Рішення

від 18.12.2024 по справі 903/805/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2024 року Справа № 903/805/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/805/24

за позовом Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради, Західного офісу Держаудитслужби

до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, м. Луцьк

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 201 627,49 грн.,

за участю представників:

від позивача-1: н/з,

від позивача-2: н/з,

від відповідача: Розгон О.В. діє в порядку самопредставництва,

в судовому засіданні взяв участь Скучинський Л.Є. заступник начальника відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення № 065738 від 03.11.2021),

в с т а н о в и в:

18.09.2024 документ сформовано в системі Електронний суд, а 19.09.2024 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву №53-8147вих-24 від 18.09.2024 заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради, Західного офісу Держаудитслужби, в якій заступник керівника Луцької окружної прокуратури просить:

- визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Городищенською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/175 від 31.12.2020 (процедура закупівлі: иА-2020-12-23-024144-с), а саме: 1) додаткову угоду № 2 від 03.08.2021; 2) додаткову угоду № 4 від 27.08.2021; 3) додаткову угоду № 6 від 27.10.2021; 4) додаткову угоду № 7 від 09.11.2021; 5) додаткову угоду № 8 від 01.12.2021; 6) додаткову угоду № 9 від 01.12.2021; 7) додаткову угоду № 10 від 15.12.2021; 8) додаткову угоду № 11 від 17.12.2021;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на користь Городищенської сільської ради в дохід місцевого бюджету 201 627,49 гривень.

Ухвалою суду від 24.09.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.10.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України до 21.10.2024.

07.10.2024 на адресу суду від позивача-2 надійшли пояснення у справі, в яких позивач-2 зазначає про те, що у нього відсутні будь-які пояснення, що стосуються суті спору у справі; просить розгляд справи в усіх судових засіданнях проводити за відсутності представника позивача-2.

17.10.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

23.10.2024 в судове засідання представники позивачів не з`явилися, ухвала суду від 24.09.2024 була надіслана до електронних кабінетів позивачів.

23.10.2024 в судовому засіданні прокурор просила надати час для підготовки та подачі відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 23.10.2024 було відкладено підготовче засідання на 06.11.2024; запропоновано прокурору та позивачам до 04.11.2024 подати суду відповідь на відзив відповідача.

25.10.2024 через систему «Електронний суд» від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

06.11.2024 в судове засідання представники позивачів не з`явилися, ухвала суду від 23.10.2024 була надіслана до електронних кабінетів позивачів.

06.11.2024 в судовому засіданні прокурор та представник відповідача висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 06.11.2024 закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 20 листопада 2024 року.

У судовому засіданні з 20.11.2024 до 18.12.2024 було оголошено перерву.

Позивачів Городищенську сільську раду, Західний офіс Держаудитслужби про оголошення перерви в судовому засіданні до 18.12.2024 було повідомлено ухвалою від 20.11.2024 на підставі ч.2 ст.120 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачі повноважних представників у судове засідання не направили, про розгляд справи були повідомлені шляхом надіслання ухвали суду від 20.11.2024 до їх електронних кабінетів.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представників позивачів не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки позивачі належним чином були повідомлені про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України спір було вирішено судом за відсутності представників позивачів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову.

У процесі розгляду справи встановлено, що Городищенська сільська рада як замовник шляхом застосування переговорної процедури провела закупівлю електричної енергії (код ДК 021:2015: 09310000-5 - електрична енергія) обсягом 628 000 кВт/год з очікуваною вартістю 1 427 265,65 грн (закупівля № UА-2020- 12-23-024144-с). Джерело фінансування цієї закупівлі - місцевий бюджет.

За результатами закупівлі 31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» як постачальником і Городищенською сільською радою як споживачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/175 на постачання 628 000 кВт/ год електричної енергії на суму 1 427 265,65 грн, ціна за 1 кВт/год - 2,272716 грн.

Пунктом п. 4.1. договору визначено строк (термін) поставки товару з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року.

На момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови договору: предмет, ціну та строк виконання зобов`язань відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 6.3. договору ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою у порядку, визначеному у додатку 3 до цього договору.

Підпунктом 1.2.2. пункту 1.2. додатку 3 до договору передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі.

Пунктом 7.1. додатку 3 до договору визначено, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі -ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоду в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП «Оператор ринку» за адресою в мережі інтернет: https//www.oree.com.ua - згідно з частиною 6 статті 61 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, сторонами визнаються наступні документи:

1) завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «Оператор ринку».

Згідно з п. 15.2. договору умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладання сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому сторонами до договору постачання № 23-21/175 від 31.12.2020 було укладено ряд додаткових угод, якими змінено ціну товару у сторону збільшення, а саме:

- додатковою угодою № 2 від 03.08.2021 з 01.07.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,464524 грн або на 8,43 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору;

- додатковою угодою № 4 від 27.08.2021 з 01.09.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,675494 грн або на 17,7 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору;

- додатковою угодою № 6 від 27.10.2021 з 01.10.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,907539 грн або на 27,93 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору;

- додатковою угодою № 7 від 09.11.2021 з 01.11.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,162766 грн або на 39,16 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору;

- додатковою угодою № 8 від 01.12.2021 з 11.11.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,44349 грн або на 51,51 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору;

- додатковою угодою № 9 від 01.12.2021 з 12.11.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,752258 грн або на 65,1 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору;

- додатковою угодою № 10 від 15.12.2021 з 01.12.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 4,091873 грн або на 80,04 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору;

- додатковою угодою № 11 від 17.12.2021 з 06.12.2021 збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 4,465415 грн або на 96,47 % у порівнянні з ціною, визначеною та погодженою сторонами у момент укладення договору.

Внаслідок укладення до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 № 23-21/175 додаткових угод первісну ціну, визначену під час проведення процедури закупівлі, збільшено більше, як на 96 відсотків (96,47 %).

Таким чином, за трьома додатковими угодами до договору про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 № 23-21/175 ціна товару загалом зросла із 2,464524 грн до 4,465415 грн за 1 кВт/год, а обсяг предмета закупівлі зменшився.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього ТОВ «Волиньелектрозбут» передало позивачу 539 218 кВт/год електроенергії на загальну суму 1 427 116,87 грн, що підтверджується копіями:

- акту приймання-передачі № 105/559- 0009000/1/1 від 31.01.2021 - 48 266 кВт/год електроенергії;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/2/1 від 28.02.2021 - 65 595 кВт/год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/3/1 від 31.03.2021 - 54 722 кВт/год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/4/1 від 30.04.2021 - 48 753 кВт/ год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/5/1 від 31.05.2021 - 42 663 кВт/год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/6/1 від 30.06.2021 - 34 343 кВт/год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/7/1 від 31.07.2021 - 31 603 кВт/год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/8/1 від 31.08.2021 - 35 028 кВт/год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/9/1 від 30.09.2021 - 45 635 кВт/год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/10/1 від 31.10.2021 - 48 421 кВт/год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/11/1 від 30.11.2021 - 62 514 кВт/ год;

- акту приймання-передачі № 105/559-0009000/12/1 від 29.12.2021 - 21 675 кВт/год.

Додаткові угоди № 2, № 4, № 6, № 7, №8, № 9, № 10 та № 11 укладені з порушенням порядку, визначеного п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки сторонами за відсутності визначених законом умов збільшено вартість одиниці предмету закупівлі, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (надалі - Закон), договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За змістом частини другої статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою, другою статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону (в редакції, чинній на момент укладення договору про закупівлю) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору (додаткової угоди) і до внесення відповідних змін до нього.

Тобто, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, а також має бути достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

Саме така позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (п. 134 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 927/491/19, п.5.46 Постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Виключно зміна регульованих цін (тарифів) і нормативів, які є складовими ціни електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 910/401/23.

Таким чином, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар коливалась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.

Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, від 12.02.2020 у справі№ 913/166/19, від 21.03.2019 у справі № 912/898/18, від 25.06.2019 у справі № 913/308/18, від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).

Законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, а тому, виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство «Державний інформаційно - аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово - промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Проте, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18.

Сторонами у справі під час укладення додаткових угод не було дотримано вимог законодавства. Згідно з додатковою угодою № 2 від 03.08.2021 сторонами збільшено ціну електричної енергії на 8,43 % у порівнянні з ціною, визначеною договором від 31.12.2020, згідно з додатковою угодою № 4 від 27.08.2021 - на 17,7 %, згідно з додатковою угодою № 6 від 27.10.2021 - на 27,93 %, згідно з додатковою угодою № 7 від 09.11.2021 - на 39,16 %, згідно з додатковою угодою № 8 від 01.12.2021 - на 51,51 %, згідно з додатковою угодою № 9 від 01.12.2021 - на 65,1 %, згідно з додатковою угодою № 10 від 15.12.2021 - на 80,04 %, згідно з додатковою угодою № 11 від 17.12.2021 - на 96,47 %.

Верховний Суд у його постанові від 16.02.2023 по справі № 903/366/22 зазначив, що виключно саме лише коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Відповідно до інформації Городищенської сільської ради, викладеної у листі № 677/01-09/2-24 від 16.07.2024, ініціатором зміни ціни за одиницю товару був постачальник - ТОВ «Волиньелектрозбут», кожна зміна ціни відбувалась з урахуванням отриманих цінових довідок.

Як узгоджено пунктом 7.2. додатку 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/175 від 31.12.2020 нова (змінена) ціна за одиницю електричної енергії розраховується за формулою: Цт = Цо х СжЦт-1/СжЦо + Трег + ПДВ, де СжЦт-1 - обчислена згідно з п. 7.3. цього додатку середньозважена ціна на РДН і ВДР за місяць, що передує зміні ціни за одиницю електричної енергії, грн/МВт год; а СжЦо - обчислена згідно з п. 7.3. цього додатку середньозважена ціна на РДН і ВДР за місяць, у якому укладено договір (остання додаткова угода про зміну ціни), грн/ МВт год.

Таким, чином, сторонами узгоджено, що у разі зміни ціни за одиницю електричної енергії для розрахунку береться ціна за місяць, що передує зміні ціни у порівнянні з місяцем, у якому укладено договір.

Однак, на обґрунтування збільшення ціни перед укладенням додаткової угоди № 2 від 03.08.2021 ТОВ «Волиньелектрозбут» звернулось до позивача із листом № 01-8/2333 від 07.07.2021, у якому повідомило про збільшення ціни з 01.07.2021 у зв`язку із її коливанням на 32,57 % у бік збільшення на ринку «на добу наперед» у червні 2021 року в порівнянні з травнем 2021 року. До листа додано роздруківку із сайту ДП «Оператор ринку».

Відповідно до інформації з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» (https//www.oree.com.ua) середньозважені ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед» (РДН) станом на грудень 2020 року становили 1 547,96 грн/ МВт.год (середньозважені ціни РДН в зоні ОЕС - 1 541,52 грн/МВт.год), а станом на червень 2021 року (місяць, що передував внесенню змін до договору) середньозважені ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед» (РДН) становили 1 456,15 грн/МВт.год (середньозважені ціна РДН в зоні ОЕС - 1 425,14 грн/ МВт.год), що є нижчими у порівнянні з цінами в місяць укладення договору.

Відповідно до інформації з офіційного сайту ДП «Оператор ринку» (https//www.oree.com.ua) середньозважені ціни на електроенергію на внутрішньодобовому ринку (ВДР) станом на грудень 2020 року становили 1 575,24 грн/МВт.год (в зоні ОЕС - 1 570,07 грн/МВт.год), а станом на червень 2021 року (місяць, що передував внесенню змін до договору) -1 354,96 грн/МВт.год (в зоні ОЕС - 1 352,96 грн/МВт.год), що є нижчою у порівнянні з ціною в місяць укладення договору.

Окрім цього, відповідач не дотримався вимог щодо документального підтвердження факту збільшення ціни на певний період, а саме: чому таке підвищення ціни на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, узгодженою сторонами при підписанні договору, не навів причин, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім цього, відповідач не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим, тобто, що таке підвищення неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент укладення договору про закупівлю.

У зв`язку з наведеним надані відповідачем документи не можуть бути належними доказами на підтвердження коливання ціни на електричну енергію на ринку та не можуть бути належними доказами на обґрунтування внесення змін до договору про закупівлю електричної енергії в частині збільшення вартості ціни.

Таким чином, звернення відповідача з метою укладення додаткової угоди № 2 не містить відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, у ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії за період з дати укладання договору у порівнянні з аналогічним наступним періодом, чи будь-яка інша інформація, яка б підтверджувала коливання ціни на ринку, не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Додаткові угоди до договору укладено на підставі листів-звернень, доданих цінових довідок, які не доводять факту коливання ціни на електроенергію в період між 31.12.2020 (датою укладення договору) та місяцем, що передував зверненню із пропозицією про внесення змін до договору, додана інформація із сайту ДП «Оператор ринку» не свідчить про коливання цін на електроенергію за вказані періоди.

