Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/11496/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/11496/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФОРМАТ СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАКТИВ»

про стягнення 537 002, 66 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФОРМАТ СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАКТИВ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 537 002, 66 грн.

Позовні вимоги, з посилання на ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 837 Цивільного кодексу України та ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором підряду № 8 на виготовлення продукції із сировини замовника від 14.01.2019, в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/11496/24. Визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

23.10.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшло письмове підтвердження що ціна позову не змінилась, а також довідка банку про рух коштів між позивачем та відповідачем.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7, офіс 314.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 24.09.2024 був повернутий до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі № 910/11496/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2019 між позивачем (надалі - підрядник) та відповідачем (надалі - замовник) укладено договір підряду на виготовлення продукції із сировини замовника № 8 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, на умовах даного договору підрядник зобов`язується за усною заявкою замовника, на власний ризик виконати роботи з переробки (обробки) сировини замовника (надалі - роботи), щодо виготовлення продукції із сировини замовника будівельні металоконструкції (надалі - продукція, готова продукція), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи по виготовленню продукції та готову продукцію, у встановлені даним договором строки.

Згідно з п. 3.1. договору, підрядник зобов`язується виготовити і поставити продукцію, виконати роботи у термін, вказаний у відповідній специфікації(ях), що є невід`ємною частиною даного договору. Відрахування строку на виготовлення і поставку продукції, виконання робіт починається з моменту передачі підряднику давальницької сировини у обсязі, необхідному для початку робіт з виготовленням продукції та виконанням замовником умов оплати по даному договору.

Поставка (відвантаження) готової продукції здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до даного договору (п. 3.4. договору).

Пунктом 3.10. договору, дата поставки готової продукції визначається як дата підписання сторонами/уповноваженими представниками сторін товаросупроводжуючих документів (накладних) та акту прийому-передачі готової продукції.

Відповідно до п. 4.1. договору, умови оплати та вартість виготовлення продукції визначаються в специфікаціях (додатках до даного договору).

Згідно з п. 4.3. договору, сума цього договору визначається як сума всіх специфікацій до даного договору.

У разі якщо строк дії даного договору закінчився, або договір припинив свою дію з будь-яких інших підстав, то сторони проводять всі розрахунки між собою з урахуванням об?єму фактично виготовленою та поставленої продукції (п. 4.5. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору, він вступає в дію з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2019. Якщо жодна із сторін не заявить про бажання припинити співпрацю щонайменше за 30 днів до закінчення терміну дії договору, договір вважається продовженим на тих же умовах на наступний календарний рік. Договір може бути розірвано достроково за згодою сторін, про що сторони укладають угоду. Датою розірвання договору є дата, вказана у додатковій угоді про розірвання даного договору.

Згідно з п. 10.3. договору, закінчення строку його дії не звільняє сторін від виконання зобов?язань, які виникли, але не були виконані на дату закінчення цього договору, а також від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Специфікацією № 4 до договору (а.с. 7-8) сторони погодили характеристики, кількість, номенклатуру й загальну вартість робіт з переробки давальницької сировини замовника (виготовлення металоконструкцій) на загальну суму 1 037 002, 66 грн.

Пунктом 2 специфікації № 4 сторони визначили, що порядок розрахунків - оплата замовника за виконані роботи підрядника проводиться на підставі рахунків наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 60 % від суми даної специфікації протягом 10 банківських днів з моменту підписання даної специфікації сторонами;

- залишок вартості робіт сплачується замовником перед відвантаженням після повідомлення на електронну адресу: euroactive@ukr.net про готовність виготовленої продукції до відвантаження.

Так, на виконання умов договору позивачем, були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 1 037 002, 66 грн, що підтверджується:

- рахунком на оплату № 1340 ві 14.09.2020 на суму 1 037 002, 66 грн (а.с. 9);

- актами прийому передачі готової продукції: № 4 від 29.09.2020 (а.с. 13), № 3 від 28.09.2020 (а.с. 14), № 2 від 21.09.2020 (а.с. 15), № 1 від 15.09.2020 (а.с. 17);

- актами надання послуг з переробки: № 1445 від 14.09.2020 на суму 350 138, 96 грн (а.с. 23), № 1519 від 29.09.2020 на суму 47 223, 59 грн (а.с. 24), № 1512 від 28.09.2020 на суму 280 501, 28 грн (а.с. 25), № 1477 від 21.09.2020 на суму 359 138, 81 коп. (а.с. 26).

Вказані акти прийому передачі готової продукції та акти надання послуг з переробки підписані та скріпленні печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.

Разом з тим, відповідачем 14.09.2020 здійснено часткову оплату за виконані позивачем роботи, а саме в загальній сумі 500 000, 00 грн, що підтверджується випискою банку АТ «КБ «Глобус» про рух коштів між позивачем та відповідачем за 14.09.2020 (а.с. 50).

Крім цього, між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 18) за період з січня 2020 року по грудень 2023 року, відповідно до якого, станом 31.12.2023, борг відповідача перед позивачем за договором складає 537 002, 66 грн (1 037 002, 66 грн (сума виконаних робіт) - 500 000, 00 грн (сплачено відповідачем).

10.07.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію (вимогу) за вих.№ 38 від 09.07.2024, у якій вимагав сплатити відповідача заборгованість в розмірі 537 002, 66 грн, що підтверджується описом вкладення в цінний лист № 0407325273855 та накладною АТ «Укрпошта» від 10.07.2024.

Відповіді на вказану претензію (вимогу) матеріали справи не містять.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання за договором підряду, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 537 002, 66 грн основного боргу (1 037 002, 66 грн (сума виконаних робіт) - 500 000, 00 грн (сплачено відповідачем).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, до якого, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов?язання, застосовуються також положення глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов?язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов?язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов?язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов?язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов?язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов?язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач виконав підрядні роботи загальною вартістю 1 037 002, 66 грн, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказані роботи, що підтверджується підписаними актами прийому передачі готової продукції (а.с. 13-17) та актами надання послуг з переробки (а.с. 23-26).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Поставка (відвантаження) готової продукції здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до даного договору (п. 3.4. договору).

Пунктом 3.10. договору, дата поставки готової продукції визначається як дата підписання сторонами/уповноваженими представниками сторін товаросупроводжуючих документів (накладних) та акту прийому-передачі готової продукції.

Відповідно до п. 4.1. договору, умови оплати та вартість виготовлення продукції визначаються в специфікаціях (додатках до даного договору).

Пунктом 2 специфікації № 4 сторони визначили, що порядок розрахунків - оплата замовника за виконані роботи підрядника проводиться на підставі рахунків наступним чином:

- попередня оплата в розмірі 60 % від суми даної специфікації протягом 10 банківських днів з моменту підписання даної специфікації сторонами;

- залишок вартості робіт сплачується замовником перед відвантаженням після повідомлення на електронну адресу: euroactive@ukr.net про готовність виготовленої продукції до відвантаження.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок.

Разом з тим, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем виконані роботи, в тому числі і в строки передбачені договором, останнім оплачені в повному обсязі не були.

Так, як вже було встановлено судом, відповідачем 14.09.2020 здійснено часткову оплату за виконані позивачем роботи, а саме в загальній сумі 500 000, 00 грн, що підтверджується випискою банку АТ «КБ «Глобус» про рух коштів між позивачем та відповідачем за 14.09.2020 (а.с. 50).

Крім цього, між позивачем та відповідачем підписано акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 18) за період з січня 2020 року по грудень 2023 року, відповідно до якого, станом 31.12.2023, борг відповідача перед позивачем за договором складає 537 002, 66 грн (1 037 002, 66 грн (сума виконаних робіт) - 500 000, 00 грн (сплачено відповідачем).

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов?язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов?язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов?язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред??явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.

Суд розцінює часткову оплату відповідачем виконаних позивачем робіт та підписання акту звірки взаєморозрахунків, як визнання ним основного боргу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 537 002, 66 грн основного боргу, відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення в порядку передбачено ГПК України суду не надано, а тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 537 002, 66 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОАКТИВ» (01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7, офіс 314, ідентифікаційний код 36259005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОФОРМАТ СТАЛЬКОНСТРУКЦІЯ» (01103, місто Київ, вулиця Менделєєва, будинок 12, офіс 94/1, ідентифікаційний код 35197729) 537 002 (п?ятсот тридцять сім тисяч дві) грн 66 коп. основного боргу та 8 055 (вісім тисяч п?ятдисят п?ять) грн 04 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань