Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/8815/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2024Справа № 910/8815/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укрбуд інвест"

про визнання права власності на майнові права

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Данилюк М.Д.

Представники учасників справи: не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 10.07.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укрбуд інвест" (відповідач) про визнання майнових прав ТОВ "Надбужжя плюс" на об`єкт нерухомості - квартиру № 40 громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Кутузова, 18/7 у Печерському районі міста Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року, які полягають у непідписані акту прийому-передачі майнових прав, не укладанні акту прийому-передачі об`єкта нерухомості та не наданні пакету документів необхідних для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8815/24, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2024 року.

В підготовчому засіданні 20.08.2024 року судом оголошувалася перерва.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному, підготовче засідання, призначене на 24.09.2024 року не відбулося, підготовче засідання призначено на 29.10.2024 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 29.10.2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/8815/24 до судового розгляду по суті на 05.12.2024 року.

Представники учасників справи в судове засідання 05.12.2024 року не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надбужжя плюс" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укрбуд інвест" (надалі - відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 26-09/2018-2 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1. якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж. Майнові права переходять від продавця покупцю тільки після повної оплати загальної вартості майнових прав у розмірі і в порядку, які визначені цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору об`єктом нерухомості, майнові права на які передаються за даним договором, є квартира в об`єкті будівництва з наступними характеристиками: номер об`єкта нерухомості - № 40; поверх розташування об`єкта нерухомості - 6; номер секції в об`єкті будівництва, в якому розташований об`єкт нерухомості - 1; попередньо визначена загальна площа об`єкта нерухомості - 88,57 кв.м.

Згідно з п. 3.1. договору майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання продавцем акту прийому-передачі майнових прав з покупцем в строк 7 (сім) робочих днів після повної оплати загальної вартості майнових прав у порядку і на умовах, які визначено в розділі 4 цього договору.

За умовами п. 3.3. договору після підписання акту прийому-передачі майнових прав покупець набуває право власності на майнові права на об`єкт нерухомості та має право володіти, користуватись та розпоряджатися цими правами в межах чинного законодавства.

Відповідно до 4.1. договору попередньо-визначена загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості на день укладення даного договору складає 3 945 793,50 грн.

На підставі платіжних доручень № 898 від 28.09.2018 року на суму 2 000 000,00 грн., № 915 від 03.10.2018 року на суму 1 000 000,00 грн., № 921 від 04.10.2018 року на суму 945 793,50 грн. позивач сплатив за майнові права на об`єкт нерухомості за договором № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року.

Факт сплати коштів у розмірі 3 945 793,50 грн. за майнові права на об`єкт нерухомості за договором № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звіряння взаємних розрахунків за період з 26.09.2018 року по 04.10.2018 року.

09.10.2018 року між позивачем та відповідачем складено та підписано акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості до договору № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року на підставі якого продавець передав, а покупець прийняв в повному обсязі майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру № 40, розташовану на 6 поверсі, секції № 1, в об`єкті будівництва : «громадсько-житловий комплекс з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Кутузова, 18/7 у Печерському районі міста Києва (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:82:198:0007)».

В пункті 4 цього акту зафіксовано, що продавець підтверджує, що покупцем було в повному обсязі сплачено загальну вартість об`єкта нерухомості належним чином та у строки, визначені договором купівлі-продажу майнових прав № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року.

Відповідно до п. 5 акту покупець підтверджує, що продавцем було в повному обсязі, належним чином та у строки, визначені договором купівлі-продажу майнових прав № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року передано покупцеві майнові права на об`єкт нерухомості і на день підписання акту він не має та не матиме в майбутньому майнових та немайнових претензій до продавця з приводу передачі йому майнових прав на об`єкт нерухомості.

Посилаючись на ухилення відповідача від виконання зобов`язань за договором № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року, передбачених пунктами 5.2.2. та 5.2.3. договору в частині підписання акту прийому-передачі майнових прав, укладання акту прийому-передачі об`єкта нерухомості та надання позивачу документів, необхідних для реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, позивач просить суд визнати майнові права ТОВ "Надбужжя плюс" на об`єкт нерухомості - квартиру № 40 громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Кутузова, 18/7 у Печерському районі міста Києва.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, самостійно визначає у позові, яке її право (охоронюваний законом інтерес) порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право (охоронюваний інтерес) та спосіб його захисту та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу, а суд має перевірити ці доводи позивача, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання майнових прав ТОВ "Надбужжя плюс" на об`єкт нерухомості - квартиру № 40 громадсько-житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Кутузова, 18/7 у Печерському районі міста Києва.

Як вже було встановлено судом вище, 26.09.2018 року між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 26-09/2018-2, предметом якого є майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру в об`єкті будівництва з наступними характеристиками: номер об`єкта нерухомості - № 40; поверх розташування об`єкта нерухомості - 6; номер секції в об`єкті будівництва, в якому розташований об`єкт нерухомості - 1; попередньо визначена загальна площа об`єкта нерухомості - 88,57 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. договору майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання продавцем акту прийому-передачі майнових прав з покупцем в строк 7 (сім) робочих днів після повної оплати загальної вартості майнових прав у порядку і на умовах, які визначено в розділі 4 цього договору.

Після підписання акту прийому-передачі майнових прав покупець набуває право власності на майнові права на об`єкт нерухомості та має право володіти, користуватись та розпоряджатися цими правами в межах чинного законодавства (п. 3.3. договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 09.10.2018 року між позивачем та відповідачем складено та підписано акт прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості до договору № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року на підставі якого продавець передав, а покупець прийняв в повному обсязі майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру № 40, розташовану на 6 поверсі, секції № 1, в об`єкті будівництва: «громадсько-житловий комплекс з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом, що розташований за адресою: вул. Кутузова, 18/7 у Печерському районі міста Києва (кадастровий номер земельної ділянки: 8000000000:82:198:0007)».

В п. 5 акту зафіксовано, що покупець підтверджує, що продавцем було в повному обсязі, належним чином та у строки, визначені договором купівлі-продажу майнових прав № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року передано покупцеві майнові права на об`єкт нерухомості і на день підписання акту він не має та не матиме в майбутньому майнових та немайнових претензій до продавця з приводу передачі йому майнових прав на об`єкт нерухомості.

Згідно зі статтями 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17).

Отже, за встановлених вище обставин справи, виходячи з предмету заявлених позовних вимог, враховуючи підписання сторонами без заперечень акту прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості до договору № 26-09/2018-2 від 26.09.2018 року, суд дійшов висновку, що позивач набув у власність майнові права на спірний об`єкт нерухомості та в силу положень пункту 3.3. договору має право володіти, користуватись та розпоряджатися цими правами в межах чинного законодавства на власний розсуд.

Доказів оспорення чи невизнання відповідачем майнових прав на спірний об`єкт нерухомості матеріали справи не містять, судом не встановлено.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18.

Беручи до уваги наведене, з огляду на відсутність порушеного права позивача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також, суд зважає на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що встановивши те, що відсутність порушених прав і законних інтересів позивача, суди попередніх судових інстанцій за відсутності необхідності вдалися також й до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, не врахували того, що встановлена ними відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові. Подібні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.12.2024р.

Суддя О.В. Котков