Рішення

від 23.12.2024 по справі 904/5027/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2024м. ДніпроСправа № 904/5027/24

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про припинення трудових відносин, -

Суддя Бажанова Ю.А.

Секретар судового засідання Григорчук М.І.

Представники:

від позивача: Журікова І.В., ордер АЕ №1286346 від 27.11.2024, адвокат

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави", в якому просить припинити трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" та ОСОБА_1 з 10.10.2024 на підстави частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовні вимоги обґрунтовані не вчиненням відповідачем дій з припинення відносин (звільнення з посади директора) на підставі заяви позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.11.2024.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2024 у справі №904/5027/24 отримана Товариством з обмеженої відповідальності "Українська компанія кави" 20.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.11.2024, господарським судом оголошено перерву до 10.12.2024.

У судове засідання 10.12.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача та третьої особи не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 закрито підготовче провадження та призначити розгляд по суті в засіданні на 23.12.2024.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2024 у справі №904/5027/24 отримана Товариством з обмеженої відповідальності "Українська компанія кави" 17.12.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Товариство з обмеженої відповідальності "Українська компанія кави" відзив на позов не подало.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні, яке відбулось 23.12.2024, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи; представник третьої особи не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 23.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" зареєстроване юридичною особою відповідно до законодавства України із місцезнаходженням м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2-Д.

Відповідно до Статуту засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" є: ТАУЕР ТРЕЙД СА, резидентство: Швейцарія, місцезнаходження: Швейцарія, 6830, К`яссо, вул. Боссі, буд.12 Д, розмір частки засновника (учасника): 6100,00;"кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ", Розмір частки засновника (учасника): 0 "кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 165 9 м. Ружимон, Швейцарія., Розмір частки засновника (учасника): "кінцевий бенефіціарний власник (контролер)- ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 ", Розмір частки засновника (учасника): ОСОБА_6 , резидентство: Швейцарія, Місцезнаходження: Швейцарія, Шалет Кості, С/О Едженс Іммофлор, Плейс Де Фоунтейн, 165 9 м. Ружимон, Швейцарія, Розмір частки засновника (учасника): 1300,00.

Відповідно до пункту 12.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" у товаристві створюється виконавчий орган в особі директора.

Директор товариства призначається загальними зборами (пункт 12.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави").

До компетенції загальних зборів учасників належить створення та відкликання виконавчого органу товариства, в тому числі призначення та звільнення директора до закінчення терміну його посадових повноважень (пункт 10.2.4 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави").

Відповідно до рішення загальних зборів учасників № 1 від 03.10.2014, ОСОБА_1 призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави".

Відповідно до Наказу № 1 про призначення директором від 07.10.2014, на виконання рішення загальних зборів учасників № 1 від 03.10.2014, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора Товариства з 07.10.2014.

02.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до засновників Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" із заявою про звільнення його з посади директора за власним бажанням з 10.10.2024.

03.09.2024 ОСОБА_1 направив на адресу засновників Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" листи-повідомлення про скликання 10.10.2024 загальних зборів учасників Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" для вирішення питання про звільнення з посади директора ОСОБА_1 .

Докази направлення (фіскальні чеки від 03.09.2024) та докази їх отримання (відомості із сайту Укрпошта щодо поштовий відправлень) містяться в матеріалах справи а.с. 44-46.

10.10.2024 загальні збори Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" не відбулися.

ОСОБА_1 зазначає, що ним виконано всі умови щодо припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави", однак відповідач не вчинив дій щодо припинення з позивачем відносин (звільнення з посади директора), що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є визнання припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" та ОСОБА_1 з 10.10.2024 на підстави частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з припиненням повноважень (звільнення) позивача із займаної посади; порушення суб`єктивного права, за захистом якого позивач звернулася до суду.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 Кодексу законів про працю України).

За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із статтею 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.

Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом захисту, визначеного статтею 13 Конституції України, зокрема, у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 Цивільного кодексу України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі №1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Відповідно до частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19, постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/273/21, постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі №911/3656/20 дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо порушення прав позивача, зокрема, права на зайняття посади голови, має значення не наявність підстав для припинення повноважень посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення.

Припинення повноважень генерального директора як виконавчого органу підприємства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника на підставі положень Кодексу законів про працю України. Саме тому можливість припинення повноваження генерального директора підприємства як виконавчого органу міститься не в приписах Кодексу законів про працю України, а в статті 99 Цивільного кодексу України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація власником підприємства корпоративних прав шляхом звільнення його генерального директора стосується також наділення його повноваженнями на управління підприємством або позбавлення таких повноважень на управління підприємством. Хоч таке рішення може мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

Здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 Цивільного кодексу України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене статутом.

Якщо статутом передбачено підстави звільнення, усунення від виконання своїх повноважень одним з органів управління кооперативом, такі спори мають розглядати в залежності від причини звільнення, зазначеної у відповідному рішенні компетентного (уповноваженого) органу.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц.

За таких обставин, звільнення директора товариства з обмеженою відповідальністю можливе лише за умови прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників Товариства, тобто, внаслідок прийняття управлінського рішення.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23) за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 Цивільного кодексу України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини,у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю") з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 призначений на посаду директора підставі протоколу загальних зборів № 1 від 03.10.2024 та заяви ОСОБА_1 , доказів укладення трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" до суду не надано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23) дійшла висновку про те, що оскільки з позивачем трудовий контракт не укладався, між позивачем та Товариством не виникав спір стосовно припинення такого правочину. Відтак неправильними є висновки судів попередніх інстанцій та доводи учасників цієї справи про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм КЗпП України, зокрема статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23), водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.

Статтею 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства (частина перша статті 98 Цивільного кодексу України).

Статтею 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, зокрема, з ініціативи виконавчого органу товариства (пункт 1 цієї статті).

Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 направлялись на адресу на адресу засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" лист про скликання 10.10.2024 загальних зборів учасників ТОВ "Українська компанія кави" для вирішення питання про звільнення з посади директора ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.02.2020 по справі №462/5997/17, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.

Отже, директор Товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник.

Разом з тим, особливість звільнення директора із займаної посади полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників Товариства.

Системний аналіз положень статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 145 Цивільного кодексу України, статей 58, 60, 62 Закону України "Про господарські товариства" дає підстави для висновку, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.

Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 Кодексу законів про працю України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду 14.11.2024 та просить припинити трудову відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" та ОСОБА_1 з 10.10.2024 на підстави частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між тим, матеріали справи не містять обґрунтування щодо наявності фактичних та правових підстав для припинення трудових відносин з моменту, що передував не лише зверненню з позовом та вирішенню спору судом. Натомість матеріалами справи підтверджується звернення позивача із проханням розглянути її заяву про звільнення та призначити загальні збори для розгляду його питання 10.10.2024, однак загальні збори не відбулися, рішення про звільнення директора загальними зборами не прийнято.

Тому, оскільки, як було встановлено вище, ОСОБА_1 правомірно звернувся до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими то їх має бути припинено не ретроспективно (що означало б прийняття судом рішення про встановлення факту, а не про вирішення спору), а саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Аналогічні висновки містяться в постанові Східного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 у справі №922/4475/21.

Державний реєстратор при здійсненні будь-яких реєстраційних дій керується Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який є спеціальним Законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб-підприємців.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

У частині першій статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в частині припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" та ОСОБА_1 на підстави частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, з дня набрання рішення суду законної сили, із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про припинення трудових відносин задовольнити частково.

Припинити трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2-Д, код ЄДРПОУ 39429904) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , НОМЕР_1 ) на підстави частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України з дня набрання рішенням суду законної сили, із внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб. фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська компанія кави" (49022, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2-Д, код ЄДРПОУ 39429904) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , НОМЕР_1 ) 1 514,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.12.2024

Суддя Ю.А. Бажанова