Рішення
від 09.12.2024 по справі 910/11678/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.12.2024Справа № 910/11678/22Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт"

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Державний реєстратор Комунального підприємства "Реєстратор" Столярова Едуарда Олеговича та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент Лтд"

про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки та їх державної реєстрації.

Представники учасників справи:

від позивача: Буханистий О.В., в порядку самопредставництва;

від відповідача: Заверюха К.О., ордер серія ВТ № 1053190;

від третьої особи 1: Васильєва С.М., в порядку самопредставництва;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

від третьої особи 4: не з`явився;

від прокуратури: Винник О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про скасування рішень про державну реєстрацію речового права на земельні ділянки та їх державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документація із землеустрою не відповідає вимогам земельного законодавства, чинного на момент її розроблення, у зв`язку з чим не могла бути підставою для державної реєстрації 23.05.2019 земельних ділянок площами 12,2332 га (кадастровий номер 800000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) у Державному земельному кадастрі, оскільки не затверджена Київською міською радою або її уповноваженим органом.

Також Першим заступником керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2022 у задоволенні заяви Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 05.12.2022.

05.12.2022 представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності та заяву про залучення третіх осіб.

У судове засідання 05.12.2022 представники учасників справи з`явились.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 19.12.2022.

13.12.2022 представником прокуратури подано заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності.

У судове засідання 19.12.2022 представники прокуратури та відповідача з`явились, представник позивача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 залучено до участі у справі Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів) в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві, Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстратор" Столярова Едуарда Олеговича та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент Лтд" в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підготовче засідання відкладено на 23.01.2023.

21.12.2022 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

21.12.2022 представником прокуратури подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

22.12.2022 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

05.01.2023 представником третьої особи 1 подано письмові пояснення.

09.01.2023 представником третьої особи 2 подано письмові пояснення.

20.01.2023 представником третьої особи 4 подано письмові пояснення.

20.01.2023 представником прокуратури подано клопотання, заперечення на пояснення, відповідь на відзив та заяву про зміну предмету позову.

У судове засідання 23.01.2023 представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи 1 з`явились, інші учасники судового процесу не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 20.02.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

24.01.2023 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

06.02.2022 представником прокуратури подано письмові пояснення.

У судове засідання 20.02.2023 представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи 1 з`явились, інші учасники судового процесу не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 06.03.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 06.03.2023 представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи 1 з`явились, інші учасники судового процесу не з`явились.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Дослідивши подану прокурором заяву про зміну предмету позову, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5 ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому, суд приймає до розгляду заяву прокурора та визначає предмет позову з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2023 відкладено підготовче засідання на 03.04.2023, витребувано у Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та у Головного управління Держгеокадастру у м. Києві належним чином засвідчені копії матеріалів, що наявні у Головному управлінні Держгеокадастру у місті Києві та встановлено строк до 27.03.2023 для надання витребуваних документів.

15.03.2023 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

20.03.2023 представником прокуратури подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

22.03.2023 представником прокуратури подано відповідь на відзив.

23.03.2023 від Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли витребувані ухвалою суду від 06.03.2023 документи.

31.03.2023 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

31.03.2023 представником відповідача подано клопотання про призначення судової експертизи.

31.03.2023 представником прокуратури подано заяву про забезпечення позову.

У судове засідання 03.04.2023 представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи 1 з`явились, інші учасники судового процесу не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 17.04.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 заяву першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково, до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва справі №910/11678/22: заборонено Приватному акціонерному товариству "Київський річковий порт" та будь-яким іншим особам, з якими укладено Договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з реконструкції майнового комплексу під багатофункціональний комплекс на вказаній земельній ділянці; заборонено Приватному акціонерному товариству "Київський річковий порт" та будь-яким іншим особам, з якими укладено Договори про здійснення підготовчих, вишукувальних та будівельних робіт на земельній ділянці площею 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних та вишукувальних робіт з реконструкції майнового комплексу під багатофункціональний комплекс на вказаній земельній ділянці; накладено арешт на земельні ділянки площею 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1840416080000) та площею 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1840460280000) на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва, в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

10.04.2023 представником відповідача подано клопотання про видачу копії ухвали.

12.04.2023 представником прокуратури подано заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи.

13.04.2023 представником Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області подано заяву про заміну третьої особи 2 правонаступником.

14.04.2023 представником Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області подано документи на виконання вимог ухвали суду.

17.04.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 17.04.2023 представники позивача, прокуратури, третіх осіб 1 та 2 з`явились, інші учасники судового процесу не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 замінено третю особу 2 у справі - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, підготовче засідання відкладено на 01.05.2023.

18.04.2023 представником третьої особи 2 подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

28.04.2023 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

01.05.2023 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 01.05.2023 представники позивача, відповідача та прокуратури з`явились, інші учасники судового процесу не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 15.05.2023, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 15.05.2023 представники позивача, відповідача, прокуратури та третьої особи 1 з`явились, надали пояснення по суті заявленого відповідачем клопотання про призначення судової експертизи.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023, призначено у даній справі комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі № 910/11678/22 зупинено до одержання результатів експертиз.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури - залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 у справі №910/11678/22 - без змін.

03.08.2023 представником відповідача подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

11.08.2023 представником відповідача подано заяву про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи № 910/11678/22.

13.10.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи з клопотанням судового експерта про забезпечення обстеження об`єкту дослідження, надання роз`яснень та додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 поновлено провадження у справі № 910/11678/22, заяву представника Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про відвід судді Грєхової О.А. від розгляду справи №910/11678/22 залишено без розгляду, розгляд клопотання судового експерта призначено на 23.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 призначено розгляд клопотання Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про скасування заходів забезпечення позову на 23.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

У судове засідання 23.10.2023 представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи 1 з`явились, представники третіх осіб 2-4 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 клопотання судового експерта про забезпечення обстеження об`єкту дослідження, надання роз`яснень та додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження задоволено частково, зобов`язано учасників справи надати суду в двотижневий строк для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні про забезпечення обстеження об`єкту дослідження, надання роз`яснень та додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження від 28.09.2023, питання № 3 поставлене на вирішення судової експертизи згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 залишено без змін, зобов`язано сторін забезпечити прибуття експерта із експертної установи на місцевість для обстеження об`єктів дослідження (земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0069, 8000000000:85:316:0072) 23 листопада 2023 року о 10:00 год., безперешкодний доступ до об`єктів дослідження, присутність представників сторін, належні умови правці та повернення експерта до експертної установи, провадження у справі № 910/11678/22 зупинено до одержання результатів експертизи.

09.11.2023 представником третьої особи 1 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.11.2023 представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

14.11.2023 представником третьої особи 2 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

05.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта про забезпечення обстеження об`єкту дослідження та надання додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження.

22.12.2023 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 поновлено провадження у справі № 910/11678/22, розгляд клопотання судового експерта призначено на 08.01.2024.

08.01.2024 представником відповідача подано письмові пояснення.

У судове засідання 08.01.2024 представники прокуратури, позивача та відповідача з`явились, представники третіх осіб не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 клопотання судового експерта про забезпечення обстеження об`єкту дослідження та надання додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження задоволено, повторно зобов`язано учасників справи надати суду в двотижневий строк для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні про забезпечення обстеження об`єкту дослідження, надання роз`яснень та додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження від 28.09.2023, зобов`язано сторін забезпечити прибуття експерта із експертної установи на місцевість для обстеження об`єктів дослідження (земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0069, 8000000000:85:316:0072) 22 січня 2024 року о 10:00 год., безперешкодний доступ до об`єктів дослідження, присутність представників сторін, належні умови правці та повернення експерта до експертної установи, провадження у справі № 910/11678/22 зупинено до одержання результатів експертизи.

08.01.2024 представником відповідача подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

22.01.2024 представником третьої особи 2 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

24.01.2024 представником третьої особи 2 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

26.02.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

08.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання судового експерта про забезпечення обстеження об`єкту дослідження та надання додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження.

29.03.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 поновлено провадження у справі № 910/11678/22, розгляд клопотання судового експерта призначено на 15.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 призначено розгляд клопотання Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про скасування заходів забезпечення позову на 15.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Київський річковий порт" про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.

У судове засідання 15.04.2024 представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи 2 з`явились, представники третіх осіб 1, 3, 4 не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 клопотання судового експерта про забезпечення обстеження об`єкту дослідження та надання додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження задоволено, втретє зобов`язано учасників справи надати суду в двотижневий строк для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні про забезпечення обстеження об`єкту дослідження, надання роз`яснень та додаткових відомостей і матеріалів необхідних для проведення дослідження від 28.09.2023, зобов`язано сторін забезпечити прибуття експерта із експертної установи на місцевість для обстеження об`єктів дослідження (земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0069, 8000000000:85:316:0072) 24 травня 2024 року о 10:00 год., безперешкодний доступ до об`єктів дослідження, присутність представників сторін, належні умови правці та повернення експерта до експертної установи, провадження у справі № 910/11678/22 зупинено до одержання результатів експертизи, матеріали справи надіслано до Київського науково-дослідного інститут судових експертиз.

15.04.2024 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

29.04.2024 представником третьої особи 1 подано письмові пояснення.

19.07.2024 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України надійшли матеріали справи № 910/11678/22 з висновком судового експерта.

Ухвалою суду від 29.07.2024 поновлено провадження у справі № 910/11678/22 та призначене підготовче засідання на 09.09.2024. Вказаною ухвалою суду також запропоновано учасникам справи ознайомитись з висновком судового експерта та надати у строк до 29.08.2024 відповідні пояснення.

28.08.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ПрАТ «Київський річковий порт» до суду надійшли пояснення з урахуванням висновку експертів.

Київською міською прокуратурою 30.08.2024 до суду через систему «Електронний суд» були подані пояснення з урахуванням висновку експертів від 05.07.2024 № 22929/23-41.

Підготовче засідання 09.09.2024 було відкладене на 30.09.2024, про що судом була постановлена протокольна ухвала.

30.09.2024 відповідачем до суду через систему «Електронний суд» були подані додаткові письмові пояснення з урахуванням пояснень учасників справи щодо висновку експертів.

30.09.2024 підготовче засідання протокольною ухвалою було відкладене на 14.10.2024.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні 14.10.2024 було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та відсутності будь-яких посилань на можливість надання нових доказів, в зв`язку з чим відповідно до пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2024.

Судове засідання 11.11.2024 та 02.12.2024 було відкладене на 02.12.2024 та 09.12.2024 відповідно, про що судом були постановлені протокольні ухвали.

09.12.2024 до суду через систему «Електронний суд» Київською міською радою були подані додаткові пояснення.

У судовому засіданні 09.12.2024 представник Київської міської прокуратури та представник Київської міської ради просили позов задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові, відповідях на відзив, додаткових письмових поясненнях.

У свою чергу представник ПрАТ «Київський річковий порт» заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві та додаткових письмових поясненням по суті спору.

Представник Департаменту земельних ресурсів у судовому засіданні надав пояснення по суті заявлених позовних вимог тотожні тим, що викладені в письмовій формі та наявні в матеріалах справи.

Інші учасники справи не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 09.12.2024 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.05.2019 державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у м. Києві на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснено державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельних ділянок площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва.

29.05.2019 державним реєстратором КП «Реєстратор» Столяровим Е.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради право комунальної власності на земельні ділянки площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва, а за ПрАТ «Київський річковий порт» зареєстровано право постійного користування даними земельними ділянками.

На переконання Прокурора та Київської міської ради державна реєстрація зазначених земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та державна реєстрація речового права на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснені з порушенням законодавства, що зумовило звернення із цим позовом до суду, в якому Прокурор та позивач просять суд:

1. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29.05.2019 індексний номер 47099909, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) по вул. Набережно-Хрещатицька у м. Києві за територіальною громадою в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141), припинивши вказане право.

2. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29.05.2019 індексний номер 47101037, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) по вул. Набережно-Хрещатицька у м. Києві за територіальною громадою в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141), припинивши вказане право.

3. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29.05.2019 індексний номер 47099909, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) по вул. Набережно-Хрещатицька у м. Києві за приватним акціонерним товариством «Київський річковий порт» (вул. Верхній Вал, 70, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 03150071), припинивши вказане право.

4. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 29.05.2019 індексний номер 47101037, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою площею 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) по вул. Набережно-Хрещатицька у м. Києві за приватним акціонерним товариством «Київський річковий порт» (вул. Верхній Вал, 70, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 03150071), припинивши вказане право.

5. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:85:316:0069 площею 12,2332 га на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва та закрити щодо неї Поземельну книгу.

6. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 8000000000:85:316:0072 площею 0,2142 га на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва та закрити щодо неї Поземельну книгу.

Обґрунтовуючи поданий позов, Прокурор та Київська міська рада зауважували, що ПрАТ «Київський річковий порт» 18.09.2018 звернулось до Київської міської ради з заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 12,5 га на вул. Набережно-Хрещатицькій у місті Києві, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту; вид права, на якому зацікавлена особа має намір одержати земельну ділянку: постійне користування.

До вказаної заяви відповідачем було долучено копію акту на право користування землею від 25.04.1963 № 51 з планом земель, наданих у постійне користування Київському річковому порту, на якому заявником зазначено земельну ділянку щодо якої необхідно розробити документацію із землеустрою.

Департаментом земельних ресурсів на підставі резолюції (доручення) заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 20.09.2018 та відповідно до пункту 2.10 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 надано згоду, оформлену листом від 12.04.2019 № 0570202/2-7244, на встановлення (відновлення) меж земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва площею 12,30 га (обліковий код 85:316:0069к) та 0,21 га (обліковий код 85:316:0072к) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту на вул. Набережно-Хрещатицькій у місті Києві. При цьому, вказано, що відповідно до акту на право користування землею від 25.04.1963 № 51, земельна ділянка № 3 зазначена як вантажний порт.

У подальшому, проектною організацією - ТОВ «Земля-2000» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) за вказаною адресою.

У пояснювальній записці до технічної документації із землеустрою зазначено, що право постійного користування земельними ділянками посвідчено державним актом на право користування землею від 25.04.1963 № 51, в якому значиться, що виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих Київському річковому порту надано в постійне користування земельні ділянки загальною площею 145,15 га згідно з планом і описом меж, які є невід`ємною частиною акту.

Прокурор та Київська міська рада зауважують, що у технічній документації із землеустрою відсутні відомості, згідно з якими можливо встановити належність земельних ділянок площами 12,2332 га та 0,2142 га, на які розроблено дану технічну документацію, до земельних ділянок, зазначених на плані земель до державного акту від 25.04.1963 № 51.

Крім того, на запит Київської міської прокуратури до Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів останній листом від 30.05.2022 № 0570202/2-7345 повідомив, що у нього відсутня документація із землеустрою щодо формування земельних ділянок, зазначених в акті від 25.04.1963 № 51, який виданий Київському річковому порту, а тому Департамент земельних ресурсів не зміг ідентифікувати територію, згідно з планом земель, зазначеним у вказаному акті, та надати інформацію про земельні ділянки, які формувались за рахунок цієї території.

Посилаючись на вказані обставини, Прокурор та Київська міська рада стверджували, що у технічній документації із землеустрою відсутні дані, що підтверджують віднесення земельних ділянок, право постійного користування якими 29.05.2019 зареєстровано за відповідачем, до наданих Київському річковому порту земельних ділянок, визначених в акті на право користування землею від 25.04.1963 № 51.

Відповідно до пункту 4 рішення Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 «Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві» Київська міська рада уповноважила Департамент земельних ресурсів затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) шляхом надання відповідного висновку.

За інформацією Департаменту земельних ресурсів від 07.02.2022 № 0570202/2-3134, наданою Київській міській прокуратурі, Департамент земельних ресурсів не затверджував зазначену документацію із землеустрою шляхом надання відповідного висновку, а Київська міська рада рішення про затвердження зазначеної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок не приймала.

З представлених суду документів вбачається, що Департаментом земельних ресурсів опрацьовувалось звернення ТОВ «Земля-2000» від 25.09.2019 щодо внесення до Міського земельного кадастру інформації про земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0069 та 8000000000:85:316:0072 на підставі технічної документації із землеустрою, проте листом від 25.10.2019 № 05716-19885 технічну документацію щодо встановлення меж вказаних земельних ділянок в натурі (на місцевості) для усунення зауважень було повернуто проектній організації.

Крім того, у Державному земельному кадастрі при державній реєстрації земельних ділянок площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва визначено:

- категорію земель - землі житлової та громадської забудови;

- цільове призначення - 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отримання прибутку);

- вид використання - для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 25.11.2021 підставою для державної реєстрації вказаних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, в тому числі визначення категорії земельних ділянок та їх цільового призначення, є документація із землеустрою, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ПрАТ «Київський річковий порт» для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі міста Києва (облікові коди - 85:316:069, 85:316:072), розробником якої є ТОВ «Земля-2000». Державна реєстрація даних земельних ділянок здійснена на підставі заяв ПрАТ «Київський річковий порт» про державну реєстрацію земельної ділянки від 23.05.2019 № ЗВ-9703546822019 та № ЗВ-9703546672019.

За інформацією Департаменту земельних ресурсів від 31.12.2021 № 0570202/2-35440, наданою до Київської міської прокуратури за дорученням заступника Київського міського голови - секретаря Київської міської ради Бондаренка В.В. від 13.12.2021 № 08/32356, Київська міська рада не приймала рішень, а Київська міська державна адміністрація не видавала розпоряджень про передачу у власність, надання у користування, зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0069 та 8000000000:85:316:0072.

Прокурор та Київська міська рада зауважували, що проектною організацією при визначенні цільового призначення спірних земельних ділянок не взято до уваги, що на вказаних земельних ділянках розташовані будівлі і споруди майнового комплексу річкового порту загальною площею 10 182,1 кв.м., які перебувають у власності ПрАТ «Київський річковий порт».

Розміщення на вказаних земельних ділянках будівель і споруд річкового порту підтверджується також актом обстеження земельних ділянок від 04.02.2021 № 20-0082-07, складеним спеціалістами Департаменту земельних ресурсів, а також зазначено в згоді Департаменту від 12.04.2019 № 0570202/2-7244, наданій відповідачу на встановлення (відновлення) меж даних земельних ділянок .

Крім того, в акті на право користування землею від 25.04.1963 № 51, виданому Київському річковому порту, зазначено, що відведені землі повинні використовуватись суворо за призначенням.

На переконання Прокурора та Київської міської ради визначення категорії земель, як землі житлової та громадської забудови, та цільового призначення зазначених земельних для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури здійснено у порушення водного законодавства та законодавства про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення, оскільки згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.05.2019 №№ НВ-0003217372019, НВ-0003217382019 частина земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0069 площею 4,8325 га перебуває в прибережній захисній смузі вздовж річок, навколо водойм та на островах, в якій забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), а також обидві земельні ділянки розташовані в санітарно-захисній зоні навколо об`єкта, в межах якої забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.

З огляду на це, визначення категорії земель як землі житлової та громадської забудови та цільового призначення зазначених земельних ділянок для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури без прийняття рішення уповноваженим органом суперечить вимогам чинного законодавства та функціональному призначенню об`єктів нерухомого майна, які розміщені на земельних ділянках.

У сукупності вказані обставини, на думку Прокурора та Київської міської ради, виключають можливість реєстрації за ПрАТ «Київський річковий порт» права постійного користування зазначеними земельними ділянками саме в таких межах, площі та з таким цільовим призначенням і категорією земель.

Департамент земельних ресурсів, підтримуючи позов Прокурора, додатково зауважував у своїх поясненнях, що Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція майнового комплексу під багатофункціональний комплекс» на спірних Земельних ділянках (наказ від 22.02.2020 № 76). З метою встановлення фактичних обставин щодо використання земельних ділянок Департаментом земельних ресурсів, відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890 (в редакції рішення Київської міської ради від 10.03.2016 № 144/144), проведено обстеження спірних земельних ділянок, за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки від 04.02.2021 № 20-0082-07. Під час обстеження Департаментом земельних ресурсів встановлено, що на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:85:316:0072 розміщені нежитлові будівлі в занедбаному стані, що не використовуються, а на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:85:316:0069 розміщено комплекс будівель та споруд річкового порту, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності, частина ділянки використовується для складування будівельних матеріалів та штрафмайданчик для евакуйованих автомобілів. Копію або оригіналу вказаного Акту обстеження земельної ділянки від 04.02.2021 № 20-0082-07 сторонами до суду не представлено.

За твердженнями Департаменту земельних ресурсів спірні земельні ділянки за цільовим призначенням згідно Класифікації мали бути визначені як землі транспорту (землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту) та віднесені до коду 12.03 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту.

У свою чергу ПрАТ «Київський річковий порт» заперечував проти задоволення поданого позову та зауважував, що відповідач на підставі Акту на право користування землею №51 від 25.04.1963, виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих має право постійного користування земельними ділянками, зокрема, кадастровий номер 8000000000:85:316:0072 площею 0,2142 га та 8000000000:85:316:0069 площею 12,2332 га. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Приватному акціонерному товариству «КИЇВСЬКИЙ РІЧКОВИЙ ПОРТ» щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля-2000» у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того відповідач зазначав, що пунктом 12 Рішення Київської міської ради «Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві» №241/2463 встановлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до якої не передбачається передача земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування, розроблена по земельних ділянках, не зареєстрованих у Державному земельному кадастрі та по земельних ділянках, щодо яких Київська міська рада прийняла рішення про надання (передачу) їх у власність, оренду чи постійне користування до 01.01.2013 не підлягає погодженню або затвердженню Київською міською радою та її виконавчим органом.

Державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки (пунктом 115 Порядку №1051).

Таким чином, державну реєстрацію земельних ділянок, площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) здійснено у порядку та у спосіб встановлений вищенаведеними нормами за відсутності підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки встановлених статтею 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

На спростування доводів Прокуратури та Київської міської ради щодо неправомірної зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, категорії та виду земельних ділянок ПрАТ «Київський річковий порт» зауважив, що згідно з Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 територія, де знаходяться земельні ділянки відноситься до території громадських будівель та споруд.

Відповідач у своєму відзиві та неодноразово під час судових засідань наполягав на тому, що Прокурором не доведено наявності порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

До того ж ПрАТ «Київський річковий порт» просив суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності тривалістю три роки, оскільки Прокурор звернувся із позовом до суду 01.11.2022 з наміром оскаржити реєстрацію земельних ділянок, що мала місце 23.05.2019 та 29.05.2019.

У своїх поясненнях Головне управління Держгеокадастру у м. Києві заперечувало проти позову та зазначило, що висновок Прокуратури та Київської міської ради про те, що технічна документація щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), виготовленої на замовлення ПрАТ «Київський річковий порт» не могла бути підставою для здійснення державної реєстрації спірних земельних ділянок, оскільки не була затверджена Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) є передчасним, законодавчо необґрунтованим та таким, що суперечить доказам наявним в матеріалах справи, оскільки відповідно до пунктів 107-108 Порядку від 17.10.2012 № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за результатами складення документації із землеустрою та до прийняття рішення про її затвердження органом місцевого самоврядування. Оскільки, склад та зміст технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) виготовленої на замовлення ПрАТ «Київський річковий порт» відповідав вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій» Державним кадастровим реєстратором 23.05.2019 було правомірно зареєстровано земельні ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0069, площею 12.2332 га та з кадастровим номером 8000000000:85:316:0072, площею 0.2142 га, цільове призначення - 03.10. для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку).

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві зауважувало, що у даному випадку правові підстави для скасування земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0069 та 8000000000:85:316:0072 відсутні з огляду на те, що заяви на поділ зазначених земельних ділянок протягом часу їх існування їхнім власником чи користувачем не подавались, а згідно з відомостями, які надійшли до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві в порядку інформаційної взаємодії від органу (суб`єкту) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 29.05.2019 на земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0072 та 8000000000:85:316:0069 зареєстровано право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (реєстраційні номери земельних ділянок у Державному реєстрі прав 31767870).

Третя особа на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріверсайд Девелопмент Лтд" по суті своїх письмових пояснень підтримало позицію відповідача та просило відмовити у задоволенні позову, зауваживши, що Київська міська рада не була позбавлена можливості самостійно звернутися до суду з позовною заявою у межах розумних строків для захисту інтересів держави.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина або представництва інтересів держави у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166"б", від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.

Листами № 15/1-912ВИХ-21 від 03.09.2021, № 15-1314ВИХ-21 від 13.12.2021, № 15/1-71ВИХ-22 від 24.01.2022, № 15/1-227ВИХ-22 від 03.05.2022, № 15/1-542ВИХ-22 від 23.08.2022 Київська міська прокуратура у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомляла Київську міську раду та Департамент земельних ресурсів про порушення прав територіальної громади міста Києва на спірні земельні ділянки, а також інформувала, що за наявності підстав для судового захисту державних інтересів, такі заходи будуть вжиті Київською міською прокуратурою.

Оскільки протягом тривалого часу Київською міською радою не було вчинено дій спрямованих на захист прав територіальної громади міста Києва, враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Київською міською прокуратурою обґрунтовано та з дотриманням вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" подано позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Предметом дослідження у межах цієї справи є земельні відносини, які регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (стаття 3 Земельного кодексу України).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 25.04.1963 Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих було надано Київському річковому порту у постійне користування земельні ділянки загальною площею 145,15 га. Вказані обставини засвідчені наявною у матеріалах справи копією Акту на право користування землею № 51 та не спростовані сторонами під час розгляду даної справи. Доказів визнання недійсним чи скасування вказаного Акту матеріали справи не містять.

Наказом Фонду державного майна України від 10.11.1992 № 477 "Про перетворення підприємств і організацій Українського міжгалузевого державного об`єднання річковий флот "Укррічфлот" в акціонерні товариства" на базі державного майна транзитного (магістрального) флоту, головного підприємства, 20-ти підприємств та структурних одиниць "Укррічфлот" (згідно додатку №1) створено Державну акціонерну судноплавну компанію "Укррічфлот" шляхом випуску акцій на повну вартість її майна, а на базі інших підприємств міжгалузевого державного об`єднання "Укррічфлот", що не увійшли до судноплавної компанії (згідно додатку № 2, в т.ч. Київський річковий порт) створено окремі акціонерні підприємства.

Наказом Фонду державного майна України від 15.01.1993 №25 затверджено статут акціонерного товариства "Київський річковий порт", який створено Фондом державного майна України у спосіб перетворення Державного підприємства "Київський річковий порт" в акціонерне товариство, шляхом випуску акцій на повну вартість його майна.

Подільською районною державною адміністрацією у м. Києві видано свідоцтво №1205 про перереєстрацію Акціонерного товариства "Київський річковий порт", державний реєстраційний №0089-1216 AО від 29.04.1993.

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Приватного акціонерного товариства «Київський річковий порт», затвердженого рішенням загальних зборів Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», протокол б/н від 18.04.218, Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт», Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий порт», яке було засноване Фондом державного майна України шляхом перетворення Державного Київського річкового порту Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» у відкрите акціонерне товариство відповідно до законів України «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про приватизацію майна державних підприємств», Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 та наказів Фонду державного майна України від 10.11.1992 № 477 та від 03.12.1992 №537.

Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» з моменту його державної реєстрації є правонаступником Державного Київського річкового порту Українського міжгалузевого державного об`єднання річкового флоту «Укррічфлот» з переходом до нього усіх майнових прав і обов`язків та Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт».

Згідно з частино 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виснував, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів; перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци 1 та 2 п.2 мотивувальної частини зазначеного Рішення).

За загальним правилом, зокрема, із загальної теорії права, закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання чинності та продовжують існувати на час набрання чинності. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі № 9901/378/20, від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20.

Станом на 1963 рік чинним був Земельний кодекс У. Р. С. Р. від 29.11.1922, приписи якого не передбачали розмежування земель за титульним власником та будь-яку державну реєстрацію права користування, натомість усі землі в межах УРСР, у чиєму віданні вони не перебували, становлять власність Робочо-Селянської держави (стаття 2 Основних положень).

Статтею 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

За своєю правовою природою право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України.

Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Поряд з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Беручи до уваги вказане, Приватне акціонерне товариство «Київський річковий порт» на підставі Акту на право користування землею №51 від 25.04.1963, виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих набуло право постійного користування земельними ділянками загальною площею 145,15 га згідно з планом і описом меж, які є невід`ємною частиною акту. Вказані обставини не заперечувались сторонами у межах цієї справи.

Згідно з пунктом 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Рішенням Київської міської ради IV сесія VIII скликання від 20.04.2017 № 241/2463 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Рішення №241/2463) «Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві» затверджено Порядок набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві (далі - Порядок) згідно з додатком 1 до цього рішення.

Пунктом 3 Рішенням №241/2463, зокрема, уповноважено Київського міського голову або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради надавати резолюції (доручення) до заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Заяви на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а також заяви про надання згоди на відновлення меж земельної ділянки та на поділ чи об`єднання земельних ділянок у строк, що не перевищує один робочий день, передаються приймальнею Київради з земельних питань до секретаріату Київської міської ради для підготовки резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради (пункт 2.9. Порядку № 241/2463).

Секретаріат Київської міської ради у строк, що не перевищує трьох робочих днів, передає резолюцію (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради разом із заявами, визначеними пунктом 2.9 цього Порядку, до приймальні Київради з земельних питань (п.2.10. Порядку N 241/2463).

Приймальня Київради з земельних питань після надходження резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради до заяв, визначених пунктом 2.9 цього Порядку, видає зацікавленій особі або уповноваженому нею представнику під час звернення резолюцію (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради до цих заяв та матеріали для розроблення технічної документації із землеустрою (у разі їх наявності). Видача резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради до заяв, визначених пунктом 2.9 цього Порядку, вважається повідомленням заявнику про результати розгляду цих заяв (пункт 2.11. Порядку № 241/2463).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок розробляється на підставі резолюції (доручення) Київського міського голови або заступника міського голови - секретаря Київської міської ради на розроблення такої документації, (пункт 3.2. Порядку № 241/2463).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерного товариства «Київський річковий порт», 18.09.2018 звернулось до Київської міської ради з заявою на розроблення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки орієнтовною площею 12,5 га на вул. Набережно-Хрещатицькій у місті Києві, цільове призначення: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту; вид права, на якому зацікавлена особа має намір одержати земельну ділянку: постійне користування.

Департаментом земельних ресурсів, на підставі резолюції (доручення) заступника міського голови - секретаря Київської міської ради від 20.09.2018 та відповідно до пункту 2.10 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463, статті 55 Закону України «Про землеустрій» надано згоду, оформлену листом від 12.04.2019 № 0570202/2-7244, на встановлення (відновлення) меж земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва площею 12,30 га (обліковий код 85:316:0069к) та 0,21 га (обліковий код 85:316:0072к) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту на вул. Набережно- Хрещатицькій у місті Києві.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» (у редакції чинній станом на дату складання технічної документації ТОВ «Земля-2000») передбачено, що технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля-2000» розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Приватному акціонерному товариству «Київський річковий порт» для експлуатації та обслуговування будівель і споруд порту на вул.Набережно- Хрещатицькій у Подільському районі м.Києва (облікові коди 85:316:069, 85:316:072) площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072).

Приписи статті 55 Закону України «Про землеустрій» регламентують розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та відзначають, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

г) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

При розробці документації із землеустрою враховуються дані міського земельного кадастру, містобудівного кадастру та Державного земельного кадастру, програм щодо використання земель та їх правовий режим, (пункт 3.4. Порядку № 241/2463).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 затверджено Порядок проведення інвентаризації земель яким установлено вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (технічна документація) та встановлено, що вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги; книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі; файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику (Проект "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток системи кадастру") між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, що посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.

Під час проведення інвентаризації земель використовуються матеріали аерофотозйомки, лісовпорядкування, проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, схеми формування екомережі, програми у сфері формування, збереження та використання екомережі (пункт 7).

При цьому, при встановленні меж земельних ділянок враховано, що відповідно до статті 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376, визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (пункт 2.1.).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2) (пункт 2.8.).

При цьому, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (пункт 4.3).

Крім того, згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи (пункт 4 Порядку №1051).

До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком.

Державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки (пункт 115 Порядку №1051).

Під час розгляду даної справи, оскільки між сторонами був наявний спір щодо відповідності як розробленої технічної документації, так і віднесення земельних ділянок площами 12,2332 га (кадастровий номер 800000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) до земель, наданих ПрАТ «Київський річковий порт» згідно з Актом на право користування землею № 51 від 25.04.1963, виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих, судом була призначена комплексна судова земельно-технічна експертиза та експертиза з питань землеустрою для з`ясування чи включені земельні ділянки площами 12,2332 га (кадастровий номер 800000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) до земель, наданих ПрАТ «Київський річковий порт» згідно Акту на право користування землею № 51 від 25.04.1963 виданого Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих, та в подальшому, чи є земельні ділянки на які розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) земельними ділянки площами 12,2332 га (кадастровий номер 800000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072), чи відповідає така технічна документація вимогам земельного законодавства та чи співпадає фактичне землекористування відповідачем таким земельний ділянкам.

Згідно з частиною 1 статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Керуючись вказаними приписами процесуального закону, судом у межах справи не було встановлено підстав відхилення Висновку експертів за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 22929/23-41 від 05.07.2024 (далі - Висновок експертів).

За результатами проведеного експертного дослідження були зроблені висновки про те, що:

1. Земельні ділянки, щодо яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Земля-2000" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Приватному акціонерному товариству "Київський річковий порт" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту на вул. Набережно-Хрещатицькій у Подільському районі м. Києва (облікові коди 85:316:069, 85:316:072), є земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:85:316:0069, площею 12,2332 га, та 8000000000:85:316:0072, площею 0,2142 га, які розташовані за адресою: м. Київ, район Подільський, вул. Набережно-Хрещатицька.

2. Земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:316:0069, площею 12,2332 га, та земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:85:316:0072, площе 0,2142 га, розташовані за адресою: м. Київ, район Подільський, вул. Набережно-Хрещатицька, державна реєстрація яких проведена на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої ТОВ "Земля-2000", є земельними ділянками право на які посвідчено актом на право користування землею, виданим Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих 25.04.1963 та зареєстрованим в державній книзі реєстрації землекористувань 25.04.1963 за № 51, а саме - земельною ділянкою № 3 (вантажний порт).

3. Фактичні технічні характеристики земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0072 співпадають із технічними характеристиками цієї земельної ділянки, які визначені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Приватному акціонерному товариству "Київський річковий порт" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту на вул. Набережно- Хрещатицькій у Подільському районі м. Києва (облікові коди 85:316:069, 85:316:072), розробленою ТОВ "Земля-2000", та відомості про які внесені до бази даних Державного земельного кадастру.

Фактичні технічні характеристики земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:316:0069 не повністю співпадають із технічними характеристиками цієї земельної ділянки, які визначені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Приватному акціонерному товариству "Київський річковий порт" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту на вул. Набережно- Хрещатицькій у Подільському районі м. Києва (облікові коди 85:316:069, 85:316:072), розробленою ТОВ "Земля-2000", та відомості про які внесені до бази даних Державного земельного кадастру, а саме в частині фактичних південно-західних меж земельної ділянки та фактичної площі земельної ділянки, яка становить 12,1181 га та на 0,1151 га є меншою від площі, яка визначена вказаною документацією із землеустрою.

4. За результатами досліджень технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Приватному акціонерному товариству "Київський річковий порт" для експлуатації та обслуговування будівель і споруд річкового порту на вул. Набережно- Хрещатицькій у Подільському районі м. Києва (облікові коди 85:316:069, 85:316:072), розробленої ТОВ "Земля-2000", невідповідностей вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, які могли вплинути на результати заходів передбачених цією документацією із землеустрою, не виявлено.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Системно проаналізувавши наведене, враховуючи висновки за результатами експертного дослідження, суд дійшов висновку про те, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Приватному акціонерному товариству «Київський річковий порт» щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю «Земля-2000» у повній відповідності до норм чинного земельного законодавства, а державну реєстрацію земельних ділянок, площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072) здійснено у порядку та у спосіб встановлений нормами чинного законодавства за відсутності підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки встановлених статтею 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Крім того, суд зауважує, що доводи Прокурора, Київської міської ради та Департаменту земельних ресурсів щодо неможливість ідентифікації земельних ділянок площами 12,2332 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0069) та 0,2142 га (кадастровий номер 8000000000:85:316:0072), не знайшли свого підтвердження внаслідок проведеного експертного дослідження.

Заперечення Прокурора щодо висновку експертів, як такого, що спрямований на створення відповідачу сприятливих умов для можливості узаконити використання спірних земельних ділянок, критично оцінюється судом, оскільки ґрунтується виключно на припущеннях Прокурора. На доведення протилежного Прокурор не скористався своїм правом на надання до суду відмінного від наявного експертного висновку.

Разом з тим, суд вважає помилковими та передчасними доводи Прокурора щодо порушення порядку визначення цільового призначення, категорії та виду спірних земельних ділянок, оскільки в силу приписів частини 5 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин - 23.05.2019, 29.05.2019) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Так, із представлених суду витягів (інформації) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованих 26.10.2022, вбачається, що форма власності спірних земельних ділянок вказана «комунальна», власником значиться Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.

При цьому суд відзначає, що у пункті 71 рішення у справі «Rysovskyy v. Ukraine» від 20.10.2011 ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.

Натомість матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення з боку власника - Київської міської ради дій спрямованих на зміну (виправлення) цільового призначення та категорії спірних земельних ділянок.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено іншою особою та зазначає, які саме дії необхідні для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє чи обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного права чи інтересу, суд має відмовити у позові.

Заінтересованість особи у вирішенні спору повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача (Постанова Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17).

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Тому для відкриття провадження у справі недостатньо лише твердження позивача, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004. Поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Законний інтерес, який підлягає судовому захисту, має такі ознаки: (а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; (б) пов`язанний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; (в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; (г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово "її"). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду в справі № 522/3665/17, та в справі № 810/1110/18.

Прокурор у своєму позові та неодноразово під час розгляду справи наголошував на тому, що із загальнодоступних джерел масової інформації стало відомо, що метою відновлення меж зазначених земельних ділянок, які нібито перебувають в користуванні відповідача на підставі державного акту на право користування землею від 25.04.1963 № 51, є не експлуатація та обслуговування існуючих будівель і споруд річкового порту, а здійснення нового будівництва. Зокрема, вказане підтверджується інформацією, розміщеною на сайтах новобудов України (Lun.ua, bild.ua та інші). Житловий комплекс, який планують побудувати на вказаних земельних ділянках, носить назву «Новий Поділ». Крім того, ПрАТ «Київський річковий порт», з метою забудови даних земельних ділянок, отримано містобудівні умови та обмеження для їх забудови, затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.01.2020 № 76, та дозвіл від 15.04.2021 № IY013210406973 на виконання будівельних робіт із реконструкції майнового комплексу під багатофункціональний комплекс на вул. Набережно-Хрещатицька у Подільському районі м. Києва, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Прокурор зазначав, що запланувавши забудову зазначених земельних ділянок житлово-офісними приміщеннями та отримавши дозвіл на проведення будівельних робіт на них, ПрАТ «Київський річковий порт» ставить під загрозу життя і здоров`я мешканців столиці, які купуватимуть житло у даних житлових будинках, оскільки земельні ділянки розташовані в безпосередній близькості до офісу Головного управління розвідки Міністерства оборони України, що є об`єктом підвищеної небезпеки. Крім того, оскільки зазначені земельні ділянки розташовані біля річки Дніпро, їх забудова у разі можливого затоплення призведе до катастрофічних наслідків. З огляду на викладене, забудова земельних ділянок, які розташовані в прибережній захисній смузі річки Дніпро та в безпосередній близькості до військового об`єкту, наражає на небезпеку цивільне населення, що на сьогодні є прикладом для подальшого нового будівництва в місцях підвищеної небезпеки.

Суд зазначає про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного захисту залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспоренення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, у тому числі, щодо можливого порушення прав чи інтересів у майбутньому, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Водночас Прокурор не обґрунтував, яке саме право територіальної громади міста Києва порушене, в аспекті того, що спірні земельні ділянки не вибули з власності територіальної громади.

Крім того, наведені Прокурором обставини щодо мети виділення меж земельних ділянок та здійснення забудови в майбутньому не можуть підлягати аналізу судом у межах спору про реєстрацію права користування земельних ділянок, які у свою чергу є частиною земельної ділянки, право користування відповідача якою не спростовано.

Разом з тим, добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що Прокурор, посилаючись на необхідність захисту прав територіальної громади міста Києва, припускається суперечливої поведінки, оскільки звертається до суду із вимогами про скасування державної реєстрації земельних ділянок комунальної власності, власником яких значиться Територіальна громада міста Києва.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Оскільки судом встановлена відсутність правових підстав задоволення позовних вимог Прокурора, тому суд не вбачає за можливе застосувати строки позовної давності, про які заявлено відповідачем у межах розгляду цього спору.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на Київську міську прокуратуру.

Разом з тим, у межах розгляду цієї справи судом були вжиті заходи забезпечення позову, про що була постановлена ухвала суду від 04.04.2023.

За приписами статті 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Беручи до уваги норми процесуального закону, врахувавши, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Першого заступника керівника Київської міської прокуратури, вжиті заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2023 року у справі № 910/11678/22.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.12.2024.

Суддя О.А. Грєхова

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення09.12.2024
Оприлюднено26.12.2024
Номер документу124018693
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин

Судовий реєстр по справі —910/11678/22

Рішення від 09.12.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Рішення від 09.12.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 02.12.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 11.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 14.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Постанова від 19.09.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 09.09.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 09.07.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 26.06.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Коробенко Г.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні