Рішення

від 18.12.2024 по справі 903/897/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2024 року Справа № 903/897/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/897/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Груп-ЛТД, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю Маст Компані, м. Луцьк

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 749 940 грн.

за участю представників:

від позивача: Дашко М.В. адвокат (ордер серії ВІ №1093733 від 23.10.2024),

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

23.10.2024 документ сформовано в системі Електронний суд, а 24.10.2024 зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Груп-ЛТД, в якій товариство просить:

- розірвати договір купівлі-продажу товару - бензинових генераторів LT3500МХ в кількості 10 штук, інверторних генераторів SСН-G1500INV в кількості 10 штук та інверторних генераторів SСН-G2500ІNV в кількості 10 штук, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Партнер-Груп-ЛТД та Товариством з обмеженою відповідальністю Маст Компані;

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Маст Компані на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-Груп-ЛТД сплачені за договором кошти в сумі 749 940,00 грн.

Ухвалою суду від 29.10.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.11.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України до 11.11.2024.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Подача відзиву на позовну заяву - це процесуальне право відповідача, яким він не скористався.

13.11.2024 в судове засідання представник відповідача не з`явився. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.10.2024 була надіслана до електронного кабінету відповідача.

Ухвалою суду від 13.11.2024 було закрито підготовче провадження; призначено справу до розгляду по суті на 18.12.2024.

В судовому засіданні 18.12.2024 представник позивача позов підтримав.

Відповідач в судове засідання 18.12.2024 не прибув, ухвалу суду від 13.11.2024 надіслано до електронного кабінету відповідача 15.11.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 51).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач відзиву на позов не подав, справу на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглянуто за наявними матеріалами.

11.10.2022 між ТОВ Партнер-Груп-ЛТД та ТОВ Маст Компані було укладено усний договір купівлі-продажу бензинових генераторів LT3500МХ у кількості 10 штук, інверторних генераторів SСН-С1500ІNV у кількості 10 штук та інверторних генераторів SСН-С2500ІNV в кількості 10 штук.

Відповідно до умов усного договору ціна товару становила 749 940,00 грн. із ПДВ.

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару № 131 від 11.10.2022 на суму 749 940 грн., а позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 749 940 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4405 від 27.10.2022.

Проте, відповідач, отримавши кошти, не передав позивачу товару.

Вимогою від 15.09.2023 позивач просив відповідача у 7-денний строк з дня пред`явлення вимоги поставити товар позивачу, а у разі неможливості виконати постачання товару - повернути ТОВ Партнер-Груп-ЛТД сплачені кошти.

Відповідач отримав вимогу 25.09.2023, але залишив її без реагування.

Вимогою від 03.11.2023 року позивач повторно просив відповідача передати товар у 7-денний строк з дня пред`явлення вимоги, а у разі неможливості виконати постачання товару - повернути ТОВ Партнер-Груп-ЛТД сплачені кошти.

У позовній заяві ТОВ Партнер-Груп-ЛТД пояснює, що у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача, ТОВ Партнер-Груп-ЛТД звернулося з позовом до Господарського суду Волинської області. Проте, ухвалою Господарського суду Волинської області від 17 квітня 2024 року у справі №903/97/24 позовну заяву ТОВ Партнер-Груп-ЛТД до ТОВ Маст Компані про розірвання договору та стягнення 749 940 грн. було залишено без розгляду.

28.06.2024 ТОВ Партнер-Груп-ЛТД повторно звернулося з вимогою до відповідача, в якій просило у 7-денний строк з дня пред`явлення вимоги поставити товар позивачу, а у разі неможливості виконати постачання товару - повернути ТОВ Партнер-Груп-ЛТД сплачені кошти.

Факт надіслання вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист від 02.07.2024, накладною «Укрпошти» від 02.07.2024.

Як зазначає позивач у позовній заяві станом на час звернення з позовною до суду відповідач і не передав позивачу товару, і не повернув коштів, а тому ТОВ Партнер-Груп-ЛТД знову змушене звертатися за захистом своїх прав з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За приписами статті 628 Цивільного кодексу України , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами частини 2 статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем виникли господарські правовідносини з купівлі-продажу товару, який був укладений сторонами у спрощений спосіб: відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару № 131 від 11.10.2022 на суму 749 940 грн., а позивач перерахував відповідачу кошти у розмірі 749 940 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4405 від 27.10.2022.

Такі дії сторін засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

При цьому, частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Наведена норма кореспондується з приписами ст. 670 Цивільного кодексу України. Згідно із ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати: 1) передання кількості товару, якої не вистачає, або 2) відмовитися від переданого товару та його оплати, 3) а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, з моменту направлення позивачем вимоги про повернення суми попередньої оплати у відповідача виникають грошові зобов`язання з повернення суми передплати, які замінюють зобов`язання з поставки товару, котрі не були виконані вчасно.

Проте, передумовою застосування статті 693 Цивільного кодексу України, в будь-якому разі є не виконання обов`язку продавцем з поставки (передачі) товару у передбачений (домовлений) строк, та саме позивач має довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений відповідачем.

Водночас статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогою від 15.09.2023 позивач просив відповідача у 7-денний строк з дня пред`явлення вимоги поставити товар позивачу, а у разі неможливості виконати постачання товару - повернути ТОВ Партнер-Груп-ЛТД сплачені кошти.

Вимогою від 03.11.2023 року позивач повторно просив відповідача передати товар у 7-денний строк з дня пред`явлення вимоги, а у разі неможливості виконати постачання товару - повернути ТОВ Партнер-Груп-ЛТД сплачені кошти.

28.06.2024 ТОВ Партнер-Груп-ЛТД повторно звернулося з вимогою до відповідача, в якій просило у 7-денний строк з дня пред`явлення вимоги поставити позивачу товар, а у разі неможливості виконати постачання товару - повернути ТОВ Партнер-Груп-ЛТД сплачені кошти.

Відповідач як продавець отримав від позивача суму попередньої оплати у розмірі 749 940 грн., проте товару у 7-денний строк з моменту отримання вимог не передав.

Доказів на підтвердження передачі відповідачем товару позивачу на всю суму попередньої оплати, як і доказів повернення попередньої оплати у розмірі 749 940 грн., матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач передоплату за товар отримав, але товару позивачу не передав і не повернув суми попередньої оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача 749 940 грн. суми попередньої оплати обґрунтована і підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про розірвання договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Як передбачено ст. 188 Господарського процесуального кодексу України, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 липня 2019 року у справі № 916/1684/18 дійшла висновку про те, що за загальним правилом розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін у порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання договору поставки в односторонньому порядку з ініціативи покупця не допускається. Однак таке розірвання можливе у разі істотного порушення договору (в порядку ст. 188 Господарського процесуального кодексу України та ст. 651 Цивільного кодексу України), яке сторона має довести в розумінні ст. 74, 76-80, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, підставою для розірвання договору може бути невиконання однією із сторін своїх обов`язків за договором. Відтак, встановленню при вирішенні спору у цій справі в частині вимоги про розірвання договору підлягають обставини виконання відповідачем своїх обов`язків за договором та у зв`язку з цим наявності або відсутності підстав для розірвання договору.

Надаючи оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір. Проте йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Тобто, суди повинні встановити, чи є насправді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2020 року справі № 910/13436/19, 08 вересня 2022 року у справі № 910/277/21.

Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов`язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов`язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором у примусовому порядку. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, а також у постанові від 22.08.2023 у справі № 920/845/22.

Відповідач у процесі судового розгляду не подав доказів виконання свого обов`язку як продавця з передачі товару позивачу на суму попередньої оплати у розмірі 749 940 грн., як і доказів повернення передоплати у розмірі 749 940 грн., а тому є підстави вважати, що у розумінні приписів ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України відповідач допустив істотне порушенням договору, що може бути підставою для розірвання договору.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку діям сторін, які засвідчують їх волю до укладення договору у спрощений спосіб, та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, судом встановлено обставин, які передбачають можливість розірвання договору з підстав, заявлених у позові, та свідчать про істотність порушення відповідачем умов договору у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України), а тому вимога позивача про розірвання договору підлягає до задоволення.

Судові витрати.

Звертаючись з позовною заявою до суду, позивач сплатив 11 249,10 грн. із майнової вимоги, 3 028 грн. із немайнової вимоги, а всього 14 277,10 грн.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти витрати позивача, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 14277,10 грн.

У судовому засіданні 18.12.2024 представник позивача просив також стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 75000 грн..

У позовні заяві позивач посилався на те, що попередній орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 75000 грн., а до позовної заяви приєднав докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Як передбачено ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони зменшити розмір таких витрат. При цьому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення цих витрат (ч.5, ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

ТзОВ «Партнер-Груп-ЛТД» подало докази на підтвердження надання йому професійної правничої допомоги разом з позовною заявою.

До позовної заяви позивач приєднав:

- договір про надання професійної правничої допомоги №672 від 21.01.2024;

- розрахунок суми гонорару;

- акт про надані послуги до договору про надання професійної правничої допомоги №672 від 21.01.2024;

- рахунок №26/01 від 26.01.2024;

- платіжну інструкцію №123929 від 29.01.2024.

Договір про надання професійної правничої допомоги №672 від 21.01.2024 було укладено між адвокатом Дашко Максимом Володимировичем як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Груп-ЛТД» як клієнтом.

Згідно з п.п.1.1., 1.2. договору виконавець зобов`язується надавати замовнику професійну правничу допомогу за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти й оплатити надані виконавцем послуги на умовах, визначених цим договором.

Виконавець надає замовнику професійну правничу допомогу, яка попередньо складається, зокрема, з попереднього опрацювання матеріалів, наданих замовником, підготовки правової позиції по справі в суді першої інстанції, підготовки позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Груп-ЛТД до Товариства з обмеженою відповідальністю Маст Компані про розірвання договору та стягнення коштів.

Пунктами 3.1., 3.2. договору узгоджено, що замовник здійснює оплату послуг виконавцю на підставі розрахунку суми гонорару, що є невід`ємною частиною цього договору.

Замовник зобов`язаний перерахувати суми, зазначені в розрахунку до цього договору: 50% - протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання розрахунку та 50% - з дня прийняття рішення господарським судом.

Адвокат Дашко М.В. 26.01.2024 склав розрахунок суми гонорару за договором про надання професійної правничої допомоги № 672 від 21.01.2024, який погоджено замовником (позивачем), згідно з яким вартість наданих послуг становить 75 000 грн.

26.01.2024 між адвокатом Дашко Максимом Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер-Груп-ЛТД» підписано акт про надані послуги до договору про надання професійної правничої допомоги № 672 від 21.01.2024, згідно з яким вартість виконаних робіт становить 75000 грн.

У п.1 акту від 26.01.2024 зазначено, що адвокат Дашко М.В. надав наступні юридичні послуги:

- попереднє опрацювання матеріалів наданих Замовником, підготовка правової позиції по справі в суді першої інстанції,

- підготовка позовної заяви ТОВ Партнер-Груп-ЛТД до ТОВ Маст Компані про розірвання договору та стягнення коштів,

- обговорення позовної заяви з Замовником та внесення доповнень за бажанням Замовника,

підготовка до ведення справи в суді першої інстанції (підготовка, сканування додатків та направлення позовної заяви з додатками відповідачу та в судову інстанцію),

-усні консультацій, роз`яснення, узгодження позиції по справі.

Виконавець адвокат Дашко М.В. виставив рахунок № 26/01 від 26.01.2024 замовнику - ТзОВ «Партнер-Груп-ЛТД» на суму 37500 грн.

Замовник - ТзОВ «Партнер-Груп-ЛТД» перерахував виконавцю адвокату Дашку М.В. передоплату у розмірі 37500 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 123929 від 29.01.2024.

Таким чином, надані докази підтверджують факт надання позивачу професійної правничої допомоги адвокатом Дашко М.В.

Для включення всієї суми витрат на професійну правничу допомогу, яка узгоджена адвокатом та клієнтом у договорі, та сплачених позивачем адвокату для відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З урахуванням позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2022 у справі 910/7765/20, заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, враховуючи складність виконаної адвокатом роботи, її обсяг та час, витрачений ним на виконання робіт.

Аналіз наданих адвокатом позивача юридичних послуг, перелік яких наведений в акті від 26.01.2024, дозволяє дійти висновку про те, що така юридична послуга як підготовка позовної заяви якраз і включає попереднє опрацювання матеріалів, підготовку правової позиції, обговорення позовної заяви із замовником, усні консультації, роз`яснення, узгодження правової позиції.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що відзиву на позов відповідач не подавав, а тому у позивача не було необхідності готувати відповіді на відзив.

Представник позивача адвокат Дашко М.В. приймав участь у 2-ох судових засіданнях: у підготовчому судовому засіданні 13.11.2024 та у судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.12.2024.

Додатково судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно з яким стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини цієї справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, ціну позову, витрачений адвокатом час, обсяг наданих представником позивача послуг з професійної правничої допомоги, витрати у розмірі 75000 грн. на оплату професійної правничої допомоги, наданої у справі №903/897/24, не відповідають критеріям обгрунтованості, розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Виходячи із засад обгрунтованості, розумності і справедливості, враховуючи обсяг наданої представником позивача правової допомоги, на думку суду, до стягнення з відповідача на користь позивача у зв`язку із задоволенням позову підлягає 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маст Компані (Волинська область, м. Луцьк, вул. Борохівська, 19, код ЄДРПОУ 44738392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Груп-ЛТД (м. Полтава, вул. Першотравнева, 20А, офіс 302, код 39907916):

- 749 940 грн. суми попередньої оплати,

- 14 277 грн. 10 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. Розірвати договір купівлі продажу бензинових генераторів LT3500МХ у кількості 10 штук, інверторних генераторів SСН-С1500ІNV у кількості 10 штук та інверторних генераторів SСН-С2500ІNV у кількості 10 штук, укладений у спрощений спосіб між Товариством з обмеженою відповідальністю Маст Компані (Волинська область, м. Луцьк, вул. Борохівська, 19, код ЄДРПОУ 44738392) і Товариством з обмеженою відповідальністю Партнер-Груп-ЛТД (м. Полтава, вул. Першотравнева, 20А, офіс 302, код 39907916).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маст Компані (Волинська область, м. Луцьк, вул. Борохівська, 19, код ЄДРПОУ 44738392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Партнер-Груп-ЛТД (м. Полтава, вул. Першотравнева, 20А, офіс 302, код 39907916)

- 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

5 У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно- західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.12.2024

СуддяІ. О. Якушева