Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/12681/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/12681/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця"

про стягнення суми заборгованості в розмірі 119 161,49 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.І.О. Трак Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івниця" про стягнення 119 161,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів та поставки запчастин № 28/08-20 від 28.08.2020, у частині оплати виконаних ремонтних робіт та поставлених запчастин, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 67 450,80 грн., а також обов`язок сплатити на користь позивача 51 710,69 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

23.10.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, в якій позивач вказав на погашення відповідачем основної заборгованості у повному обсязі та наполягав на стягненні пені у розмірі 51 710,69 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12681/24. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

11.11.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що здійснений позивачем розрахунок пені суперечить вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», оскільки розмір пені за яким позивачем здійснено нарахування перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, в зв`язку з чим відповідачем здійснено з урахуванням викладеного власний розрахунок, відповідно до якого розмір пені становить 7 346,88 грн.

Позивач в свою чергу, правом на подання відповіді на відзив у встановлений строк не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «В.І.О. Трак Сервіс» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Івниця» (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів та поставки запчастин (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується протягом дії всього терміну цього Договору на свій ризик, якісно і в обумовлені із замовником терміни виконати з власних матеріалів або матеріалів замовника роботи по ремонту і технічному обслуговуванню автомобіля (ів), що належить (ать) замовнику, а також здійснювати постачання запасних частин для автомобілів замовника.

Види робіт, а також терміни їх виконання узгоджуються сторонами і вказуються в конкретних ремонтних замовленнях (наряд-замовленнях) на виконання того або іншого виду робіт, які по завершенню робіт оформлюються актами виконаних робіт. Сторони можуть за погодженням між собою змінювати умови виконання робіт за даним Договором.

Найменування, ціна, асортимент, кількість, комплектність (комплект) товару вказується сторонами у видаткових накладних, оформлення заявки на поставку товару проводиться покупцем на підставі діючих реєстрів цін (або прайс-аркушів) постачальника на день оформлення заявки (пункти 1.2 та 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору орієнтовна ціна Договору становить 200 000,00 грн. в т.ч. ПДВ на кожний календарний рік. Вартість робіт і запчастин вказується у наряд-замовленнях, відповідних актах виконаних робіт та видаткових накладних. Загальний обсяг товару, який поставляється за даним Договором, визначається протягом терміну дії даного Договору з урахуванням кількості й асортиментів (номенклатури) товару по всім поставленим відповідно умовам даного Договору окремим партіям товару.

За умовами п. 2.2 Договору розрахунки здійснюється замовником на умовах 100% передоплати в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця в національній валюті України (гривні) на підставі сформованих рахунків на оплату.

У відповідності до п. 3.2 Договору у випадку, якщо якість виконаних виконавцем робіт задовольняє замовника, сторони підписують Акт виконаних робіт, що свідчить про належне виконання виконавцем робіт за даним Договором. В разі, якщо роботи виконані неналежним чином, замовник має право не підписувати акт виконаних робіт до усунення виконавцем виявлених недоліків та невідкладно заявити письмову претензію. В разі не підписання замовником акту та відсутності претензій щодо якості та повноти виконаних робіт протягом трьох робочих днів з часу його отримання, вважається, що роботи/послуги надані належним чином та належної якості, акт вважається таким, що підписаний сторонами.

Пунктом 4.2.2 Договору узгоджено, що замовник зобов`язаний в порядку і в терміни, обумовлені цим Договором і замовленням до нього, сплатити за товар, матеріали і роботу, прийняту замовником згідно підписаного Акту виконаних робіт/видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.2 Договору у разі прострочення оплати робіт, запчастин і матеріалів та/або товару з боку замовника, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.08.2021, а в частині фінансових взаєморозрахунків до повного їх виконання сторонами. Якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення даного Договору не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії Договору, то він кожного разу продовжується автоматично на кожний наступний календарний рік (п. 10.4 Договору).

На виконання умов Договору, 21.06.2024 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 1-0000001932 на суму 102 450,80 грн. за ремонт автомобіля, який в подальшому виконаний позивачем та за результатами якого, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт прийому-передачі виконаних робіт № 1-0000000360 на суму 102 450,80 грн.

Позивач зазначає, що відповідач, виконані позивачем роботи оплатив з порушенням узгоджених сторонами строків згідно платіжних доручень № 26 від 28.08.2024 на суму 10 000,00 грн., № 37 від 30.08.2024 на суму 5 000,00 грн., № 47 від 12.09.2024 на суму 5 000,00 грн., № 57 від 26.09.2024 на суму 5 000,00 грн., № 74 від 14.10.2024 на суму 10 000,00 грн. та № 82 від 17.10.2024 на суму 67 450,80 грн., в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 51 710,69 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.2 Договору розрахунки здійснюється замовником на умовах 100% передоплати в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця в національній валюті України (гривні) на підставі сформованих рахунків на оплату.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання умов Договору, 21.06.2024 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 1-0000001932 на суму 102 450,80 грн. за ремонт автомобіля, який в подальшому виконаний позивачем та за результатами якого, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт прийому-передачі виконаних робіт № 1-0000000360 на суму 102 450,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, виконані позивачем роботи оплатив з порушенням узгоджених сторонами строків згідно платіжних доручень № 26 від 28.08.2024 на суму 10 000,00 грн., № 37 від 30.08.2024 на суму 5 000,00 грн., № 47 від 12.09.2024 на суму 5 000,00 грн., № 57 від 26.09.2024 на суму 5 000,00 грн., № 74 від 14.10.2024 на суму 10 000,00 грн. та № 82 від 17.10.2024 на суму 67 450,80 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2 Договору у разі прострочення оплати робіт, запчастин і матеріалів та/або товару з боку замовника, останній сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Водночас, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням наведених приписів, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 7 346,88 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму пені.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, відповідачем заявлено у відзиві на позовну заяву про понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження понесених витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн., відповідачем надано Договір про надання правничої (адвокатської) допомоги № 07/11 від 07.11.2024, Додаткову угоду № 1 від 07.11.2024, рахунок на оплату № 07/11 від 07.11.2024 на суму 20 000,00 грн., платіжну інструкцію № 86 від 08.11.2024 на суму 20 000,00 грн.

Суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.

З урахуванням вищевикладеного, із наданих відповідачем документів не вбачається, що заявлені витрати мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною).

Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи те, що предметом спору є лише вимога про стягнення пені в розмірі 51 710,69 грн., суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до 10 000,00 грн. та наявністю підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 579,23 грн. у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івниця» (03061, м. Київ, вул. Новопольова, 97-Б; ідентифікаційний код: 35192488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.О. Трак Сервіс» (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, 7; ідентифікаційний код: 39372921) пеню в розмірі 7 346 (сім тисяч триста сорок шість) грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 344 (триста сорок чотири) грн. 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.О. Трак Сервіс» (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, 7; ідентифікаційний код: 39372921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Івниця» (03061, м. Київ, вул. Новопольова, 97-Б; ідентифікаційний код: 35192488) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 579 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 23 коп.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 24.12.2024

Суддя О.А. Грєхова