Рішення

від 20.12.2024 по справі 904/3785/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.12.2024 Справа №904/3785/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карма Трейдинг", м.Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Семекстрейд - Іст", м.Костянтинівка, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором

Суть справи:

Позивач, ТОВ "Карма Трейдинг", через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача ТОВ "Семекстрейд - Іст" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №010422СТ від 01.04.2022, внаслідок неналежного виконання ТОВ "Семекстрейд - Іст" зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2024 матеріали позовної заяви ТОВ "Карма Трейдинг" до ТОВ "Семекстрейд - Іст" передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

04.10.2024 матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 07.10.2024 позовну заяву залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків.

18.10.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 22.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

06.11.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у позові з підстав зазначених у відзиві.

22.11.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

09.12.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

16.12.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від позивача надійшло клопотання від 14.12.2024 про долучення доказів.

У поданому клопотанні позивач просить суд поновити строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи лист ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» №2884/010.01-04 від 11.11.2024.

19.12.2024 через підсистему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшло клопотання в якому останній просить суд поновити строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи докази, що підтверджують високу ймовірність невідповідності доказів поданих позивачем з клопотанням від 14.12.2024 ст.77, 78 ГПК України.

Інших заяв по суті спору не надходило.

Згідно з положеннями статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 05.08.2020 №1500 ТОВ "Карма Трейдинг" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачам.

01.04.2022 між ТОВ "Карма Трейдинг" (далі - постачальник, позивач у справі) та ТОВ «Семекстрейд - Іст» (далі - споживач, відповідач у справі) укладено договір №010422СЛ про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з пунктом 1.1. договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

У договорі сторони узгодили, зокрема, таке:

за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість купованої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (пункт 2.1);

початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (пункт 3.1);

постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енернегію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 3.3);

споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.1);

спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (пункт 5.2.);

розрахунковим періодом за цим договором с календарний місяць (пункт 5.4);

розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання (далі спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того як, на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (пункт 5.5);

оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем. Постачальник направляє рахунок на електронну пошту споживача, додатково проінформувавши споживача за допомогою телефонного зв`язку. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 5.6);

якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальником пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційний пропозиції (пункт5.8);

споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пункт 6.2);

за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (пункт 9.1);

цей договір укладається на строк 12 місяців з дати його укладання. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, які були передбачені договором (пункт 13.1.).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками Товариств.

За твердженнями позивача на виконання умов договору позивач у період квітень-листопад 2022 року поставлено відповідачу електричну енергію на загальну суму 407547,27грн, на підтвердження чого до позовної заяви додано акти прийняття-передачі електричної енергії:

-№168 від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 38445,25грн. у кількості 8,55тис.кВт/год.,

-№217 від 31.05.2022 за травень 2022 року на суму 37912,13грн. у кількості 8,454тис.кВт/год.,

-№249 від 30.06.2022 за червень 2022 року на суму 42082,70грн. у кількості 9,642тис.кВт/год.,

-№294 від 31.07.2022 за липень 2022 року на суму 51654,40грн. у кількості 10,878тис.кВт/год.,

-№363 від 31.08.2022 за серпень 2022 року на суму 57275,50грн. у кількості 11,226тис.кВт/год.,

-№417 від 30.09.2022 за вересень 2022 року на суму 58349,16грн. у кількості 10,35тис.кВт/год.,

-№461 від 31.10.2022 за жовтень 2022 року на суму 59990,63грн. у кількості 10,278 тис.кВт/год.,

№511 від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 61837,50грн. у кількості 10,47 тис.кВт/год.

Акти за квітень-червень, серпень-жовтень 2022 року підписані представниками сторін договору, підписи скріплені печатками товариств. Акти за липень та листопад підписані лише позивачем.

Позивач зазначив, що електрична енергія поставлена у квітні 2022 року, у червні 2022 року, у серпні 2022 року, у вересні 2022 року оплачена відповідачем повністю проте з порушенням встановлено строку оплати.

Електрична енергія поставлена у травні 2022 року, у липні 2022 року та у жовтні 2022 року, в порушення умов договору відповідачем оплачена частково в сумі 37911,00грн. за травень 2022 року, в сумі 50655,00грн. за липень 2022 року, в сумі 2000,00грн. за жовтень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних інструкцій.

Електрична енергія поставлена у листопаді 2022 року в сумі 61837,50грн. в порушення умов договору відповідачем взагалі не оплачена.

Таким чином, за твердженнями позивача, оскільки відповідач умов договору щодо оплати отриманої електричної енергії в повному обсязі та своєчасно не виконав, заборгованість останнього перед постачальником становить 120828,66грн., в тому числі 1,13грн. - заборгованість за травень 2022 року, 999,40грн. - заборгованість за липень 2022 року, 57990,63грн. - заборгованість за жовтень 2022 року, 61837,50грн. - заборгованість за листопад 2022 року.

Як зазначає позивач, 01.07.2024 останній направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за електроенергію поставлену за договором №010422СЛ від 01.04.2022 за актами №217 від 31.05.2022, №294 від 31.07.2022, №461 від 31.10.2022, №511 від 30.11.2022 та сплату пені, 3% річних та інфляційних, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною.

Проте вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім договору про постачання електричної енергії споживачу, а саме: 120828,66грн - основний борг; 35952,60грн. - пеня, 5962,05грн. - 3% річних, 9734,96грн. - інфляційні втрати.

У відзиві на позовну заяву відповідачем позовні вимоги не визнаються у повному обсязі як такі, що на переконання відповідача є необґрунтованими. Відповідач зазначив, що позивачем не надано додатки до договору якими визначаються істотні умови, в супереч п.13.9. Комерційної пропозиції не надано доказів отримання актів приймання-передачі електричної енергії, рахунків на оплату. Акти приймання-передачі електричної енергії №294 від 31.07.2022 та №511 від 30.11.2022 не підписані представником відповідача. В розділі реквізити сторін договору зазначений код ЄДРПОУ відповідача - 304317681, тоді як дійсний код ЄДРПОУ - 30431721. Крім того, відсутній ЕІС код споживача та постачальника. Також в позовній заяві та договорі не зазначено на яку саме точку комерційного обліку повинна постачатись електрична енергія.

У відповіді на відзив позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі. При цьому, позивач долучив до матеріалів справи копії додатків №1, №2 до договору постачання електричної енергії, а також зазначив, що акти приймання-передачі передавалися відповідачу, проте акти за липень та за листопад 2022 року залишаються не повернутими. Вказані акти були повторно надіслані відповідачу через сервіс «Вчасно», що підтверджується повідомленням про доставку документів адресату, які додані до відповіді на відзив. Обсяг та вартість поставленої електричної енергії зафіксовані в актах приймання-передачі електричної енергії, що додані до позову. Вартість електричної енергії, поставленої у липні 2022 року була сплачена відповідачем частково, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, які у графі «призначення платежу» містять посиланя на договір та акт приймання-передачі електричної енергії №294 від 31.07.2022, який іменований як і у випадку з усіма іншими актами «рах».

У запереченнях на відзив відповідач наполягає на тому, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими і просит суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суду виходить з такого:

Предметом доказування у даній справі є факт наявності боргу, настання строку виконання договірних зобов`язань, обґрунтованість стягуваних сум.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, всилу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору енергопостачання.

Згідно з частиною 1, 3 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 6, 7 статті 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України визначено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до положень статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 01.04.2022 між ТОВ "Карма Трейдинг" (далі - постачальник, позивач у справі) та ТОВ «Семекстрейд - Іст» (далі - споживач, відповідач у справі) укладено договір №010422СЛ про постачання електричної енергії споживачу.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи копію договору №010422СЛ від 01.04.2022.

При цьому, умовами вказаного договору визначено, що:

початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (пункт 3.1);

постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енернегію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 3.3);

споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору (пункт 5.1);

оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем. Постачальник направляє рахунок на електричну пошту споживача, додатково проінформувавши споживача за допомогою телефонного зв`язку (пункт 5.6);

якщо споживач не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальником пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційний пропозиції (пункт5.8).

Отже, договором №010422СЛ від 01.04.2022 чітко визначено, що умови щодо порядку та строків оплати визначаються у заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору та у додатку 2 до цього договору.

Суд зазначає, що позивачем при поданні позову взагалі не були надані до матеріалів справи додаток 1 та додаток 2 до договору №010422СЛ від 01.04.2022. Копії вказаних додатків були надані позивачем з відповіддю на відзив 21.11.2024.

Дослідивши надані копії додатку 1 та додатку 2 до договору №010422СЛ від 01.04.2022 суд встановив, що копії додатку 1 та додатку 2 до договору взагалі не містять підписів та печаток сторін (позивача та відповідача). Жодних інших доказів узгодження сторонами умов визначених у додатках 1 та 2 матеріали справи не містять.

З наведених підстав, суд не приймає в якості доказів додаток 1 та додаток 2 до договору №010422СЛ від 01.04.2022 у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позивачем недоведено факт узгодження сторонами умов в тому числі і щодо порядку та строків оплати електричної енергії визначених у вищенаведених додатках.

Водночас суд зазначає, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження розірвання, визнання недійсним повністю чи частково договору про постачання електричної енергії споживачу №010422СІ від 01.04.2022, у зв`язку з чим суд виходить з принципу правомірності цього правочину.

Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 599 ЦК України та статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач отримав електричну енергію зокрема у спірні періоди: за травень 2022 року в обсязі 8,454тис.кВт/год на суму 37912,13грн згідно з актом приймання-передачі електричної енергії №217 від 31.05.2022, та за жовтень 2022 року в обсязі 10,278тис.кВт/год на суму 59990,63грн згідно з актом приймання-передачі електричної енергії №461 від 31.10.2022. Акти мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень. Підписи представника відповідача засвідчені печаткою Товариства.

Отже, у даному випадку товар (електрична енергія) був поставлений позивачем і прийнятий відповідачем, що зафіксовано у змісті актів приймання-передачі електричної енергії №217 від 31.05.2022 та №461 від 31.10.2022. Тобто, як вбачається з вказаних актів, зазначений в цих актах обсяг та вартість поставленої у травні 2022 року та у жовтні 2022 року електричної енергії в сумі 37912,13грн та в сумі 59990,63грн, був погоджений відповідачем, а відтак обсяг та вартість спожитої електричної енергії є підтвердженим останнім.

В матеріалах справи відсутні докази наявності заперечень збоку відповідача щодо обсягу та вартості поставленої у травні 2022 року та у жовтні 2022 року електричної енергії.

Вказані акти приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару (електричної енергії) на вищевказані суми. У зв`язку з чим, в свою чергу, відповідно до вимог статті 629 ЦК України, відповідач повинен належним чином виконувати свої зобов`язання в частині своєчасного та у повному обсязі внесення платежів з оплати вартості електричної енергії.

В матеріалах справи відсутні належні докази направлення позивачем відповідачу актів приймання-передачі електричної енергії та рахунків на оплату.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково виконував свої зобов`язання за вищезазначеним договором, щодо здійснення ним оплати вартості електроенергії, в тому числі, отриманої у травні 2022 року згідно з актом приймання-передачі електричної енергії №217 від 31.05.2022 та отриманої у жовтні 2022 року згідно з актом приймання-передачі електричної енергії №461 від 31.10.2022.

Так, згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій (№344552293 від 28.06.2022 на суму 4900,00грн, №344552069 від 28.06.2022 на суму 4900,00грн, №344834129 від 29.06.2022 на суму 4950,00грн, №344834084 від 29.06.2022 на суму 4950,00грн, №345051298 від 30.06.2022 на суму 4800,00грн, №349081112 від 15.07.2022 на суму 4900,00грн, №349081233 від 15.07.2022 на суму 4800,00грн, №349547241 від 17.07.2022 на суму 3711,00грн) з призначенням платежу - дог. 010422СІ від 01.04.22р., за травень 2022, відповідачем ТОВ «Семекстрейд - Іст» оплачено вартість електроенергії в сумі 37911,00грн.

Згідно з наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №388197773 від 21.11.2022 на суму 2000,00грн з призначенням платежу - дог. 010422СІ від 01.04.22р., за жовтень 2022р., оплата рах.461 від 31.10.2022 відповідачем ТОВ «Семекстрейд - Іст» оплачено вартість електроенергії в сумі 2000,00грн.

Копії платіжних інструкцій є доказом, що підтверджує факт проведення відповідачем розрахунків з оплати вартості електроенергії, отриманої у травні 2022 року та у жовтні 2022 року за договором №010422СІ від 01.04.2022, що свідчить про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем обов`язку з виконання грошових зобов`язань за вказаним договором та відповідно боргу у вказані періоди.

Станом на теперішній час в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх обов`язків, щодо повної оплати вартості електричної енергії за травень 2022 року на суму 37912,13грн. та за жовтень на суму 59990,63грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вартості електричної енергії за травень 2022 року становить 1,13грн (із розрахунку 37912,13грн - 37911,00грн) та за жовтень 2022 року - 57990,63грн (із розрахунку 59990,63грн - 2000,00грн).

На підтвердження поставки відповідачу електричної енергії у липні 2022 року позивачем до позовної заяви надано акт приймання-передачі електричної енергії №294 від 31.07.2022, в якому зафіксоваі обсяг (10,878тис.кВт/год) та вартість (51654,40грн) спожитої електричної енергії за липень 2022 року.

Доказів підписання вказаного акту зі сторони відповідача, як і доказів письмового обґрунтування відмови від підписання - матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за період з дати складання акту (31.07.2022) та до звернення позивача до суду, відповідач не заперечив факту постачання позивачем електричної енергії за договором №010422С1 від 01.04.2022 за липень 2022 року. Не оспорював ані обсяг, ані ціну електричної енергії та її загальну вартість за актом №294 від 31.07.2022. Доказів звернення відповідача до позивача про неотримання повністю/частково електричної енергії за договором у вказаний період суду не надано.

В матеріалах справи відсутні належні докази направлення позивачем відповідачу акту приймання-передачі та рахунку на оплату електричної енергії. В той же час відповідно до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить, зокрема, сплата такого боргу повністю або частково.

Як зазначено позивачем, відповідач частково в сумі 50655,00грн сплатив вартість електричної енергії за липень 2022 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій (№364641089 від 08.09.2022 на суму 4990,00грн, №364691243 від 08.09.2022 на суму 3875,00грн, №364085067 від 06.09.2022 на суму 4900,00грн, №364085977 від 06.09.2022 на суму 4900,00грн, №363262969 від 02.09.2022 на суму 4900,00грн, №363263062 від 02.09.2022 на суму 2500,00грн, №360466477 від 24.08.2022 на суму 4900,00грн, №360615945 від 24.08.2022 на суму 4900,00грн, №360615843 від 24.08.2022 на суму 4900,00грн, №360520967 від 24.08.2022 на суму 4990,00грн, №360466875 від 24.08.2022 на суму 4900,00грн).

Відповідач здійснював оплату за отриману у липні електричну енергію за договором №010422С1 від 01.04.2022 з посиланням на реквізити акту №294 від 31.07.2022, що підтверджується призначеннями платежу у вище перелічених платіжних інструкціях. При цьому в призначенні платежу за платіжними інструкціями №360520967 від 24.08.2022 та №360466875 від 24.08.2022 зазначено, що оплата здійснюється за червень 2022р.

Враховуючи, що судом встановлена відсутність заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію у червні 2022 року, а також те, що вказані платіжні інструкції містять посилання на реквізити акту №294 від 31.07.2022, суд погоджується з позивачем щодо зарахування платежів за платіжними інструкціями №360520967 від 24.08.2022 та №360466875 від 24.08.2022 на погашення заборгованості за липень 2022 року.

Відповідач не спростовує той факт, що ним здійснювалась часткова оплата.

Відтак відповідачем отримано поставлену позивачем електричну енергію у липні 2022 року та здійснено її часткову оплату позивачу.

Станом на момент ухвалення судом даного рішення доказів на підтвердженя виконання зобов`язань щодо здійснення повної оплати вартості електричної енергії за липень 2022 року на суму 51654,40грн відповідачем не надано.

Отже заборгованість відповідача за електричну енергію отриману у липні 2022 року становить 999,40грн (із розрахунку 51654,40грн -50655,00грн).

Здійснивши аналіз доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд вбачає наявність у діях відповідача ознак суперечливої поведінки, оскільки останній заперечує очевидні факти, які визнав сплативши частково заборгованість за електроенергію поставлену у травні 2022 року згідно з актом №217 від 31.05.2022, у липні 2022 року згідно з актом №294 від 31.07.2022 та у жовтні 2022 року згідно з актом №461 від 31.10.2022.

Водночас суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що у спірний період 2022 року відповідач не отримував електричну енергію від позивача по вказаним актам. Відповідач не надав жодного доказу, що він повідомляв позивача про виникнення аварійних ситуацій, знеструмлення чи припинення електропостачання, відсутність електропостачання об`єктів споживача у спірний період, пошкодження/руйнування електроустановок відповідача до непридатного для споживання стану.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості з оплати електричної енергії за листопад 2022 року, суд зазаначає, що в матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі електричної енергії №511 від 30.11.2022 на суму 61837,50грн, який підписаний лише зі сторони позивача і, як стверджує останній, не оплачений відповідачем.

Позивач у відповіді на відзив зазначив про направлення відповідачу акту приймання-передачі електричної енергії №511 від 30.11.2022, в тому числі повторно через сервіс «Вчасно», на підтвердження чого надано копію повідомлення про доставку документа на електронну адресу ТОВ «Семекстрейд - Іст» buhgalter-centr@ukr.net.

Розділ 14 договору містить реквізити сторін, зокрема, адреси електронної пошти позивача та відповідача.

Суд, проаналізувавши умови договору, дійшов висновку, що сторони не передбачили надсилання актів приймання-передачі на електронну пошту споживача ТОВ «Семекстрейд-Іст» (відповідача у справі) іншу ніж зазначена у договорі nashkorm@gmail.com.

Матеріали справи не містять доказів ділового електронного листування між сторонами спору з використанням електронної пошти, яка не передбачена умовами договору.

Пояснень стосовно цього позивач не надав.

Позивач ніяким чином не обґрунтував причини неможливості направлення відповідачу акту приймання-передачі природного газу засобами поштового зв`язку або на електронну адресу, зазначену у договорі, для підписання, для того щоб у разі неповернення цього акту у позивача були правові підстави для нарахування заявлених до стягнення сум.

Оплата відповідачем електричної енергії згідно з актом за листопад 2022 не здійснювалася. Жодних дій, які б свідчили про визнання відповідачем боргу зі сплати електричної енергії за листопад 2022 року судом не встановлено.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази здійснення позивачем поставки відповідачу електричної енергії у листопаді 2022 року. Наданий позивачем акт приймання передачі електричної енергії №511 від 30.11.2022 підписаний лише збоку позивача. Інші докази у порядку визначеному приписами ГПК України в підтвердження споживання відповідачем електричної енергії у листопаді 2022 року позивачем суду не надані.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що позивачем не доведено факт наявності боргу у відповідача з оплати електроенергії у сумі 61837,50грн за листопад 2022 року. Тому, відсутні правові підстави для стягнення заявленої суми заборгованості 61837,50грн та, відповідно, для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

01.07.2024 позивач направив на адресу відповідача (у м.Дніпро як зазначено у договорі) вимогу про сплату боргу за електроенергію поставлену за договором №010422СЛ від 01.04.2022 за актами №217 від 31.05.2022, №294 від 31.07.2022, №461 від 31.10.2022, №511 від 30.11.2022 та сплату пені, 3% річних та інфляційних, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною. У вимозі позивач просив сплатити заборгованість у семиденний строк з моменту отримання такої вимоги/претензії. Доказів отримання вимоги матеріали справи не містять.

Враховуючи висновок суду, що позивачем недоведено належними доказами факт узгодження сторонами умов у тому числі і щодо порядку та строків оплати електричної енергії за договором №010422СЛ від 01.04.2022 визначених у додатках 1 та 2 до договору, суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин приписи ч.2 ст.530 ЦК України.

Отже, з урахуванням частини 2 статті 530 ЦК України, прострочення відповідача з оплати коштів мало місце з 08.07.2024 (01.07.2024 + 7 днів).

З огляду на встановлені обставини справи, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за травень 2022 року в сумі 1,13грн, за липень 2022 року в сумі 999,40грн, за жовтень 2022 року в сумі 57990,63грн (всього 58991,16грн) за поставлену електроенергію підтверджені документально, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення, не спростовують висновку суду про доведеність факту наявності боргу у відповідача з оплати отриманої електроенергії у спірні періоди та настання строків оплати такого боргу.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за актом приймання-передачі електричної енергії за листопад 2022 року №511 від 30.11.2022 на суму 61837,50грн, а також стягнення нарахованих на вказану суму 3% річних, інфляційних втрат та пені, задоволенню не підлягають з підстав зазначених вище.

Крім того позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5962,05грн, інфляційні втрати в сумі 9734,96грн та пеню в сумі 35952,60грн з посиланням на прострочення відповідачем платежів за поставлену електроенергію.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені проведено окремо по кожному акту.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Судом встановлено, що позивачем недоведено факт узгодження сторонами умов у тому числі і щодо порядку та строків оплати електричної енергії за договором №010422СЛ від 01.04.2022, визначених у додатках 1 та 2 до договору у зв`язку з чим застосовано до даних правовідносин приписи ч.2 ст.530 ЦК України.

01.07.2024 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за електроенергію та сплату пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Таким чином, з урахуванням приписів частини 2 статті 530 ЦК України, прострочення зобов`язань з боку відповідача виникло 08.07.2024 (01.07.2024 + 7 днів).

При цьому, з розрахунку позивача пені, інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що вказані нарахування здійснені по кожному місяцю постачання електричної енергії окремо за період до пред`явлення вимоги.

Отже, з урахуванням того, що прострочення з оплати електроенергії за висновком суду мало місце з 08.07.2024, нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, які передували встановленій судом даті початку прострочення зобов`язання (08.07.2024) є неправомірними.

Крім того, суд зауважує, що згідно постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в України воєнного стану», зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22, від 05.12.2024 у справі №913/309/23.

З огляду на вказане позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих з посиланням на прострочення відповідачем платежів за поставлену електроенергію задоволеню не підлягають.

Щодо поданого позивачем 16.12.2024 через підсистему "Електронний суд" клопотання від 14.12.2024 про долучення доказів, суд зазначає наступне.

У поданому клопотанні позивач просить суд поновити строк на подання доказів та приєднати до матеріалів справи лист ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» №2884/010.01-04 від 11.11.2024 в підтвердження факту споживання відповідачем електричної енергії у тому числі у листопаді 2022 року.

Дослідивши вказане клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подання доказів, суд зазначає про таке:

Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною другою статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Саме встановлений частиною другою статті 80 ГПК України процесуальний строк для подання доказів позивач і просить суд поновити.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, нормами ГПК України чітко визначено обов`язок позивача або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, подати докази разом з поданням позовної заяви. Та за змістом статей 118, 119 ГПК України законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений процесуальний строк за наявності відповідного клопотання заявника.

Поважність пропуску процесуального строку для подання позивачем до суду доказів та необхідність його поновлення позивач обґрунтовує тим, що лише 14.12.2024 представник позивача отримав відповідь на адвокатський запит від 03.11.2024. Поряд із цим позивач зазначив, що на момент подання позову не вважав за необхідне отримувати відомості на підтвердження обсягів поставленої електричної енергії. Необхідність витребування доказів була зумовлена запереченнями відповідача, викладеним у відзиві на позов.

Суд зазначає, що додані до клопотання позивача додаткові докази подані позивачем з простроченням встановленого частиною другою статті 80 ГПК України строку, при цьому посилання позивача на те, що на момент подання позову він не вважав за необхідне отримувати відомості на підтвердження обсягів поставленої електричної енергії не є поважною причиною не надання доказів разом з позовною заявою у встановлений законом строк.

Також суд наголошує на тому, що позивачем не надано суду доказів наявності поважних причин, які перешкоджали останньому отримати необхідні докази до подання позовної заяви та подати їх суду разом з позовом враховуючи, що правовідносини стосовно яких виник спір відбувались у 2022 році.

Таким чином, позивачем не доведено поважності причин пропуску процесуального строку для подання доказів, тому відповідно до частини восьмої статті 80 ГПК України суд не приймає до розгляду додаткові докази подані з клопотанням від 14.12.2024.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення процесуального строку для подання клопотання про долучення доказів.

Оскільки суд не прийняв додаткові докази позивача подані з клопотанням від 14.12.2024, суд не вбачає підстав для прийняття додаткових доказів від відповідача поданих з клопотанням від 18.12.2024 на спростування доказів поданих позивачем з клопотанням від 14.12.2024.

Таким чином, суд не приймає подані відповідачем докази та відмовляє в задоволенні клопотання від 18.12.2024.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне:

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

В силу дії пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (а саме: - подання (заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи); зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За положеннями частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з: судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної письмової заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, або до винесення рішення, якщо справа розглядається в спрощеному порядку, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Вказана правова позиція узгоджується з правової позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі №927/26/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви доданий попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20000,00грн.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Проте в матеріалах справи відсутні докази підписання між позивачем - клієнтом та адвокатом договору про надання правової допомоги та акту приймання-передачі наданих послуг за послуги надані в межах даної справи.

Суд зазначає, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що позивач був належним чином повідомлений.

Згідно з частиною 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частина 2 статті 252 ГПК України).

Частиною 1 статті 221 ГПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Разом з цим, частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що таку процесуальну дію як подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат позивач мав право вчинити або до закінчення розгляду справи по суті, або протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві не було заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу. Також позивачем на дату ухвалення рішення не було подано відповідної заяви із зазначенням про те, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Отже, заяву про стягнення витрат на правову допомогу позивач не подавав та про свій намір надати суду докази витрат на професійну правничу допомогу у порядку визначеному ГПК України також не заявляв.

З огляду на вищезазначене, розподіл судових витрат на правову допомогу, визначених позивачем у попередньому розрахунку судових витрат, судом не здійснюється.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 236-238, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карма Трейдинг» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Семекстрейд-Іст» про стягнення 120828,66грн - основного боргу; 35952,60грн. - пені, 5962,05грн. - 3% річних, 9735,96грн. - інфляційних втрат, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Семекстрейд-Іст» (85113, Донецька область, Краматорський район, місто Костянтинівка, вулиця 6-го Вересня, буд.61, кв. 5; код ЄДРПОУ 30431721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карма Трейдинг» (36000, Полтавська область, місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 20А; код ЄДРПОУ 43700106) заборгованість за спожиту електроенергію у розмірі 58991,16грн та витрати по оплаті судового збору в сумі 828,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині, відмовити.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 20.12.2024.

Суддя М.О. Лейба