Рішення

від 18.12.2024 по справі 906/1031/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1031/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження"

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"

про стягнення 778 338,69 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 191 508,41 грн. 3% річних, 362 601,94 грн. інфляційних, 224 228,34 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 02.05.2023 у справі № 906/253/23 залишок несплаченого боргу не змінився і становить 3 898 945,69 грн. Зважаючи на викладене, ТОВ"Агрофірма "Відродження" нараховано 3% річних, інфляційні та пеню, обґрунтовуючи такі нарахування порушенням умов договору поставки № 135 від 21.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

21.11.2024 господарський суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

18.12.2024 до суду від представника позивача адвоката Грицика А.В. надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги представник підтримав.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронного листа ДП «ЖЛГЗ».

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши матеріали даної справи та матеріали справи № 906/253/23, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 135, відповідно до якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти зернові культури (далі - продукція), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію (п.п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 1.2. договору загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами та/або додатками та/або специфікаціями до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором встановлюється у додаткових угодах та/або додатках та/або специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід`ємними частинами (п.п. 2.1. договору).

Пунктом 4.1. договору постачальник зобов`язується постачати покупцеві продукцію протягом строку дії договору узгодженими партіями, згідно відповідних додаткових угод та/або додатків та/або специфікацій до закінчення строку дії даного договору.

Також п.п. 4.3. договору постачання продукції здійснюється транспортом постачальника виключно тільки після поданої покупцем заявки в порядку передбаченому п.4.2. даного Договору, якщо інше не погоджено сторонами додатково.

Місцем розвантаження продукції, визначеним покупцем по даному договору, є склад покупця за адресою: Житомирська область, смт. Чуднів, вул. Соборна, 21 (п.п. 4.4. договору).

Порядок розрахунків, встановлений п. 6 договору передбачав, що оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець зобов`язується провести 100% попередню оплату вартості партії продукції до дня поставки, якщо сторонами додатково не погоджено інше.

Даний договір набуває чинності в день підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 (п.п. 9.1. договору).

При цьому в п.п. 9.2 вказаного договору сторони погодили, що у разі, якщо жодна із сторін в термін 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору не заявить про намір його розірвати, цей договір вважається продовженим на той же самий строк.

Сторонами у справі 21.11.2022 підписано додаткову угоду № 1 до договору поставки № 135 від 21.11.2022, якою погодили ціну, обсяг та період поставки, а саме: зерно кукурудзи - 1000 тза ціною 5450,00 грн./тонну з ПДВ в період до 31.12.2022 за визначеною у договорі адресою розвантаження.

24.11.2022 позивач виставив до оплати рахунок № 93.

На виконання договірних зобов`язань ТОВ "АФ "Відродження" у відповідності до видаткових накладних поставило ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" зерно кукурудзи на загальну суму 4 488 945,36грн.

Позивач поставлений товар оплатив частково в сумі 590 000,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 3 898 945,36 грн.

Зазначені вище обставини встановлювалися судом в межах розгляду справи №906/253/23, і рішенням від 02.05.2023 позов задоволено; стягнуто з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" 3898945,69 грн. - основного боргу, 352 542,69 грн. - пені, 21 101,00 грн. 3% річних, 54 776,28 грн. грн. - інфляційних, а також 64 910,48 грн. судових витрат.

Згідно положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомир ВП №72415446 від 03.08.2023 відкрито виконавче провадження, про примусове стягнення коштів згідно наведеного вище рішення суду.

Відповідно до листа Корольовського відділу ДВС в м. Житомирі від 14.05.2024 (а.с.15-19) та виписок з банку про зарахування коштів (а.с. 20-23), з ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь ТОВ "АФ "Відродження" примусово стягнуто кошти в загальній сумі 52 473,14грн.

У відповідності до приписів ст. 534 ЦК України стягнуті органами ДВС суми товариством зараховано в рахунок часткового погашення судових витрат, процентів річних та неустойки, а отже залишок несплаченого тіла боргу за поставлений товар не змінився та складає 3 898 945, 69 грн.

Отже, основний борг в сумі 3 898645,69 грн. не оплачено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом по стягнення 191 508,41 грн. 3% річних, 362 601,94 грн. інфляційних, 224 228,34 грн. пені.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором поставки постачальник зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк покупцю товар, а покупець - прийняти цей товар і сплатити за нього певну суму (ст. 265 ГК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частинами 1, 2статті 692 ЦК Українивстановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття абоприйняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Враховуючи, що поставка товару здійснювалася без попередньої оплати, то у покупця,відповідно дост. 692 ЦК України, виникобов`язок повністю оплатити продукцію після її прийняттята прийняття товаророзпорядчих документів на неї.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося раніше, з урахуванням наведених вимог, рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.05.2023 стягнуто з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" 3 898 945, 69 грн. - основного боргу, 352 542,69 грн. - пені, 21 101,00 грн. 3% річних, 54 776,28 грн. грн. - інфляційних, а також 64 910,48 грн.

Пеня, річні та інфляційні обраховано за період з 06.12.2022 по 10.02.2023.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п.п. 7.6. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Приймаючи до уваги позицію КГС ВС, висловлену в постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19, та перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вірним є нарахування пені за період з 10.10.2023 по 31.12.2023 на заборгованість в сумі 3 898 945,69 = 291 406,08 грн.

З урахуванням положень ст. 14 та ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд задовольняє вимогу щодо стягнення пені в сумі 224 228,34 гр. (в межах суми позовних вимог).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає вірним нарахування 3% річних в сумі 191956,31 грн. з урахуванням вихідних даних позивача.

Разом з тим, слід зауважити, що позивач просить стягнути 191508,41 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2023 по 03.10.2024 (599 днів) на суму 3 898 945,69 грн.

Відповідно дост. 14 Господарського процесуального кодексу Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2ст. 237 ГПК Українипри ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи припис ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 191508,41 грн. (в межах позовних вимог).

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд відзначає, що вірним є їх нарахування в сумі 398142,73 грн.

Проте, знову ж таки приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд задовольняє вимогу щодо стягнення інфляційних в межах позовних вимог в сумі 362601,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (10008, м. Житомир, вул. С. Ріхтера, 38, код ЄДРПОУ 00375504)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" (13132, Житомирська область, Житомирський район, с. Громада, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ31884860) 191 508,41 грн. 3% річних, 362 601,94 грн. інфляційних, 224 228,34 грн. пені, а також 11 675,08 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.12.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - відповідачу в Електронний кабінет