Додаткову угоду № 4 від 27.08.2021 сторонами укладено на підставі листа ТОВ «Волиньелектрозбут» № 01-8/2728 від 11.08.2021 із приєднанням інформації із сайту ДП «Оператор ринку» щодо середньозважених цін на товар за 10 днів серпня та цінової довідки Харківської торгово-промислової палати № 1869/21 від 12.08.2021, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за липень 2021 року (01.07.-31.07) та 1 декаду серпня 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни становить +47,3 %.

Додаткову угоду № 6 від 27.10.2021 та додаткову угоду № 7 від 09.11.2021 сторонами укладено на підставі листів ТОВ «Волиньелектрозбут» № 01-8/3083 та № 01-8/3084 від 05.10.2021, до яких додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 2515/21 від 11.10.2021, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за вересень 2021 року (01.09.-30.09) та 1 декаду жовтня 2021 року та зазначено, що відсоток коливання ціни становить +15,12 %.

Додаткову угоду № 8 від 01.12.2021 та додаткову угоду № 9 від 01.12.2021 сторонами укладено на підставі листа ТОВ «Волиньелектрозбут» № 01-8/3479 від 17.11.2021, до якого додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 2939/21 від 18.11.2021, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за жовтень 2021 року (01.10.-31.10) та станом на 1 листопада 2021 року із зазначенням відсотку коливання ціни +25 %.

Додаткову угоду № 10 від 15.12.2021 сторонами укладено на підставі листа ТОВ «Волиньелектрозбут» № 01-8/3347 від 09.11.2021, в якому зазначено, що на підставі даних роботи ринку РДН та ВДР ціна на електричну енергію стрімко зростає, що є наслідком коливання в сторону збільшення середньозваженої ціни РДН в торговій зоні «ОЕС України», а тому прогнозується збільшення ціни електричної енергії за грудень 2021 року. До листа додано інформацію із сайту ДП «Оператор ринку» щодо середньозважених цін купівлі-продажу електроенергії на РДН та ВДР за листопад 2020 року, жовтень та листопад 2021 року.

Додаткову угоду № 11 від 17.12.2021 сторонами укладено на підставі листа ТОВ «Волиньелектрозбут» № 01-8/3802 від 16.12.2021, до якого додано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати № 3139/21 від 15.12.2021, у якій порівняно середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за 5 днів грудня 2021 року (01.12.-05.12) та станом на 6 грудня 2021 року і зазначено, що відсоток коливання ціни становить + 12,75 %.

У листах-пропозиціях ТОВ «Волиньелектрозбут» лише констатовано факт стрімкого зростання ціни на електроенергію, але не проаналізовано та не наведено інформації про роботу «ринку на добу наперед» та «внутрішньодобового ринку» станом на дату укладення первісного договору та кожної із укладених додаткових угод.

Надані ТОВ «Волиньелектрозбут» документи - інформація ДП «Оператор ринку» та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, а тому не можуть слугувати належним доказом факту коливання ціни на електричну енергію, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни станом на дату укладення договору та кожної із додаткових угод чи будь-які інші відомості, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку у звітному періоді.

Відтак, документи, які надав відповідач позивачу, не містять належного обгрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод №№ 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11 ціну за одиницю товару у порівняні із ціною, узгодженою сторонами у договорі, збільшено на 96%, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі».

Укладаючи додаткові угоди №№ 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11 до договору, сторони поступово підвищували ціну за одиницю товару, внаслідок чого ціна перевищила 10 % від ціни договору, що є порушенням приписів п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Окрім цього, як і у випадку укладення додаткової угоди № 2 від 03.08.2021, додаткові угоди №№ 6-11 починали діяти з моменту, який передував їх укладенню, а тому електрична енергія на підставі вказаних додаткових угод вже була продана позивачу та спожита ним у період з моменту початку дії вказаних угод до моменту їх укладення.

Додатковою угодою № 2 від 03.08.2021 сторонами змінено ціну на товар з 01.07.2021, додатковою угодою № 6 від 27.10.2021 - з 01.10.2021, додатковою угодою № 7 від 09.11.2021 - з 01.11.2021, додатковою угодою № 8 від 01.12.2021 - з 11.11.2021, додатковою угодою № 9 від 01.12.2021 з 12.11.2021, додатковою угодою № 10 від 15.12.2021 з 01.12.2021, додатковою угодою № 11 від 17.12.2021 - з 06.12.2021.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до частини третьої статті 632 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 915/75/23.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Додаткові угоди № 2 від 03.08.2021, № 4 від 27.08.2021, № 6 від 27.10.2021, № 7 від 09.11.2021, № 8 від 01.12.2021, № 9 від 01.12.2021, № 10 від 15.12.2021, № 11 від 17.12.2021, якими змінено ціну товару за договором постачання електричної енергії споживачу № 23-21/175 від 31.12.2020, укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню недійсними, оскільки ці правочини призвели до збільшення ціни за одиницю товару із 2,272716 грн до 4,465415 грн за 1 кВт/год електричної енергії, тобто більш як на 96 % (загалом на 96,47 %).

Позовна заява містить також вимогу прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 201 627,49 грн.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки судом задоволено позов прокурора та визнано недійсними додаткові угоди, то такі додаткові угоди не породжують правових наслідків, відтак розрахунок за товар - електричну енергію повинен проводитись за ціною, визначеною договором: за 1 кВт/год електроенергії - 2,272716 грн.

Упродовж дії договору відповідач передав позивачу 539 218 кВт/год електричної енергії, за які позивач перерахував відповідачу 1 427 116,87 грн (з ПДВ), що підтверджується копіями листів Городищенської сільської ради № 677/01-09/2-24 від 16.07.2024 та № 105/03-02 від 10.09.2024 та копіями платіжних доручень, відомостями про трансакції з офіційного сайту «https//www.oree.com.ua».

Враховуючи ціну товару, узгоджену сторонами у договорі (не враховуючи ціни, узгодженої додатковими угодами), відповідач повинен був сплатити позивачу 1 225 489,38 грн з ПДВ (539 218 кВт/год електричної енергії х 2,272716 кВт/год = 1 225 489,38 грн (з ПДВ). Тобто, різниця між сумою коштів, які фактично сплатив позивач за постачання електричної енергії за ціною, узгодженою додатковими угодами, та сумою за товар за ціною, визначеною договором (без урахування додаткових угод), становить 201 627,49 грн (1 427 116,87 грн - 1 225 489,38 грн).

Таким чином, грошові кошти у сумі 201 627,49 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути до бюджету, що відповідає приписам ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - Господарського процесуального кодексу України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом «розумного» строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. «Розумність» строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.Критерій «розумності», наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави (схожі за своїм змістом висновки також сформовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі№ 927/468/20 та від 23.02.2021 у справі № 923/496/20).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Також при визначенні органу, в інтересах якого пред`являється позов, прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу (-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (крім того, Верховним Судом у постановах Суду від 13.07.2021 у справі № 927/550/20, від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18 висловлено позицію з приводу того, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду; належним буде звернення в особі хоча б одного з них).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема, міської ради є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі за №904/5598/18, від 15.05.2019 по справі №911/1497/18.

Згідно з п. п. 15, 22, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно- територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

На підставі ч. 1 ст. 62 вказаного Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

З наведених норм матеріального права вбачається, що сільська рада (у спірних правовідносинах - Городищенська сільська рада) має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.

Договір № 23-21/175 від 31.12.2020 укладено за наслідками проведеної сільською радою закупівлі, його оплата здійснювалася за рахунок бюджетних коштів.

Отже, Городищенська сільська рада наділена повноваженнями щодо затвердження та виконання місцевого бюджету села Городище, контролю за його виконанням, здійснює правоможності з володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (зокрема, коштами місцевого бюджету).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо наявності в органів місцевого самоврядування повноважень на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю. Такої позиції Верховний Суд дотримується в постановах від 15.05.2019 у справі №911/1497/18, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.08.2020 у справі №913/153/19, від 19.05.2022 у справі №904/5558/20 тощо.

Враховуючи те, що договір № 23-21/175 від 31.12.2020 фінансувався за рахунок коштів місцевого бюджету, Городищенська сільська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки, будучи органом місцевого самоврядування та здійснюючи затвердження та виконання місцевого бюджету, контролює його виконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 під час розгляду справи № 905/1907/21 зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Окрім цього, Великою Палатою Верховного Суду вказано, що рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у справі.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 по справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20, від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21, від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (надалі - Закон) визначено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (ч. 2ст. 2 Закону).

Контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування (ч. 1 ст. 5 Закону).

Згідно із п.п. 22, 23 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, державне регулювання, контроль у сфері публічних закупівель та громадський контроль здійснюються відповідно до статті 7 Закону (Закон України «Про публічні закупівлі»).

Держаудитслужба та її міжрегіональні територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель, спрощених закупівель, а також закупівель, за якими в електронній системі закупівель оприлюднюється звіт про договір про закупівлю, укладений без застосування електронної системи закупівель, у порядку, встановленому статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Отже, з урахуванням указаних приписів ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі», згадані органи є ключовими суб`єктами, які наділені повноваженнями щодо виявлення порушень у сфері публічних закупівель.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (надалі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з п.п. 9 пункту 4 Положення Держаудитслужба, відповідно до покладених на неї завдань, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності виннихосіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Підпунктом 20 пункту 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно з п. 7 Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Пунктами 1, 3 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 № 23, визначено,що Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях.

Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а такожна території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Згідно з п. 7 Положення Офіс здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через управління. Офіс здійснює контроль за діяльністю управлінь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів.

Як передбачено пунктами 8, 10 ст. 10 цього Закону, органу державного фінансового контролю надається право: порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами,без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З урахуванням наведеного, орган державного фінансового контролю, маючи відповідні правомочності для звернення із позовом до суду, надані йому повноваження не використовує, мотивуючи це їх відсутністю.

Висновок з цих питань викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 по справі №924/1256/17.

Також Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що положеннями нормативно-правових актів, які стосуються діяльності центральних органів виконавчої влади, не можуть бути визначені конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутись до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпечення здійснення судового захисту інтересів держави (постанови Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 25.02.2021 у справі №912/9/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку про те, що сам факт незвернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до судуз відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, постанова від 10.06.2021 у справі №910/114/19), прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Проведення процедури закупівлі та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2019 у справі №912/989/18.

Крім цього, використання бюджетних коштів з порушенням вимог чинного законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини обізнаності позивача про порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування з його сторони щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави у суді.

Прокурор дотримався вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання зазначених норм Луцькою окружною прокуратурою повідомлено Управління Західногоофісу Держаудитслужби у Волинській області, яке є структурним підрозділом Західного офісу Держаудитслужби, та у межах своєї компетенції здійснює повноваження на території регіону (Волинської області), про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Жодним із згаданих органів не було вжито заходів до усунення порушень інтересів держави, не пред`явлено позову до суду про визнання недійсними додаткових угод до договору № 23-21/175 від 31.12.2020, якими збільшувалася ціна за одиницю товару, та стягнення із постачальника електричної енергії до бюджету коштів, безпідставно отриманих за такими угодами.

Звертаючись з позовом до суду, Волинська обласна прокуратура сплатила 21 801,60 грн. судового збору.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача слід покласти витрати Волинської обласної прокуратури, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 21 801,60 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Городищенською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» договору про постачання електричної енергії споживачу № 23-21/175 від 31.12.2020, а саме:

- додаткову угоду № 2 від 03.08.2021;

- додаткову угоду № 4 від 27.08.2021;

- додаткову угоду № 6 від 27.10.2021;

- додаткову угоду № 7 від 09.11.2021;

- додаткову угоду № 8 від 01.12.2021;

- додаткову угоду № 9 від 01.12.2021;

- додаткову угоду № 10 від 15.12.2021;

- додаткову угоду № 11 від 17.12.2021.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (Волинська область, м. Луцьк, вул. Яремчука Назарія, 11-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 42159289) на користь Городищенської сільської ради (Волинська область, Луцький район, вул. Шкільна, 35, ідентифікаційний код юридичної особи: 04590530) в дохід місцевого бюджету 201 627 грн 49 коп.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (Волинська область, м. Луцьк, вул. Яремчука Назарія, 11-А, ідентифікаційний код юридичної особи: 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 13, ідентифікаційний код юридичної особи: 02909915) 21 801 грн 60 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.12.2024

СуддяІ. О. Якушева