сума Договору складається із вартості всіх партій Товару, у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим Договором у період його дії (п. 3.8. Договору).

У випадку порушення строку оплати за поставлений товар. Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку (п. 7.1. Договору).

Договір, специфікації, листи, додаткові угоди, довіреності, передані за допомогою факсимільного зв`язку, електронною поштою, а також копії вказаних документів, мають юридичну силу до моменту обміну їх оригіналами (п. 8.4. Договору).

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 30.12.2023 р., а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного розрахунку між сторонами (12.1. Договору).

У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 12.2. Договору).

11.01.2024 між сторонами підписана Специфікація №1 на загальну суму 399 666,65 грн. В даній Специфікації сторони визначили, що вартість кожної поставленої партії Товару розраховується, виходячи з ціни за одиницю Товару. У вартість Товару включені витрати Постачальника (за їх наявності) - на упаковку маркування, транспорту вання Товару до місця поставки та інше. Умови поставки: DDP, на протязі 7 к. днів, доставка у м. Ладижин, вул. Базарна 21. Умови оплати: передоплата - 25% від загальної вартості специфікації проміжний платіж - 25% від загальної вартості специфікації до 12.01.2024 включно кінцевий платіж - 50% від загальної вартості специфікації протягом 14 к. днів з моменту поставки товару на склад замовника та підписання видаткової накладної.

Даний договір та специфікація підписані сторонами за допомогою електронних підписів та електронних печаток у сервісі «Вчасно».

Позивач на виконання умов договору в період з січня по березень 2024 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 594 775,56 грн, що підтверджується наявними в справі видатковими накладними, а саме: №4 від 16.01.2024 на загальну суму 340 239,84 грн; №10 від 30.01.2024 на загальну суму 65 580,00 грн; №11 від 30.01.2024 на загальну суму 8 769,60 грн; №23 від 15.02.2024 на загальну суму 79 484,16 грн. та №53 від 07.03.2024 на загальну суму 100 701,96 грн.

В свою чергу відповідач на виконання умов договору та Специфікації за період з січня по березень 2024 здійснив часткову оплату отриманого товару в загальному розмірі 378 594,92 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи інформаційними повідомленнями про зарахування коштів з «Клієнт-Банк»: №941 від 11.01.2024 на суму 100 000,00 грн; №947 від 12.01.2024 на суму 100 000,00 грн; №1006 від 09.02.2024 на суму 77 892,96 грн; №1045 від 29.02.2024 на суму 70 000,00 грн та №462 від 29.03.2024 на суму 30 701,96 грн.

Таким чином не оплаченим відповідачем залишається товар на суму 216 180,64 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, 26.06.2024 в порядку досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість без застосування штрафних санкцій, однак дана претензія проігнорована відповідачем.

Не повна сплата відповідачем коштів за отриманий товар стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 216 180,64 грн - основного боргу та 20 271,29 грн пені.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов`язання по оплаті товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем не виконано.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 216 180,64 грн. правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20 271,29 грн - пені.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 7.1. Договору у випадку порушення строку оплати за поставлений товар. Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день порушення строку.

Таким чином, оскільки при перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом недоліків не виявлено, вимога позивача про стягнення з відповідача 20 271,29 грн - пені за період з 22.03.2024 по 01.08.2024 підлягає задоволенню.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо здійснення повної оплати за поставлений товар.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплектенергобуд" (вул. Прибережна, буд. 2, кв. 50, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321, код ЄДРПОУ 43377695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальне рішення" (вул. Березняківська, буд. 12, Дніпровський р-н, м. Київ, 02098, код ЄДРПОУ 43093140) 216 180,64 грн - основного боргу, 20 271,29 грн пені та 3 546,78 грн. - витрат на сплату судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом, позивачу в особистий електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24 грудня 2024 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Прибережна, буд. 2, кв. 50, м. Ладижин, Вінницька обл., 24321)