Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/10011/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2024Справа № 910/10011/24

За позовом Акціонерного товариства «Антонов»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіагідравліка»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи:

від позивача Станіславчук М.А.;

від відповідача не з`явилися.

В судовому засіданні 05.12.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 24.12.2024 року.

СУТЬ СПОРУ:

21 серпня 2024 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Антонов» (позивач) надійшла позовна заява № 126/12071-24 від 20.08.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіагідравліка» (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 13 890 239,59 грн., з них: попередньої оплати - 7 368 656,02 грн. (сім мільйонів триста шістдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 02 копійки), пені - 4 287 683,69 грн. (чотири мільйони двісті вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят три гривні 69 копійок), штрафу - 1 635 463,81 грн. (один мільйон шістсот тридцять п`ять тисяч чотириста шістдесят три гривні 81 копійка), інфляційних втрат - 401 975,66 грн. (чотириста одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 66 копійок) та 3% річних - 196 460,41 грн. (сто дев`яносто шість тисяч чотириста шістдесят гривень 41 копійка).

Крім того, у пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивач просить зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення та визначити в рішенні правила розрахунку остаточної суми 3% річних за формулою: (основна сума заборгованості) х 3/100 х (кількість днів прострочення) / 365.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2023 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 10.4155.2023 на поставку продукції. На підставі рахунків № УАГ-002 від 21.06.2023 року та № УАГ-006 від 27.07.2023 року позивач здійснив попередню оплату продукції, що підтверджується платіжними інструкціями № 3745 від 30.06.2023 року та № 4446 від 02.08.2023 року. Строк поставки продукції до 26.10.2023 року (включно). Втім, відповідачем не було поставлено продукцію в строк, визначений умовами договору, відповідачем поставлено лише частину продукції, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 07.08.2023 року та № УАГ-000010 від 12.10.2023 року. У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь попередню оплату у розмірі 7 368 656,02 грн. Крім того, за порушення строків поставки товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 287 683,69 грн., штраф у розмірі 1 635 463,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 401 975,66 грн. та 3 річних у розмірі 196 460,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/10011/24 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2024 року.

10.09.2024 року через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Антонов» надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість».

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному, підготовче засідання, призначене на 24.09.2024 року не відбулося, підготовче засідання призначено на 29.10.2024 року.

В підготовчому засіданні 29.10.2024 року судом було розглянуте та відхилене клопотання позивача про залучення до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість». В задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено з мотивів не доведення заявником, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» щодо однієї з сторін.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 29.10.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/10011/24 до судового розгляду по суті на 05.12.2024 року.

В судовому засіданні 05.12.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2024 року не з`явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравіагідравліка» (постачальник) та Державним підприємством «Антонов» (після перетворення -Акціонерне товариство «Антонов») (покупець) укладено договір № 10.4155.2023 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти комплектуючи вироби код за ДК 021:2015-34740000-6 на умовах, які визначені в даному договорі зі специфікацією №1, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2. договору загальна сума договору згідно зі специфікацією № 1 складає 13 460 000,00 грн.

Оплата за узгоджену сторонами партію продукції здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 30% від вартості партії продукції впродовж 5 календарних днів після отримання рахунку від постачальника. Остаточний розрахунок в розмірі 70% від вартості узгодженої сторонами партії продукції, що поставляється, проводиться впродовж 10 календарних днів на розрахунковий рахунок постачальника після отримання позитивного висновку вхідного контролю на продукцію на території покупця, про що складається відповідний документ у двох примірниках для покупця та постачальника (п. 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що строк поставки узгодженої партії продукції зазначеної сторонами в специфікації № 1 складає 15-30 робочих днів з моменту здійснення передоплати в розмірі 30% від вартості партії продукції.

До договору № 10.4155.2023 від 01.06.2023 року була укладена специфікація № 1 (додаток № 1), в якій сторонами за договором було визначено найменування, кількість та ціну продукції.

У специфікації № 1 визначено, що постачальник зобов`язався поставити покупцю наступну продукцію: (1) гальмівний диск КТ166.090 у кількості 20 шт., вартістю 1 600 000,00 грн. без ПДВ; (2) гальмівний диск КТ166.110 у кількості 50 шт., вартістю 6 700 000,00 грн. без ПДВ; (3) гальмівний диск КТ166.130 у кількості 40 шт., вартістю 5 160 000,00 грн. без ПДВ. Сума специфікації складає 13 460 000,00 грн.

Крім того, до договору № 10.4155.2023 від 01.06.2023 року була укладена специфікація № 2 (додаток № 1), в якій сторонами за договором було визначено найменування, кількість та ціну продукції.

У специфікації № 2 визначено, що постачальник зобов`язався поставити покупцю наступну продукцію: (1) вентилятор 70005СБц у кількості 1 шт., вартістю 444 006,66 грн.; (2) автопілот АП-28Л1И2С у кількості 1 комп., вартістю 7 536 113,04 грн.; (3) пілотажно-навігаційна «привод» у кількості 1 комп., вартістю 3 008 045,12 грн.; (4) електромеханізм МПК-13БТВ у кількості 1 шт., вартістю 356 005,34 грн.; (5) вогонь світлосигнальний літаковий ООС-61 у кількості 1 шт., вартістю 20 800,31 грн.; (6) апаратура контролю вібрації ТВ-300 сер.4 у кількості 1 шт., вартістю 684 810,27 грн. ; (7) електромеханізм МПК-1 сер.2 у кількості 1 шт., вартістю 398 405,98 грн. Сума специфікації складає 12 448 186,72 грн.

Відповідно до п. 2 специфікації № 2 строк поставки - 45-60 робочих днів з моменту здійснення передоплати в розмірі 30% від вартості партії продукції.

На підставі рахунків № УАГ-002 від 21.06.2023 року та № УАГ-006 від 27.07.2023 року покупець здійснив попередню оплату продукції на суму 7 772 456,02 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 3745 від 30.06.2023 року на суму 4 038 000,00 грн., № 4446 від 02.08.2023 року на суму 3 734 456,02 грн.

Отже, строк поставки продукції за специфікацією № 1 до 12.08.2023 року включно, а за специфікацією № 2 - до 26.10.2023 року включно.

Втім, постачальником не було поставлено продукцію в строк, визначений умовами договору. Так, відповідачем поставлено частину продукції, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000001 від 07.08.2023 року та № УАГ-000010 від 12.10.2023 року.

Під час проведення вхідного контролю продукції, що була поставлена на підставі видаткових накладних № РН-0000001 від 07.08.2023 року та № УАГ-000010 від 12.10.2023 року виявлено невідповідність якості даної продукції, що підтверджується відомостями дефектів № 10 від 16.10.2023 року та № 327-19/23-1 від 20.11.2023 року.

Листом від 20.10.2023 року № 169/15713-23 АТ «Антонов» направлено відповідачу повідомлення про невідповідність якості поставленої продукції.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з листом від 21.08.2024 року № 169/12797-23, в якому просив виключити зі специфікації наступні вироби: електромеханізм МПК-1 сер.2 у кількості 1 шт., електромеханізм МПК-13БТВ у кількості 1 шт., вентилятор 70005СБц у кількості 1 шт.

За розрахунками позивача вартість непоставленої продукції становить 7 368 656,02 грн.

Судом встановлено, що 15.07.2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 126/10221-24 від 12.07.2024 року про повернення попередньої оплати в сумі 7 368 656,02 грн., сплату пені в розмірі 4 287 683,69 грн., штрафу в розмірі 1 635 463,81 грн., інфляційних втрат в розмірі 234 701,79 грн. та 3% річних в розмірі 216 551,19 грн. не пізніше семи днів з моменту отримання вимоги. Вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не здійснив поставку попереднього оплаченої продукції та не повернув попередню оплату в сумі 7 368 656,02 грн., внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за договором № 10.4155.2023 від 01.06.2023 року у розмірі 7 368 656,02 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 287 683,69 грн., штраф у розмірі 1 635 463,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 401 975,66 грн. та 3% річних у розмірі 196 460,41 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов`язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов`язань відповідно до ст. 692 ЦК України.

В ст. 655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ч. 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося вище, згідно виставлених ТОВ «Укравіагідравліка» рахунків № УАГ-002 від 21.06.2023 року та № УАГ-006 від 27.07.2023 року позивач здійснив попередню оплату продукції на суму 7 772 456,02 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 3745 від 30.06.2023 року на суму 4 038 000,00 грн., № 4446 від 02.08.2023 року на суму 3 734 456,02 грн.

В пункті 4.1. договору визначено, що строк поставки узгодженої партії продукції зазначеної сторонами в специфікації № 1 складає 30-45 робочих днів з моменту здійснення передоплати в розмірі 30% від вартості партії продукції. Відповідно до п. 2 специфікації № 2 строк поставки - 45-60 робочих днів з моменту здійснення передоплати в розмірі 30% від вартості партії продукції.

Отже, строк поставки продукції за специфікацією № 1 до 12.08.2023 року включно, а за специфікацією № 2 - до 26.10.2023 року включно.

На виконання умов договору на підставі видаткових накладних № РН-0000001 від 07.08.2023 року та № УАГ-000010 від 12.10.2023 року відповідач поставив позивачу частину продукції.

Під час проведення вхідного контролю продукції, що була поставлена на підставі видаткових накладних № РН-0000001 від 07.08.2023 року та № УАГ-000010 від 12.10.2023 року виявлено невідповідність якості даної продукції, що підтверджується відомостями дефектів № 10 від 16.10.2023 року та № 327-19/23-1 від 20.11.2023 року.

Листом від 20.10.2023 року № 169/15713-23 АТ «Антонов» направлено відповідачу повідомлення про невідповідність якості поставленої продукції.

Крім того, позивач звернувся до відповідача з листом від 21.08.2024 року № 169/12797-23, в якому просив виключити зі специфікації наступні вироби: електромеханізм МПК-1 сер.2 у кількості 1 шт., електромеханізм МПК-13БТВ у кількості 1 шт., вентилятор 70005СБц у кількості 1 шт.

За розрахунками позивача вартість непоставленої продукції становить 7 368 656,02 грн.

Доказів на спростування обставин повідомлених позивачем відповідач до суду не надав.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі № 910/5444/17 зроблено правовий висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України, з яким погодився Верховний Суд в постанові від 09.03.2023 року у справі № 910/5041/22.

Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Верховний Суд зазначив, що застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.

Також Верховний Суд вказав на те, що відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах «Брумареску проти Румунії» (п. 74), «Пономарьов проти України» (п. 43), «Агрокомплекс проти України».

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази як повернення відповідачем попередньої оплати, так і поставки продукції відповідно до умов договору на суму 7 368 656,02 грн., у позивача наявне право визначене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України вимагати повернення попередньої оплати у розмірі 7 368 656,02 грн.

Враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, відповідач доказів, які б підтверджували поставку продукції чи повернення попередньої оплати за непоставлену продукцію за договором № 10.4155.2023 від 01.06.2023 року в сумі 7 368 656,02 грн. не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором № 10.4155.2023 від 01.06.2023 року в сумі 7 368 656,02 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 287 683,69 грн., штраф у розмірі 1 635 463,81 грн., інфляційні втрати у розмірі 401 975,66 грн. та 3% річних у розмірі 196 460,41 грн.

Згідно з п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 7.1. договору визначено, що у разі порушення строків поставки постачальник сплачує покупцеві в розмір 0,1% від вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості продукції.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок пені за договором № 10.4155.2023 від 01.06.2023 року, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, відтак сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, за розрахунком позивача, становить 4 287 683,69 грн.

При перевірці наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку штрафу за договором № 10.4155.2023 від 01.06.2023 року, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 1 635 463,81 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 401 975,66 грн.

Дослідивши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 196 460,41 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому позивач, у пункті 3 прохальної частини позовної заяви просить зазначити в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення та визначити в рішенні правила розрахунку остаточної суми 3% річних за формулою: (основна сума заборгованості) х 3/100 х (кількість днів прострочення) / 365.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Проте наведені норми закону наділяють суд правом, а не обов`язком, надавати на стадії ухвалення судового рішення будь-які вказівки органу (особі), що буде здійснювати примусове виконання цього рішення.

Також слід зазначити, що рішення суду не може прийматись на майбутнє, як застереження від будь - яких порушень, і також не може бути умовним. Розглядати справу і приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявності неіснуюче порушення, суперечить вимогам чинного законодавства України, у той час, як в законодавстві України можливі подальші зміни, про які суду на теперішній час невідомо і не може бути відомо.

Отже, зазначена вимога позивача задоволенню не підлягає.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 166 682,87 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравіагідравліка» (ідентифікаційний код 40968144, адреса: 03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 6, офіс 11) на користь Акціонерного товариства «Антонов» (ідентифікаційний код 14307529, адреса: 03062, м. Київ, вул. Мрії, 1) грошові кошти: попередньої оплати - 7 368 656,02 грн. (сім мільйонів триста шістдесят вісім тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 02 копійки), пені - 4 287 683,69 грн. (чотири мільйони двісті вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят три гривні 69 копійок), штрафу - 1 635 463,81 грн. (один мільйон шістсот тридцять п`ять тисяч чотириста шістдесят три гривні 81 копійка), інфляційних втрат - 401 975,66 грн. (чотириста одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять гривень 66 копійок), 3% річних - 196 460,41 грн. (сто дев`яносто шість тисяч чотириста шістдесят гривень 41 копійка) та судовий збір - 166 682,87 грн. (сто шістдесят шість тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 87 копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.12.2024р.

Суддя О.В. Котков