Рішення

від 16.12.2024 по справі 910/11176/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2024Справа № 910/11176/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-енерго"

про стягнення штрафу в розмірі 1 832 030,28 грн.

Представники сторін:

від позивача: Компанець Н.М., довіреність НТК № 137967 від 09.10.2024;

від відповідача: Усс Ю.В., ордер серія АІ № 1627750; Курпіль А.М., ордер серія № АЕ № 1319515;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарекс-енерго» про стягнення штрафу в розмірі 1 832 030,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № ЦЗВ-07-00424-01 від 31.01.2024, в частині порушення строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

18.09.2024 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.10.2024.

25.09.2024 представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження у справі.

08.10.2024 представником відповідача подано заяву про ознайомлення, відзив на позовну заяву та заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

10.10.2024 представником відповідача подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

16.10.2024 представником позивача подано відповідь на відзив.

У судове засідання 21.10.2024 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 18.11.2024.

13.11.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

У судове засідання 18.11.2024 представники сторін з`явились.

За результатами розгляду заявленого відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по суті спору у справі № 910/3657/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання укладеною додаткової угоди, судом відмовлено у задоволенні означеного клопотання, оскільки з огляду на ухвалення 14.10.2024 Північним апеляційним господарським судом постанови, якою рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі №910/3657/24 залишено без змін, враховуючи приписи ч. 2 ст. 241 ГПК України, рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/3657/24 на момент розгляду означеного клопотання набрало законної сили.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 16.12.2024 представники сторін з`явились.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні просили у задоволенні позовних вимог відмовити частково та зменшити заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій до 10% від заявленої суми.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.12.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2024 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарекс-Енерго» (далі - постачальник, покупець) укладено Договір поставки №ЦЗВ-07-00424-01 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

У пункті 1.2 Договору вказано найменування товару: генератори (двигуни електричні, електростанції, генератори).

Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації до цього договору (п. 1.3 Договору).

У пункті 1.5 Договору постачальник гарантував, що товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України, а у пункті 1.6 Договору постачальник гарантував, що товар є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його зберігання не порушені. Дата виробництва (виготовлення) товару не раніше 01.12.2023.

Згідно з п. 4.1 Договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах CPT (перевезення сплачено до…) пункт призначення - Київська обл., м. Фастів (або згідно рознарядки покупця) відповідно до «Інкотермс» у ред. 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього Договору та Правилами «Інкотермс» у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу.

Відповідно п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки - Київська обл. м. Фастів (або згідно рознарядки покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

У пункті 4.5 Договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомлення про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням його є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Датою поставки вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору.

Загальна ціна договору, у відповідності до п. 6.3 Договору становить 15 500 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3 100 000,00 грн., усього з ПДВ - 18 600 000,00 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору.

У пункті 7.2 Договору сторонами погоджено, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 20% вартості партії товару протягом 15 робочих днів на підставі рахунку-фактури, який надається постачальником протягом 3 робочих днів з дня направлення відповідної письмової рознарядки згідно з п. 4.5 цього договору. Оплата 80% вартості партії товару за фактично поставлений товар за цим договором проводиться покупцем протягом 45 сорока робочих днів з дати оформлення та реєстрації податкової/податкових накладної/накладних, у відповідності до вимог чинного законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п. 4.2 цього договору при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього договору з врахуванням попередньої оплати у відповідності до абзацу першого цього пункту. Сторони узгодили, що для цілей договору робочим днем вважається робочий день в апараті управління покупця, а саме - день календарного тижня, на який відповідно до законодавства України не припадає або не перенесений вихідний, святковий, неробочий день.

У відповідності до п. 7.7 Договору у разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 робочий день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до п. 4.2 цього договору та датою фактичної поставки товару.

Пунктом 8.3.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 9.3.1 Договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Згідно з п. 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.

Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 10.2 Договору).

У пункті 10.5 Договору вказано, що якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.03.2024. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами цього договору (16.1 Договору).

У Специфікації № 1 до Договору сторони погодили постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" Акціонерному товариству "Українська залізниця":

1) дизель-генераторів DE-14013E (дизельна генераторна установка 10 кВт, пересувна, трифазна) у кількості 55 шт. вартістю 7 305 155,00 грн. без ПДВ;

2) дизель-генераторів DE-9503E (дизельна генераторна установка 7 кВт, пересувна, трифазна) у кількості 36 шт. вартістю 2 062 800,00 грн. без ПДВ;

3) дизель-генераторів DE-7000 (дизельна генераторна установка 5 кВт, пересувна, однофазна) у кількості 136 шт. вартістю 5 322 054,00 грн. без ПДВ;

4) дизель-генераторів DE-4500 (дизельна генераторна установка 3 кВт, пересувна, однофазна) у кількості 23 шт. вартістю 809 991,00 грн. без ПДВ.

Загалом вартість товару за Специфікацією № 1 склала 18 600 000,00 грн. з ПДВ.

22.02.2024 Акціонерне товариство «Українська залізниця» надало відповідачу рознарядку від 21.02.2024 на постачання 55 шт. дизель-генераторів DE-14013E (дизельна генераторна установка 10 кВт, пересувна, трифазна), 36 шт. дизель-генераторів DE-9503E (дизельна генераторна установка 7 кВт, пересувна, трифазна), 136 шт. дизель-генераторів DE-7000 (дизельна генераторна установка 5 кВт, пересувна, однофазна), 23 шт. дизель-генераторів DE-4500 (дизельна генераторна установка 3 кВт, пересувна, однофазна) до відділу складського господарства (Фастів) філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48.

На виконання умов Договору, відповідачем поставлено товар на суму 6 386 464,80 грн. згідно товарно-транспортної накладної № Р40 від 14.03.2024 та на суму 12 213 535,20 грн. згідно товарно-транспортної накладної № Р51 від 05.04.2024.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" із претензією вих. №ЦЗВ-20/1671 від 09.04.2024 про сплату штрафних санкцій у сумі 1 832 030,285 грн. за порушення строків поставки, яка залишена відповідачем без задоволення.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач здійснив поставку товару вартістю 12 213 535,20 грн. з порушенням строків визначених п. 4.2 Договору, в зв`язку з чим, позивачем на підставі п. 9.3.1 Договору, нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 1 832 030,28 грн., що становить 15% від вартості поставленого з порушенням строків за Договором товару.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що затримка поставки імпортних комплектуючих не залежить від волі постачальника, проте унеможливлює дотримання ним узгоджених строків поставки партій товару, передбачених Договором, на підтвердження чого відповідачем надано позивачу Висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин № 112/08-15 від 29.02.2024. Також, відповідач зазначає, що 05.04.2024 звернувся до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати із заявою, в якій просив засвідчити форс-мажорні обставини, що вплинули на строк поставки товару за спірним договором та як наслідок, призвели до його прострочення за результатами чого відповідачем отримано Сертифікат № 3200-24-0735 (вих. № 240/3.23 від 09.04.2024) зі строком дії вищевказаних обставин: з 27.02.2024 по 03.04.2024. Також, відповідач зазначає, що оскільки ним поставлено більшу частину товар позивачу вчасно, а решту - впродовж відносно невеликого строку понад обумовлений в Договорі строк, а також, з огляду на те, що позивачем не доведено наявності у нього збитків в результаті прострочення поставки з боку відповідача, просить застосувати дискреційні повноваження суду щодо зменшення заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій до 10%, а саме 183 203,03 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

У Специфікації № 1 до Договору сторони погодили постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" Акціонерному товариству "Українська залізниця":

1) дизель-генераторів DE-14013E (дизельна генераторна установка 10 кВт, пересувна, трифазна) у кількості 55 шт. вартістю 7 305 155,00 грн. без ПДВ;

2) дизель-генераторів DE-9503E (дизельна генераторна установка 7 кВт, пересувна, трифазна) у кількості 36 шт. вартістю 2 062 800,00 грн. без ПДВ;

3) дизель-генераторів DE-7000 (дизельна генераторна установка 5 кВт, пересувна, однофазна) у кількості 136 шт. вартістю 5 322 054,00 грн. без ПДВ;

4) дизель-генераторів DE-4500 (дизельна генераторна установка 3 кВт, пересувна, однофазна) у кількості 23 шт. вартістю 809 991,00 грн. без ПДВ.

Загалом вартість товару за Специфікацією № 1 склала 18 600 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно п. 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки - Київська обл. м. Фастів (або згідно рознарядки покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

У пункті 4.5 Договору сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомлення про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням його є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

22.02.2024 Акціонерне товариство «Українська залізниця» відправило на електронну адресу постачальника рознарядку від 21.02.2024 на постачання 55 шт. дизель-генераторів DE-14013E (дизельна генераторна установка 10 кВт, пересувна, трифазна), 36 шт. дизель-генераторів DE-9503E (дизельна генераторна установка 7 кВт, пересувна, трифазна), 136 шт. дизель-генераторів DE-7000 (дизельна генераторна установка 5 кВт, пересувна, однофазна), 23 шт. дизель-генераторів DE-4500 (дизельна генераторна установка 3 кВт, пересувна, однофазна) до відділу складського господарства (Фастів) філії «ЦЗВ» АТ «Укрзалізниця», Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору, відповідачем поставлено товар на суму 6 386 464,80 грн. згідно товарно-транспортної накладної № Р40 від 14.03.2024 та на суму 12 213 535,20 грн. згідно товарно-транспортної накладної № Р51 від 05.04.2024.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено товар вартістю 12 213 535,20 грн. з порушенням визначеного Договором строку, що відповідачем не заперечується.

Натомість відповідач зазначає, що затримка поставки імпортних комплектуючих не залежить від волі постачальника, проте унеможливлює дотримання ним узгоджених строків поставки партій товару, передбачених Договором, на підтвердження чого відповідачем надано позивачу Висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин № 112/08-15 від 29.02.2024.

Разом з тим, внесення змін до укладеного між сторонами Договору не є предметом даного спору, однак, як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просило суд визнати укладеною додаткову угоду №1 до укладеного сторонами Договору поставки №ЦЗВ-07-00424-01 від 31.01.2024 в редакції, доданій до листа позивача вих. №72 від 05.03.2024. В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" вказувало, що у зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору поставки №ЦЗВ-07-00424-01 від 31.01.2024, наявні правові підстави для укладення додаткової угоди до спірного договору про подовження строку поставки решти 114 генераторів до 30.04.2024 разом із продовженням строку дії даного договору до 30.04.2024 в редакції, доданій до листа вих. №72 від 05.03.2024, однак Акціонерне товариство "Українська залізниця" від укладення додаткової угоди ухиляється.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/3657/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, у задоволені позову відмовлено.

Означеним рішенням встановлено, що відсутні підстави для внесення змін до Договору поставки №ЦЗВ-07-00424-01 від 31.01.2024.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46 даної Доповіді:

« 44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.»

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Також, відповідач зазначає, що 05.04.2024 звернувся до Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати із заявою, в якій просив засвідчити форс-мажорні обставини, що вплинули на строк поставки товару за спірним договором та як наслідок, призвели до його прострочення за результатами чого відповідачем отримано Сертифікат № 3200-24-0735 (вих. № 240/3.23 від 09.04.2024) зі строком дії вищевказаних обставин: з 27.02.2024 по 03.04.2024.

Згідно з п. 10.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.

Сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 10.2 Договору).

У пункті 10.5 Договору вказано, що якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Разом з тим, суд також зазначає, що укладаючи договір фактично під час широкомасштабної триваючої військової агресії російської федерації проти України, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, що розпочалися ще 24.02.2022.

Як унормовано частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд оцінюючи обставини справи суд враховує, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому укладаючи спірний договір, відповідач повинен був оцінити погоджені сторонами строки поставки обумовленого обсягу та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Суд також враховує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/3657/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 встановлено наступні обставини щодо наданого ТОВ «Дарекс-Енерго» Сертифікату № 3200-24-0735: «Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" як у зверненні до Дніпропетровської торгово-промислової палати, так у листі вих. №50/3 від 22.02.2024 зазначало, що строк від замовлення товару до доставки товару на склад в Україну становить понад 60 календарних днів, натомість збільшення вантажопотоку із КНР перед Китайським Новим Роком "простежується щорічно попередньо в період з січня до початку офіційних вихідних у Китаї", внаслідок чого відправлення вантажів затримується. Водночас спірні дизель-генератори були поставлені позивачу протягом 59 календарних днів, що в такому разі має прогнозований та звичайний характер.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" у зверненні до Дніпропетровської торгово-промислової палати, так у листі вих. №50/3 від 22.02.2024 зазначало, що зазвичай строк остаточної комплектації дизель-генераторів складає 12-15 робочих днів. Тобто повний цикл виготовлення та доукомплектування товару у позивача, за його ж твердженнями складає, понад 80 календарних днів. Натомість від дати укладення Договору до дати поставки спірного товару сплинуло 66 календарних днів.

Отже, як станом до укладення спірного Договору, так і після його укладення для належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки товару протягом 30 календарних днів з дати вимоги, повний цикл доставки товару в Україну та його комплектація тривали близько 60-80 календарних днів, що і мало місце у даному випадку, а відтак жодної істотної зміни обставин, як і форс-мажорних обставин не відбулось.».

Частиною 2 ст. 218 ГК України унормовано, що не вважаються форс-мажориними обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

У зв`язку з викладеним, суд відхиляє посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 9.3.1 Договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Таким чином, оскільки відповідачем порушено строк поставки товару вартістю 12 213 535,20 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1 832 030,28 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу до 10%, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що ним поставлено більшу частину товар позивачу вчасно, а решту - впродовж відносно невеликого строку понад обумовлений в Договорі строк, а також, що позивачем не доведено наявності у нього збитків в результаті прострочення поставки з боку відповідача.

Однак, доводи відповідача про вчасну поставку більшої частини товару суперечать встановленим судом обставинам справи.

Таким чином, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування штрафу за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки товару за Договором, укладеним під час дії воєнного стану.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру штрафу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму штрафу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-енерго" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, оф. 234; ідентифікаційний код: 39423347) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код: 40081347) штраф у розмірі 1 832 030 (один мільйон вісімсот тридцять дві тисячі тридцять) грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 21 984 (двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн. 37 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.12.2024.

Суддя О.А. Грєхова