Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/11548/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/11548/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 23 460, 51 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі - відповідач) про стягнення суми збитків у розмірі 23 460, 51 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 16, 22, 224 1166, 1187, 1192 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено збереження майна (вагонів) позивача під час перевезень, внаслідок чого, як зазначає позивач, останнім понесені збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/11548/24. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

14.10.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає про відсутність у позивача права пред`являти позовні вимоги за пошкодження вантажу (вагонів) оскільки на накладних відсутні переуступні підписи на передачу права на пред`явлення претензій та позовів. Крім цього, вказує, що вина відповідача в розукомплектуванні вагонів відсутня, оскільки пошкодження вагонів позивача сталося внаслідок розукомплектуванні вагонів сторонніми особами. Також зазначає, що розукомплектування вагонів за кодом несправності « 919» не є підставою для складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М.

18.10.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній, зокрема, вказує, що позивач має право на пред`явлення позову та відповідач не надав доказів, які б підтверджували невідповідність технічного стану вагонів зазначених у позові при прийнятті їх відповідачем до перевезення.

Заперечення на відповідь на відзив матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У березні-квітні 2024 року відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.

На станції Ароматна (код станції 454606), було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, а саме: № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, № 62112255, № 62611124, які в подальшому були направленні на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М, а саме: № 9580 від 28.03.2024 (а.с. 72), № 9598 від 28.03.2024 (а.с. 80), № 9918 від 09.04.2024 (а.с. 87), № 9940 від 10.04.2024 (а.с. 96), № 45 від 13.04.2024 (а.с. 105), № 47 від 13.04.2024 (а.с. 112), № 215 від 19.04.2024 (а.с. 120).

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 TOB «ЛEMTPAHC» письмово звернулось до начальника станції Ароматна структурного підрозділу «Дніпровська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із:

- заявою за вих. № 1311/ДВ від 20.04.2024 (а.с. 53) за вагонами № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503856476628;

- заявою за вих. № 1581/ДВ від 13.05.2024 (а.с. 126) за вагонами № 62112255 та № 6211124, яка була отримана представником станції 21.05.2024 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503864383671.

У відповідь на заяви: № 1311/ДВ від 20.04.2024, № 1581/ДВ від 13.05.2024, начальник станції Ароматна листами: за вих. № 18/ДСЗМ від 21.05.2024 (а.с. 58), № 22/ДСЗМ від 24.06.2024 (а.с. 131) повідомив позивача, що складання комерційного акту з приводу пошкодження порожніх вагонів (розукомплектування) нормативними документами не передбачено.

З метою складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М TOB «ЛEMTPAHC» письмово звернулось до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із:

- заявою за вих. № 1312/ДВ від 24.04.2024 (а.с. 59) за вагонами № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 05033863015423 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 14.05.2024.

- заявою за вих. № 1582/ДВ від 13.05.2024 (а.с. 132), яка була отримана представником структурного підрозділу 05.06.2024 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503876475687.

У подальшому позивач звернувся до Дніпровського регіонального відділу виробничого підрозділу «Служба роботи станцій» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» із скаргою за вих. № 1483/ДВ від 06.05.2024 (а.с. 60) про відмову станції Ароматна у складанні комерційних актів за заявою № 1311/ДВ від 20.04.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 05033863015423 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 14.05.2024.

Також позивач звернувся до начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» із скаргою за вих. № 1734/ДВ від 31.05.2024 про відмову станції Ароматна у складанні комерційних актів за заявою № 1581/ДВ від 13.05.2024.

У відповідь на вказану скаргу заступники начальника структурного підрозділу листом за вих. ДММ-36/163 від 10.06.2024 (а.с. 137) повідомили позивача що складання комерційних актів з приводу розукомплектування вагонів (відсутності деталей вагонів) нормативними документами не передбачено.

Крім цього, позивач звернувся до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» із:

- скаргою за вих. № 1484/ДВ від 06.05.2024 (а.с. 64) про відмову структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» у складанні актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М за заявою № 1312/ДВ від 24.04.2024 за вагонами № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, яка була отримана представником структурного підрозділу 05.05.2024 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503863013986;

- скаргою за вих. № 1735 від 31.05.2024 про відмову структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» у складанні актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М за заявою № 1582/ДВ від 13.05.2024, яка була отримана представником структурного підрозділу 05.06.2024 що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503876475687.

Відповіді на вказані скарги матеріали справи не містять.

Акти, що засвідчують факт пошкодження вагонів (форми ГУ-22 та ВУ-25М) відповідачем складені не були.

Внаслідок розукомплектування вагонів позивач був змушений передати структурному підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються в господарській діяльності позивача.

Позивачем було придбано деталі, які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме, на підставі договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 (а.с. 211-214) та специфікації № 62 від 04.01.2021 (а.с. 215-216) у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано балочку опорну 100.41.030-0СБ у кількості 1 шт. на загальну суму 1 044, 00 грн для встановлення на вагон № 60364908, що підтверджується платіжним дорученням № 1185 від 08.02.2021 (а.с. 218).

Отже, загальна вартість придбаних деталей складає 1 044, 00 грн.

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

19.02.2020 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладено договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів № ПР/В-20130/НЮдч (надалі - договір) (а.с. 162-170).

Відповідно п. 1.1. до цього договору, підрядник зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням (далі - ТО з відчепленням) під час експлуатації вагонів власності замовника, орендованих вагонів, або вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні, згідно договорів суборенди та даних довідки 2610 філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» акціонерного товариства «Українська залізниця», на момент передачі повідомлення 1354 з кодом 4, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах, передбачених цим договором, за реквізитами, обумовленими переліком (додаток № 2).

Згідно з п. 1.2. договору, послуги надаються на території одного із структурних підрозділів виконавця, обумовлених переліком, а саме структурний підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українськазалізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Кам`янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Мелітополь» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Батуринська» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Пологівське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Вагонне депо Мудрьона» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «П`ятихатське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», структурний підрозділ «Верхівцевське вагонне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Деталі, придбані позивачем для встановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані структурному підрозділу «Експуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ -Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та були встановлені на вагони № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, № 62112255, № 62611124 відповідно до актів використання запчастин, представлених позивачем для технічного обслуговування напіввагонів власності і оренди позивачем згідно договору № ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020: від 25.04.2024 (а.с. 197), від 29.04.2024 (а.с. 198), від 30.04.2024 (а.с. 199), від 20.05.2024 (а.с. 200).

У зв`язку з розукомплектуванням зазначених вагонів та на виконання вищезазначених правил структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ-Вузол» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було виконано ремонтні роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, № 62112255, № 62611124 і підтвердженням зазначеного є акти виконаних робіт по договору № ПР/В-20130/НЮдч від 19.02.2020 на загальну суму 22 416, 49 грн з ПДВ: № 177/255 від 25.04.2024 на суму 8 164, 88 грн (а.с. 201), № 182/255 від 29.04.2024 на суму 2 080, 38 грн (а.с. 202), № 199/255 від 30.04.2024 на суму 4 220, 99 грн (а.с. 203), № 222/255 від 20.05.2024 на суму 4 214, 16 грн (а.с. 204).

За розрахунком суду загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони складає 22 416, 49 грн з ПДВ (8 164, 88 грн + 2 080, 38 грн + 4 220, 99 грн + 4 214, 16 грн + 20 %), що на 2 коп. менше, ніж визначено позивачем (22 416, 51 грн), оплата яких підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 23 460, 51 грн (1 044, 00 грн (придбані деталі) + 22 416, 51 грн (технічне обслуговування).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно із ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Судом встановлено, що відповідачем здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача, а саме: № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, № 62112255, № 62611124.

Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як установлено судом, на станції Ароматна було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у разобладнанні ручного стояночного гальма.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ «Лемтранс» були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М: № 9580 від 28.03.2024 (а.с. 72), № 9598 від 28.03.2024 (а.с. 80), № 9918 від 09.04.2024 (а.с. 87), № 9940 від 10.04.2024 (а.с. 96), № 45 від 13.04.2024 (а.с. 105), № 47 від 13.04.2024 (а.с. 112), № 215 від 19.04.2024 (а.с. 120).

Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів позивачем було придбано та надано необхідні деталі на 1 044, 00 грн та здійснено оплату технічного обслуговування в розмірі 22 416, 51 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 828/4121 від 01.12.1999, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/91 від 29.11.2007 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 904/4195/16 від 23.03.2017, № 904/3013/16 від 17.01.2017.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Що стосується аргументів відповідача на спростування позовних вимог, викладених у відзиві на позов, судом їх розглянуто та відхилено, з огляду на таке.

Так, за твердженнями відповідача, його вина в розукомплектуванні вагонів відсутня, оскільки пошкодження вагонів позивача сталося внаслідок розукомплектуванні вагонів сторонніми особами.

Однак, суд зазначає, що за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами. При цьому, в силу пункту 20 Правил складання актів (п. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Разом з тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Відтак, стверджувати про те, що відбулася крадіжка деталей вагонів, а не їх пошкодження, немає підстав.

Посилання відповідача на те, що позивач не має право на пред`явлення позову до залізниці про відшкодування збитків, заподіяних незбереженням прийнятих до перевезення вагонів, не приймаються судом до уваги, оскільки позивач звертається до суду з позовом як власник (орендар) спірних вантажних вагонів, який має право на відшкодування збитків, заподіяних відповідачем.

Разом з цим, як було встановлено судом вище, позивачем невірно пораховано загальну вартість ремонтних робіт по встановленню деталей на розукомплектовані вагони в розмірі 22 416, 51 грн, оскільки за розрахунком суду загальна вартість ремонтних робіт за вагонами № 55844641, № 60364908, № 60025848, № 61296760, № 56873979, № 63659031, № 54752043, № 62112255, № 62611124 складає 22 416, 49 грн з ПДВ (8 164, 88 грн + 2 080, 38 грн + 4 220, 99 грн + 4 214, 16 грн + 20 %), що на 2 коп. менше, ніж визначено позивачем, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 23 460, 51 грн підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 23 460, 49 грн (1 044, 00 грн (придбані деталі) + 22 416, 49 грн (технічне обслуговування).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Отже, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми збитків у розмірі 23 460, 49 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 46-46А, ідентифікаційний код 30600592) 23 460 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят) грн 49 коп. суми збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань