Ухвала

від 24.12.2024 по справі 910/15370/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/15370/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши заяву стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64; код ЄДРПОУ 44375369) про видачу судового наказу за вимогою до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Торг" (03102, м. Київ, вул. Миру, 19, код ЄДРПОУ 37589371) про стягнення за Договором № 29264/1 поставки продукції від 01.10.2021 року боргу в сумі 86 883,12 грн. та 242,24 грн. судового збору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхліб" про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Торг" про стягнення за Договором № 29264/1 поставки продукції від 01.10.2021 року боргу в сумі 86 883,12 грн.

За приписами ч. 1 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 148 ГПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Також суд зазначає, що згідно п.п. 3 - 5 ч. 2 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, а також перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги; до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Так, в обґрунтування поданої заяви стягувач посилається на порушення боржником укладеного Договору № 29264/1 поставки продукції від 01.10.2021 року, на виконання умов якого, як зазначено в заяві, стягувачем було поставлено товар на загальну суму 86 883,12 грн. згідно 211 товарно - транспортних накладних.

Судом встановлено за змістом п. 1.4 Договору № 29264/1 поставки продукції від 01.10.2021 року, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту: на умовах EXW - складання належним чином оформленої товарно - транспортної накладної, яка також має силу і значення товарної (видаткової накладної), яка засвідчує перехід права власності на товар, що знаходиться на складі постачальника; на умовах СРТ - складення сторонами належним чином оформленої ТТН, яка засвідчує доставку товару та перехід права власності на товар.

Суд наголошує з урахуванням змісту укладеного між сторонами Договору, що саме підписання покупцем (боржником) ТТН, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.

Поряд із цим, до поданої через систему "Електронний суд" заяви про видачу наказу про стягнення з боржника - ТОВ "Дніпро-Торг" заборгованості в сумі 86883,12 грн. заявником не додано копій відповідних товарно - транспортних накладних, з посиланням як на підставу їх відсутності на значний обсяг таких ТТН.

При цьому, заявником надано на підтвердження викладених в заяві обставин акт звірки взаєморозрахунків, підписаний в односторонньому порядку з боку стягувача - ТОВ "Київхліб", а також складений заявником реєстр на відвантаження, у зв`язку з чим суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами, а сам акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Натомість, жодних інших доказів на підтвердження факту наявності та розміру заявленої до стягнення заборгованості, зокрема, первинних документів на підтвердження здійснених поставок, стягувачем суду не надано.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст.150 ГПК України, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київхілб" про стягнення 86883,12 грн. заборгованості та 242,24 грн. судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст.152 ГПК України.

Суд звертає увагу, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст.ст. 147, 148, 150, 152-155 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Київхліб" у видачі судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Торг" про стягнення за Договором № 29264/1 поставки продукції від 01.10.2021 року боргу в сумі 86 883,12 грн. та 242,24 грн. судового збору.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон