Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/11196/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/11196/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві

до Товариства з додатковою відповідальністю «Універсам №12»

про стягнення 39 010,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Універсам №12» (далі - відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 63 010,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони № 51-Д/2024 від 25.04.2024 відповідач в обумовлений строк не здійснив у повному обсязі та у визначені договором строки оплату наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11196/24, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (виклику).

26.09.2024 в підсистемі «Електронний суд» відповідач сформував письмовий відзив, в якому зазначив, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом, не отримавши відповіді на претензію ТОВ «Універсам №12». Стверджуючи, що замовник у повному обсязі оплатив виконавцю вартість наданих послуг.

Позивачем 02.10.2024 через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій зазначив, після подачі позовної заяви та відкриття провадження у справі, відповідачем частково здійснено оплату заборгованості, а саме: 13 вересня 2024 року - 16 000,00 грн.; 20 вересня 2024 року - 7520,00 грн.; 23 вересня 2024 року - 480 грн. Відтак, зважаючи на часткову оплату заборгованості, зменшилась сума позову та становить 39 010,00 грн. У зв`язку з наведеним, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39 010,00 грн.

Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Пунктом 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.

Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, суд дійшов до висновку про прийняття її до розгляду, а тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є стягнення 39 010,00 грн.

03.10.2024 відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин, характер доказів у справі та предмет доказування у справі, що свідчить про її незначну складність, суд дійшов висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи відсутня необхідність у розгляді справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги вищенаведене, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

03.10.2024 року Товариством з додатковою відповідальністю «Універсам №12» подано до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві суми збитків в розмірі 32 900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2024 зустрічну позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Універсам №12» із доданими додатками повернуто заявнику без розгляду на підставі статті 180 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (далі - позивач, виконавець) та Генеральним директором Товариства з додатковою відповідальністю «Універсам №12» ОСОБА_1 (далі - відповідач, замовник) укладено договір про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони №51-Д/2024 від 25.04.2024.

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач прийняв на себе зобов`язання щодо забезпечення охорони (особистої безпеки) ОСОБА_1 , а відповідач зобов`язаний оплатити надані послуги.

Згідно п. 1.2. за цим договором Охорона бере на себе зобов`язання забезпечити охорону (особисту безпеку) Особи у період здійснення заходів безпеки щодо неї у частині: а) захисту тілесної неушкодженості Особи від протиправних посягань; б) забезпечення свободи її очевидних не протиправних дій; в) безпеки у місці перебування Особи та за маршрутом її пересування, шляхом безпосереднього застосування працівниками Охорони заходів спрямованих на відвернення і припинення злочинів та інших правопорушень проти Особи.

Відповідно до п. 1.4 договору №51-Д/2024 правовий стан Особи, стосовно якої здійснюються заходи безпеки за договором, повинен відповідати умовам згідно з Додатком 1 до договору. Необхідною умовою укладання договору є попереднє отримання Охороною в установленому порядку інформації про можливість здійснення заходів безпеки щодо Особи.

Згідно п. 2.1 договору ціна послуг охорони за цим Договором є договірною і визначається на підставі протоколу узгодження договірної ціни за годину охорони згідно з додатком 2 до договору; кількості годин охорони згідно з дислокацією об`єкта охорони (додаток 3 до договору).

У додатку №2 до договору №51-Д/2024 сторонами досягнута домовленість про договірну ціну за здійснення заходів охорони, виходячи із розрахунку: 235,00 грн. (у т.ч. ПДВ) за годину охорони одним працівником Управління, задіяного на виконання умов договору. Остаточний розрахунок у разі фактичного перевищення робочого часу працівників Охорони понад передбачений договором проводиться протягом п`яти банківських днів від дня підписання сторонами акту виконаних робіт за годину поліцейського Управління.

Згідно додатку №3 до договору №51-Д/2024 сторонами погоджена наступна адреса об`єкта охорони: АДРЕСА_1 , час охорони в один день - 8, вид охорони - 2 поліцейських.

У розділі 2 договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 сторони передбачили, що оплата витрат на обладнання приміщень, транспортних засобів, інших місць перебування Особи технічними засобами контролю за станом її особистої безпеки здійснюється у відповідності із затвердженими в установленому порядку розцінками на ці послуги за рахунок Замовника. У разі зміни норм витрат Охорони, у тому числі при проведенні державою підвищення розміру мінімальної заробітної плати (грошового утримання), що викликають зміну суми витрат на утримання Охорони, інфляції, зміни цін на товари та послуги, що безпосередньо пов`язані із виконанням охоронних функцій, сума Договору змінюється на підставі підписаного Сторонами додатку 2 до Договору. Зміна ціни на послуги Охорони набуває чинності з дня підписання нового додатку 2 до Договору.

Оплата Замовником за виконання заходів охорони Особи згідно з цим договором здійснюється в національній валюті, на умовах попередньої оплати, до п`ятого числа кожного місяця, у вигляді внесення грошових коштів на поточний рахунок Охорони у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, визначеної згідно з дислокацією об`єкта охорони (додаток 3 до Договору) та протоколом узгодження договірної ціни (додаток 2 до Договору).

Остаточний розрахунок проводиться протягом п`яти банківських днів від дня підписання сторонами акту виконаних робіт. Датою оплати вважається дата зарахування коштів Замовника на банківський рахунок Охорони (п.2.7 договору).

Договір згідно п. 14.1. укладається терміном на 1 (один) місяць та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та виставлення службового наряду Охорони (Акт про виставлення службового наряду Охорони, додаток 5 Договору). Розірвання договору раніше строку, на який він укладений, може проводитись за згодою сторін, а також в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим договором. При відмові від здійснення заходів безпеки зацікавлена сторона повинна попередити про це іншу за 10 (десять) днів.

Якщо за 10 (десять) днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах на той же строк без обмежень кількості пролонгацій (п. 14.2 договору).

Умовою п.2.11 договору №51-Д/2024 передбачено, що Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця і по закінченню дії договору. Підписаний сторонами Акт про надання Послуг є підтвердженням надання Послуг Охороною Замовнику.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №51-Д/2024 сторонами у справі були підписані та скріплені печатками підприємств акти надання послуг №000000728 за квітень 2024р. на суму 11280,00грн., №000000870 за червень 2024 р. на суму 75 200,00 грн.

Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги про надання послуг охорони у травні 2024 року, липні 2024 року та серпні 2024 року позивач до позовної заяви долучив акти надання послуг, №000000793 за травень 2024 р. на суму 125 490,00 грн., №000001045 за липень 2024р. на суму 86 480,00 грн., №000001209 за серпень 2024 р. на суму 7 520,00 грн., складені виконавцем-позивачем.

З матеріалів справи слідує, що супровідним листом від 04.09.2024 та 11.09.2024 позивач надіслав на адресу відповідача означені акти та вимогу про сплату заборгованості, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією квитанції від 04.09.2024 №0600958669841.

Дослідивши трекінг поштового відправлення за №0600958669841 поштове відправлення за вказаним номером отримано відповідачем 20.09.2024.

За умовами п.2.11 договору №51-Д/2024 Акти складаються, підписуються зі сторони Охорони та надаються Замовнику до 5 числа місяця, наступного за звітним. Акт про надання Послуг підписується Замовником протягом 2 (двох) робочих днів з дня його отримання. В разі відмови Замовника, підписувати Акт про надання послуг, він вважається підписаним з моменту вручення його поштою Замовнику, за адресою вказаною в Договорі.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення позивачу актів за травень 2024 року, липень 2024 року та серпень 2024 року з вмотивованою відмовою від їх підписання.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаного сторонами акту наданих послуг не є визначальним для висновку про ненадання позивачем послуг за договором у травні 2024 року, липні 2024 року та серпні 2024 року.

Відповідно до норм чинного законодавства, виконавець не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акту, а має лише констатувати факт відмови від підписання акту. У свою чергу, обов`язок прийняти надані послуги, а у випадку виявлення недоліків негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акту наданих послуг) покладається на замовника (схожа правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивачем не надано послуг у повному обсязі в період з 15.07.2024 року по 19.07.2024 року та частково надані послуги в період з 22.07.2024 року по 27.07.2024 року. У зв`язку з чим, відповідач 26.09.2024 року надіслав позивачу лист, в якому запропонував надати роз`яснення щодо нарахування суми в розмірі 39010,00 грн. за травень місяць з деталізацією.

За умовою п. 3.1 договору період виконання заходів безпеки щодо Особи розпочинається з моменту початку особистого здійснення працівниками Охорони заходів по безпосередньому забезпеченню особистої безпеки Особи і триває до моменту їх закінчення. Постійною умовою початку (моментом початку) періоду виконання заходів безпеки щодо Особи є момент безпосереднього прийняття Особи під охорону. Постійною умовою закінчення періоду виконання заходів безпеки щодо Особи є доставка Особи до місця мешкання або її письмова вказівка про непотрібність охорони із зазначенням часу і місця її видачі. Відмова Особи від виконання рекомендованих Охороною постійних, або постійно повторюваних конкретно вказаних дій з метою визначення моменту початкузакінчення періоду здійснення заходів безпеки щодо Особи обумовлюється письмово (п.3.2-п.3.4).

Позивач зазначив, що у травні 2024 року за замовленням відповідача послуги охорони надавались понад встановлені у додатку № 3 до Договору 8 годин на день, в результаті чого Замовнику виставлено додатковий рахунок на суму 39 010,00 грн. за надані послуги понад встановлені Договором норми годин.

Ведення добових відомостей особового складу задіяного на службу по охороні стаціонарних об`єктів, фізичних осіб, супроводження цінних вантажів та грошових коштів, що перевозяться, також співробітників, які знаходяться поза службою (книги нарядів) передбачено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.07.2017 № 577 «Про організацію службової діяльності поліції охорони з питань забезпечення фізичної охорони об`єктів», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2017 р. за № 989/30857, а примірна форма затверджена Додатком 13 до Інструкції про організацію службової діяльності органів поліції охорони під час виконання заходів з фізичної охорони об`єктів, затвердженої наказом МВС 07.07.2017 № 577.

На підставі зазначених добових відомостей складається табель виходу на службу службовим нарядом Охорони, задіяним на виконання умов Договору.

Як свідчать матеріали справи, згідно табелю виходу на службу службовим нарядом Охорони, задіяним на виконання умов Договору, у період з 01.05.2024 по 31.05.2024 відпрацьовано 534 години, що підтверджується записами в добових відомостях особового складу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач надав копії витягу з добових відомостей особового складу задіяного на службу по охороні стаціонарних об`єктів та Табель обліку робочого часу наряду згідно Договору №51-Д/2024 від 26.04.2024 за спірний період, з яких вбачається, що послуги охорони були надані в повному обсязі, що спростовують твердження Відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов договору.

Судом встановлено, що Акт №000000793 за травень 2024 р. на суму 125490,00 грн. не підписаний ТОВ «Універсам №12» однак за твердженням позивача частково оплачений на суму 86 480,00 грн., Акт №000001045 за липень 2024 р. на суму 86480,00 грн. не підписаний, проте оплачений частково на суму 70 000,00 грн.

Здійснивши аналіз, наданих сторонами доказів, суд вважає, що надані позивачем докази є більш вірогідними згідно статті 79 ГПК України та свідчать, що позивач фактично надав відповідачу послуги охорони відповідно до укладеного між сторонами Договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 на загальну суму 305 970,00 грн. Водночас, з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, згідно умов п. 5.2. погодженого сторонами договору №51-Д/2024 від 25.04.2024 відповідач зобов`язався здійснювати оплату і остаточний розрахунок за виконані Охороною заходи охорони Особи у порядку і строки, передбачені цим договором.

Відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, що з метою досудового врегулювання спору Відповідачу 04 вересня 2024 року була надіслана претензія, додатками, тобто акти №000000793 за травень 2024 року; №000001045 за липень 2024 року; №000001209 за серпень 2024 року, з вимогою підписати акти наданих послуг та добровільного погашення заборгованості. Вважаючи, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом, не отримавши відповіді на претензію.

Щодо вказаних заперечень відповідача суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладаючи договір №51-Д/2024 від 25.04.2024 сторони передбачили порядок його виконання, у даному випадку у розділі 2 умови розрахунку.

Враховуючи те, що сторони в договорі погодили строк виконання зобов`язання з оплати наданих послуг, а саме остаточний розрахунок проводиться протягом п`яти банківських днів від дня підписання сторонами акту виконаних робіт, суд відхиляє посилання відповідача на необхідність застосування в цьому випадку порядку визначення строку виконання зобов`язання, передбаченого ч. 2 ст. 530 ЦК України.

В порушення умов договору про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони № 51-Д/2024 від 25.04.2024 Товариство з додатковою відповідальністю «Універсам №12» не оплатило вартість послуг, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на момент звернення позивача до суду з позовом становила 63 010,00 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

05 серпня 2024 року Позивач листом № 1887/43/46/03-2024 повідомив Відповідача про розірвання договору з 05.08.2024 та згідно Наказу Управління №156-Д дію договору №51-Д/2024 припинено.

Доводи відповідача, з приводу неотримання листа про розірвання договору до уваги судом не приймаються, оскільки позивач відповідно до п. 6.5 договору наділений правом достроково розірвати договір в односторонньому порядку без письмового попередження, якщо Замовником неодноразово порушуються строки і розміри платежів за здійснення заходів охорони за договором.

Судом встановлено, що після відкриття провадження у справі, відповідачем була здійснена часткова оплата за договором на загальну суму 24 000,00 грн., а саме: 13 вересня 2024 року - 16 000,00 грн. (платіжна інструкція № 228); 20 вересня 2024 року - 7520,00 грн. (платіжна інструкція № 241); 23 вересня 2024 року - 480 грн. (платіжна інструкція № 242). Заборгованість становить 39 010,00 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи, що предмет спору в частині стягнення основного боргу у розмірі 24 000,00 грн. припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача боргу у розмірі 24 000,00 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Оскільки строк виконання зобов`язання з оплати послуг настав, доказів сплати вартості послуг за договором № 51-Д/2024 від 25.04.2024 про забезпечення охорони фізичної особи підрозділами поліції охорони на суму 39 010,00 грн. матеріали справи не містять та суду не надано, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 39010,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судового збору, суд зауважує наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

У п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як однієї з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду має прийматись з дотриманням цих принципів, які закріплені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх правового статусу та майнового стану. У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

У даній справі, суд вирішив спір лише у частині вимог про стягнення 39 010,00 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 1874,66 грн.

Натомість витрати на сплату судового збору в сумі 1 153,34 грн. відповідач не зобов`язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України після звернення позивача до суду з відповідною заявою.

Суд відзначає, що всього до відшкодування позивачу з Державного бюджету України підлягають 1 153,34 грн. судового збору. Однак таке відшкодування має здійснюватись за наявності підстав, визначених у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», зокрема, за клопотанням особи, яка його (судовий збір) сплатила - позивача Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві.

У матеріалах справи таке клопотання Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві відсутнє.

Тому станом на дату прийняття рішення, відсутні підстави для повернення Управлінню поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві судового збору.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 1874,66 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 24 000,00 грн. закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Універсам №12» (03134, м. Київ, вул. Олександра Махова, буд. 4, код ЄДРПОУ 02904415) на користь Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (03065, м. Київ, вул. Чумака Василя, буд. 8А, код ЄДРПОУ 40109105) 39 010 (тридцять дев`ять тисяч десять) грн. 00 коп. та 1874 (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн. 66 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2024.

Суддя Наталія Ягічева