Рішення

від 24.12.2024 по справі 904/4872/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2024м. ДніпроСправа № 904/4872/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" (м. Київ) в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" (м. Одеса)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Капітал Груп" (м. Вільногірськ, Дніпропетровська область)

про стягнення штрафу за договором № 2710-2022П від 27.10.2022 у розмірі 53 625 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Державний Ощадний Банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Капітал Груп" (далі - відповідач) штраф за договором № 2710-2022П від 27.10.2022 у розмірі 53 625 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором № 2710-2022П від 27.10.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого у позивача (покупця) виникло право здійснити нарахування штрафних санкцій у період прострочення такої поставки на підставі пункту 7.3.1. договору, а саме: позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% від вартості товару, поставку якого прострочено, в сумі 53 625 грн. 00 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 07.11.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 54449/24 від 25.11.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі; у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог - зменшити розмір присудженого до стягнення штрафу до 5% від заявлених позовних вимог, посилаючись на таке:

- умовами договору № 2710-2022П від 27.10.2022 передбачено, що строк поставки товару становить 10 днів з дати отримання продавцем заявки відповідно до пункту 5.2. договору. Пунктами 5.1., 5.2. договору визначено, що форма та порядок оформлення (погодження) заявки на поставку товару, яку покупець зобов`язаний надіслати продавцю електронною поштою в сканованому вигляді (за адресою 555888info@gmail.com). В заявці вказується найменування, кількість товару згідно із Специфікацією, яку необхідно поставити та зазначається адреса покупця, за якою має бути здійснена поставка (пункт 5.2. договору). Обґрунтовуючи порушення відповідачем строків поставки товарів за договором №2710-2022П від 27.10.2022 позивач додає до позовної заяви письмові докази, в тому числі копії заявок від 02.11.2022 та від 14.11.2022, які не підписані продавцем, як було погоджено сторонами у зразку заявки (додаток № 2 до договору);

- позивачем не надано письмових заявок, оформлених у погодженій сторонами формі (додаток № 2 до договору), та не надано доказів їх направлення (отримання), підписання їх відповідачем, які не було погоджено у двохсторонньому порядку. За таких умов, сторонами не було погоджено строки постачання товару, а тому у позивача відсутні підстави стверджувати про неналежне виконання відповідачем строків по поставці, які було одноосібно визначено покупцем та не було належним чином згідно з умовами договору погоджено та доведено до продавця (відповідача). Таким чином, позивачем не доведено наданими до суду доказами порушення відповідачем 10-ти денного строку постачання, який обчислюється з дати отримання продавцем заявки, відповідно до пункту 5.2. договору;

- договір № 2710-2022П від 27.10.2022 було підписано позивачем та відповідачем в редакції позивача В такому випадку підлягає застосуванню правова позиція Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладена у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, відповідно до якої, якщо встановлені правила не дозволяють визначити зміст умов договору, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem" (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх писав). Таким чином, виходячи що проект договору № 2710-2022П від 27.10.2022 підготовлено та запропоновано саме позивачем, а тому, в будь-якому випадку зміст договору (його умови/слова) слід тлумачити проти позивача. Отже, умовами зазначеного договору визначено та погоджено сторонами, що строки постачання відраховуються з моменту надсилання та отримання продавцем заявки, направленої електронною поштою в сканованому вигляді (за адресою 555888info@gmail.com), в формі додатку № 2, як це передбачено укладеним сторонами договором. За таких обставин, позивачем не надано достатніх та достовірних доказів направлення позивачем на електронну адресу відповідача заявок на постачання кожної партії товару та погодження строків постачання із продавцем. За таких обставин, згідно з частиною 2 статті 689 Цивільного кодексу України позивач не вчинив дій, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення постачання товару у встановлений строк. Відповідно до частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України кредитор, серед іншого, вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. За таких обставин, у позивача відсутні підстави стверджувати про застосування до відповідача штрафних санкцій (штрафу) за умов недоведеності останнім порушення відповідачем строків постачання продукції за наявності вини відповідача з огляду на положення статті 613 Цивільного кодексу України. Окрім того, пунктом 6.2.1 спірного договору визначено право покупця достроково розірвати договір у разі невиконання зобов`язань продавцем, письмово повідомивши про це його у строк, який становить не менше 20-ти календарних днів до запланованого дня розірвання договору, що не було зроблено покупцем протягом строку дії договору та незважаючи на листи ТОВ "УКГ" про існуючі обставини, що унеможливили поставку товару виробництва Таїланд, як було погоджено в додатку № 1 до договору. За таких обставин, відповідач вважає, що у позивача відсутні правові підстави стверджувати про порушення строків поставки товару, передбачених спірним договором, а тому відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій, за умов недоведеності позивачем порушення відповідачем строків поставки, визначених в заявках покупця. Окрім того, ситуація, яка виникла із неможливістю постачання товару (виробництва Таїланд) виникла за наявності обставин, які не залежали від волі продавця, про що продавець неодноразово повідомляв покупця у своїх листах, які долучені позивачем до позовної заяви;

- матеріали справи не містять доказів понесення позивачем реальних збитків, пов`язаних з неможливістю виконання зобов`язань відповідачем.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 54451/24 від 25.11.2024), зміст якого аналогічний тому, що вже надійшов до суду за вх. суду № 54449/24 від 25.11.2024.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 56416/24 від 04.12.2024), в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на таке:

- у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем не надано достатніх та достовірних доказів направлення позивачем на електронну адресу відповідача заявок на постачання кожної партії товару та погодження строків постачання із продавцем. Вказане твердження відповідача є необґрунтованим та спростовується наявними в матеріалах справи доказами та умовами договору. Відповідно до пунктів 5.1-5.3, 5.5 договору № 2710-2022 від 27.10.2022 (далі - договір) поставка товару здійснюється продавцем частинами (партіями) протягом строку дії договору на підставі заявки на поставку товару, форма якої наведена в додатку № 2 до договору, який (додаток) є його невід`ємною частиною (далі - заявка). Покупець надсилає заявку на поставку товару продавцю електронною поштою в сканованому вигляді (за адресою 555888info@gmail.com) (заповнюється при підписанні договору). В заявці вказується найменування, кількість товару згідно із Специфікацією, яку необхідно поставити та зазначається адреса покупця, за якою має бути здійснена поставка. Продавець зобов`язаний здійснити поставку товару (партії) протягом 10-ти робочих днів з дати отримання ним (продавцем) заявки відповідно до пункту 5.2 договору. Місце поставки товару: адреса зазначена покупцем у заявці на території м. Одеса. Транспортування товару здійснюється власними силами продавця та за його рахунок. Пунктами 5.6., 5.10 договору встановлено, що моментом поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками покупця та продавця видаткової накладної. Прийняття та передача товару за кількістю упаковок (із зазначенням кількості одиниць товару в упаковці здійснюється уповноваженими представниками покупця та продавця у місці поставки товару, шляхом підписання видаткової накладної. Пунктами 10.1, 10.3 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами всіх своїх зобов`язань. Договір укладається і підписується у 2-х оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу. Так, 27.10.2022 АТ "Ощадбанк" направлено до ТОВ "Український Капітал Груп" заявку на поставку паперу А4 у кількості 500 пачок, заявка ТОВ "Український Капітал Груп" виконана 03.11.2022, банку поставлено 500 пачок. У подальшому, 31.10.2022 банком сплачено авансовий платіж у сумі 600 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ за 4 000 пачок (4 000 пачок х 165 грн. = 660 000 грн. 00 коп.), відповідно до пункту 4.1.1. договору, а 14.11.2022 АТ "Ощадбанк" направлено до ТОВ "Український Капітал Груп" заявку на поставку паперу А4 у кількості 7500 пачок. Проте, із заявленої кількості 21.11.2022 - поставлено лише 500 пачок. 30.11.2022 АТ "Ощадбанк" направлено ТОВ "Український Капітал Груп" претензію, в якій зазначено, що прострочення поставки на 30.11.2022 складає 3 робочі дні та ТОВ "Український Капітал Груп" не поставлено АТ "Ощадбанк" 7 000 пачок паперу. У подальшому, 02.12.2022 до банку надійшов лист від ТОВ "Український Капітал Груп", в якому зазначено, що станом на 02.12.2022 сталася непередбачувана ситуація, а саме: неможливість виходу вантажу із порту Таїланд м. Бангкок та поставки товару; вишукують можливість здійснення поставки на передплату банку у розмірі 660 000 грн. 00 коп. та довантажити на адресу банку товар частинами від замовленої партії та запропоновано повернути передоплату за непоставлений товар в сумі 495 000 грн. 00 коп. (660 000 грн. 00 коп. - 165 000 грн. 00 коп. = 495 000 грн. 00 коп.) та здійснити банком закупівлю вказаного товару інших постачальників; підписати угоду про розірвання договору № 2710-20221 від 27.10.2022; кошти передоплати будуть повернуті АТ "Ощадбанк" невідкладно, тобто, ТОВ "Український Капітал Груп" за період з 27.10.2022 по 02.12.2022 поставлено банку 1 000 пачок паперу на загальну суму 165 000 грн. 00 коп. (165 грн. 00 коп. х 1 000 пачок = 165 000 грн. 00 коп.). У подальшому, 08.12.2022 ТОВ "Український Капітал Груп" поставлено АТ "Ощадбанк" ще 500 пачок паперу, а 09.12.2022 ТОВ "Український Капітал Груп" направлено лист АТ "Ощадбанк", в якому зазначено, що поставку товару здійснено частково, підтвердити терміни поставки товару не може та пропонує розглянути можливість здійснити АТ "Ощадбанк" закупівлю вказаного товару у інших постачальників; підписати угоду про розірвання договору № 2710-2022 від 27.10.2022, проект якої надають на адресу банку. Таким чином, доводи відповідача, що сторонами не було погоджено строки постачання товару, позивачем не надано письмових заявок, оформлених у погодженій сторонами формі та не надано доказів їх направлення (отримання), підписання відповідачем є необґрунтованими, оскільки строки постачання товару - передбачені пунктом 5.3. договору, письмові заявки на постановку товару - направлені та отримані відповідачем, про що свідчить їх часткове виконання та листи відповідача щодо неможливості їх виконання у повному обсязі, та у строки передбачені договором. Також, про отримання заявок на поставку товару свідчать копії видаткових накладних від 03.11.2022, 21.11.2022, 08.12.2022, підписані сторонами, що містяться в матеріалах справи;

- пунктами 5.3, 5.6, 5.7 договору чітко передбачено порядок та строки поставки, отримання та передачі товару, та відповідачем не надавалось жодних заперечень щодо умов договору. Щодо розміру штрафних санкцій, позивач зазначає, що згідно з пунктами 7.1-7.2, 7.3.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором продавець сплачує покупцю штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, вказаних у пункті 7.3.1. договору. У випадку порушення строків поставки товару продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості товару, поставку якого прострочено, протягом 5-ти робочих днів після отримання письмової вимоги покупця. Відповідно до пунктів 9.1-9.2 договору у випадку виникнення спорів та розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. Так, 12.01.2023 банком на адресу ТОВ "Український Капітал Груп" направлено лист від 06.01.2023, в якому зазначено, що величина штрафних санкцій за період з 30.11.2022 по 06.01.2023 складає 53 625 грн. 00 коп. (5% від вартості простроченої поставки 6 500 пачок паперу А4 вартістю 1 072 500 грн. 00 коп. Відповідачем не надано на адресу банку жодних пояснень та пропозицій щодо вказаних вимог. Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" має 89 територіальних відокремлених безбалансових відділень, та потреба у використанні паперу А4 для безперебійної роботи є дуже висока і дії відповідача призвели до критичної ситуації, пов`язаної з дефіцитом паперу А4, що значно вплинуло на діяльність банку;

- позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів, що штрафні санкції за неналежне виконання умов договору у розмірі 53 625 грн. 00 коп. є завеликим та непомірним тягарем.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 07.11.2024, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу, у 5-ти денний строк з дня отримання від позивача відповіді на відзив надати суду, а також усім учасникам справи заперечення з урахуванням вимог частин третьої - шостої статті 165 та статті 167 ГПК України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідь на відзив на позовну заяву була надіслана позивачем відповідачу на його юридичну адресу у поштовому відправленні № 6504800066794 та отримана відповідачем 17.12.2024 (а.с.71).

Судом також враховано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та відзив на позовну заяву відповідач надсилав саме через систему Електронний суд, яка забезпечує оперативний обмін документами між учасниками справи та судом.

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Враховуючи вказане, граничним строком для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву було 23.12.2024.

Станом на 24.12.2024 строк на подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченого частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на викладене вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто, у статті 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 07.12.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 06.01.2025, отже у даному випадку судому було надано сторонам достатній строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення поставки та/або недопоставки товару, правомірність заявленого до стягнення штрафу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як убачається з матеріалів справи, 27.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Капітал Груп" (далі - продавець, відповідач) та Акціонерним товариством "Державний Ощадний Банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" (далі - покупець, позивач) укладено договір № 2710-2022П (далі - договір, а.с.7-10), згідно з пунктом 1.1. якого відповідно до умов договору та предмету закупівлі: дрібне канцелярське приладдя (напір А4, 80 г/м2 , 500 аркушів) (далі - товар), код ДК 021:2015 - 30197000-6, продавець бере на себе зобов`язання на першу письмову вимогу покупця передати у власність дрібне канцелярське приладдя (папір А 4, 80 г/м2, 500 аркушів) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, що передбачені договором.

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами всіх зобов`язань.

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору найменування, вид, формат, асортимент, характеристики, ціна товару та всі інші вимоги щодо товару визначаються сторонами у Специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору.

У відповідності до вказаних умов договору, сторонами був підписаний додаток 1 до договору - Специфікація, в якій сторони узгодили поставку товару - паперу А4, 80 г/м2 (500 аркушів в пач.) Shin Paper (Double A), офісного типу, щільністю 80г/м2, країна виробник Таїланд, за ціною 165 грн. 00 коп. за одиницю, у кількості 8 000 пачок на суму 1 320 000 грн. 00 коп. (8 000 пачок х 165 грн. 00 коп. = 1 320 000 грн. 00 коп.) (а.с.10 на звороті).

У розділі 3 договору визначена вартість договору, а саме:

- загальна вартість договору складає 1 320 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 220 000 грн. 00 коп. (пункт 3.1. договору);

- загальна вартість договору включає ціну товару та будь-які витрати продавця, пов`язані з пакуванням, маркуванням, завантаженням, а також транспортуванням та вивантаженням товару на склад покупця, за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 17 (далі - загальна вартість договору) (пункт 3.2 договору).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У розділі 4 договору сторонами були визначені умови щодо порядку здійснення оплати, а саме, згідно з пунктом 4.1. договору:

- розрахунки за договором проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів покупця з його поточного рахунку на поточний рахунок продавця, що визначений у розділі 14 договору наступним чином:

- авансовий платіж у розмірі 50% від вартості товару договору, що складає 660 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 110 000 грн. 00 коп., покупець здійснює протягом 5-ти банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін договору та на підставі отриманого покупцем відповідного оригіналу рахунку (підпункт 4.1.1. пункту 4.1. договору);

- решта суми у розмірі 50% від загальної вартості договору, яка (вартість) визначається з урахуванням раніше сплаченої передоплати (авансового платежу) 660 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 110 000 грн. 00коп., підлягає оплаті покупцем протягом 5-ти банківських днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (підпункт 4.1.2. пункту 4.1. договору);

- всі розрахунки за даним договором здійснюються в національній грошовій валюті України (пункт 4.2. договору);

- до рахунку додаються: видаткова накладна на товар (пункт 4.3. договору).

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачу Рахунок на оплату № 28 від 27.10.2022 щодо оплати паперу А4 у кількості 8 000 шт. на суму 1 320 000 грн. 00 коп. (а.с.12).

З матеріалів справи також вбачається, що вказаний рахунок був оплачений позивачем частково, а саме 31.10.2022 на суму 660 000 грн. 00 коп., що вбачається з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції від 31.10.2022 на суму 660 000 грн. 00 коп. (а.с.13).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У розділі 5 договору сторонами були визначені умови поставки товару, зокрема:

- поставка товару здійснюється продавцем частинами (партіями) протягом строку дії договору на підставі заявки на поставку товару, форма якої наведена в додатку № 2 до договору, який (додаток) є його невід`ємною частиною (далі - заявка) (пункт 5.1. договору);

- покупець надсилає заявки на поставку товару продавцю електронною поштою в сканованому вигляді (за адресою 555888info@gmail.com) (заповнюється при підписанні договору). В заявці вказується найменування, кількість товару згідно із Специфікацією, яку необхідно поставити та зазначається адреса покупця, за якою має бути здійснена поставка (пункт 5.2. договору);

- продавець зобов`язаний здійснити поставку товару (партії) протягом 10-ти робочих днів з дати отримання ним (продавцем) заявки відповідно до пункту 5.2. договору (пункт 5.3. договору);

- місце поставки товару: адреса зазначена покупцем в заявці на території м. Одеса (пункт 5.4. договору);

- транспортування товару здійснюється власними силами продавця та за його (продавця) рахунок (пункт 5.5. договору);

- моментом поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками покупця та продавця видаткової накладної (пункт 5.6. договору);

- про дату та час поставки товару продавець сповіщає телефонним зв`язком за номером (067)519-90-76 та електронною поштою georgievAV@oschadbank.ua, уповноваженого представника покупця не пізніше ніж за один робочий день до запланованої дати поставки товару (пункт 5.7. договору);

- прийняття та передача товару за кількістю упаковок (із зазначенням кількості одиниць товару в упаковці) здійснюється уповноваженими представниками покупця продавця у місці поставки товару, шляхом підписання видаткової накладної (пункт 5.10. договору);

- право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками покупця та продавця видаткової накладної (пункт 5.14. договору).

За умовами пункту 6.3. договору продавець зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товару у строк, встановлений договором (підпункт 6.3.1. договору).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем були надіслані відповідачу дві заявки щодо поставки товару, а саме:

- Заявка на поставку товару - Паперу А4 у кількості 500 пачок на суму 82 500 грн. 00 коп.; в заявці зазначено, що датою подання цієї заявки є 02.11.2022, датою постачання 03.11.2022, також в заявці містяться дані щодо адреси постачання товару (вантажоодержувача) (а.с.11);

- Заявка на поставку товару - Паперу А4 у кількості 7 500 пачок на суму 1 237 500 грн. 00 коп.; в заявці зазначено, що датою подання цієї заявки є 14.11.2022, датою постачання 21.11.2022, також в заявці містяться дані щодо адреси постачання товару (вантажоодержувача) (а.с.16).

Судом розцінюється критично посилання позивача на те, що Заявка щодо поставки товару у кількості 500 пачок була надіслана позивачем 27.10.2022, оскільки вказані доводи спростовуються змістом самої заявки, в якій зазначено, що датою її подання є 02.11.2022.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та вказаних вище заявок, відповідачем було поставлено позивачу товару - папір А4 в загальній кількості 1 500 пачок на загальну суму 247 500 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № 30 від 03.11.2022, відповідно до якої відповідачем було поставлено позивачу товар - папір А4 в кількості 500 пачок, на суму 82 500 грн. 00 коп. (а.с.15);

- видатковою накладною № 18 від 21.11.2022, відповідно до якої відповідачем було поставлено позивачу товар - папір А4 в кількості 500 пачок, на суму 82 500 грн. 00 коп. (а.с.15 на звороті);

- видатковою накладною № 35 від 08.12.2022, відповідно до якої відповідачем було поставлено позивачу товар - папір А4 в кількості 500 пачок, на суму 82 500 грн. 00 коп. (а.с.25).

Таким чином судом встановлено, що свої зобов`язання щодо поставки товару відповідач виконав частково, а саме: поставив лише частину товару - паперу А4 в кількості 1 500 пачок на суму 247 500 грн. 00 коп.; непоставленим залишився товар - папір А4 в кількості 6 500 пачок на суму 1 072 500 грн. 00 коп.

Заперечення відповідача щодо неотримання від позивача заявок щодо поставки товару (невчинення позивачем дій, необхідних для виконання зобов`язання відповідачем), а саме: Заявки на поставку товару - Паперу А4 у кількості 500 пачок на суму 82 500 грн. 00 коп., а також Заявки на поставку товару - Паперу А4 у кількості 7 500 пачок на суму 1 237 500 грн. 00 коп., а також, відповідно, посилання відповідача на непогодження сторонами строків поставки товару, судом відхиляються, оскільки, як зазначено вище:

- Заявка щодо поставки товару - паперу А4 у кількості 500 пачок на суму 82 500 грн. 00 коп. виконана відповідачем у повному обсязі та без прострочення, а саме: вказаний у ній товар поставлений відповідачем за видатковою накладною № 30 від 03.11.2022, відповідно до якої відповідачем було поставлено позивачу товар - папір А4 в кількості 500 пачок, на суму 82 500 грн. 00 коп. (а.с.15);

- Заявка на поставку товару - Паперу А4 у кількості 7 500 пачок на суму 1 237 500 грн. 00 коп. виконана відповідачем частково, а саме: вказаний у заявці товар поставлений відповідачем частково за видатковою накладною № 18 від 21.11.2022, відповідно до якої відповідачем було поставлено позивачу товар - папір А4 в кількості 500 пачок, на суму 82 500 грн. 00 коп. (а.с.15 на звороті); та частково за видатковою накладною № 35 від 08.12.2022, відповідно до якої відповідачем було поставлено позивачу товар - папір А4 в кількості 500 пачок, на суму 82 500 грн. 00 коп. (а.с.25), що свідчить про отримання вказаних заявок відповідачем.

При цьому строки поставки товару були погоджені сторонами у пункті 5.3. договору.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що строк поставки товару за обома Заявками є таким, що настав.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було направлено відповідачу претензію № 113.30/5861 від 31.11.2022, в якій позивач зазначав про наявність прострочення поставки товару - паперу А4 у кількості 7 000 пачок, прострочення поставки на 30.11.2022 складає 3 робочі дні (а.с.18).

На вказану претензію відповідачем було надано відповідь - лист № 513 від 02.12.2022, в якому відповідач посилався на те, що станом на 02.12.2022 сталася непередбачувана ситуація щодо доставки товару від виробника, а саме: неможливість виходу вантажу із порту Таїланд м. Бангкок, про що відповідача повідомив виробник лише 01.12.2022. Також у вказаному листі відповідач повідомив позивача, що відповідач намагається знайти можливість здійснення поставки на передплату банку в 660 000 грн. 00 коп. та довантажити на адресу банку товар. У листі відповідач також пропонував повернути передоплату за недопоставлений товару в сумі 495 000 грн. 00 коп., а також пропонував здійснити закупівлю вказаного товару в інших постачальників, також просив підписати угоду про розірвання договору № 2710-2022 від 27.10.2022 (а.с.19).

В матеріалах справи також наявний лист відповідача № 560 від 09.12.2022, в якому відповідач посилався на наявність обставин, про які було повідомлено ним раніше в листі №513 від 02.12.2022, а також пропонував здійснити закупівлю залишку товару в інших постачальників, також просив підписати угоду про розірвання договору № 2710-2022 від 27.10.2022 (а.с.19 на звороті).

Як зазначає позивач, 15.12.2022 банком направлено відповідачу лист від 13.12.2022, в якому зазначено, що 07.12.2022 банком отримано лист від 02.12.2022 з пропозицією розірвати договір разом із проєктом додаткової угоди про розірвання договору, у зв`язку з неможливістю виконати умови договору. АТ "Ощадбанк" зазначив, що величина штрафних санкцій станом на 13.12.2022 складає 53 625 грн. 00 коп. та просив повернути оплачену вартість за 2500 (4000 - 500 - 500 - 500 = 2500) пачок з авансового платежу у розмірі 412 500 грн. 00 коп. (660 000 - 247 500 = 412 500), оскільки відповідачем поставлено лише 1 500 пачок на суму 247 500 грн. 00 коп. (1500 пачок х 165 грн. 00 коп. = 247 500 грн. 00).

Позивач також зазначає, що 12.01.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист від 06.01.2023, в якому зазначено, що величина штрафних санкцій станом на 06.01.2023 складає 53 625 грн. 00 коп. (5% від вартості простроченої поставки (6500 пачок паперу А4 вартістю 1 072 500 грн. 00 коп).

У подальшому, 29.07.2024 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу, в якій зазначено, що у зв`язку з порушенням відповідачем строків постачання товару у кількості 6 500 пачок (8000 - 500 - 500 - 500) на суму 1 072 500 грн. 00 коп., відповідач зобов`язаний сплатити штрафні санкції у розмірі 5% від вартості товару, тобто 1 072 500 грн. 00 коп. х 5% = 53 625 грн. 00 коп. та просили у 5-денний строк з дня одержання вимоги погасити штраф перед банком на реквізити зазначені для перерахування коштів.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач повернув позивачу попередню оплату, на яку ним не було здійснено поставку товару, а саме: 23.12.2022 відповідачем повернуто позивачу 412 500 грн. 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 23.12.2022 на суму 412 500 грн. 00 коп. (а.с.26).

Отже, позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором № 2710-2022П від 27.10.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару, внаслідок чого у позивача (покупця) виникло право здійснити нарахування штрафних санкцій у період прострочення такої поставки на підставі пункту 7.3.1. договору, а саме: позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% від вартості товару, поставку якого прострочено, в сумі 53 625 грн. 00 коп. Відповідач із наявністю підстав для стягнення штрафних санкцій не погоджується. Вказане і є причиною спору у даній справі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Посилання відповідача на те, що порушення зобов`язань за договором відбулось внаслідок обставин, що від нього не залежали (непоставка товару виробником), судом розцінюються критично, з огляду на таке.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

У статті 44 Господарського кодексу України зазначено, що одним з принципів підприємницької діяльності є комерційний ризик.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вказане, судом відхиляються заперечення відповідача в цій частині.

Слід відзначити, що доказів на підтвердження своєчасної поставки товару за договором на залишкову суму 1 072 500 грн. 00 коп. (1 320 000,00 - 247 500,00) відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.

При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань за договором продавець сплачує покупцю штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, вказаних у пункті 7.3.1. та пункті 7.3.2. договору.

У пункті 7.3. договору визначені види порушень та санкції за них, установлені договором, зокрема, у випадку порушення строків поставки товару, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості товару, поставку якого прострочено, протягом 5-ти робочих днів після отримання письмової вимоги покупця (підпункт 7.3.1. договору).

На підставі пункту 7.3.1. договору, а саме: позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% від вартості товару, поставку якого прострочено, в сумі 53 625 грн. 00 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу, зробленого позивачем (а.с.27), та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені вартість несвоєчасно поставленого товару (1 072 500 грн. 00 коп.) та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно (1 072 500,00 * 5% = 53 625,00).

Отже, розрахунок штрафу, здійснений позивачем (а.с.27), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення штрафу в сумі 53 625 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими.

В той же час, згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- в момент виникнення у відповідача складнощів з виконанням заявки позивача щодо поставки товару - паперу А4 в кількості 7 500 пачок, відповідач повідомив позивача про наявність цих обставин листами від 02.12.2022 та від 09.12.2022, в яких також запропонував позивачу декілька варіантів вирішення ситуації, що виникла (часткова переконтрактація відповідача з іншими виробниками паперу зі Словенії, здійснення закупівлі товару в інших постачальників, повернення здійсненої позивачем попередньої оплати, підписання угоди про розірвання договору);

- судом також враховано, що відповідачем невідкладно було повернуто позивачу залишок попередньої оплати, на який не було здійснено поставку товару (412 500 грн. 00 коп.);

- отже, судом приймається до уваги причина порушення відповідачем зобов`язань за спірним договором, а також поведінка відповідача, яка розцінюється судом як добросовісна у такому випадку. Так, відповідач, маючи на меті добросовісну поведінку у спірних правовідносинах, повідомляв позивача про неможливість виконання своїх зобов`язань за договором у встановлений строк, а також пояснив причини, які це зумовили. У подальшому відповідач невідкладно повернув позивачу грошові кошти в сумі 412 500 грн. 00 коп.;

- в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачу збитків, внаслідок допущеного відповідачем порушенням; відомостей щодо наявності збитків чи інших невідворотних наслідків для позивача від допущеного відповідачем порушення матеріали справи також не містять;

- з огляду на вказані вище причини невиконання своїх зобов`язань за договором перед позивачем, а також обставини описані вище, суд приходить до висновку, що даний випадок є винятковим;

- судом також враховано, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги, що позивач мав правомірні очікування поставки товару у повному обсязі та у строки, узгоджені сторонами в договорі.

Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім описаним вище обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір штрафу на 20%, а саме: до 42 900 грн. 00 коп. (53 625,00 - 20%).

Таке зменшення розміру штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 42 900 грн. 00 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір штрафу, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Капітал Груп" про стягнення штрафу за договором № 2710-2022П від 27.10.2022 у розмірі 53 625 грн. 00 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Капітал Груп" (вулиця Степова, будинок 12, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, 51700; ідентифікаційний код 38949735) на користь Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" (вулиця Госпітальна, будинок 12-Г, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 00032129) в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Державний Ощадний Банк України" (вулиця Базарна, будинок 17, м. Одеса, 65125; ідентифікаційний код 09328601) 42 900 грн. 00 коп. - штрафу та 3 028 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.12.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко