Постанова

від 24.12.2024 по справі 732/606/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/606/24

Головуючий у першій інстанції Карпинська Н. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1600/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Агропромисловий кооператив «Старосільський»,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Агропромислового кооперативу «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича на заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2024 рок (місце ухвалення м. Городня) у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову посилався, що 23.12.2013 між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,0908 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0513, яка належала йому на підставі Державного акту на праві власності серії ЯБ № 939492 від 20.05.2009.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв`язку з чим позивач успадкував належну їй земельну ділянку площею 4,0908 га та оформив своє спадкове право на земельну ділянку, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 20.05.2021.

Як зазначає позивач, з урахуванням п. 38 укладеного договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи в порядку спадкування є підставою для зміни або розірвання договору, а тому позивач має намір розірвати договір оренди землі, оскільки таке право йому надано умовами договору.

У позові ОСОБА_1 , посилаючись на ст. 124, 148-1 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 16, 626-629, 672, 1216-1218 ЦК України просить достроково розірвати договір оренди землі, укладений 23.12.2013 між ОСОБА_3 та АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка загальною площею 4,0908 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0513, яка розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського (Чернігівського) району Чернігівської області, цільове призначення якої ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та припинити речове право - право оренди земельної ділянки площею 4,0908 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0513, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».

Заочним рішенням Городнянського районного суду від 04.07.2024 позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди від 23.12.2013 щодо земельної ділянки загальною площею 4,0908 га, у тому числі рілля площею 4,0908 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0513, укладений між ОСОБА_3 та АПК „Старосільський та припинено речове право право оренди земельної ділянки площею 4,0908 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0513, яке зареєстроване за АПК „Старосільський.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскільки діє договірна норма, вказана у пункті 38 Договору і новий спадкоємець (власник) вправі вимагати розірвання договору оренди, а вимоги позову грунтуються на нормах укладеного договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із положень цивільного законодавства щодо свободи договору.

Ухвалою Городнянського районного суду від 24.09.2024 заява арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю.Ф. про скасування заочного рішення Городнянського районного суду від 04.07.2024 у справі № 732/606/24 за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі, залишена без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, на підставі ч. 4 ст. 287 ЦПК України арбітражний керуючий АПК «Старосільський» Кучак Ю.Ф. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати заочне рішення Городнянського районного суду від 04.07.2024, направити справу № 732/606/24 на розгляд до Господарського суду Запорізької області у межах справи № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський».

За доводами апеляційної скарги, системний аналіз змісту положень ст.7 КУзПБ у сукупності із положеннями ст. 3, 12, п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) приводить до висновку, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство майнових спорів, стороною яких є боржник, є універсальним та не містить виключень залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Заявник вважає, що оскільки ініціювання цього спору та вимоги у справі заявлені у межах захисту майнових прав (права оренди) АПК «Старосільський», тому їх розгляд повинен здійснюватися саме в межах справи про банкрутство АПК «Старосільський», незалежно від суб`єктного складу сторін такого спору та не зважаючи, що інша сторона заперечує.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У поданому відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу арбітражного керуючого АПК «Старосільський» Кучака Ю.Ф. на заочне рішення Городнянського районного суду від 04.07.2024 у цій справі без задоволення. В обґрунтування посилається, що п 38 договору оренди земельної ділянки є самостійною підставою для його розірвання, який не ставиться в залежність від виконання сторонами умов договору, а тому неповідомлення платіжних реквізитів для сплати орендної плати, неповідомлення про намір розірвати договір не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. За доводами позивача, АПК «Старосільський» на момент судового розгляду справи не заперечував проти обставин, викладених у позовній заяві, та жодним чином не спростував твердження про порушення ним умов договору і не підтвердив виконання своїх обов`язків орендаря. Заявник не погоджується з доводами скарги про передачу справи на розгляд господарського суду, оскільки позовні вимоги є немайновими, спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та АПК «Старосільський» був укладений Договір оренди від 23.12.2013 земельної ділянки (рілля) загальною площею 4,0908 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0513 строком на 15 років (а.с.5-6). (а.с. 6-7, 8).

Пунктом 38 вказаного договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни або розірвання договору.

Згідно Свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Неволько В.А. 20.05.2021 за реєстровим номером 394, ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 4,0900 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0513, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 939492, виданого Городнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 20.05.2009, зареєстрованого Городнянським районним відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010984000006. Право власності зареєстроване за спадкодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 250693074214, номер запису про право власності 3986602 (а.с.10).

З інформації № 320028322 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно убачається, що 20.05.2021 приватним нотаріусом Городнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Неволько В.А. зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421480400:05:000:0513 площею 4,09 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_1 (а.с.11).

Відповідно до Витягу № НВ-9934436232024 від 25.03.2024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено, що вартість земельної ділянки з кадастровим номером 7421480400:05:000:0513 складає вісімдесят тисяч вісімсот п`ятдесят одна гривня шістдесят дев`ять копійок (а.с.12).

Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, ОСОБА_1 посилався на те, що п. 38 договору оренди земельної ділянки є самостійною підставою для його розірвання, який не ставиться в залежність від виконання сторонами умов договору, у зв`язку з чим він має намір скористатись своїм правом на розірвання дговору оренди.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки діє договірна норма, вказана у пункті 38 Договору і новий спадкоємець (власник) вправі вимагати розірвання договору оренди, а вимоги позову грунтуються на нормах укладеного договору, тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із положень цивільного законодавства щодо свободи договору.

Проте, апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції через допущені порушення норм цивільного процесуального законодавства, враховуючи наступне.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника (а.с. 98-99).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2024 припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» Савенка В.Г. і покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна - арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.; зобов`язано керівника ОСОБА_4 протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна боржника арбітражному ОСОБА_5 бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - АПК «Старосільський» (а.с. 56-60).

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024, зокрема припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський»; припинено повноваження розпорядника майна боржника ОСОБА_5 ; визнано АПК «Старосільський» - банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. (а.с. 100-101).

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ст. 19 ЦПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам ст. 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 8 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КузПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частина друга статті 7 КУзПБ визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

У поданій до апеляційного суду апеляційній скарзі заявник зазначає, що звертаючись до суду 04.04.2024 із зазначеним позовом ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди землі, укладений 23.12.2013 року між ОСОБА_3 та АПК «Старосільський», а також припинити право оренди зазначеної земельної ділянки, яке зареєстровано у встановленому законом порядку за АПК «Старосільський».

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.04.2024 відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.09.2024 АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

У постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, частини другої статті 7 Кодексу України з процедури банкрутства, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Оскільки вимоги позивача (боржника щодо якого порушено справу про банкрутство) про визнання недійсним правочину не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому немає підстав стверджувати, що на такі позовні вимоги поширюються норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів.

Аналогічні висновки викладено у постановах КЦС ВС від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22 (провадження № 61-8654св22), від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19 (провадження № 61-15615св20); від 20 вересня 2023 року у справі № 201/5683/22 (провадження № 61-9628св23).

У постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря щодо якого порушено справу про банкрутство про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового. Оскільки суди не встановили, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно позивача, яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, тому його позовні вимоги є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, у зв`язку з чим не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство позивача, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) зауважив, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновий у розумінні положень цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18(916/1051/20) (провадження № 12-14гс21)).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).

Разом з тим відбулись зміни в законодавсті і відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX частину 5 статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02 травня 2023 року № 3065-IX частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 2023 року № 3065-IX до частини п`ятої статті 93 ЗК України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником.

Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.

Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

Ліквідаційна маса це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на положення частини п`ятої статті 93 ЗК України, із змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 2023 року № 3065-IX, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Враховуючи викладене, заявлені у цій справі ОСОБА_1 вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника в тому числі і обсяг грошових зобов`язань божника АПК «Старосільський».

Таким чином, з врахуванням законодавчих змін пов`язаних з наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексом України з процедури банкрутства.

Апеляційний суд погоджується з доводами сторони відповідача про те, що з огляду на зміни в земельному законодавстві, відповідно до яких користувачу земельної ділянки надано право відчужувати право оренди без погодження з її власником та можливість включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, право оренди не може вважатись немайновим активом. Отже, вирішення цього спору стосуватиметься питання формування активів боржника, у зв`язку з чим пов`язане зі здійсненням провадження у справі про банкрутство. Таким чином, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду в порядку, визначеному ГПК України, ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексом України з процедур банкрутства. Тому саме Господарський суд Запорізької області є судом, встановленим законом, до юрисдикції якого віднесено розгляд спору за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).

З огляду на наведен, апеляційний суд не вбачає правових підстав для направлення цієї справи на розгляд до Господарського суду Запорізької області, оскільки наведене можливе лише за заявою позивача. ОСОБА_1 може звернутись до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією у визначений строк або скористатись правом на касаційне оскарження цього судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу АПК «Старосільський» належить задовольнити частково, а оскаржуване заочне рішення скасувати із закриттям провадження у справі. Позивачу належить роз`яснити, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, а також наявне у нього право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст. 255 ч. 1 п. 1, 367, 368, 374, 377 ч. 1, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Агропромислового кооперативу «Старосільський» в особі арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича задовольнити частково.

Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Агропромислового кооперативу «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі, закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення даної справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 24.12.2024.

Головуючий Судді: