Рішення

від 24.12.2024 по справі 910/11693/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2024Справа № 910/11693/24За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Державного агентства резерву України

про стягнення 6 499,44 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 6 499,44 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 2, 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв», мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву №295-Р від 17.04.2012, в частині повної та своєчасної оплати послуг зі зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

01.10.2024 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/11693/24 та розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

04.11.2024 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку від 14.10.2024 та письмове підтвердження, що станом на дату подання заяви ціна позову не змінилася.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 07.10.2024, яка отримана останнім у його електронному кабінеті, 08.10.2024 що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 08.10.2024.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги наведене вище та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

17.04.2012 між позивачем (зберігач) та відповідачем (Держрезерв України) був укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 295-Р (далі - договір).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - цінності) здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках, холодильних камерах, резервуарах, підземних сховищах зберігача.

Відповідно до п. 1.2. договору Держрезерв України передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно зі специфікацією (затвердженою номенклатурою) у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1 мр. Передбачені цим договором форми актів затверджуються Держрезервом України.

Згідно із п.2.7., 2.8. договору зберігач зобов`язаний щороку разом з річним звітом форми №12 мр до 20 січня наступного за звітним року подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобільного резерву на наступний рік.

Відповідно п. 3.1. договору Держрезерв України зобов`язаний здійснювати відшкодування зберігачу витрати на зберігання цінностей у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Вартість зберігання цінностей визначається згідно з порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України (п.4.1. договору).

Згідно із п. 4.2. договору відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом України та зберігачем з поданими документами (узгодженого з Держрезервом України кошторису витрат, затверджених Держрезервом України акту виконаних робіт по зберіганню матеріальних цінностей мобрезерву та наданими до нього копій документів, що підтверджують фактичні витрати, акту звірки заборгованості згідно з даним договором, податкової накладної на момент сплати). У разі, коли Держрезерв України визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного року.

Оплата робіт із закладення (поставки) цінностей до мобілізаційного резерву проводиться безпосередньо після отримання та погодження Держрезервом України акту встановленої форми на основі попередньо укладеного договору закладення (поставки) цінностей мобілізаційного резерву (п. 4.3. договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом цього терміну зберігання цінностей (до повного виконання нарядів Держрезерву України на відпуск матеріальних цінностей) (п. 7.3. договору).

15.02.2023 позивачем рекомендованим листом від 03.02.2023 за № 01/01/14/01/01/01 02/02/55 на адресу відповідача для погодження було направлено кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2023 рік разом з підтверджуючими документами.

Відповідачем надано відповідь позивачу листом від 05.04.2023 за № 903/0/4-23 про непогодження кошторису на 2023 рік, яка обґрунтована тим, що при відшкодуванні витрат підприємствам, установам і організаціям, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, витрати на заробітну плату мають враховуватися в обсягах, що визначені виходячи з посадових окладів (тарифних ставок) та доплат, надбавок, що носять обов`язковий характер, у розмірах, передбачених відповідними угодами. При цьому, як вважає відповідач, інші заохочувальні та компенсаційні виплати не враховуються в кошторисі витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, оскільки не носять обов`язкового характеру та виплачуються за результатами роботи підприємства і конкретного працівника.

27.06.2023 позивачем рекомендованим листом від 13.06.2023 за № 01/01/14/01/07/01 02/01/332 на адресу відповідача для погодження було направлено уточнений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2023 рік разом з підтверджуючими документами.

09.08.2023 на адресу позивача від відповідача надійшов лист від 27.07.2023 за № 1838/0/4-23 про непогодження кошторису на 2023 рік, яке обґрунтовано тими самими обставинами, що і були наведені в листі від 05.04.2023 за № 903/0/4-23. Також для погодження кошторису відповідач вимагав надати додаткову угоду до договору про відповідальне зберігання мобілізаційного резерву від 17.04.2012.

12.10.2023 позивачем рекомендованим листом від 09.10.2023 за № 01/01/14/01/07/01 02/01/660 на адресу відповідача для погодження було направлено уточнений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2023 рік разом з підтверджуючими документами та додатковою угодою до договору про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 17.04.2012.

Позивач вказує, що відповіді на вказаний лист відповідач не надав та матеріали справи такої відповіді не містять.

18.03.2024 позивачем за вих.№ 01/01/28/01-02/01/205 на адресу відповідача було направлено рекомендованою кореспонденцією пакет документів для відшкодування витрат, пов`язаних зі зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за 2023 рік, згідно переліку наведеному в додатку до цього листа, в тому числі звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей та акт № 227 від 31.12.2023 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 6 499, 44 грн.

Листом від 16.04.2024 за № 1077/0/4-24 відповідач надав позивачу відповідь про непогодження акту на відшкодування витрат за 2023 рік, з огляду на відсутність погодженого з боку відповідача кошторису витрат на 2023 рік та повернуто акт прийому-передачі виконаних робіт і звіт про витрати за 2023 рік.

У відповідь на даний лист, позивачем 10.05.2024 направлено лист від 07.05.2024 за № 01/01/28/01-02/01/414, у якому зазначено про направлення в жовтні 2023 року на адресу відповідача доопрацьованого кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2023 рік з наданням підтверджуючих документів та повторно, як помилково повернуті, були направлені на адресу відповідача звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей та акт № 227 від 31.12.2023 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 6499, 44 грн.

26.06.2024 на адресу позивача від відповідача надійшов лист від 11.06.2024 за № 1577/0/4-24 про непогодження акту на відшкодування витрат за 2023 рік, з причини відсутності погодженого з боку відповідача кошторису витрат на 2023 рік та в зв`язку з закінченням бюджетного 2023 року.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг за вказаним договором не виконав, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 6 499,44 грн основного боргу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

За приписами частини 1 статті 947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв", державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Згідно із ч. 1, ч. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 3 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов`язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 (далі - Порядок), сума витрат, що підлягає відшкодуванню, залежно від номенклатури матеріальних цінностей державного резерву визначається з урахуванням: 1) умов зберігання матеріальних цінностей державного резерву; 2) середнього розміру суми витрат; 3) розміру складських приміщень, майданчиків, холодильних камер, резервуарів, підземних сховищ, де зберігаються матеріальні цінності державного резерву; 4) обсягу додаткових витрат з обслуговування таких цінностей.

Згідно з пунктом 6 Порядку, сума витрат, що підлягає відшкодуванню, залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання визначається Держрезервом за найкращою ціновою пропозицією згідно з додатками 2 і 3 або за формулою: Bз = Kз х Sз + Dв, де Kз - середній розмір суми витрат на зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб. метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземного газового сховища, 1 тонну зернових культур; Sз - площа складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), об`єм холодильної камери (резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземного газового сховища), тонн зернових культур; Dв - додаткові витрати.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що відшкодування витрат, пов`язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на зберігання матеріальних цінностей державного резерву за 2023 рік на суму 6 499,44 грн позивачем надано відповідачу та суду: звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей, акт № 227 від 31.12.2023 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 6 499, 44 грн, довідку про нарахування плати за земельну ділянку, зведену відомість про заробітну плату, копію робочої інструкції завідувача складу обладнання та витратних матеріалів, копію договору про надання послуг з охорони, з додатками.

Дослідивши вказані документи, суд зазначає, що в даному випадку позивачем, як зберігачем документально підтверджено понесені ним витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 2023 рік, розмір яких складає 6 499,44 грн.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодних зауважень щодо розрахунку суми відшкодування витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву за 2023 рік, проте акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей за спірний період не був підписаний з боку відповідача, обґрунтованої відмови від підписання акту надано не було, відтак надані позивачем послуги вважаються прийнятими відповідачем.

Отже, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати витрат за зберігання цінностей мобілізаційного резерву відповідно до умов договору № 295-Р відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 17.04.2012 та ст. 530 Цивільного кодексу України є таким, що настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 499,44 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 6 499,44 грн основного боргу.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 28/9, ідентифікаційний код 37472392) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5, ідентифікаційний код 00135390) 6 499 (шість тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) грн 44 коп. основного боргу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань