Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/13403/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/13403/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 1 122 656, 12 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення про стягнення 1 122 656, 12 грн. яка включає в себе штрафні санкції за період з 12.10.2023 року по 14.05.2024 року, а саме інфляційні втрати - 304 986,07 грн. та 3% річних - 133 059,69 грн. нараховані на суму основного боргу - 7 494 874, 58 грн. та за період з 15.05.2024 по 31.10.2024 року а саме інфляційні втрати - 534 647, 94 грн. та 3% річних - 149 962,42 грн. нараховані на суму боргу - 10 732 604, 25 грн., що включає в себе 7 494 874 грн. 58 коп., 3 % річних в розмірі 475 124 (чотириста сімдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 491 680 (два мільйони чотириста дев`яносто одна тисяча шістсот вісімдесят) грн 36 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 156 925 (сто п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 19 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 78 000,00 грн., 36 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

13.11.2024 від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2020 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Замовник/Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (далі - Позивач/Підрядник) укладено договір на виконання робіт: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи." № 2204/2020 від 22.04.2020 (далі - Договір)

Відповідно до умов Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати на свій ризик власними силами в межах вартості робіт, визначеної на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-кошторисної документації (далі - ПКД), роботи на об`єкті ВП ЗАЕС по темі: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок № 5. Турбінне відділення. Реконструкція пристроїв релейного захисту та автоматики блоку генератор-трансформатор № 5 (ГТ-5). Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи", і передати виконані роботи замовникові у встановлені строки у стані, який відповідає ПКД, будівельним нормам та Технічним вимогам (додаток № 3 до цього договору).

У зв`язку з неналежним виконанням умов Договору Відповідачем - Позивач 12.10.2023 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 7 494 874 грн. 58 коп., 3 % річних в розмірі 475 124 грн. 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 491 680 грн. 36 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 156 925 грн. 19 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі від 08.02.2024 № 910/15898/23 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість в розмірі 7 494 874 грн. 58 коп., 3 % річних в розмірі 475 124 грн. 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 491 680 грн. 36 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 156 925 грн. 19 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 року у справі №910/15898/23 було стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 164 616 (сто шістдесят чотири тисячі шістсот шістнадцять) грн. 79 коп.

Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/15898/23 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/15898/23 залишено без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/15898/23 скасовано та прийнято нове, яким заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 78 000,00 грн.

Додатковою постановою Північного апеляційного Господарського суду стягнуто з Відповідача на користь Позивача 36 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Позивач зазначає, що ним під час розгляду справи № 910/15898/23 не збільшувались позовні вимоги, а розмір інфляційних втрат та 3 % річних розраховано на суму основного боргу (7 494 874 грн. 58 коп.) від початку виникнення заборгованості по дату подання позовної заяви (12.10.2023 року).

Рішення суду у справі № 910/15898/23 набрало законної сили 14 травня 2024 року, отже Позивач має право на стягнення з Відповідача індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми у відповідності до ст. 625 ЦПК з моменту подання позову у справі № 910/15898/23 до дати набрання рішенням законної сили, тобто з 12.10.2023 року по 14 травня 2024 року виходячи з суми основного боргу за договором підряду.

Таким чином, сума основного боргу Відповідача, з якої Позивачем здійснюється розрахунок індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних у відповідності до ст. 625 ЦК України становить 7 494 874 грн. 58 коп.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 12.10.2023 року (дата подання позову) по 14.05.2024 року (дата набрання рішенням законної сили), заборгованість Відповідача становить: інфляційні втрати - 304 986,07 грн. та 3% річних - 133 059,69 грн.

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 1 122 656, 12 грн., що включає в себе штрафні санкції за період з 12.10.2023 року по 14.05.2024 року, а саме інфляційні втрати - 304 986,07 грн. та 3% річних - 133 059,69 грн. нараховані на суму основного боргу - 7 494 874, 58 грн. та за період з 15.05.2024 по 31.10.2024 року, а саме інфляційні втрати - 534 647, 94 грн. та 3% річних - 149 962,42 грн. нараховані на суму боргу - 10 732 604, 25 грн., що включає в себе 7 494 874 грн. 58 коп., 3 % річних в розмірі 475 124 (чотириста сімдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири) грн 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 491 680 (два мільйони чотириста дев`яносто одна тисяча шістсот вісімдесят) грн 36 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 156 925 (сто п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 19 коп., - витрати на правничу допомогу у розмірі 78 000,00 грн., 36 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.18. в справі № 910/9823/17.

Разом з тим, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.18. в справі № 917/1345/17.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України" та від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009 року, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 року).

Таким чином, розмір грошової та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Електропівденьмонтаж" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення основного боргу в розмірі 7 494 874 грн. 58 коп. мають преюдиціальне значення та не потребують повторного доказування.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі № 910/22034/15.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 12.10.2023 по 14.05.2024, суд встановив, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є обґрунтованою та становить 133 059, 69 грн.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 15.05.2024 по 31.10.2024, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 145 777, 50 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу належить відмовити.

В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції за період з 12.10.2023 по 14.05.2024, суд встановив, що сума втрат від інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача є обґрунтованою та становить 304 986, 07 грн.

Здійснивши власний розрахунок втрат від інфляції за період з 15.05.2024 по 31.10.2024, судом встановлено, що загальна сума втрат від інфляції, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 455 647, 76 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені позивачу належить відмовити.

Крім того, із наданого до матеріалів справи розрахунку за період з 15.05.2024 по 31.10.2024 вбачається, що позивач здійснює нарахування 3 % річних та втрат від інфляції на не тільки на суму основного боргу та суму стягнутого за рішенням Господарського суду міста Києва в справі №910/15898/23 судового збору та витрат на правову допомогу відповідно до Постанов Північного апеляційного господарського суду. Водночас, нарахування сум, передбачених статтею 625 ЦК України, може бути здійснено сторонами лише на суму основного боргу, оскільки постановлення рішення констатує факт про наявність у відповідача обов`язку сплатити борг та не породжує нового грошового зобов`язання, прострочення виконання якого дає право стороні нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати. З огляду на вказане сума судового збору та витрат на правову допомогу, присуджена до стягнення не є грошовим зобов`язанням в розумінні статті 625 ЦК України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача пропорційно розміру позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Електропівденьмонтаж» (03037, місто Київ, вулиця Максима Кривоноса, будинок 19А, ідентифікаційний код 39440289) - 3% річних в сумі 278 837 (двісті сімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять) грн. 19 коп., інфляційні втрати в сумі 760 633 (сімсот шістдесят тисяч шістсот тридцять три) грн. 83 коп. та судовий збір в розмірі 15 592 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн. 06 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва