Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/11774/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/11774/24За позовом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКО-ІНЖИНІРИНГ»

про стягнення 116 457, 88 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКО-ІНЖИНІРИНГ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 116 457,88 грн, з яких:

- 77 727, 13 грн основний борг по договору оренди № 17 від 24.12.2021, 8 636,09 грн пеня, 1 179,14 грн 3% річних, 15 545,43 грн штраф та 2 554,15 грн інфляційні втрати;

- 8 606, 90 грн основний борг по договору відшкодування витрат № 18 від 24.12.2021, 412, 66 грн пеня, 47, 46 грн 3% річних, 1 721, 38 грн штраф та 36, 54 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 610, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором оренди № 20 від 10.11.2022 року та договором відшкодування витрат № 23 від 09.12.2022 року, в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг та відшкодування витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/11774/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

28.10.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшли виписка банку про рух коштів та письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03061, місто Київ, вулиця Шепелева, будинок 6.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 30.09.2024 був повернутий до суду з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами в справі № 910/11774/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім цього, суд зазначає, що згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України відповідач зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в системі «Електронний суд», чого останнім зроблено не було.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.2021 між позивачем (надалі - орендодавець) та відповідачем (надалі - орендар) укладено договір оренди № 17 (надалі - договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення гаражу площею 124, 96 м2 інвентарний номер 10028 (надалі - майно). Майно знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 8 (літера Ж).

Згідно з п. 1.4. договору оренди, майно передається в оренду для використання орендарем у якості виробничих приміщень.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем та орендодавцем одночасно з підписанням цього договору (п. 2.1. договору оренди).

Пунктом 3.1. договору оренди сторони визначили, що орендна плата становить суму, визначену у протоколі про результати електронного аукціону № UА-РS-2021-11-15-000010-2 від 23.11.2021, в сумі 9 010, 00 грн без ПДВ. ПДВ 20 % - 1 802, 00 грн, загальна сума з ПДВ - 10 812, 00 грн.

До складу орендної плати не входять:

- відшкодування фактичних витрат на електроенергію (ліміт електроенергії, що планується витратити орендарем, останній зобов`язаний надати наперед у письмовій заявці па весь термін дії цього договору. При перевищенні факту використання над лімітом використання електроенергії, - ця заявка підлягає коригуванню, а надлишково використана електроенергія - негайному відшкодуванню у повному обсязі з урахуванням усіх додаткових витрат);

- відшкодування фактичних витрат на, водопостачання та водовідведення,

- відшкодування податку на нерухоме майна.

- відшкодування земельного податку на рік (підлягає коригуванню у разі зміни нормативно грошової оцінки земель у м. Києві, зміни коефіцієнтів нормативно грошової оцінки земель).

Орендар несе ці втрати на основі окремого договору, укладеного із орендодавцем.

Відповідно до п. 3.3. договору оренди, орендар щомісячно здійснює 100 % предоплату до 15 числа кожного місяця:

- орендної плати;

- відшкодування земельного податку;

- відшкодування податку на нерухоме майно;

- відшкодування фактичних витрат на електроенергію та водопостачання,

Сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди.

Згідно з п. 3.4. договору оренди, орендар сплачує орендну плату па підставі рахунків орендодавця. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує орендодавцю належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати.

Орендодавець надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди орендодавець передає в електронному вигляді на електронну пошту орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг та у терміни затверджені законодавством України реєструє податкову накладну, за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.5. договору оренди).

Відповідно до п. 3.7. договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем. Орендодавець може звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість.

Згідно з п. 3.8. договору оренди, на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.10. договору оренди).

Відповідно до п. 3.11. договору оренди, орендар зобов`язаний на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків за орендними платежами і оформляти акти звіряння.

Пунктом 4.3. договору оренди сторони визначити, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання орендодавцем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Згідно з п. 11.1. договору оренди, він укладений на строк 5 років і набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акту приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

За актом прийому-передачі в оренду нерухомого майна від 04.01.2022 (а.с. 28), що є додатком № 1 до договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину гаражу загальною площею 124, 96 м.кв. інвентарний номер 10028, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 8 (літера Ж).

Доказів повернення нерухомого майна орендарем орендодавцю матеріали справи не містять.

Крім цього, 24.12.2021 між позивачем (надалі - орендодавець) та відповідачем (надалі - орендар) укладено договір відшкодування витрат № 18 (надалі - договір відшкодування витрат), відповідно до п. 1.1. і п. 6.1. якого та договору оренди, орендар шляхом перерахування грошових коштів па розрахунковий рахунок орендодавця на підставі виставленого/виставлених орендодавцем рахунку/рахунків, щомісячно здійснює 100 % оплату до 15-го числа кожного місяця орендодавцю:

- орендної плати;

- відшкодування земельного податку за 124, 96 м2 у розмірі 40 209, 72 грн, в тому числі ПДВ 6 701, 62 грн, на рік (підлягає коригуванню у разі зміни нормативно грошової оцінки земель у м. Києві, зміни коефіцієнтів нормативно грошової оцінки земель);

- відшкодування податку на нерухоме майно за 129, 96 м2 у розмірі 3 598, 80 грн, в тому числі ПДВ 599, 00 грн, на рік (щорічно підлягає коригуванню у відповідності до змін в законодавстві України);

- відшкодування фактичних витрат на забезпечення орендаря електроенергією (ліміт електроенергії, що планується витратити орендарем, останній зобов`язаний надати наперед у письмовій заявці на весь термін дії цього договору. При перевищенні факту використання над лімітом використання електроенергії, - ця заявка підлягає коригуванню, а надлишково використана електроенергія - негайному відшкодуванню у повному обсязі з урахуванням усіх додаткових витрат);

- відшкодування фактичних витрат на водопостачання та водовідведення, опалення, податку на нерухомість та інших витрат;

- відшкодування фактичних витрат на утримання орендованого майна.

Згідно з п. 2.2. договору відшкодування витрат, орендар зобов`язаний не пізніше 15-го числа кожного місяця здійснювати 100 % оплату сум, відповідно та на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Пунктом 6.2. договору відшкодування витрат визначено, що усі платежі, зазначені в п. 6.1. цього договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації, а за їх прострочення стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом більше 3-х місяців, орендар також сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Відповідно до п. 8.1. договору відшкодування витрат, він діє з 24.12.2021 по 24.12.2026, строк дії цього договору може бути більшим за строк дії договору оренди від 24.12.2021 № 17.

Так, на виконання умов договору оренди позивач у період з вересня 2023 року по липень 2024 року надав відповідачу послуги на загальну суму 77 727, 13 грн, що підтверджується:

- актами надання послуг: № 51 від 30.09.2023 на суму 6 843, 98 грн (а.с. 31), № 87 від 31.10.2023 на суму 6 843, 98 грн (а.с. 32), № 138 від 30.11.2023 на суму 6 843, 98 грн (а.с. 33), № 179 від 31.12.2023 на суму 6 843, 98 грн (а.с. 34), № 7 від 31.01.2024 на суму 7 193, 03 грн (а.с. 35), № 51 від 29.02.2024 на суму 7 193, 03 грн (а.с. 36), № 92 від 31.03.2023 на суму 7 193, 03 грн (а.с. 37), № 129 від 30.04.2024 на суму 7 193, 03 грн (а.с. 35), № 178 від 31.05.2024 на суму 7 193, 03 грн (а.с. 39), № 222 від 30.06.2024 на суму 7 193, 03 грн (а.с. 61), № 260 від 31.07.2024 на суму 7 193, 03 грн (а.с. 41);

- рахунками на оплату: № 161 від 06.05.2024 за травень 2024 року на суму 7 193, 03 грн (а.с. 44), № 144 від 01.05.2024 на суму 75 148, 04 грн, з урахуванням заборгованості з вересня 2023 року по квітень 2024 року та забезпечувальний депозит (а.с. 46), № 191 від 06.06.2024 за червень 2024 року на суму 7 193, 03 грн (а.с. 50), № 174 від 03.06.2024 на суму 82 341, 07 грн, з урахуванням заборгованості з вересня 2023 року по травень 2024 року та забезпечувальний депозит (а.с. 56), № 204 від 01.07.2024 на суму 89 534, 10 грн, з урахуванням заборгованості з вересня 2023 року по червень 2024 року та забезпечувальний депозит (а.с. 58).

Суд зазначає, що акти надання послуг № 51 від 30.09.2023, № 87 від 31.10.2023, № 138 від 30.11.2023, № 179 від 31.12.2023, № 7 від 31.01.2024, № 51 від 29.02.2024, № 92 від 31.03.2023, № 129 від 30.04.2024, № 178 від 31.05.2024, № 260 від 31.07.2024 підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень. Однак, акт № 222 від 30.06.2024 відповідачем не підписаний.

Одночасно, на виконання умов договору відшкодування витрат позивач у період з травня 2024 року по липень 2024 року надав відповідачу послуги на загальну суму 8 606, 90 грн, що підтверджується:

- актами надання послуг: № 179 від 31.05.2024 на суму 1 660, 79 грн (а.с. 40), № 223 від 30.06.2024 на суму 5 883, 07 грн (а.с. 62), № 261 від 31.07.2024 на суму 1 063, 04 грн (а.с. 63);

- рахунками на оплату: № 162 від 06.05.2024 за травень 2024 на суму 4 112, 78 грн (а.с. 45), № 192 від 06.06.2024 на суму 5 883, 07 грн за червень 2024 року (а.с. 51), № 175 від 03.06.2024 за травень 2024 року на суму 1 549, 61 грн (а.с. 57), № 205 від 01.07.2024 на суму 7 432, 68 грн, з урахуванням заборгованості з травня 2024 року по червень 2024 року (а.с. 59).

Суд зазначає, що акт надання послуг № 179 від 31.05.2024 підписаний та скріплений печаткою з обох сторін без зауважень та заперечень. Однак, акти № 223 від 30.06.2024 та № 261 від 31.07.2024 відповідачем не підписані.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу на його електронні адреси акти надання послуг та рахунки за договорами оренди та відшкодування витрат що підтверджується копіями скріншотів веб-сторінок електронної пошти позивача (а.с. 42, 43, 48, 49, 52, 55).

05.02.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 115 від 05.02.2024 (а.с. 64-65), в якій вимагав сплатити суму боргу в розмірі 56 076, 60 грн, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 05.02.2024 та рекомендованим повідомленням № 0420000102899.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом за вих. № 1-20.02.2024 (а.с. 67) повідомив позивача про те, що в зв`язку із війною, підприємство залишилось без робітників, замовлень і коштів та зазначив, що суму боргу підтверджує.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди та договором відшкодування витрат щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг за період з вересня 2023 року по липень 2024 року та відшкодування витрат за період з травня 2024 року по липень 2024 року, з огляду на це, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 77 727, 13 грн основного боргу по договору оренди, 8 636,09 грн пені, 1 179,14 грн 3% річних, 15 545,43 грн штрафу та 2 554,15 грн інфляційних втрат;

- 8 606, 90 грн основного боргу по договору відшкодування витрат, 412, 66 грн пені, 47, 46 грн 3% річних, 1 721, 38 грн штрафу та 36, 54 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що в спірний період (вересень 2023 року - липень 2024 року за договором оренди та травень 2024 року по липень 2024 року) відповідач користувався орендованим нерухомим майном, а саме частиною гаражу загальною площею 124, 96 м.кв. інвентарний номер 10028, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 8 (літера Ж).

Щодо непідписання відповідачем актів надання послуг № 222 від 30.06.2024 (за договором оренди) та № 223 від 30.06.2024 та № 261 від 31.07.2024 (за договором відшкодування витрат), суд зазначає таке.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на спростування тверджень позивача про виконання ним своїх зобов?язань за договорами.

Оскільки в суду відсутні підстави ставити під сумнів твердження позивача з приводу факту та обсягів наданих послуг, а відповідачем дані обставини не заперечуються, суд вважає, що позивачем доведено надання відповідачу послуг у період з вересня 2023 року по липень 2024 року за договором оренди та в період з травня 2024 року по липень 2024 року за договором відшкодування витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 3.3. договору оренди, орендар щомісячно здійснює 100 % предоплату до 15 числа кожного місяця:

- орендної плати;

- відшкодування земельного податку;

- відшкодування податку на нерухоме майно;

- відшкодування фактичних витрат на електроенергію та водопостачання,

Сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди.

Згідно з п. 2.2. договору відшкодування витрат, орендар зобов`язаний не пізніше 15-го числа кожного місяця здійснювати 100 % оплату сум, відповідно та на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже, сторонами в п. 3.3. договору оренди та п. 2.2. договору відшкодування витрат погоджено термін виконання зобов`язання із оплат не пізніше 15 числа поточного/кожного місяця.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та пункту 3.3. договору оренди відповідач повинен був сплачувати позивачу плату за договором оренди протягом спірного періоду, а саме вересень 2023 року - липень 2024 року, наступним чином:

- за вересень 2023 року до 15.09.2023 включно;

- за жовтень 2023 року до 16.10.2023 включно (15.10.2023 - неділя);

- за листопад 2023 року до 15.11.2023 включно;

- за грудень 2023 року до 15.12.2023 включно;

- за січень 2024 року до 15.01.2024 включно;

- за лютий 2024 року до 15.02.2024 включно;

- за березень 2024 року до 15.03.2024 включно;

- за квітень 2024 року до 15.04.2024 включно;

- за травень 2024 року до 15.05.2024 включно;

- за червень 2024 року до 17.06.2024 включно (15.06.2024 - субота);

- за липень 2024 року до 15.07.2024 включно.

Також з урахуванням викладеного вище, у відповідності до приписів ст. 253, 254 Цивільного кодексу України та пункту п. 2.2. договору відшкодування витрат відповідач повинен був сплачувати позивачу плату за договором відшкодування витрат протягом спірного періоду, а саме травень 2024 року - липень 2024 року, наступним чином:

- за травень 2024 року до 15.05.2024 включно;

- за червень 2024 року до 17.06.2024 включно (15.06.2024 - субота);

- за липень 2024 року до 15.07.2024 включно.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно розрахунку, який було надано позивачем до матеріалів справи та перевірено судом, за користування приміщенням за загальний період з вересня 2023 року по липень 2024 року, сума заборгованості за орендними платежами складає 77 727, 13 грн, а також заборгованість з відшкодування витрат за період з травня 2024 року по липень 2024 року складає 8 606, 90 грн.

Доказів на спростування, на момент звернення позивача до суду з позовом та ухвалення судом рішення, заборгованості з орендної плати в сумі 77 727, 13 грн та 8 606, 90 грн заборгованості з відшкодування витрат відповідачем суду не надано.

Водночас суд наголошує, що не виставлення/не направлення позивачем рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов?язку оплатити послуги, надані позивачем. Ненадання рахунку (рахунку-фактури) не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України. Тому наявність або відсутність рахунка на оплату не звільняє відповідача від обов?язку сплатити грошові кошти за надані послуги.

За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Рахунок є розрахунковим документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 від 07.02.2018 у справі № 910/49/17, від 29.04.2020 зі справи № 915/641/19.

Отже, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 77 727, 13 грн за договором оренди та 8 606, 90 грн заборгованості за договором відшкодування витрат підлягає задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов?язання позивач просить стягнути з відповідача за договором оренди: 15 545, 43 грн штрафу і 8 636,09 грн пені за загальний період з 16.09.2023 по 16.08.2024 та за договором відшкодування витрат: 1 721, 38 грн штрафу та 412, 66 грн пені за загальний період з 16.05.2024 по 19.08.2024.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання.

За ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов?язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов?язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов?язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов?язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано (ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов?язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов?язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов?язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов?язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов?язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов?язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов?язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Згідно з п. 3.8. договору оренди, на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Пунктом 6.2. договору відшкодування витрат визначено, що усі платежі, зазначені в п. 6.1. цього договору, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації, а за їх прострочення стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом більше 3-х місяців, орендар також сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.

Належним чином дослідивши умови договору, суд встановив, що договори не містять ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням «до дати фактичного виконання», тощо.

Відтак, умови, передбачені укладеними сторонами в цій справі договорами оренди та відшкодування витрат, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за договором оренди в розмірі 8 636, 09 грн за загальний період з 16.09.2023 по 16.08.2024, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Судом здійснено власний перерахунок пені за договором оренди, при цьому обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:

Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)Пеня (грн)Вересень 202316.09.2023 - 16.03.20246 843, 981 123, 12Жовтень 202317.10.2023 - 16.04.20246 843, 981 058, 72Листопад 202316.11.2023 - 16.05.20246 843, 981 018, 54Грудень 202316.12.2023 - 16.06.20246 843, 98994, 87Січень 202416.01.2024 - 16.07.20247 193, 031 015, 87Лютий 202416.02.2024 - 16.08.20247 193, 03991, 50Березень 202416.03.2024 - 16.08.20247 193, 03820, 71Квітень 202416.04.2024 - 16.08.20247 193, 03644, 03Травень 202416.05.2024 - 16.08.20247 193, 03480, 91Червень 202418.06.2024 - 16.08.20247 193, 03306, 59Липень 202416.07.2024 - 16.08.20247 193, 03163, 51Всього:8 618, 37Отже, за розрахунком суду, розмір пені за договором оренди за загальний період з 16.09.2023 по 16.08.2024 складає 8 618, 37 грн, а тому позовна вимога про стягнення пені за договором оренди підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 8 618, 37 грн.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за договором відшкодування витрат в розмірі 412, 66 грн за загальний період з 16.05.2024 по 19.08.2024, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Судом здійснено власний перерахунок пені за договором відшкодування витрат, при цьому обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:

Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)Пеня (грн)Травень 202416.05.2024 - 19.08.20241 660, 79114, 58Червень 202418.06.2024 - 19.08.20245 883, 07263, 29Липень 202416.07.2024 - 19.08.20241 063, 0426, 43Всього:404, 30Отже, за розрахунком суду, розмір пені за договором відшкодування витрат за загальний період з 16.05.2024 по 19.08.2024 складає 404, 30 грн, а тому позовна вимога про стягнення пені за договором відшкодування витрат підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 404, 30 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу за договором оренди в розмірі 15 545, 43 грн (77 727, 13 грн (сума боргу) х 20 % (розмір штрафу), суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога про стягнення штрафу за договором оренди в розмірі 15 545, 43 грн підлягає задоволенню.

Також перевіривши розрахунок штрафу за договором відшкодування витрат в розмірі 1 721, 38 грн (8 606, 90 грн (сума боргу) х 20 % (розмір штрафу), суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога про стягнення штрафу за договором відшкодування витрат в розмірі 1 721, 38 грн підлягає задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов?язання позивач просить стягнути з відповідача за договором оренди: 1 179, 14 грн 3% річних за загальний період з 16.09.2023 по 19.08.2024 та 2 554,15 грн інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2024 року по липень 2024 року та за договором відшкодування витрат: 47, 46 грн 3% річних за загальний період з 16.05.2024 по 19.08.2024 та 36, 54 грн інфляційних втрат за загальний період з червня 2024 року по липень 2024 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов?язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов?язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об?єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за договором оренди в розмірі 1 179, 14 грн за загальний період з 16.09.2023 по 19.08.2024, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку 3 % річних не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Судом здійснено власний перерахунок 3 % річних за договором оренди, при цьому обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:

Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)3 % річних (грн)Вересень 202316.09.2023 - 19.08.20246 843, 98190, 34Жовтень 202317.10.2023 - 19.08.20246 843, 98172, 90Листопад 202316.11.2023 - 19.08.20246 843, 98156, 02Грудень 202316.12.2023 - 19.08.20246 843, 98139, 15Січень 202416.01.2024 - 19.08.20247 193, 03127, 94Лютий 202416.02.2024 - 19.08.20247 193, 03109, 66Березень 202416.03.2024 - 16.08.20247 193, 0390, 80Квітень 202416.04.2024 - 16.08.20247 193, 0372, 52Травень 202416.05.2024 - 16.08.20247 193, 0354, 83Червень 202418.06.2024 - 16.08.20247 193, 0335, 38Липень 202416.07.2024 - 16.08.20247 193, 0318, 87Всього:1 168, 41Отже, за розрахунком суду, розмір 3 % за договором оренди за загальний період з 16.09.2023 по 19.08.2024 складає 1 168, 41 грн, а тому позовна вимога про стягнення 3 % річних за договором оренди підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 1 168, 41 грн.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за договором відшкодування витрат в розмірі 47, 46 грн за загальний період з 16.05.2024 по 19.08.2024, суд зазначає, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (щодо того, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день). Судом здійснено власний перерахунок 3 % річних за договором відшкодування витрат, при цьому обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:

Місяць, рікПеріод нарахуванняСума боргу (грн)3 % річних (грн)Травень 202416.05.2024 - 19.08.20241 660, 7913, 07Червень 202418.06.2024 - 19.08.20245 883, 0730, 38Липень 202416.07.2024 - 19.08.20241 063, 043, 05Всього:46, 50Отже, за розрахунком суду, розмір 3 % річних за договором відшкодування витрат за загальний період з 16.05.2024 по 19.08.2024 складає 46, 50 грн, а тому позовна вимога про стягнення пені за договором відшкодування витрат підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 46, 50 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за договором оренди в розмірі 2 554,15 грн за загальний період з жовтня 2024 року по липень 2024 року, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат за договором оренди в розмірі 2 554,15 грн підлягає задоволенню.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат за договором відшкодування витрат в розмірі 36, 54 грн за загальний період з червня 2024 року по липень 2024 року, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат за договором відшкодування витрат в розмірі 36, 54 грн підлягає задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача:

- 77 727, 13 грн основного боргу за договором оренди, 8 618, 37 грн пені, 15 545, 43 грн штрафу, 1 168, 41 грн 3% річних та 2 554, 15 грн інфляційних втрат;

- 8 606, 90 грн основного боргу за договором відшкодування витрат, 404, 30 грн пені, 1 721, 38 грн штрафу, 46, 50 грн 3% річних та 36, 54 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКО-ІНЖИНІРИНГ» (03061, місто Київ, вулиця Шепелева, будинок 6, ідентифікаційний код 43597144) на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 37, ідентифікаційний код 04737111) 77 727 (сімдесят сім тисяч сімсот двадцять сім) грн 13 коп основного боргу за договором оренди, 8 618 (вісім тисяч шістсот вісімнадцять) грн 37 коп. пені, 15 545 (п?ятнадцять тисяч п??ятсот сорок п?ять) грн 43 коп. штрафу, 1 168 (одну тисячу сто шістдесят вісім) грн 41 коп. 3% річних, 2 554 (дві тисячі п?ятсот п??ятдесят чотири) грн 15 коп. інфляційних втрат; 8 606 (вісім тисяч шістсот шість) грн 90 коп. основного боргу за договором відшкодування витрат, 404 (чотириста чотири) грн 30 коп. пені, 1 721 (одну тисячу сімсот двадцять одну) грн 38 коп. штрафу, 46 (сорок шість) грн 50 коп. 3% річних, 36 (тридцять шість) грн 54 коп. інфляційних втрат та 3 027 (три тисячі двадцять сім) грн 25 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань