Рішення

від 20.11.2024 по справі 911/1764/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1764/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянув в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53, код: 21673832)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер Склад» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, село Мартусівка, вул. Мойсеєва, будинок 70, код: 37416998)

про стягнення 976521,70 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача:Пшеволоцький Ю.М.;

від відповідача:Феделеш Е.М.;

До Господарського суду Київської області 04.07.2024 надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Київстар» (надалі по тексту ПрАТ «Київстар»/позивач), яка підписана представником адвокатом Сухою Юлією Олексіївною, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер Склад» (надалі по тексту ТОВ «Заммлер Склад»/відповідач) 976521,70 гривень збитків завданих внаслідок втрати товарно-матеріальних цінностей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладених між сторонами договорів про надання послуг від 12.05.2017 № 313585 та від 01.07.2018 № 341358 позивач передавав на відповідальне зберігання на склад відповідача товарно-матеріальні цінності, а відповідач, в свою чергу, зберігав отриманні товарно-матеріальні цінності. Проте, як вказує позивач, за результатом проведеної інвентаризації залишків товару виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей, що належать позивачеві, чим останньому завдано збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2024 у справі № 911/1764/24 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Київстар» залишено без руху та зобов`язано позивача усунути виявлені недоліки позовної заяви протягом 10-ти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання до суду: доказів реєстрації представником позивача адвокатом Сухою Юлією Олексіївною електронного кабінету в підсистеми ЄСІТС «Електронний суд»; інформації щодо вірного місцезнаходження відповідача; доказів надсилання на належну адресу відповідача позовної заяви з переліком документів, доданих до позовної заяви.

Представником позивача в підсистемі «Електронний суд» до суду 20.07.2024, тобто у встановлений судом строк, сформовано заяву про усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2024 позовну заяву ПрАТ «Київстар» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1764/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.09.2024.

Представником ТОВ «Заммлер Склад» через підсистему «Електронний суд» 06.08.2024 сформовано відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечив пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником ПрАТ «Київстар» через підсистему «Електронний суд» 12.08.2024 сформовано відповідь на відзив, згідно якої представник позивача заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

Представником ТОВ «Заммлер Склад» через підсистему «Електронний суд» 15.08.2024 сформовано заперечення на відповідь на відзив.

Представником ПрАТ «Київстар» через підсистему «Електронний суд» 04.09.2024 сформовано письмові пояснення, до яких долучено додаткові докази, а 19.09.2024 представником ТОВ «Заммлер Склад» сформовано заперечення на поданні позивачем пояснення.

Представником ПрАТ «Київстар» через підсистему «Електронний суд» 25.09.2024 та 16.10.2024 сформовано письмові пояснення.

Підготовче судове засідання у справі неодноразово судом відкладалося та остаточно ухвалою суду від 25.09.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 30.10.2024, яке в подальшому судом відкладалося та остаточно призначено на 20.11.2024.

В судовому засіданні 20.11.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, а представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ «Київстар» (надалі також замовник/Київстар) та ТОВ «Заммлер Склад» (надалі також виконавець/Компанія) 12.05.2017 укладено договір про надання послуг № 313585 (надалі договір № 313585), згідно умов якого:

- Київстар доручає, а Компанія бере на себе зобов`язання щодо надання складських послуг, послуг із зберігання товарно-матеріальних цінностей (далі за текстом ТМЦ) на комерційному складі, в тому числі, але не обмежуючись: надання послуг з транспортування, розвантажувально-вантажних робіт, робіт з упаковування/перепаковування й інших послуг пов`язаних із зберіганням ТМЦ (надалі послуги) на умовах, передбачених цим договором і додатками до нього, які є його невід`ємною частиною. Перелік послуг, які компанія надає за договором викладено у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 1.1.);

- зобов`язання Компанії виникають із моменту (дати) приймання ТМЦ Київстара на комерційному складі і припиняються з моменту (дати) видачі ТМЦ з комерційного складу Київстару чи належним чином уповноважений ним особі, повноваження якої мають підтверджуватися відповідною довіреністю (пункт 1.2.);

- Компанія надає Київстару послуги, перелічені в п. 1.1. цього договору, на території складських приміщень (надалі комерційний склад(и) або склад(и). Адреса місцезнаходження складських приміщень, їх параметри зазначені в додатку № 2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною (пункт 1.3.);

- послуги надаються Компанією з моменту (дати) підписання договору обома сторонами та по 31.05.2018 (включно) (пункт 1.4.);

- Компанія приймає на відповідальне зберігання ТМЦ, які належать Київстару на праві володіння/розпорядження/користування і зобов`язується вжити всіх необхідних запобіжних заходів у поводженні з переданими на зберігання ТМЦ, а також із будь-яким іншим майном Київстару, переданим на зберігання за цим договором (пункт 7.2.1);

- Компанія несе відповідальність перед Київстаром за втрату (нестачу) або пошкодження/знищення ТМЦ Київстару, переданого на зберігання Компанії, їх комплектність у відповідності із цим договором та чинним законодавством України, з моменту (дати) одержання ТМЦ від Київстара та до моменту (дати) повернення ТМЦ Київстару, в межах п. 14.3. договору (пункт 7.2.7.);

- Компанія зобов`язується відшкодувати Київстару усі завдані збитки у разі пошкодження/знищення/нестачі/втрати ТМЦ в рамках цього договору, а також, додатково відшкодувати повну вартість пошкоджених/знищених/втрачених ТМЦ (пункт 7.2.8.);

- Компанія приймає ТМЦ на склад за фактичною кількістю та зовнішнім виглядом вантажних місць відповідно до даних товарно-транспортної накладної в момент доставки (перебування) ТМЦ на складі (пункт 10.1.);

- сторони узгодили, що підставою для покладання відповідальності за схоронність ТМЦ на Компанію є накладні або відповідний Акт приймання ТМЦ на Склад, оформлений Компанією відповідно до вимог чинного законодавства України, а підставою для видачі ТМЦ і переходу матеріальної відповідальності від Компанії є запит Київстара (у відповідній операційній складській системі) і відмітка на товаросупроводжувальних документах про передачу ТМЦ уповноваженій Київстаром особі (експедитору) і повне/часткове списання ТМЦ зі складу (пункт 10.3.);

- Компанія несе матеріальну відповідальність перед Київстаром за цим Договором, стосовно втрати або пошкодження ТМЦ Київстара та дій з боку працівників Компанії (пункт 14.1);

- всі нестачі/пошкодження/псування, підлягають відшкодуванню Київстару в розмірах, які не перевищують вартість ТМЦ відповідно до інвойсу/накладної/акту, на дату (момент) відшкодування. При цьому сторони погодили визначити розмір відповідальності на скретч карти/карти поповнення та або стартового пакету (вартість виготовлення пластикового/картонного виробу) без врахування номіналу/коштів, що знаходяться на рахунку вказаного товару (пункт 14.3.);

- договір набуває чинності з дати його укладення і діє по 31.05.2018 (включно) якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь із зобов`язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання (пункт 21.1.).

Також, між ПрАТ «Київстар» (надалі також замовник/Київстар) та ТОВ «Заммлер Склад» (надалі також виконавець/Компанія) 01.07.2018 укладено договір про надання послуг № 341358 (надалі договір № 341358), згідно умов якого:

- Компанія зобов`язана належним чином надавати Київстар послуги та належним чином підготовлені результати, а Київстар зобов`язаний сплатити за належним чином надані та прийняті послуги та результати (пункт 1.1.);

- Компанія несе відповідальність перед Київстаром за втрату (нестачу) або пошкодження/знищення ТМЦ Київстару, переданого на зберігання Компанії, їх комплектність у відповідності із цим договором та чинним законодавством України, з моменту (дати) одержання ТМЦ від Київстара та/або його постачальників та до моменту (дати) повернення ТМЦ Київстару та/або його постачальникам, відповідно до вартості ТМЦ, зазначеній у відповідних товаросупроводжувальних документах (пункт 17.5.);

- цей договір замінює всі попередні домовленості, письмові чи усні, між сторонами щодо суті цього договору (пункт 25.2.).

Сторонами договору 01.07.2018 підписано додаток № 1 до договору № 341358, за умовами якого:

- Київстар доручає, а Компанія бере на себе зобов`язання щодо надання складських послуг, послуг із зберігання товарно-матеріальних цінностей, а саме, товарів, що поставляються Київстар на підставі та на умовах договорів, укладених між Київстар та постачальниками, у тому числі зовнішньоекономічних договорів із нерезидентами (далі за текстом ТМЦ) на складі на умовах, передбачених договором і цим додатком, який є його невід`ємною частиною. Компанія бере на себе зобов`язання щодо надання наступних послуг, в тому числі, але не обмежуючись: послуг з транспортування, складування, розвантажувально-вантажних робіт, приймання та відвантаження ТМЦ по кількості та якості, зберігання ТМЦ, маркування, внутріскладського переміщення, робіт з упаковування/перепаковування й інших послуг, пов`язаних із зберіганням ТМЦ (надалі послуги складської логістики) (пункт 1.1.);

- Компанія надає Київстару послуги складської логістики, на території складських приміщень (складу), у яких здійснюється: 1) приймання ТМЦ від постачальників та перевізників; 2) обробка та зберігання ТМЦ Київстар; 3) відвантаження ТМЦ, а також надання інших послуг згідно з даним додатком (пункт 1.3.);

- Компанія приймає на відповідальне зберігання ТМЦ, які належать Київстару на праві володіння/користування/розпорядження і зобов`язується вжити всіх необхідних заходів у поводженні з переданими на зберігання ТМЦ, а також із будь-яким іншим майном Київстару, переданим на зберігання за договором (пункт 6.2.1.);

- Компанія несе відповідальність перед Київстаром за втрату (нестачу) або пошкодження/знищення ТМЦ Київстару, переданого на зберігання Компанії, їх комплектність у відповідності до умов договору та чинного законодавства України, з моменту (дати) одержання ТМЦ від Київстара та/або його постачальників та/або транспортної організації/перевізника/експедитора та до моменту (дати) повернення ТМЦ Київстару та/або його постачальникам та/або транспортній організації/перевізнику/експедитору (пункт 6.2.7.);

- Компанія зобов`язується відшкодувати Київстару усі завдані збитки у разі пошкодження/знищення/нестачі/втрати ТМЦ у відповідності до умов договору (пункт 6.2.8.);

- Київстар має право, не частіше одного разу на три послідовних календарних місяця дії договору, вимагати від Компанії проведення за рахунок компанії часткової та один раз на рік дії договору повної інвентаризації та фізичного обліку ТМЦ, які перебувають на зберіганні у Компанії з адоговором (частково або в повному обсязі на власний розсуд Київстара). Інвентаризація проводиться відповідно до законодавства України та Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань ПрАТ «Київстар», що є невід`ємною частиною вказаного договору. Якщо відповідно до протоколу постійно-діючої комісії Київстар інвентаризація визнана такою, що не відбулась, Київстар має право вимагати від Компанії проведення повторної інвентаризації за рахунок Компанії. Проведення інвентаризації здійснюється у дні та в строки, спільно погоджені сторонами відповідно до графіку, погодженого додатково сторонами у письмовій формі, або у строки, що встановлені законодавством України (пункт 8.1.);

- Київстар протягом 10 календарних днів з дати закінчення інвентаризації/фізичного підрахунку надає Компанії результати інвентаризації у вигляді звіряльної відомості, в якій відображуються розбіжності, виявлені під час інвентаризації. Компанія протягом 10 календарних днів з дати отримання звіряльної відомості надає Київстар детальні письмові пояснення (по кожному коду позиції/номенклатури ТМЦ) по всім розбіжностям із зазначенням причини виникнення. У разі виявлення розбіжностей, що визначені відповідальними співробітниками Компанії в письмових поясненнях як пересортиця ТМЦ з однаковим найменуванням (ТМЦ зі схожим застосуванням, котрі можна віднести до однорідних ТМЦ і в зовні схожій упаковці), таке пояснення узгоджується з профільними співробітниками Київстар, які є членами робочих інвентаризаційних комісій та приймається комісією, як пересортування й у такому разі відшкодуванню підлягає винятково негативне сальдо у вартості ТМЦ, щодо яких має місце пересортування (пункт 8.3.);

- по результатам інвентаризації Компанія зобов`язується відшкодувати Київстару всі завдані збитки від пошкодження, знищення, нестачі, втрати ТМЦ, що підтверджується Протоколом Постійно-діючою інвентаризаційною комісією Київстар (пункт 8.6.);

- Компанія несе матеріальну відповідальність перед Київстаром за неналежне надання послуг складської логістики та у разі втрати або пошкодження ТМЦ Київстара та дій з боку працівників Компанії. Детальні умови відповідальності Компанії у випадку неналежного надання послуг складської логістики передбачено у доповненні № 6 до цього додатку та у договорі (пункт 13.1.).

Судом встановлено, що згідно долучених до матеріалів справи підписаних та скріплених печатками позивача та відповідача актів приймання ТМЦ, відповідач на підставі договорів №№ 313585, 341358 у період 2017-2020 років прийняв від позивача на зберігання товар.

У період з 2017-2020 років представниками сторін договору за результатами проведеної інвентаризації підписано відповідні звіти щодо залишків та нестач Товарно-матеріальних цінностей на складах відповідача, а також акти інвентаризації.

Також працівниками ТОВ «Заммлер Склад» у вказаний період підписано пояснювальні записки, згідно яких останніми за результатами проведених інвентаризацій на складах відповідача підтверджено недостачу Товарно-матеріальних цінностей на складі.

Протоколами засідання постійно діючої комісії ПрАТ «Київстар» № 1 від 21.12.2018 та від 24.12.2019 № 2/561-ф за результатами інвентаризації на складах ТОВ «Заммлер склад» встановлено факт нестачі товару.

Як вказує позивач всього відповідачем втрачено під час зберігання та не повернуто позивачеві Товарно-матеріальних цінностей у загальній кількості 3322 одиниць, що відображено у складених представником позивача переліках № 1 та № 2.

Так, згідно переліку № 1 вартість втраченого майна становить 1034638,52 гривень, а згідно переліку № 2 100661,23 гривень.

У лютому 2023 року позивач звернувся до відповідача із претензіями від 08.02.2023 №№ 3399/05, 3400/05, у яких посилаючись на наявність між сторонами договірних відносин, що виникли на підставі договорів №№ 313585, 341358, а також факт неповернення/втрати обладнання Компанією, переданого позивачем на зберігання на підставі вказаних договорів, факт втрати якого підтверджується інвентаризаційними відомостями, вимагав від відповідача відшкодувати суму збитків завданих втратою товару у загальному розмірі 1135299,75 гривень.

Як зазначено у претензії № 3399/05 ринкова вартість ТМЦ, які було передано позивачем на зберігання відповідачу та втрачені останнім згідно переліку № 1 (усього по 252 позиціях 504 одиниці ТМЦ), відповідно до Звіту про незалежну оцінку станом на 01.09.2022, становить 1034638,52 гривень з урахуванням ПДВ. А у претензії № 3400/05 зазначено, що вартість ТМЦ, які було передано позивачем на зберігання відповідачу та втрачені останнім згідно переліку № 2 (усього по 57 позиціях 2818 одиниці ТМЦ), відповідно до товаросупровідних документів становить 100661,23 гривень з урахуванням ПДВ.

У відповідь на вказані претензії відповідач посилався, зокрема, на відсутність серед додатків до претензій інвентаризаційних відомостей, а також на недоліки в оформленні Переліків №№ 1, 2, у зв`язку з чим, як зазначив відповідач, висунуті позивачем у претензіях вимоги не можуть бути ним задоволенні.

В зв`язку із тим, що відповідач в добровільному порядку не відшкодував позивачу суму завданих збитків, останній із посиланням, зокрема, на ст.ст. 623, 950, 951 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, звернувся до суду із розглядуваним позовом про стягнення з відповідача збитків завданих втратою Товарно-матеріальних цінностей у загальному розмірі 976521,70 гривень.

Позивач вказує, що відповідно до Звіту про незалежну оцінку, станом на 01.02.2024 ринкова вартість об`єкта оцінки ТМЦ у переліку № 1, що розрахована з використанням витратного/порівняльного підходу, складає 875860,47 гривень з урахуванням ПДВ. Згідно з товаросупровідних документів вартість вживаних об`єктів ТМЦ у переліку № 2 розмір збитків за неповернення Компанією ТМЦ Київстару складає 100661,23 гривень з урахуванням ПДВ.

Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач у відзиві на позов вказував на помилковість тверджень позивача про те, що договір № 341358 укладений на продовження договору Договір № 313585.

Так, відповідач вказує, що Протокол № 1 від 21.12.2018 не містить жодних посилань на договір, яким регулюються відносини між позивачем та відповідачем. При цьому, відносини між позивачем та відповідачем протягом 2018 року регулювалися двома різними договорами, а Протокол № 1 від 21.12.18, серед іншого, містить посилання на проведену інвентаризацію у 2017 році.

На думку відповідача, протокол № 1 від 21.12.2018 повинен був стосуватись, у тому числі, товарно-матеріальних цінностей, що були передані на підставі договору № 313585, адже у 2017 році та у першій половині 2018 року відносини позивача та відповідача регулювалися договором № 313585, тому незрозумілим є щодо яких товарно-матеріальних цінностей складено Протокол № 1 від 21.12.2018.

Відповідач зазначає, що відповідно до п. 1.4. договору № 313585, послуги надавалися з дати укладення до 31.05.2018 (включно), а договір № 341358 укладено 01.07.2018, тому відсутні підстави стверджувати про те, що договором № 341358 пролонговано правовідносини сторін, що виникли на підставі договору № 313585.

Окрім іншого на думку відповідача, докази, що надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не доводять факт спричинення позивачу збитків відповідачем.

Спростовуючи доводи відповідача позивач у відповіді на відзив вказує на те, що згідно протоколів інвентаризації представники відповідача визнали факт недостачі/неповернення ТМЦ.

Після закінчення Договору № 313585 було проведено інвентаризацію майна, за наслідками якої складено протокол № 1 від 21.12.2018.

Факт передачі ТМЦ посвідчується відповідними актами, які складені сторонами, а отже, твердження відповідача про неможливість ідентифікації ТМЦ, за яким договором вони були передані не відповідає дійсності.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Суд зазначає, що укладений сторонами договір є змішаним, в якому містяться елементи договорів зберігання та надання послуг.

Дослідивши зміст договорів №№ 313585, 341358 та додатку № 1 до договору № 341358 в контексті фактичних правовідносин, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що сутність правовідносин сторін полягає у тому, що позивач передав належне йому майно відповідачу на відповідальне зберігання, проте після проведення інвентаризації товару було виявлено нестачу товару на складі відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом пунктів 7.2.7., 7.2.8. договору № 313585 та пунктів 17.5. договору № 341358, пунктів 6.2.7., 6.2.8. додатку № 1 до договору № 341358, Компанія несе відповідальність перед Київстаром за втрату (нестачу) або пошкодження/знищення ТМЦ Київстару, переданого на зберігання Компанії, їх комплектність у відповідності із цим договором та чинним законодавством України, з моменту (дати) одержання ТМЦ від Київстара та до моменту (дати) повернення ТМЦ Київстару; Компанія зобов`язується відшкодувати Київстару усі завдані збитки у разі пошкодження/знищення/нестачі/втрати ТМЦ.

Тобто, сторони спору у договорі погодили, що у разі недостачі/втрати ТМЦ відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу збитки пов`язанні, зокрема, втратою вантажу.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України).

Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості (п. 1 ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов`язання про передачу індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов`язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення (реальних) збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. З матеріалів справи вбачається наявність усіх складових елементів правопорушення, а саме: неналежного зберігання майна відповідачем, що призвело до неможливості отримання власником свого майна, та, відповідно, завдало збитків позивачу у розмірі вартості знищеного майна.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що згідно долучених до матеріалів справи підписаних та скріплених печатками позивача та відповідача актів приймання ТМЦ, відповідач на підставі договорів №№ 313585, 341358 у період 2017-2020 років прийняв від позивача на зберігання товар.

Відповідач в перебігу розгляду справи не заперечував факт отримання на зберігання товару у обсязі зазначеному в актах, водночас, суд зазначає, що акти приймання ТМЦ є належним, у розумінні приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», документом, яким підтверджується факт здійснення господарської операції та передання позивачем відповідачу відповідного товару на зберігання.

Перевіривши підставність заявлених позовних вимог, судом встановлено, що факт нестачі Товарно-матеріальних цінностей, які були передані на зберігання відповідачу, підтверджується підписаними у період з 2017-2020 років представниками сторін договору звітами щодо залишків та нестач Товарно-матеріальних цінностей на складах відповідача, актами інвентаризації, пояснювальними записками працівників ТОВ «Заммлер Склад» щодо нестачі товару на складах відповідача, протоколами засідання постійно діючої комісії ПрАТ «Київстар» від 21.12.2018 № 1 та від 24.12.2019 № 2/561-ф, переліком втрачених Товарно-матеріальних цінностей, які перебували на зберіганні відповідача, №№ 1, 2.

На підтвердження вартості втраченого товару позивачем надано звіт про незалежну оцінку, станом на 01.02.2024, згідно якого ринкова вартість об?єкта оцінки ТМЦ у переліку № 1 складає 875860,47 гривень з урахуванням ПДВ та розрахунок розміру збитків, складений на підставі товаросупровідних документів вживаних об`єктів ТМЦ зазначених у переліку № 2, згідно якого розмір збитків за неповернення Компанією ТМЦ Київстару складає 100661,23 гривень з урахуванням ПДВ.

Відповідно до частини 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач в перебігу розгляду справи не надав належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача щодо спричинення йому збитків завданих втратою товару, який прийнято на відповідальне зберігання відповідачем на підставі договорів №№ 313585, 341358.

Відтак, відповідач прийнявши від позивача товар на відповідальне зберігання та втративши його, своїми діями порушив умови договорів №№ 313585, 341358 та приписи ст. 936 Цивільного кодексу України тим самим наніс збитки позивачу, які має відшкодувати.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом положень статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

З урахуванням наведених вище обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем на підтвердження факту понесення збитків надано належні та допустимі докази спричинення позивачу шкоди у вигляді реальних збитків, розмір яких визначається вартістю товару переданого на зберігання відповідачу, натомість доказів повернення майна, що передавалось на відповідальне зберігання, або відшкодування вартість такого майна не надав.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу збитки завданні втратою товару, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків у загальному розмірі 976521,70 гривень є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та належить до задоволення.

При цьому, надавши належну оцінку доводам відповідача, що викладено у відзиві суд відхиляє їх з огляду на те, що наведені у відзиві аргументи, за відсутності належних та допустимих доказів, які б спростовували вимоги позивача, жодним чином не спростовують висновки суду про правомірність заявлених позивачем вимог.

Щодо строків позовної давності.

Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.

В обґрунтування своєї заяви відповідач посилалися, зокрема, на те, що у п.10.4 Протоколу № 1 від 21.12.2018 зазначено, що розбіжності в документарних та фактичних показниках були зафіксовані під час проведення щорічної інвентаризації 2017 року. Отже, ще станом на 2017 рік, у позивача була наявна інформація щодо можливого порушення майнового права, а відтак, відлік строку позовної давності розпочався з моменту виявлення факту порушеного права, тобто ще у 2017 році та відповідно сплив до 31.12.2020.

Так само, Протоколом № 2 від 24.12.2019 позивачем за наслідком проведеної інвентаризації визнано розбіжності у кількості ТМЦ, відтак, датою, коли позивач дізнався про порушене майнове право є 24.12.2019, а тому строк спливу позовної давності є 24.12.2022.

За змістом ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Поряд із цим, згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» починаючи з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з подальшими змінами та доповненнями) було продовжено дію карантину з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Також відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України було введено воєнний стан. Дія зазначеного указу неодноразово подовжувалась Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024 та триває дотепер.

З огляду на викладене вище, твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності судом відхиляються, адже такі строки впродовж дії карантину та на період воєнного стану не застосовуються.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «Заммлер Склад» на користь ПрАТ «Київстар» 976521,70 гривень збитків завданих внаслідок втрати товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд зауважує, що решта доводів та міркувань учасників справи, викладених у заявах по суті справи, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Київстар» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заммлер Склад» (08343, Київська обл., Бориспільський р-н, село Мартусівка, вул. Мойсеєва, будинок 70, код: 37416998) на користь Приватного акціонерного товариства «Київстар» (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53, код: 21673832) 976521,70 гривень збитків та 14647,83 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2024.

Суддя Р.М. Колесник