Рішення

від 21.11.2024 по справі 910/1694/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2024Справа № 910/1694/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Калашнік Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/1694/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даєр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про зобов`язання вчинити певні дії

Представники учасників справи:

від позивача: Казьонний Р.В.;

від відповідача: Підлипенський Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даєр» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - відповідач) про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007564 від 11.05.2023 не виставляє письмових заявок на поставку залишку товару, а саме: блоків керування краном DAER-2-3-1 в кількості 788 штук на загальну суму 45861600,00 грн, у зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача виконати умови договору та прийняти залишок товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1694/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

14.03.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову в повному обсязі та вказав, що в укладеному за наслідками тендеру договорі, сторони погодили взаємокореспондуючий обов`язок, згідно якого позивач повинен здійснити поставку товару відповідачу на підставі направленої ним заявки, таким чином обов`язок позивача поставити на адресу відповідача обумовлений товар напряму залежить від направлення покупцем заявки на поставку товару, у якій, в свою чергу, визначається кількість товару та строк поставки, відповідно неотримання постачальником такої заявки не зумовлює у нього обов`язку поставити товар, та відповідно у покупця його оплатити. Специфікація підписана до договору не визначає обов`язку покупця виставляти заявку на поставку всієї кількості узгодженого товару, вказаного обов`язку не встановлюють і умови укладеного договору поставки. Крім того, відповідач у відзиві наголосив на закінченні терміну дії договору, що також унеможливлює виконання такого договору.

У судовому засіданні 07.05.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про встановлення сторонам строку на подачу заяв по суті спору та оголошення перерви у судовому засіданні на 11.06.2024.

08.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Даєр» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти доводів, викладених у відзиві, заперечив та вказав, що укладена до договору специфікація є визначальним документом, який встановлює загальний обсяг товару, що підлягає постачанню, а не заявки покупця, як про це зазначає відповідач. На переконання позивача, надання письмової заявки на поставку товару, в першу чергу, має на меті забезпечити реалізацію права відповідача, як покупця на прийняття товару у зручний час, але в будь-якому випадку протягом строку дії договору. При цьому, посилання відповідача на закінчення строку дії договору є необґрунтованими, оскільки в силу приписів закону, зобов`язання припиняються шляхом їх виконання, проведеним належним чином.

17.05.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» надійшли заперечення, в яких відповідач зауважив, що умови договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007564 від 11.05.2023 передбачають можливість зменшення обсягу закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичних видатків покупця, таким чином, відсутність виставленої заявки на поставку, свідчить про зменшення обсягу закупівлі обумовленого товару за договором, про що відповідач повідомляв позивача листами.

У судовому засіданні 23.07.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 21.11.2024.

У судовому засіданні 21.11.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 21.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Даєр» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - покупець) було укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007564 (далі - договір) за умовами пункту 1.1 якого, постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця регулювальні та контрольні прилади й апаратуру (блок керування краном) (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

За умовами пунктів 1.2 та 1.3 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації. Постачальник гарантує, що товари: належать йому на праві власності; не перебувають під забороною відчуження; не перебувають під арештом; не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань; країною походження (виробником) товару(-ів) не є Російська Федерація чи Республіка Білорусь.

Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що обсяги закупівлі можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця.

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору становить 59461000,00 грн (п`ятдесят дев`ять мільйонів чотириста шістдесят одна тисяча гривень 00 копійок), крім того ПДВ 11892200,00 грн (одинадцять мільйонів вісімсот дев`яносто дві тисячі двісті гривень 00 копійок). Ціна договору, в тому числі ПДВ, становить - 71353200,00 грн (сімдесят один мільйон триста п`ятдесят три тисячі двісті гривень 00 копійок).

Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями) (пункт 3.2 договору).

Згідно пункту 3.3 та 3.4 договору ціна за одиницю товару наведена у специфікації. Ціна договору визначена із врахуванням всіх податків і зборів, передбачених законодавством України, та вартості всіх витрат, пов`язаних з виконанням договору. Якщо для виконання договору необхідно здійснити витрати, обов`язок по сплаті яких прямо не покладений на покупця, такі витрати покладаються на постачальника.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі в національній валюті шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Умовами пункту 5.3 договору сторони погодили, що поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року), з урахуванням умов п. 5.1 цього договору. Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - заявка) від покупця, які є невід`ємною частиною цього договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в п. 14.12 цього договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем. Оригінали заявок надсилаються покупцем поштою на адресу постачальника, вказану в розділі 15 цього договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур`єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки постачальником надіслані електронною поштою заявки мають повну юридичну силу, породжують права і обов`язки для сторін і можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами.

Згідно з пунктом 6.1 договору покупець зобов`язаний: прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором. Оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору.

Відповідно до пункту 6.2 договору покупець має право, зокрема: відмовитися в односторонньому порядку від цього договору, якщо постачальник не виконує або виконує неналежним чином умови цього договору, а також передає неякісні товари (з відступленням від вимог чинного законодавства та умов договору) та/або не дотримується (порушує) гарантій, наданих ним відповідно до п. 1.3 договору, на підставі ч. 3 ст. 651 ЦК України, повідомивши його про це у письмовій формі шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу постачальника, вказану в розділі 15 договору, та/або електронну адресу постачальника, вказану в п. 14.12 цього договору. В цьому випадку договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні покупця. При цьому будь-які витрати (збитки) постачальнику не відшкодовуються. В цьому випадку сторони до дати розірвання договору проводять звірку взаєморозрахунків, яка оформлюється актом звірки. Покупець оплачує постачальнику фактично прийняті товари за умови відсутності зауважень щодо їх відповідності умовам договору; відмовитись від прийняття товарів у разі їх невідповідності якості та комплектності, технічним характеристикам, умовам поставки та відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати товарів до усунення порушень умов договору; вимагати від постачальника здійснення поставки товарів на умовах цього договору; в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, повідомивши в письмовій формі не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору шляхом направлення відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу постачальника, вказану в розділі 15 договору, та/або електронну адресу постачальника, вказану в п. 14.12 цього договору. Договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні покупця. В цьому випадку сторони до дати розірвання договору проводять звірку взаєморозрахунків, яка оформлюється актом звірки. Покупець оплачує постачальнику фактично прийняті товари за умови відсутності зауважень щодо їх відповідності умовам договору.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість та комплектність яких відповідають умовам, установленим розділом 2 цього договору; надати покупцю належним чином оформлені документи, зазначені в п. 5.8 цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 26» грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну (строку) дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 12.1 та 12.2 договору).

Згідно пункту 13.1 договору сторони домовилися про те, що з метою виконання умов договору будуть здійснювати обмін документами, як електронними документами у розумінні Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Електронні документи). Під «обміном електронними документами» сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою Системи електронного документообігу, що визначена у п. 13.6 договору.

Відповідно до пункту 14.1 договору всі зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками (за умови використання) та є невід`ємною частиною цього договору.

Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після підписання цього договору і до виконання сторонами своїх зобов`язань в повному обсязі, крім випадків, які визначені в Законі України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями) (пункт 14.3 договору).

На виконання умов договору, сторонами було підписано специфікацію, яка є додатком №1 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007564 від 11.05.2023 (далі - специфікація), за умовами якої сторони погодили: найменування товару - Блок керування краном DAER-2-3-1; виробник - ТОВ «Даєр» (Україна); кількість - 1226 шт.; ціна за одиницю без ПДВ - 48500,00 грн; загальна вартість без ПДВ - 59461000,00 грн; строк поставки (кількість календарних днів з дати отримання позичальником заявки) - 180; місце поставки - вул. Симона Петлюри, м. Боярка, Києва-Святошинський район, Київська обл., 08150.

Додатком №2 до договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007564 від 11.05.2023, сторони погодили технічні та якісні характеристики товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання умов договору було виставлено позивачу заявку на поставку №1 від 07.06.2023, за умовами якої покупець просив постачальника здійснити поставку блоків керування краном DAER-2-3-1, в кількості 438 шт., за адресою: вул. Симона Петлюри, 49, м. Боярка, Київська обл.

Позивач, у свою чергу, в порядку та на умовах передбачених договором здійснив поставку товару, вказаного у заявці №1 від 07.06.2023, що не заперечується відповідачем у справі.

У подальшому, як зазначає позивач відповідач виставлення заявки(-ок) на поставку залишку товару не здійснював, що свідчить про невиконання ним, як покупцем, свого обов`язку по договору та позбавлення ТОВ «Даєр», як постачальника, можливості належним чином виконати умови договору поставки, чим завдається шкода останньому.

З метою спонукання відповідача виконати договірні зобов`язання, зокрема, в частині виставлення постачальнику заявки на поставку залишку товару, позивач неодноразово звертався до відповідача із відповідними зверненнями та повідомленнями, останнім з яких був лист №03/01 від 03.01.2024 року, який є аналогічний за змістом попереднім листам.

У відповідь, відповідачем було направлено лист № ТОВВИХ-24-165 від 04.01.2024, у якому останній повідомив постачальника, що письмова заявка є невід`ємною частиною договору, а тому її виставлення (направлення) можливе лише в межах строку дії договору, який на дату звернення сплив. ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», як покупець, не планує формування та виставлення нових заявок, оскільки попередньо виставлена заявка №1 у повній мірі відповідає потребам відповідача.

Оскільки звернення та повідомлення позивача були залишені без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту свої прав та законних інтересів.

У свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав, що в укладеному за наслідками тендеру договорі, сторони погодили взаємокореспондуючий обов`язок, згідно якого позивач повинен здійснити поставку товару відповідачу на підставі направленої ним заявки, таким чином обов`язок позивача поставити на адресу відповідача обумовлений товар напряму залежить від строку направлення покупцем заявки на поставку товару, у якій, в свою чергу, визначається кількість товару та строк поставки, відповідно неотримання постачальником такої заявки не зумовлює у нього обов`язку поставити товар, та відповідно у покупця його оплатити.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вищевказаної статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Як унормовано приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Предметом укладеного між сторонами договору є обов`язок постачальника передати у власність покупця регулювальні та контрольні прилади й апаратуру (блок керування краном), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до договору, тоді як обов`язок покупця полягає у прийняті і оплаті такого товару.

На виконання пунктів 1.2 та 1.3 договору сторонами у підписаній специфікації було визначено кількість товару, одиницю виміру, ціну за одиницю, строк поставки та місце поставки.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами, позивачем було поставлено відповідачу обумовлений у договорі та специфікації товар, у кількості 438 шт. на загальну вартість 25491600,00 грн в тому числі ПДВ, таким чином укладений між сторонами договір є виконаним на 35% від загального обсягу.

Умовами договору встановлено обов`язок відповідача, як покупця прийняти поставлені товари у порядку, визначеному договором та оплатити такий товар своєчасно та в повному обсязі згідно умов договору.

Отже, за своєю суттю укладення договору поставки передбачає взаємну згоду сторін щодо основних істотних умов, включаючи кількість товару, його ціну та порядок виконання зобов`язань. Належне виконання цих умов забезпечує баланс інтересів сторін, зокрема право постачальника на отримання прибутку, який є основною метою його підприємницької діяльності.

У разі часткового виконання договору, цей баланс порушується, оскільки постачальник несе витрати, пов`язані із підготовкою та забезпеченням поставок, але не отримує очікуваного результату через недотримання покупцем договірних зобов`язань.

Часткове виконання договору поставки через відмову покупця виставляти заявки на товар створює ситуацію, у якій покупець фактично змінює умови договору на свій розсуд.

Такі дії суперечать принципу pacta sunt servanda (договори повинні виконуватися) та порушують вимоги статті 610 Цивільного кодексу України щодо належного виконання зобов`язання. Невиконання умов договору, навіть за обставин, коли потреба у товарі відпала, не звільняє покупця від обов`язку діяти добросовісно.

Відповідач, діючи недобросовісно, створює економічно невигідні умови для постачальника, не забезпечуючи стабільності договірних відносин.

Незважаючи на відпадання потреби у товарі, відповідач мав право ініціювати внесення змін до умов договору відповідно або, за необхідності, розірвати договір достроково.

Невчинення таких дій свідчить про порушення принципу добросовісності та розумності у зобов`язальних відносинах.

Умовами пункту 5.3 договору сторони погодили, що поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року), з урахуванням умов п. 5.1 цього договору. Поставка товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - заявка) від покупця, які є невід`ємною частиною цього договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою заявки електронним листом на електронну адресу постачальника, зазначену в п. 14.12 цього договору. Датою отримання заявки постачальником вважається дата надіслання відповідного електронного повідомлення покупцем. Оригінали заявок надсилаються покупцем поштою на адресу постачальника, вказану в розділі 15 цього договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур`єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки постачальником надіслані електронною поштою заявки мають повну юридичну силу, породжують права і обов`язки для сторін і можуть бути подані до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися сторонами.

Виходячи з сукупного аналізу умов договору, зокрема, пункту 5.3 договору, суд керуючись в певній мірі правом на тлумачення умов договору, констатує, що за своєю суттю виставлення заявки є лише підставою для поставки товару у кількості передбаченій у специфікації і у зручний покупцю термін в межах дії строку договору.

З умов спірного договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007564 від 11.05.2023 вбачається, що він був укладений за результатами проведених торгів, організатором яких виступив саме відповідач, тобто він є зацікавленою особою у придбанні вказаного товару.

При цьому загальну кількість товару, ціну за одиницю та ціну договору сторони визначили безпосередньо у самому договорі та специфікації, що є невід`ємною частиною договору.

Отже, відповідач, підписуючи договір закупівлі та специфікацію до нього, взяв на себе зобов`язання прийняти від позивача товар - блок керування краном DAER-2-3-1 в кількості 1226 на загальну суму 71353200,00 грн в тому числі ПДВ, проте, за певних умов, в разі виставлення заявки на поставку товару.

Проаналізувавши зміст договору, можна дійти висновку, що виставлення заявки є фактично правом покупця, яке має бути реалізоване ним в межах строку договору, тобто у період з 11 травня 2023 по 26 грудня 2023 у зв`язку із тим, що зобов`язання постачальника поставити товар має бути виконане протягом дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Враховуючи вказану норму закону та погоджені сторонами умови договору щодо виставлення заявки на поставку товару, визнання за покупцем необмеженого у часі права надавати або не надавати заявки на товар за договором фактично призводить до зміни ним умов договору в односторонньому порядку або односторонньої відмови від його виконання.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, законом встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання є неправомірною (за винятком, коли така відмова передбачена договором) незалежно від того, чи виражена вона відповідною активною дією зобов`язаної сторони чи бездіяльністю, зокрема, невчиненням передбачених договором дій, направлених на його виконання.

Розділ 6 договору встановлює вичерпний перелік підстав для відмови від прийняття договору, відмови від договору в односторонньому порядку та дострокового розірвання договору, при цьому, не передбачає такої підстави для відмови у прийнятті товару, як відсутність заявки на поставку, що узгоджується із загальними принципами виконання господарських зобов`язань (обов`язковість та належність виконання).

При цьому, як уже зазначалося вище, укладаючи договір про поставку товару та погоджуючи його умови, позивач, як постачальник, за договором (переможець публічних закупівель, з яким укладено договір про закупівлю згідно із Законом України «Про публічні закупівлі»), має «виправдане очікування» на виконання договору, за результатами чого товар буде прийнятий покупцем та ним оплачений.

Пунктом 1.4 договору сторони погодили, що обсяги закупівлі можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця.

Відповідно до пункту 14.1 договору всі зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками (за умови використання) та є невід`ємною частиною цього договору.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» своїм правом на зменшення обсягу закупівлі не скористалось, не звернулось до позивача з пропозицією поставити товар у меншій кількості, ніж визначена укладеним договором та відповідних змін до договору закупівлі у цій частині сторони не внесли.

Відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд, оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що відповідачем не доведено вірогідними доказами обставин, за яких у нього виникло право не виконувати зобов`язання за договором закупівлі та не приймати товар від продавця.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 6.1 договору покупець зобов`язаний: прийняти поставлені товари у порядку, визначеному цим договором. Оплатити товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього договору.

Проте, як встановлено судом, покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» свої зобов`язання за договором закупівлі, в частині прийняття обумовленого специфікацією (додаток № 1) товару, а саме: блоку керування краном DAER-2-3-1 в кількості 788 штук на загальну суму 45861600,00 грн у тому числі ПДВ - 7643600,00 грн не виконав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Наявність у цій справі обставин припинення зобов`язання неможливістю його виконання судом не встановлено, як і не встановлено інших підстав для висновку про припинення зобов`язання у встановлених законом та договором випадках.

Відтак, оскільки відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували прийняття ним товару, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» виконати зобов`язання відповідно до договору №4600007564 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 11.05.2023 року, шляхом прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «Даєр» товару, а саме: Блок керування краном DAER-2-3-1 в кількості 788 штук на загальну суму 45861600,00 грн у томі числі ПДВ - 7643600,00 грн відповідно до специфікації №1 до договору поставки за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором поставки, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку прийняти від позивача обумовлений договором товар.

При цьому, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про те, що виробнича необхідність у закупівлі блоків керування краном протягом дії договору у відповідача відпала, суд відхиляє, оскільки такі обставини не є підставою для невиконання умов договору.

Погоджена сторонами кількість товару становить істотну умову договору, що обумовлює взаємні зобов`язання, зокрема, обов`язок постачальника здійснити поставку, а покупця - прийняти товар та сплатити за нього.

Відсутність виробничої необхідності у товарі, яка виникла після укладення договору, не звільняє сторону від виконання договірних зобов`язань, оскільки такі обставини не є підставою для односторонньої відмови від договору або невиконання його умов відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України.

Водночас, невиконання покупцем зобов`язання щодо прийняття товару суперечить принципу добросовісності у виконанні договору, закріпленому у положеннях Цивільного кодексу України, та порушує права постачальника, який розраховував на належне виконання договору в обсязі, погодженому за наслідками тендеру.

Така зміна обставин та пріоритетів відповідача, може бути підставою для зміни або розірвання договору за взаємною згодою сторін або через суд, а відсутність таких дій з боку покупця свідчить про неправомірність його поведінки, яка тягне за собою юридичну відповідальність за порушення умов договору.

Відхиляються і доводи відповідача про закінчення строку дії договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №4600007564 від 11.05.2023.

Так, відповідно до частини сьомої статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Приписи статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України встановлюють, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд з належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування). Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання, як закінчення строку дії договору.

Припинення строку дії договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним. Зазначене не ставиться у залежність від того, виконувала інша сторона дії, спрямовані на виконання умов договору чи ні.

При цьому, судом враховано, що відповідно до приписів статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Спонукання підприємства до виконання зобов`язання за договором після закінчення строку дії такого договору, відповідно після закінчення того періоду, коли відповідач міг реалізувати право на розміщення замовлення, тобто визначити кількість одиниць товару в конкретній партії та строку її (партії) поставки, проте в межах строку дії договору, не є зміною істотних умов договору про закупівлю після його підписання.

Покупець не наділений необмеженим у часі правом надавати або не надавати замовлення на партію товару за договором і з урахуванням закінчення строку дії договору, постачальник має право вимагати від покупця виконання ним своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, у тому числі, у судовому порядку.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів наявності передбачених Законом випадків для змінити істотних умов договору закупівлі після його підписання до виконання зобов`язань по ньому, в той час, як припинення строку дії договору не свідчить про припинення зобов`язань за ним, а тому не означає звільнення боржника від виконання обов`язку в натурі, у зв`язку з чим кредитор має право вимагати виконання обов`язку в натурі впродовж того часу, коли існує відповідне зобов`язання, а не лише впродовж строку, встановленого сторонами у договорі для його виконання.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Даєр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490) виконати зобов`язання відповідно до договору №4600007564 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 11.05.2023 року, шляхом прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «Даєр» (52012, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Партизанське(п), вул. Заводська, буд. 14А; ідентифікаційний код 44819041) товару: Блок керування краном DAER-2-3-1 в кількості 788 штук на загальну суму 45861600 (сорок п`ять мільйонів вісімсот шістдесят одна тисяча шістсот) грн 00 коп. у томі числі ПДВ - 7643600 (сім мільйонів шістсот сорок три тисячі шістсот) грн 00 коп. відповідно до специфікації №1 до договору поставки за видатковою накладною в порядку та на умовах, визначених договором поставки.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Гузара Любомира, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Даєр» (52012, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Партизанське(п), вул. Заводська, буд. 14А; ідентифікаційний код 44819041) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

4. Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2024.

СуддяТ.В. Васильченко