Рішення
від 12.12.2024 по справі 911/2340/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2340/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1»

до Бучанської міської ради

про визнання договорів недійсними

Учасники судового процесу:

від позивача: Левчук В.В.;

від відповідача: Мельниченко І.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Житлово-будівельний кооператив «Меліоратор-1» звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Бучанської міської ради про визнання договорів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договори про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № № 177, 178 від 27.01.2017 були укладені з порушенням вимог законодавства, під впливом та з перевищенням повноважень голови правління позивача. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про визнання недійсними з моменту укладення договори про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 177 та № 178 від 27.01.2017 та відповідно додаткові угоди № 1 від 27.09.2021 до них на підставі ст. 203, 215, 230, 233 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2340/24. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 10.10.2024.

27.09.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог позивача, а також правової оцінки обставин справи, наданої позивачем, та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Також 27.09.2024 до суду від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної даності.

01.10.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.10.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Суд протокольно прийняв заяви сторін по суті спору до розгляду разом із доказами та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/2340/24 на 13.11.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

31.10.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення (на відповідь на відзив).

12.11.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

13.11.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Представник позивача заперечував проти прийняття заперечень відповідача до розгляду з огляду на те, що відповідь на відзив була подано до суду 01.10.2024, а заперечення на відповідь на відзив лише 31.10.2024.

Суд протокольно, враховуючи заперечення позивача та приписи ч. 7 ст. 42, ч. 6 ст. 165 та ч. 3, 4 ст. 167 ГПК України, не прийняв заперечення відповідача на відповідь на відзив до розгляду, оскільки останній поданий до суду у строк, що не дозволив позивачу отримати заперечення завчасно, а також з урахуванням відсутності належних доказів направлення заперечень позивачу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.11.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2340/24 до судового розгляду по суті на 12.12.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

12.12.2024 в судове засідання з`явились представники сторін.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача заперечив проти позовних вимог позивача, а також правової оцінки обставин справи, наданої позивачем, та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 12.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

29.03.2012 Бучанською міською радою (далі відповідач) прийняте рішення № 609-23-VI «Про затвердження Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча», пунктами 1, 2 якого затверджено Порядок сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча згідно з додатком (додаток № 1) (далі Порядок) та затверджено типовий договір про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури міста Буча (додаток № 2).

25.06.2015 Бучанською міською радою прийнято рішення № 2273-72-VI «Про внесення змін до рішення Бучанської міської ради «Про затвердження Порядку сплати пайової участі замовника у розвиту інфраструктури міста Буча» № 609-23-VI від 29.03.2023 р.».

В подальшому, відповідно до відомостей з офіційного вебпорталу Бучанської міської ради, Бучанською міською радою було прийнято рішення № 465-11-VІІ від 26.05.2016 та рішення № 245-8-VII від 31.06.2016 «Про внесення змін до рішення Бучанської міської ради «Про затвердження Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча» № 609-23-VI від 29.03.2012 р.».

Відповідно до п. 1.2 Порядку, Порядок пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча (далі Порядок) встановлює порядок та умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча та визначає: - коло суб`єктів, які залучаються до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча; - об`єкти, при будівництві яких забудовник зобов`язаний взяти пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча; - розмір пайової участі.

Пунктом 1.3 Порядку визначено, що Порядок діє на всій території міста Буча і є обов`язковим для всіх замовників, незалежно від їх форми власності, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, інших організацій, незалежно від форми власності і відомчої підпорядкованості. Залучення пайових внесків до спеціального фонду міського бюджету здійснює Бучанська міська рада.

За змістом пп. 3.1, 3.2 Порядку, замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у місті Буча, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури. Пайова участь (внесок) замовника полягає у відрахуванні замовником після прийняття об`єкта в експлуатацію до міського бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча та/або фінансування витрат по об`єктах, відповідно до п. 5.4 та 5.5 цього Порядку. Замовники залучаються до участі у розвитку інфраструктури міста на підставі договору про пайову участь.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що 27.01.2017 між відповідачем та позивачем на підставі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, затвердженого рішенням ради № 609-23-VI від 29.03.2012, було укладено два договори про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча.

Суд встановив, що 27.01.2017 між Бучанською міською радою (далі відповідач) та Житлово-комунальним кооперативом «Меліоратор-1» (далі позивач, ЖБК «Меліоратор-1») було укладено 2 (два) договори про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча, а саме:

1) 27.01.2017 між Бучанською міською радою та Житлово-комунальним кооперативом «Меліоратор-1» (замовник) було укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 177 (далі договір № 177), за змістом п. 1.1 якого замовник зобов`язувався прийняти пайову участь в сумі 2 881 902 грн у розвитку інфраструктури м. Буча та перерахувати до спеціального фонду м. Буча на рахунок, відкритий в Управлінні Державного казначейства в Київській області, грошові кошти в розмірі, визначеному у розрахунку величини пайової участі в розвитку інфраструктури м. Буча (додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору, у зв`язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 в м. Буча, Київської області (далі об`єкт будівництва).

Додатком № 1 до договору № 177 є розрахунок величини пайової участі на розвиток інфраструктури міста Буча, відповідно до якого об`єкт: багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по вулиці Алли Горської № 2 в м. Буча Київської області. Замовник: Житлово-комунальним кооперативом «Меліоратор-1». Загальна площа квартир будинку відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, виданих департаментом ДАБІ у Київській обл. за № КС0831633402996 від 15.12.2016 становить 6 161, 80 кв. м. Загальна площа нежитлових приміщень становить 774, 10 кв. м.

У додатку № 1 до договору № 177 вказано, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення сесії Бучанської міської ради від 29.03.2012 за № 609-23-VI із змінами і доповненнями, пайова участь у розвитку інфраструктури становить 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для житлових будинків та складає 2 193 108 грн; 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для нежитлових приміщень та складає 688 794 грн.

Всього величина пайової участі, відповідно до додатку № 1 до договору № 177, складає 2 881 902, 00 грн.

2) 27.01.2017 між Бучанською міською радою та Житлово-комунальним кооперативом «Меліоратор-1» (замовник) було укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 178 (далі договір № 178), за змістом п. 1.1 якого замовник зобов`язувався прийняти пайову участь в сумі 2 862 416 грн у розвитку інфраструктури м. Буча та перерахувати до спеціального фонду м. Буча на рахунок, відкритий в Управлінні Державного казначейства в Київській області, грошові кошти в розмірі, визначеному у розрахунку величини пайової участі в розвитку інфраструктури м. Буча (додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору, у зв`язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Миколи Мозгового № 7 в м. Буча, Київської області (далі об`єкт будівництва).

Додатком № 1 до договору № 178 є розрахунок величини пайової участі на розвиток інфраструктури міста Буча, відповідно до якого об`єкт: багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по вулиці Миколи Мозгового № 7 в м. Буча, Київської області. Замовник: Житлово-комунальним кооперативом «Меліоратор-1». Загальна площа квартир будинку відповідно до техніко-економічних показників, розроблених ПП «Ладопроект» становить 6 161, 80 кв. м. Загальна площа нежитлових приміщень становить 752, 20 кв. м.

У додатку № 1 до договору № 178 вказано, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення сесії Бучанської міської ради від 29.03.2012 за № 609-23-VI із змінами і доповненнями, пайова участь у розвитку інфраструктури становить 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для житлових будинків та складає 2 193 108 грн; 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для нежитлових приміщень та складає 669 308 грн.

Всього величина пайової участі, відповідно до додатку № 1 до договору № 178, складає 2 861 416,00 грн.

Суд встановив, що решта умов договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча є ідентичними.

За змістом пп. 2.1 договору № 177 та договору № 178, замовник зобов`язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній у п. 1.1 розділу 1 цього договору, згідно з розрахунком пайової участі замовника, що є невід`ємною частиною цього договору, крім випадків, передбачених пп. 5.4 і 5.5 Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, затвердженого рішенням Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012 із змінами і доповненнями.

Оплату може бути внесено одним платежем шляхом перерахування замовником грошових коштів за реквізитами, визначеними у договорі у місячний термін з моменту підписання даного договору, крім випадків передбачених пп. 5.4 і 5.5 Порядку (пп. 2.2 договору № 177 та договору № 178).

Відповідно до пп. 3.1-3.4 договору № 177 та договору № 178, з моменту зарахування на рахунок спеціального фонду бюджету міста Буча коштів, передбачених цим договором, замовник передає право володіння, користування та розпорядження вказаними коштами Бучанській міській раді відповідно до їх цільового призначення, і ці кошти стають комунальною власністю територіальної громади м. Буча. Об`єкти, майно та інші активи, придбані та/або створені за рахунок коштів, внесених замовником як пайова участь у розвитку інфраструктури м. Буча за цим договором, є комунальною власністю територіальної громади м. Буча. Кошти, отримані за цим договором як пайова участь замовника, можуть використовуватися виключно для розвитку м. Буча. Об`єкти інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури, об`єкти благоустрою, створені відповідно до пп. 5.4 і 5.5 Порядку, є комунальною власністю територіальної громади м. Буча.

Згідно з пп. 6.1 договору № 177 та договору № 178, ці договори набувають чинності з моменту їх підписання та діють до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У пунктах 7.1 договору № 177 та договору № 178 зазначено, що замовник стверджує, що для належної реалізації цілей, визначених цим договором, він обізнаний з Порядком сплати пайовою участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, яке затверджене рішенням Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012 із змінами і доповненнями, станом на дату укладення договору.

Суд встановив, що вказані вище договори № 177 та № 178 з боку відповідача підписані міським головою Федорук А.П., з боку позивача підписані головою правління позивача Яцюк І.В. без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплені відтисками печаток сторін (копії договорів та додатки до них наявні матеріалах справи).

09.06.2020 загальними зборами Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1» прийнято рішення, оформлене протоколом № 2-2, пунктом 2 якого вирішено звільнити з посади Голови правління кооперативу Яцюка Ігоря Васильовича та призначити на цю посаду Голову наглядової ради ПрАТ «Меліоратор» ОСОБА_1 (копія протоколу наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому, 27.09.2021 між сторонами було укладено додаткові угоди до договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча, а саме:

27.09.2021 між сторонами укладено додатку угоду № 1 до договору № 177, за змістом п. 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1 договору № 177 від 27.01.2017, укладеного між Бучанською міською радою та Житлово-будівельним кооперативом «Меліоратор-1», на підставі рішення Бучанської міської ради № 1738-16-VIII від 26.08.2021 «Про розгляд звернення Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1» та викладення його в наступній редакції: « 2. Замовник зобов`язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній в п. 1.1 розділу І договору, згідно з розрахунком пайової участі замовника, що є невід`ємною частиною договору, відповідно до затвердженого рішенням Бучанської міської ради № 1738-16-VІІІ від 26.08.2021, графіку розстрочення платежу пайової участі у розвитку інфраструктури м. Буча, а саме: протягом 2022-2024 років рівними платежами (36 платежів) в сумі 80 052, 84 грн у період починаючи з січня 2022 року до грудня 2024 року включно. Всього: 2 881 902, 00 грн.»

27.09.2021 між сторонами укладено додатку угоду № 1 до договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 178, за змістом п. 1 якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 2.1 договору № 178 від 27.01.2017 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Буча, укладеного між Бучанською міською радою та житлово-будівельним кооперативом «Меліоратор-1», на підставі рішення Бучанської міської ради № 1738-16-VIII від 26.08.2021 «Про розгляд звернення Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1» та викладення його в наступній редакції: « 2. Замовник зобов`язується перерахувати кошти в сумі, зазначеній в п. 1.1 розділу І договору, згідно з розрахунком пайової участі замовника, що є невід`ємною частиною договору, відповідно до затвердженого рішенням Бучанської міської ради № 1738-16-VІІІ від 26.08.2021, графіку розстрочення платежу пайової участі у розвитку інфраструктури м. Буча, а саме: протягом 2022-2024 років 36 платежів: - 35 платежів у період починаючи з січня 2022 року до листопада 2024 року включно рівними платежами в сумі 79 511, 56 грн; - у грудні 2024 року платіж в сумі 79 511, 40 грн. Всього: 2 862 466, 00 грн.»

За змістом пп. 4 додаткових угод № 1 до договору № 177 та договору № 178, ці додаткові угоди є невід`ємними частинами договору № 177 та договору № 178 від 27.01.2017 відповідно і вступають в дію після підписання їх сторонами.

Вказані вище додаткові угоди до договорів № 177 та № 178 з боку відповідача підписані міським головою Федорук А.П., з боку позивача підписані головою правління позивача Яцюк В.П. без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплені відтисками печаток сторін (копії наявні матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2024 проведено загальні збори членів ЖБК «Меліоратор-1» на яких прийнято рішення, оформлене протоколом № 7-1, пунктом 3 якого визнано протиправними дії та із перевищенням повноважень, визначених Статутом колишнього голови правління ЖБК «Меліоратор-1» ОСОБА_2 під час укладення із Бучанською міською радою договорів пайової участі № 177 та № 178 від 27.01.2017.

Пунктом 4 рішення загальних зборів членів ЖБК «Меліоратор-1», оформленого протоколом № 7-1 від 19.04.2024, доручено голові правління ЖБК «Меліоратор-1» Яцюку Василю Петровичу звернутися до суду з позовом про визнання недійсними з моменту укладення договорів № 177 та № 178 від 27.01.2017 про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча, укладених між Бучанською міською радою та ЖБК «Меліоратор-1» та відповідно додаткових угод № 1 від 27.09.2021 року до договорів 177 та № 178 від 27.01.2017 (копія протоколу наявна в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач стверджує, що проаналізувавши норми законодавства України, наявну у ЖБК «Меліоратор-1» документацію та на виконання рішення загальних зборів ЖБК «Меліоратор-1», яке викладене у протоколі загальних зборів № 7-1 від 19.04.2024, позивач вважає укладені договори № 177 та № 178 від 27.01.2017 та відповідно додаткові угоди № 1 від 27.09.2021 до них недійсними з моменту їх укладання з підстав, визначених ч. 1, ч. 3 ст. 203 та ст. 233 ЦК України.

Як зазначив позивач, оскільки ЖБК «Меліоратор-1» здійснює будівництво будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла з метою забезпечення житлом воїнів АТО та членів їх сімей, позивач відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не повинен залучатися до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту міста Буча. Отже, за ствердження позивача, укладені договори пайової участі № 177 та № 178 від 27.01.2017 з моменту їх укладення є недійсними з підстав визначених ч. 1, 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки зміст договорів пайової участі прямо суперечить вимогам законодавства, зокрема абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Позивач стверджує, що оспорювані договори укладено під впливом тяжкої обставини, на вкрай невигідних для позивача умовах та проти його волі, що не відповідає ч. 3 ст. 203, 233 Цивільного кодексу України, оскільки згідно рішень Бучанської міської ради договори укладаються під час отримання містобудівних умов та обмежень, що позбавляє замовника належним чином розробити та затвердити проектну та кошторисну документацію. Як зазначив позивач, без укладення ЖБК «Меліоратор-1» оспорюваних договорів неможливо було б отримати дозвільну документацію на будівництво, отримання декларацій про початок виконання будівельних робіт і, як наслідок, в подальшому, після завершення будівництва, ввести об`єкти в експлуатацію, чим порушувались би права третіх осіб (членів кооперативу) воїнів АТО та членів їх сімей, саме для кого будуються будинки.

Крім того позивач стверджує, що ЖБК «Меліоратор-1» змусили підписати договори під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки позивача шляхом обману зобов`язали договору про пайову участь із встановленим терміном оплати, що не відповідає ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішенню Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012.

За ствердженням позивача, договори пайової участі були укладені проти волі позивача, оскільки згідно зі Статутом ЖБК «Меліоратор-1», Загальні збори членів ЖБК «Меліоратор-1» не надавали дозволу-згоди на укладення договорів пайової участі, які в перевищують 1 (один) мільйон гривень, в тому числі на укладення додаткових угод, у зв`язку із чим оспорювані правочини укладені з боку позивача в особі голови правління ЖБК «Меліоратор-1» із перевищенням наданих йому повноважень, проти волі ЖБК «Меліоратор-1», що є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.

З урахуванням зазначеного вище, позивач просить суд визнати недійсними з моменту укладення договори про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 177 та № 178 від 27.01.2017 та відповідно додаткові угоди № 1 від 27.09.2021 до них, укладені між ЖБК «Меліоратор-1» та Бучанською міською радою, на підставі ст. 203, 230, 233 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що чинним на час укладення оспорюваних договорів законодавством, зокрема нормами частин 2, 3, 5, 8, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», чітко визначено, що дана норма щодо участі забудовника в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є обов`язковою для учасників правовідносин і виконання її не залежить від волі особи, яка має на меті забудову земельної ділянки у відповідному населеному пункті. Таким чином, відповідач зауважив, що сам намір на забудову земельної ділянки в населеному пункті зобов`язує забудовника укласти договір пайової участі і цей обов`язок припиняється лише у випадку відмови від права на забудову.

Щодо здійснення будівництва будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла з метою забезпечення житлом воїнів АТО та членів їх сімей відповідач зазначив, що як пунктом 1.1 договору № 177, так і пунктом 1.1 договору № 178 передбачено зобов`язання замовника прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури м. Буча та перерахувати до спеціального фонду м. Буча, у зв`язку з будівництвом багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 та по вул. Миколи Мозгового № 7 відповідно в м. Буча, Київської області. Відповідач наголосив на тому, що позивач, вказуючи на недійсність договорів пайової участі, зазначає, що до пайової участі не залучаються замовники у разі будівництва будинків житлового фонду соціального призначення, однак на підтвердження своїх доводів не надає жодних доказів будівництва ним житла соціального призначення. Крім того відповідач звернув увагу на тому, що у пункті 3 долучених позивачем до позовної заяви Містобудівних умовах і обмеженнях забудови земельної ділянки, наданих виконавчим комітетом Бучанської міської ради від 10.10.2016 № 48-м за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Алли Горської, 2 та від 10.10.2016 № 49-м за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Миколи Мозгового, 7, зазначено, що намірами забудови є будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями. З огляду на вказане, відповідач вважає, що доводи позивача стосовно будівництва ЖБК «Меліоратор-1» будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла є безпідставними, оскільки жодними належними та допустимими доказами не підтверджені.

Стосовно посилань позивача на обставини підписання договорів під впливом тяжкої обставини, проти його волі та на вкрай невигідних умовах, відповідач звернув увагу на те, що надані позивачем копії Містобудівних умов і обмежень № 48-м та № 49-м датовані 10.10.2016, в той час як оспорювані договори пайової участі були укладені 27.01.2017. Тобто, позивачем було отримано містобудівні умови та обмеження раніше, ніж відбулось підписання договорів. В той же час, відповідач наголосив на тому, що будь-яких доказів, які свідчать про те, що на момент укладання договорів пайової участі позивач підписував договори під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах до суду не надано.

Заперечуючи проти тверджень позивача щодо укладення договорів пайової участі проти волі позивача, відповідач зауважив, що ст. 627 ЦК України хоча і закріплює принцип свободи договору, однак свобода договору не є абсолютним правом сторін, тобто сторона не може відмовитись від укладання договору, якщо обов`язок укласти договір прямо випливає з актів цивільного законодавства. Отже, за ствердженням відповідача, якщо ЖБК «Меліоратор-1» виявив бажання у забудові земельної ділянки, а договори пайової участі нерозривно пов`язані з правом на забудову в населеному пункті, підписання таких договорів є обов`язковим і не залежить від волі позивача.

Щодо посилань позивача на перевищення повноважень голови правління ЖБК «Меліоратор-1», Яцюка І. В. під час підписання цих договоріві, відповідач звернув увагу на приписи ст. 241 ЦК України та зазначив, що 17.08.2021 на адресу Бучанської міської ради надійшов лист № 17/08-21 від ЖБК «Меліоратор-1», в якому позивач описує своє скрутне фінансове становище, визнає заборгованість по договорах пайової участі № 177 та 178 від 27.01.2017 та звертається з проханням розстрочити сплату заборгованості за вказаними договорами на три роки рівними платежами. У свою чергу, Бучанською міською радою було прийнято рішення № 1738-16-VIII від 26.08.2021 «Про розгляд звернення Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1», яким було дано згоду на розстрочення сплати пайової участі по вказаному договору та на виконання якого було укладено додаткову угоду № 1 від 27.09.2021 до договору № 177 і додаткову угоду № 1 від 27.09.2021 до договору № 178, згідно яких позивачу надавалася розстрочка зі сплати платежів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Буча на 2022-2024 роки. Крім того, відповідач зауважив, що позивач повторно звертався до Бучанської міської ради з листами № 12.1-08/2/944 та № 12.1-08/2/943 від 08.02.2024 з проханнями переглянути умови вищевказаних договорів шляхом укладення додаткових угод № 2 щодо терміну сплати коштів пайової участі та розстрочити залишкову суму на три роки. Наведене, на думку відповідача, свідчить про те, що позивач не лише визнав умови спірних договорів, а й визнав наявну за ним заборгованість та факт невиконання ним умов договорів.

Статтею 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2020 № 177/1942/16 вказав, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положення вказаної статті закріплюють презумпцію правомірності правочину, що означає, правочин вважається правомірним, тобто таким, який породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому, зміст правочину відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю чи в частині.

Згідно із частинами 1, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України господарський, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем, при зверненні до суду з вимогами про визнання договорів недійсними, повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладені договори пайової участі у розвитку інфраструктури міста Буча від 27.01.2017 року № 177 та № 178 підлягають визнанню недійсними з моменту їх прийняття з підстав, визначених ст. 203, 215, 230, 233 Цивільного кодексу України, оскільки:

- ЖБК «Меліоратор-1» здійснює будівництво будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла з метою забезпечення житлом воїнів АТО та членів їх сімей, що виключає сплату пайової участі на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», отже зміст договорів пайової участі прямо суперечить вимогам законодавства, що є підставою для визнання їх недійсними в силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України;

- ЖБК «Меліоратор-1» змусили підписати договори під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, що передбачено ст. 233 Цивільного кодексу України, а також проти волі позивача, що не відповідає ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки згідно рішень Бучанської міської ради, договори укладаються під час отримання містобудівних умов та обмежень, що позбавляє замовника належним чином розробити та затвердити проектну та кошторисну документацію та отримати дозвільну документацію на будівництво, декларацій про початок виконання будівельних робіт і, як наслідок, в подальшому, після завершення будівництва, ввести об`єкти в експлуатацію, чим порушувались би права третіх осіб (членів кооперативу) воїнів АТО та членів їх сімей, саме для кого будуються будинки;

- ЖБК «Меліоратор-1» змусили підписати договори під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки позивача шляхом обману зобов`язали підписати договори про пайову участь із встановленим терміном оплати, що не відповідає ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішенню Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012;

- договори пайової участі були укладені проти волі позивача, оскільки згідно зі Статутом ЖБК «Меліоратор-1», загальні збори членів ЖБК «Меліоратор-1» не надавали дозволу-згоди на укладення договорів пайової участі, які перевищують 1 (один) мільйон гривень, в тому числі на укладення додаткових угод, у зв`язку із чим оспорювані правочини укладені з боку позивача в особі голови правління ЖБК «Меліоратор-1» із перевищенням наданих йому повноважень, проти волі ЖБК «Меліоратор-1», що є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання сплати пайової участі замовниками будівництва врегульовано нормами спеціального Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі в редакції, чинній на дату укладення спірних договорів).

Як визначено ч. 1-3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частина 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», визначає перелік забудовників, які до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч. 6 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта для житлових будинків.

Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об`єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених ч. 5 ст. 30 цього Закону (ч. 7 ст. 40 вказаного Закону).

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь (ч. 8 ст. 40 вказаного Закону).

Частиною 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

За змістом ст. 10, 11 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту. Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

При цьому, як було вказано судом вище, за змістом ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Аналіз наведених вище приписів чинного на дату укладення спірних договорів законодавства дає підстави для висновку, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов`язковим.

Зазначений обов`язок реалізується замовником будівництва шляхом укладення відповідного договору у визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування Порядку.

Подібні за змістом висновки наведені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 925/756/19 та постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 909/239/17 і від 16.10.2020 у справі № 922/3693/18.

Частиною 1 ст. 648 ЦК України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2012 Бучанською міською радою, на виконання положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняте рішення № 609-23-VI «Про затвердження Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча», пунктами 1, 2 якого затверджено Порядок сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча згідно з додатком (додаток № 1) та затверджено типовий договір про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури міста Буча (додаток № 2).

Відповідно до п. 1.2 Порядку, Порядок пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча встановлює порядок та умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча та визначає: - коло суб`єктів, які залучаються до пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча; - об`єкти, при будівництві яких забудовник зобов`язаний взяти пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча; - розмір пайової участі.

За змістом п. 3.1 Порядку, замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта містобудування у місті Буча, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Пайова участь (внесок) замовника полягає у відрахуванні замовником після прийняття об`єкта в експлуатацію до міського бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча та/або фінансування витрат по об`єктах, відповідно до п. 5.4 та 5.5 цього Порядку. Замовники залучаються до участі у розвитку інфраструктури міста на підставі договору про пайову участь (п. 3.2 Порядку).

Водночас, пунктом 3.3 Порядку передбачено, що до пайової участі (внеску) не залучаються замовники у разі будівництва: - об`єктів будь-якого призначення на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; - будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів; - будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; - індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300,0 кв. м включно, господарських будівель розташованих на відповідних земельних ділянках; - об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів; - об`єктів, що споруджуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, аварій; - об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів.

В інших випадках пайовий внесок обов`язково сплачується замовником будівництва на підставі відповідного договору, укладеного між ним та Бучанською міською радою, крім випадків, передбачених п. 5.4 та 5.5 цього Порядку.

Відповідно до п. 4.1 Порядку, величина пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча визначається у Договорі, укладеному з Бучанською міською радою, відповідно до встановленого розміру пайової участі (внеску) замовника з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта містобудування, або відповідно до показників опосередкованої вартості спорудження житла та об`єктів соціального призначення, які споруджуються на території України, затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на момент підписання договору, без урахування витрат: - з придбання та виділення земельної ділянки; - звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж; - влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж та споруд та транспортних комунікацій.

Розмір пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча визначається у відповідності до п. 4.1 цього Порядку і становить у разі будівництва: - нежитлових будівель та споруд (за винятком тих, що перелічені у п. 3.3, цього Порядку) 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; - багатоквартирних житлових будинків (за винятком тих, що перелічені у п. 3.3 цього Порядку) 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; - індивідуальних (садибних) житлових, садових, дачних будинків (за винятком тих, що перелічені у п. 3.3. цього Порядку) 3 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; - житлових будинків з вбудовано-прибудованими об`єктами комерційного призначення, розмір коштів пайової участі визначається диференційовано, з урахуванням загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва (для об`єкта комерційного призначення пайова участь визначається, як для нежитлових будівель та споруд (10 %), а для об`єкта житлового фонду відповідно, як для житлових будинків (4 %)) (п. 4.2 Порядку).

Пунктом 5.1 Порядку встановлено, що пайовий внесок сплачується на підставі договору про пайову участь замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, що укладається між замовником будівництва та Бучанською міською радою в період видачі відділом містобудування та архітектури Бучанської міської ради містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки.

Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури міста може бути переглянутий за рішенням Бучанської міської ради, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність (п. 5.4 Порядку).

Відповідно до п. 5.5 Порядку, у випадку проведення замовником робіт за власні кошти (будівництва, реконструкції, ремонту) поза межами земельної ділянки за зверненням виконавчого комітету Бучанської міської ради, відповідно до плану соціально-економічного розвитку міста Буча, зі створення об`єктів інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури або благоустрою загальноміського значення, що не відносяться до проекту будівництва (реконструкції), сума пайової участі (внеску) може бути зменшена, за рішенням сесії Бучанської міської ради, на суму підтверджених документально витрат (платіжними документами, договорами), понесених замовником, за умови передачі таких об`єктів до комунальної власності міста Буча, що підтверджується наданням актів виконаних таких робіт, виконавчої та технічної документації.

За змістом пп.6.1, 6.2 Порядку, пайовий внесок сплачується в грошовій безготівковій формі у розмірі, що визначається договором про пайову участь. Кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі, причому граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після укладення договору про пайову участь.

Пунктами 6.5-6.7 Порядку передбачено, що випадку, коли замовник з поважної причини не має можливості сплатити пайового внеску, можливе укладання додаткової угоди про розстрочення платежу. Підставою для розстрочення є відповідна заява замовника подана до Бучанської міської ради. В заяві повинні бути вказані причини неможливості сплати пайової участі, а також інформація про графік сплати і розмір частин пайового внеску. Заява підлягає розгляду на сесії Бучанської міської ради. Рішення про розстрочку сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста приймається міською радою, про що укладається відповідна додаткова угода з визначенням термінів сплати.

Відповідно до п. 7.5 Порядку, замовник стверджує, що для належної реалізації цілей, визначених цим Договором, він обізнаний з Порядком сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, яке затверджене рішенням Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012 зі змінами і доповненнями, станом на дату укладання договору.

Доказів того, що вказане вище Положення у встановленому законом порядку було визнано таким, що суперечить чинному законодавству, зокрема Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до матеріалів справи не представлено.

Як було зазначено судом вище, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містить виключення для замовників щодо обов`язку сплачувати пайову участь, а саме у випадках передбачених ч. 4 ст. 40 цього Закону.

Так за змістом абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.

Аналогічна умова закріплена в пункті 3.3 Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, затвердженого рішенням Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», житловий фонд соціального призначення сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення», до житла з житлового фонду соціального призначення належать: 1) квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла; 2) жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання.

Відповідно до ч. 8 Порядку забезпечення громадян доступним житлом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 150 від 11.02.2009 (яка була чинна на дату виникнення спірних правовідносин), право на державну підтримку мають громадяни: які перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов, та визначені центральними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які ведуть зазначений облік, такими, що мають право на доступне житло.

Відповідно до п. 14) ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), учасникам бойових дій (визначених у ст. 5, 6 цього Закону) надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Позивач стверджує, що ЖБК «Меліоратор-1» здійснює будівництво будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла з метою забезпечення житлом воїнів АТО та членів їх сімей, що виключає сплату пайової участі на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як зазначив позивач, 18.11.2015 за результатами спільного засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників під час обговорення вирішення питання про організацію будівництва житлових будинків на земельних ділянках воїнів АТО, що були передані Бучанською міською радою, та узгодження договірних умов, було вирішено створити житлово-будівельний кооператив для будівництва багатоквартирних житлових будинків та воїнам АТО передати земельні ділянки для організації будівництва житлового комплексу «Сонячна оселя» шляхом укладення договірних угод з житлово-будівельним кооперативом, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копію протоколу спільного засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників від 18.11.2015.

Позивач стверджує, що з метою належного забезпечення житлових умов учасників АТО та членів їх сімей, враховуючи виділення земельних ділянок для учасників АТО Бучанською міською радою, 10.12.2015 було створено Житлово-будівельний кооператив «Меліоратор-1» для будівництва багатоповерхових житлових будинків на земельних ділянках ветеранів АТО, відповідно до Статуту якого, метою діяльності кооперативу є забезпечення житлом та/або нежитловими приміщеннями членів (асоційованих членів) кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирних житлових будинків на земельних ділянках, а також для наступної експлуатації та управління будинками.

В подальшому, за доводами позивача, 15.03.2016 за результатами спільного засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників під час обговорення вирішення питання про входження в ЖБК «Меліоратор-1» земельних ділянок воїнів АТО для будівництва житлових будинків та надання житла воїнам АТО було вирішено воїнам АТО передати земельні ділянки для організації будівництва житлового комплексу «Сонячна оселя» шляхом укладання договірних угод з ЖБК «Меліоратор-1», на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи копію протоколу спільного засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників від 15.03.2016.

З огляду на наведене, позивач стверджує, що Бучанською міською радою було ініційовано будівництво житла соціального призначення та доступного житла для воїнів АТО на земельних ділянках, що були передані Бучанською міською радою, та саме за сприянням ради було створено Житлово-будівельний кооператив «Меліоратор-1».

Також позивач зауважив, що 31.03.2016 року Бучанською міською радою було прийнято рішення № 332-8-VII, згідно із яким затверджено список громадян учасників бойових дій АТО, які потребують покращення житлових умов та доручено комісії з питань містобудування та природокористування виконати вибір територій відповідно до існуючої містобудівної ситуації (документації) під багатоповерхове, середньо поверхове або для індивідуального будівництва житла.

Позивач зазначив, що ЖБК «Меліоратор-1», отримавши земельні ділянки від воїнів АТО, з метою будівництва житла соціального призначення для воїнів АТО та членів їх сімей, об`єднало передані для земельні ділянки із формуванням двох окремих земельних ділянок по 0,28 га кожна, та замовило розробку детального плану території, орієнтовною площею 10,0 га, для розміщення багатоповерхової житлової забудови з об`єктами соціальної інфраструктури в межах вул. Яблунська, Соломії Крушельницької та Івана Кожедуба в м. Буча Київської області, затверджений рішенням сесії Бучанської міської ради № 537-12-VII від 23.06.2016 року. У свою чергу, Бучанською міською радою з метою належного забезпечення житлових умов учасників АТО та членів їх сімей, а також учасників бойових дій на території інших країн та членів їх сімей, створення їм сприятливого суспільного середовища, відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», 06.10.2016 року було прийнято рішення № 791-18-VII «Про розгляд Порядку забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 роки».

За ствердженням позивача, ЖБК «Меліоратор-1» як кооператив, що здійснює будівництво багатоквартирних житлових будинків, та яке усвідомлюючи соціальну необхідність підтримки учасників антитерористичної операції та членів їх сімей у вирішенні їхнього житлового питання, враховуючи звернення Бучанської міської ради, ЖБК «Меліоратор-1», почав реалізовувати проект будівництва житла соціального призначення, а саме забезпечення житлом воїнів АТО та членів їх сімей.

Дослідивши зазначені твердження позивача та долучені до позовної заяви докази на підтвердження повідомлених позивачем обставин, суд встановив та зазначає наступне.

18.11.2015 відбулось спільне засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників на порядку денного якого було вирішення питання про організацію будівництва житлових будинків на земельних ділянка воїнів АТО та узгодження договірних умов, за результатами якого прийнято рішення, оформлене протоколом № б/н від 18.11.2015, яким вирішили: 1. Створити житлово-будівельний кооператив для будівництва багатоповерхових житлових будинків; 2. Воїнам АТО передати земельні ділянки для організації будівництва житлового-комплексу «Сонячна оселя» шляхом укладення договірних угод з житловим будівельним кооперативом.

15.03.2016 відбулось спільне засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників, за результатами якого прийнято рішення, оформлене протоколом № б/н від 15.03.2016, яким вирішили воїнам АТО передати земельні ділянки для організації будівництва житлового комплексу «Сонячна оселя» шляхом укладення договірних угод з Житлово-будівельним кооперативом «Меліоратор-1».

06.10.2016 Бучанською міською радою прийнято рішення № 791-18-VII «Про розгляд Порядку забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 роки», яким міська рада, з метою належного забезпечення житлових умов учасників АТО та членів їх сімей, а також учасників бойових дій на території інших країн та членів їх сімей, створення їх сприятливого суспільного середовища, відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», керуючись ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішила прийняти за основу Порядок забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 рік.

22.12.2016 Бучанською міською радою прийнято рішення № 99-23-VII «Про затвердження Порядку забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 роки», яким міська рада вирішила затвердити Порядок забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 рік (додається).

Відповідно до зазначеного Порядку, метою Порядку є врегулювання питання забезпечення житлом осіб, які безпосередньо брали участь в АТО, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення АТО, Донецької та Луганської області, учасників добровольчих батальйонів, які мають поранення, контузії чи каліцтва, одержані під час участі в АТО, мають статус учасника бойових дій, та/або право на встановлення статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», добровольчих підрозділів, які не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, за наявності довідок про безпосередню участь у бойових діях в зоні проведення АТО, а також на членів сімей, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час участі в АТО, і які мають статус члена сім`ї загиблого.

Способом розв`язання проблеми є здійснення поступового будівництва житла для учасників АТО та членів їх сімей, а також учасників бойових дій на території інших країн та членів їх сімей за рахунок коштів державного, обласного бюджету, виділення Бучанською міською радою земельних ділянок для будівництва багатоквартирних житлових будинків а також із залученням інших джерел фінансування не заборонених законодавством.

У розділі 5 Порядку забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 роки визначені виконавці та учасники Порядку. Так за змістом вказаного вище Порядку, Бучанська міська рада, виконавчий комітет Бучанської міської ради, підприємства, установи, організації, фізичні та юридичні особи, які приймають участь у реалізації Порядку.

Виконавцями Порядку виступають: - Бучанська міська рада та виконавчий комітет Бучанської міської ради; - громадські організації міста Буча, основною метою яких є задоволення та захист інтересів учасників АТО та/або учасників бойових дій на території інших країн; - земельний відділ виконавчого комітету Бучанської міської ради; - комунальне підприємство «Бучабудзамовник» Бучанської міської ради; - управління соціального захисту населення Бучанської міської ради; - підприємства, установи, організації, фізичні та юридичні особи (за згодою).

У межах реалізації Порядку основними функціями виконавців є: - виділення земельних ділянок для будівництва багатоквартирних житлових будинків; - залучення інвестицій (інвесторів) для реалізації виконання даного Порядку; - проведення необхідних для замовлення будівництва конкурсних торгів, згідно із нормами законодавства України.

У свою чергу, Бучанська міська рада: - сприяє виділенню земельних ділянок для будівництва житла та об`єктів соціально-побутового призначення для учасників АТО та членів їх сімей; - укладення договорів, в тому числі інвестиційних для досягнення завдань визначених даним Порядком; - затверджує список громадян, які виявили бажання брати участь у даному Порядку.

Виконавцями та/або учасниками цього Порядку можуть бути визнані підприємства, установи, організації, фізичні та юридичні особи (за згодою), які здійснюють будівництво об`єктів будівництва та станом на дату прийняття цього Порядку є замовниками будівництва об`єктів будівництва у відповідно до чинного законодавства України.

Зі змісту положень Порядку забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 роки вбачається, що виконавцями та/або учасниками цього Порядку можуть бути визнані, у тому числі, юридичні особи (за згодою), які здійснюють будівництво об`єктів будівництва та станом на дату прийняття цього Порядку є замовниками будівництва об`єктів будівництва відповідно до чинного законодавства України.

Сторони не заперечують обставину того, що станом на дату прийняття вказаного Порядку позивач був замовником будівництва об`єктів будівництва, а саме будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 та по вул. Миколи Мозгового № 7 в місті Буча Київської області, що підтверджується наявними в матеріалах справи Містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки № 48-м та № 49-м від 10.10.2016, виданими Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради.

Разом з цим позивачем не долучено до матеріалів жодних належних та допустимих в розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказів того, що ЖБК «Меліоратор-1» був визнаний виконавцем та/або учасником Порядку забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 роки, зокрема при будівництві багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 та по вул. Миколи Мозгового № 7 в місті Буча Київської області.

Варто також зазначити, що Порядок забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 роки затверджено рішенням Бучанської міської ради № 99-23-VII 22.12.2016, у той час як спільне засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників, за результатами якого прийнято рішення, оформлене протоколом № б/н від 15.03.2016 про передачу земельних ділянок для організації будівництва житлового комплексу «Сонячна оселя». Таким чином судом встановлено, що рішення від 15.03.2016 прийнято до затвердження вказаного вище Порядку.

Отже, протокол спільного засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників від 15.03.2016 не може бути прийнятий судом в якості доказу визнання ЖБК «Меліоратор-1» виконавцем та/або учасником Порядку забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 роки.

Щодо тверджень позивача стосовно того, що з метою належного забезпечення житлових умов учасників АТО та членів їх сімей, враховуючи виділення земельних ділянок для учасників АТО Бучанською міською радою, було створено Житлово-будівельний кооператив «Меліоратор-1» для будівництва багатоповерхових житлових будинків на земельних ділянках ветеранів АТО, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.2 наявного в матеріалах справи Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1», затвердженого загальними зборами ЖБК «Меліоратор-1» протокол № 3 від 12.04.2016, кооператив створений його засновниками на добровільних засадах, які об`єдналися на основі членства для ведення спільної некомерційної господарської та іншої некомерційної діяльності з метою забезпечення житлом та/або нежитловими приміщенням членів (асоційованих членів) кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирних житлових будинків на земельних ділянках, а також для наступної експлуатації та управління будинками.

Зі змістом підп. 1.4.1, 1.4.2 Статуту, кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів (асоційованих членів) кооперативу на засадах самоврядування, а саме: забезпечення житлом членів (асоційованих членів) кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва житлових будинків за власні кошти кооперативу, з допомогою кредитних та позичених коштів, а також для наступної експлуатації та управління будинками.

Основними завданнями кооперативу є: - підвищення життєвого рівня членів (асоційованих членів) кооперативу, захист їх майнових інтересів та соціальних прав; - створення системи економічної і соціальної самодопомоги населенню і суб`єктам господарювання; - підвищення трудової і соціальної активності населення; сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

У розділі 2.1 Статут визначено порядок набуття та припинення членства в кооперативі. Так зі змістом пп. 2.1.1, 2.1.5, 2.1.7 Статуту, членом кооперативу можуть бути юридичні особи та фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які додержуються вимог Статуту та внесли вступний внесок та (у разі необхідності) інші внески в порядку та в розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу. Асоційованим членом кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка визнає Статут і внесла пайовий внесок. Кооператив веде реєстр членів (асоційованих членів).

Наразі суд наголошує на тому, що зі змісту Статуту не вбачається та судом не встановлено, що ЖБК «Меліоратор-1» створений з метою належного забезпечення житлових умов саме учасників АТО та членів їх сімей або створений відповідно до рішення, прийнятого за наслідками спільного засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників, оформленого протоколом № б/н від 18.11.2015.

Натомість, зі змісту положень Статуту ЖБК «Меліоратор-1» вбачається, що кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів (асоційованих членів) кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва житлових будинків за власні кошти кооперативу, з допомогою кредитних та позичених коштів, а також для наступної експлуатації та управління будинками.

Суд зауважує, що зі змісту Статуту ЖБК «Меліоратор-1» не вбачається, що обов`язковою умовою для членства в кооперативі має бути наявність статусу учасника АТО та/або члена сім`ї учасника АТО.

Водночас, членом кооперативу (асоційованим членом) можуть бути юридичні особи та фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які додержуються вимог Статуту та внесли вступний (пайовий) внесок та (у разі необхідності) інші внески в порядку та в розмірах, визначених загальними зборами членів кооперативу.

Крім того, позивачем не надано доказів того, що членами ЖБК «Меліоратор-1» станом на дату укладення спірних договір про участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 177 та № 178 від 27.01.2017 були учасники АТО та/або члени їх сімей.

Суд також враховує, що 18.11.2015 за наслідками спільного засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників прийнято рішення, оформлене протоколом № б/н від 18.11.2015, вирішено: 1. Створити житлово-будівельний кооператив для будівництва багатоповерхових житлових будинків; 2. Воїнам АТО передати земельні ділянки для організації будівництва житлового-комплексу «Сонячна оселя» шляхом укладення договірних угод з житловим будівельним кооперативом.

Також 15.03.2016 відбулось спільне засідання ветеранів АТО, представників міської влади, забудовників, за результатами якого прийнято рішення, оформлене протоколом № б/н від 15.03.2016, яким вирішено воїнам АТО передати земельні ділянки для організації будівництва житлового комплексу «Сонячна оселя» шляхом укладення договірних угод з Житлово-будівельним кооперативом «Меліоратор-1».

Суд наголошує на тому, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що воїни АТО та/або члени їх сімей, на виконання вказаних вище рішень, оформлених протоколами №№ б/н від 18.11.2015 та 15.03.2016, передали Житлово-будівельному кооперативу «Меліоратор-1» земельні ділянки для організації будівництва житлового комплексу «Сонячна оселя» шляхом укладення договірних угод з ЖБК «Меліоратор-1» (зокрема до дати укладення оскаржуваних договорів про пайову участь). Оскільки матеріали справи не містять договорів, укладених між воїнами АТО та ЖБК «Меліоратор-1» на виконання спільного засідання від 18.11.2015, то у суду відсутня можливість їх дослідження.

Позивачем не представлено до суду доказів того, що позивачем велось будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 та по вул. Миколи Мозгового № 7 в місті Буча Київської області на земельних ділянках, що були виділені Бучанською міською радою в межах реалізації Порядку забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та учасників бойових дій на території інших країн на 2016-2021 роки для будівництва житла та об`єктів соціально-побутового призначення для учасників АТО та членів їх сімей.

Нормами ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що основними складовими вихідних даних для проектування будівництва є містобудівні умови та обмеження, завдання на проектування та технічні умови.

Відповідно до наявних в матеріалах справи Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки № 48-м від 10.10.2016, виданих Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради, адреса або місце розташування земельної ділянки: Київська область, місто Буча, вулиця Алли Горської, 2; назва об`єкта будівництва: багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями; наміри забудови: будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями. Відповідно до Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки № 49-м від 10.10.2016, адреса або місце розташування земельної ділянки: Київська область, місто Буча, вулиця Миколи Мозгового, 7; назва об`єкта будівництва: багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями; наміри забудови: будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями.

Дослідивши наявні в матеріалах справи Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 48-м та № 49-м від 10.10.2016, виданих Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради, судом не встановлено у вказаних документах обов`язкової до виконання вимоги щодо забезпечення замовником супроводження в складі об`єктів будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла.

Позивачем не надано суду доказів погодженої з Бучанською міською радою документації на будівництво будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла (зокрема з метою забезпечення житлом воїнів АТО та членів їх сімей) із одночасним спорудженням в складі об`єктів будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 та по вул. Миколи Мозгового № 7 в місті Буча Київської області.

Інших доказів, які б підтверджували обставину того, що ЖБК «Меліоратор-1» здійснював будівництво будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла з метою забезпечення житлом воїнів АТО та членів їх сімей на об`єктах будівництва, на яких позивач здійснював забудову багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 та по вул. Миколи Мозгового № 7 в місті Буча Київської області, що виключає сплату пайової участі на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», позивачем до суду не надано та матеріали справи не містять.

З урахуванням зазначеного вище, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставину того, що Бучанською міською радою було ініційовано будівництво житла соціального призначення та доступного житла для воїнів АТО на земельних ділянках, що були передані Бучанською міською радою, та саме за сприянням ради було створено Житлово-будівельний кооператив «Меліоратор-1».

Оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України обставину одночасного спорудження позивачем у складі об`єктів будівництва разом із багатоквартирними житловими будинками з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 та по вул. Миколи Мозгового № 7 в місті Буча Київської області, будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла (у даному випадку, з метою забезпечення житлом воїнів АТО та членів їх сімей, про що позивач стверджує позові), суд дійшов висновку, що позивач не відноситься до категорії замовників будівництва, які не залучаються до сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту м. Буча на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як було зазначено судом вище, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов`язковим.

Враховуючи те, що позивач не є замовником будівництва, категорія яких не залучається до сплати пайової участі на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», позивач в силу прямої норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (яка була чинна станом на дату виникнення спірних правовідносин) був зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча шляхом перерахування замовником до місцевого бюджету міста Буча коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов`язковим.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, а судом не встановлено обставину того, що укладення оспорюваних договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 177 та № 178 від 27.01.2017 суперечить вимогам абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Дослідивши твердження позивача стосовного того, що ЖБК «Меліоратор-1» змусили підписати договори під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, що передбачено ст. 230, 233 ЦК України, а також проти волі позивача, що не відповідає ч. 3 ст. 203 ЦК України, суд встановив та зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230, 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 369/13272/18-ц, від 12.03.2021 у справі № 295/17488/15-ц, від 16.10.2019 у справі № 333/1238/16-ц, що свідчить про сталість судової практики щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України».

В якості обґрунтування наявності тяжкої обставини для укладення оспорюваних договорів про пайову участь № 177 та № 178 від 27.01.2017 позивач посилається на обставину того, що оскільки згідно рішень Бучанської міської ради, договори укладаються під час отримання містобудівних умов та обмежень, що позбавляє замовника належним чином розробити та затвердити проектну та кошторисну документацію та без укладення ЖБК «Меліоратор-1» оспорюваних договорів неможливо було б отримати дозвільну документацію на будівництво, отримання декларацій про початок виконання будівельних робіт і, як наслідок, в подальшому, після завершення будівництва, ввести об`єкти в експлуатацію, чим порушувались би права третіх осіб (членів кооперативу) воїнів АТО та членів їх сімей, саме для кого будуються будинки.

Як було зазначено судом вище та встановлено нормами ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що основними складовими вихідних даних для проектування будівництва є містобудівні умови та обмеження, завдання на проектування та технічні умови.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника (ч 2, 3, 8 ст. 29 вказаного Закону).

Так в матеріалах справи наявні Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 48-м від 10.10.2016 та № 49-м від 10.10.2016, видані Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Бучанської міської ради.

Суд звертає увагу, що вказані вище Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки № 48-м та № 49-м видані позивачу 10.10.2016, у той час як оспорювані договори про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 177 та 178 були укладені 27.01.2017, тобто після отримання забудовником однієї із складових вихідних даних для проектування будівництва.

У пунктах 16 вказаних Містобудівних умовах і обмеженнях вказано, що згідно статті 40 Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності», до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, замовнику заключити договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Буча у виконавчому комітеті Бучанської міської ради.

Отже позивач був обізнаний із необхідністю укладення договорів про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста Буча до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Крім того, у додатку № 1 до договору № 177 вказано, що загальна площа квартир будинку відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, виданих департаментом ДАБІ у Київській обл. за № КС0831633402996 від 15.12.2016 становить 6 161, 80 кв. м. Загальна площа нежитлових приміщень становить 774, 10 кв. м.

Отже, декларацію про початок виконання будівельних робіт, виданих департаментом ДАБІ у Київській обл. за № КС0831633402996 від 15.12.2016, позивач також отримав до дати укладення оспорюваних договорів.

Позивачем не представлено до суду доказів того, що орган місцевого самоврядування відмовляв позивачу у видачі технічних умов на будівництво, що є одними із складових вихідних даних для проектування будівництва, до дати укладення оспорюваних договорів про пайову участь, у зв`язку із чим позивач уклав договори проти волі, під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних умовах, як і не доведено суду обставину того, що будівництво об`єктів позивачем розпочалось лише після укладення оспорюваних договорів.

Також позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ЖБК «Меліоратор-1» як забудовник будівництва двох багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 та по вул. Миколи Мозгового № 7 в м. Буча, Київської області, зобов`язаний був здійснити будівництво або ввести окремі складові об`єктів будівництва в експлуатацію у чітко встановлені строки і порушення таких строків мало наслідком покладення на позивача в майбутньому додаткових санкцій за порушення строків введення об`єкта в експлуатацію, у випадку порушення строків завершення будівництва, або порушення прав третіх осіб (членів кооперативу) воїнів АТО та/або членів їх сімей.

Згідно абз. 2 п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до IV та V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державно-будівельного контролю сертифіката.

Відповідно до п. 24 вказаного вище Порядку, для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронний кабінет до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.

При цьому встановлена форма акту готовності об`єкта до експлуатації (додаток № 9 до Порядку), а саме п. 12 акту передбачає обов`язкове зазначення інформації про сплату пайової участі або підставу звільнення від обов`язку сплати пайової участі.

Тобто, з метою введення об`єктів будівництва в експлуатацію, при подачі забудовником заяви про прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію та отримання підтверджуючого сертифіката, обов`язковим є зазначення інформації у додатку до заяви сплату пайової участі, або підставу для звільнення від пайової участі.

Як було вказано судом вище, згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

При цьому у пунктах 7.1 договору № 177 та договору № 178 зазначено, що замовник стверджує, що для належної реалізації цілей, визначених цим договором, він обізнаний з Порядком сплати пайовою участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, яке затверджене рішенням Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012 із змінами і доповненнями, станом на дату укладення договору.

Разом з цим в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, будучи станом на дату укладення оспорюваних договорів обізнаним з Порядком сплати пайовою участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, звертався до Бучанської міської ради із заявами/повідомленнями про звільнення позивача як забудовника будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла від пайової участі у розвитку інфраструктури міста Буча на підставі абз. 3 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 3.3 Порядку, проте йому було відмовлено у звільнені від сплати пайової участі. Протилежного матеріали справи не містять.

За умовами абз. 3 п. 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, підставою для відмови у видачі сертифіката є неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката.

Водночас позивач у своїх заявах по суті спору не заперечує обставину того, що станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом багатоквартирні житлові будинки з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської № 2 та по вул. Миколи Мозгового № 7 в м. Буча, Київської області, не введені в експлуатацію та перебувають на стадії будівництва.

Позивачем не доведено суду, що внаслідок укладення оспорюваних договорів про пайову участь позивач отримав можливість вирішити проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила позивача це зробити.

Крім того, позивачем не доведено конкретні тяжкі обставини, що змусили позивача укласти оспорювані договори про пайову участь, а також не доведено причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірних правочинів і не зазначено, яким чином внаслідок вчинення спірних правочинів позивач отримав можливість усунути стверджувані тяжкі обставини.

В матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про невигідність умов договорів про пайову участь для Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1».

Позивач не довів, що умови оспорюваних правочинів були вкрай невигідними для нього та те, що договори був вчинений саме для усунення/зменшення відповідної тяжкої обставини, що зумовило необхідність укладення оспорюваних договорів

Також дослідивши зміст оспорюваних договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 177 та № 178 від 27.01.2017, суд встановив, що умови укладених договорів не суперечать Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча, затвердженого рішенням Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012, та нормам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що забудовник в силу прямої імперативної норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (яка була чинна станом на дату виникнення спірних правовідносин) був зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча шляхом перерахування замовником до місцевого бюджету міста Буча коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов`язковим та не залежить від волевиявлення сторін.

Як було зазначено судом вище, підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.

Суд зазначає, що позивачем жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України не доведено реальної тяжкої обставини, на підставі якою укладені оспорювані правочини, а також не доведено обставину того, що оспорювані договори про пайову участь № 177 та № 178 від 27.01.2017 укладено на вкрай невигідних для позивача умовах.

З урахуванням усього зазначеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність тверджень позивача щодо укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 177 та № 178 від 27.01.2017 під впливом тяжкою обставини і на вкрай невигідних умовам, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів на підставі ст. 233 Цивільного кодексу України.

Стосовно тверджень позивача, ЖБК «Меліоратор-1» змусили підписати договори під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки позивача шляхом обману зобов`язали підписати договори про пайову участь із встановленим терміном оплати, що не відповідає ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішенню Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012, суд зазначає наступне.

За положеннями ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України, господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.

Під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особу, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Як було встановлено судом вище та передбачено у пп. 2.2 договору № 177 та договору № 178, оплату може бути внесено одним платежем шляхом перерахування замовником грошових коштів за реквізитами, визначеними у договорі у місячний термін з моменту підписання даного договору, крім випадків передбачених пп. 5.4 і 5.5 Порядку.

Відповідно до частин 1, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

З огляду на наведені вище приписи Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд вважає такими, що не ґрунтуються на нормах права твердження позивача стосовно того, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» терміном сплати пайової участі є прийняття відповідного об`єкта в експлуатацію, оскільки вказаною нормою визначено, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва.

За змістом пп. 6.1, 6.2 Порядку сплати пайовою участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, яке затверджене рішенням Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012, пайовий внесок сплачується в грошовій безготівковій формі у розмірі, що визначається договором про пайову участь. Кошти пайової участі сплачуються в повному обсязі, причому граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця після укладення договору про пайову участь.

Як було зазначено судом вище, станом на дату укладення оспорюваних договорів позивач був обізнаний з Порядком сплати пайовою участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, про що зазначено у пунктах 7 оспорюваних договорів про пайову участь, що свідчить про обізнаність позивача із порядком та строком сплати пайової участі, визначеними відповідним Порядком, затвердженими органом місцевого самоврядування.

Отже, умови оспорюваних договорів в частині строків сплати пайової участі відповідають п. 6.2 Порядку сплати пайовою участі замовника у розвитку інфраструктури м. Буча, яке затверджене рішенням Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012 та не суперечать ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Крім того, пунктами 6.5-6.7 Порядку передбачено, що випадку, коли замовник з поважної причини не має можливості сплатити пайового внеску, можливе укладання додаткової угоди про розстрочення платежу. Підставою для розстрочення є відповідна заява замовника подана до Бучанської міської ради. В заяві повинні бути вказані причини неможливості сплати пайової участі, а також інформація про графік сплати і розмір частин пайового внеску. Заява підлягає розгляду на сесії Бучанської міської ради. Рішення про розстрочку сплати пайової участі у розвитку інфраструктури міста приймається міською радою, про що укладається відповідна додаткова угода з визначенням термінів сплати.

Отже, сторони спірних договорів не позбавлені можливості внести зміни до договору, визначивши інший порядок сплати пайової участі відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2021 між сторонами було укладено додаткові угоди до договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча, а саме: додаткову угоду № 1 до договору № 177 та додаткову угоду № 1 до договору № 178, якими пункти 2 договорів викладено в новій редакції та викладено графіки розстрочення платежів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Буча на 2022-2024 роки.

За змістом пп. 4 додаткових угод № 1 до договору № 177 та № 178, ці додаткові угоди є невід`ємними частинами договору № 177 від 27.01.2017 та договору № 178 від 27.01.2017 відповідно і вступають в дію після підписання їх сторонами.

Наведеним вище спростовуються твердження позивача стосовного того, що ЖБК «Меліоратор-1» змусили підписати договори під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах та шляхом обману зобов`язали підписати договори про пайову участь із встановленим терміном оплати, що не відповідає ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішенню Бучанської міської ради № 609-23-VI від 29.03.2012.

Суд зазначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами обставин, які б свідчили про те, що відповідач шляхом обману зобов`язав позивач підписати спірні договори про пайову участь № 177 та № 178 від 27.01.2017, як і не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи твердження позивача стосовно того, що оспорювані договори пайової участі були укладені проти волі позивача, оскільки згідно зі Статутом ЖБК «Меліоратор-1», загальні збори членів ЖБК «Меліоратор-1» не надавали дозволу-згоди на укладення договорів пайової участі, які перевищують 1 (один) мільйон гривень, в тому числі на укладення додаткових угод, у зв`язку із чим оспорювані правочини укладені з боку позивача в особі голови правління ЖБК «Меліоратор-1» із перевищенням наданих йому повноважень, проти волі ЖБК «Меліоратор-1», що є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними, суд встановив та зазначає наступне.

Статтею 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, відповідно до змісту статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням своїх повноважень та не схвалений у подальшому довірителем, є таким правочином, зміст якого безпосередньо суперечить імперативному правилу цієї статті, а отже, й не відповідає загальній вимозі чинності правочинів, передбаченій в частині першій статті 203 Цивільного кодексу України.

Тобто дії представника в інтересах особи, яку він представляє з перевищенням повноважень, не ґрунтуються на волі особи, в інтересах якої він діяв.

За таких умов зміст договору не відповідає вимогам частин першої, третьої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до п. 4.9.15.2 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1», затвердженого загальними зборами ЖБК «Меліоратор-1» протокол № 3 від 12.04.2016, голова правління має право без доручення представляти інтереси кооперативу та вчиняти дії від його імені правочини, юридичні дії на суму, що не перевищує 1 000 000, 00 грн.

Пунктом 4.2.1.12 Статуту визначено, що загальні збори членів кооперативу попередньо погоджують та надають повноваження голові правління кооперативу на здійснення правочинів на суму, що перевищує 1 000 000, 00 грн.

Суд встановив, що всього величина пайової участі, відповідно до додатку № 1 до договору № 177, складає 2 881 902, 00 грн.

Всього величина пайової участі, відповідно до додатку № 1 до договору № 178, складає 2 861 416, 00 грн.

Спірні договори № 177 та № 178 з боку відповідача підписані міським головою Федорук А.П., з боку позивача підписані головою правління позивача Яцюк І.В. без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплені відтисками печаток сторін.

Доказів надання загальними зборами членів ЖБК «Меліоратор-1» відповідно до п. 4.2.1.12 Статуту попереднього погодження та надання повноважень голові правління кооперативу на здійснення правочинів на суму, що перевищує 1 000 000, 00 грн матеріали справи не містять та сторонами до суду не надано.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у пунктах 155-160 постанови від 13.03.2024 у справі № 757/23249/17-ц зазначила, що на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

З огляду на приписи статей 92, 237-239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16, 12.04.2017 у справі № 6-72цс17, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13 (провадження № 14-153цс18).

У питанні обізнаності контрагента із повноваженнями особи, яка підписує договір, слід в тому числі виходити з того, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту товариства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони цього договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (з таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 05.11.2019 року у справі № 908/2604/18, 20.02.2018 у справі № 906/100/17, 12.06.2018 у справі № 927/976/17 та 26.02.2019 у справі № 925/1453/16).

Суд зазначає, що зі змісту оспорюваних договорів про пайову участь вбачається, що останні з боку позивача підписані головою правління позивача Яцюк І.В.

Водночас, оспорювані договори не містять умову (пункт) про їх підписання Яцюк І.В., який діє на підставі статуту ЖБК «Меліоратор-1» чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи.

Позивачем не доведено суду обставину того, що відповідачу станом на дату підписання оспорюваних договорів про пайову участь були відомі обмеження повноважень голови правління ЖБК «Меліоратор-1», встановлені 4.2.1.12 Статуту щодо підписання правочинів на суму, що перевищує 1 000 000, 00 грн за попереднім погодженням загальних зборів членів кооперативу та наданими йому повноваженнями.

Також позивачем не доведено суду, що станом на дату укладення оспорюваних договорів відповідач міг самостійно дізнатись про відповідні обмеження повноважень голови правління ЖБК «Меліоратор-1», зокрема із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, відповідач не міг не знати про наявні обмеження повноважень представника ЖБК «Меліоратор-1» на укладення оспорюваних договорів, що мало відбуватись на підставі рішення правління, що прямо визначено статутом юридичної особи, а також що голова правління діє з перевищенням повноважень.

Разом з тим, як зазначено судом вище та визначено у ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, свідчить про те, що такий правочин створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину. При цьому доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2020 загальними зборами ЖБК «Меліоратор-1» прийнято рішення, оформлене протоколом № 2-2, пунктом 2 якого вирішено звільнити з посади Голови правління кооперативу ОСОБА_2 та призначити на цю посаду Голову наглядової ради ПрАТ «Меліоратор» ОСОБА_1 .

Суд встановив, що ЖБК «Меліоратор-1» звертався до Бучанської міської ради із листом № 17/08-21 від 17.08.2021 щодо можливості розгляду питання про розстрочення сплати коштів пайової участі за договорами про пайову участь у розвиту інфраструктури міста Буча у зв`язку із складним фінансовим становищем та запропоновано графіки сплати платежів. У листі позивач гарантував своєчасну сплату суми боргу відповідно до запропонованого графіку.

26.08.2021 Бучанською міською радою прийнято рішення № 1738-16-VIII «Про розгляд звернення Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1», яким розглянувши звернення керівника ЖБК «Меліоратор-1» № 17/08-21 від 17.08.2021, вирішено надати дозвіл ЖБК «Меліоратор-1» щодо розстрочення сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Бучі за договорами № 177 та № 178 відповідно до графіків, що додаються. Доручено Бучанському міському голові укласти додаткові до договорів пайової участі (копії листа позивача щодо розстрочення сплати коштів та рішення ради долучені до відзиву на позовну заяву).

27.09.2021 між сторонами було укладено додаткові угоди до договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча, а саме: додаткову угоду № 1 до договору № 177 та додаткову угоду № 1 до договору № 178, якими пункти 2 договорів викладено в новій редакції та викладено графіки розстрочення платежів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Буча на 2022-2024 роки.

Вказані додаткові угоди до договорів № 177 та № 178 з боку відповідача підписані міським головою Федорук А.П., з боку позивача підписані головою правління позивача Яцюк В.П. без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплені відтисками печаток сторін.

В подальшому, ЖКБ «Меліоратор-1» з вернувся до Бучанської міської ради з двома листами вих. № 1 від 08.02.2024 та вих. № 2 від 08.02.2024, в яких у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та враховуючи те, що воєнний стан в Україні триває більше 6 місяців, підприємство перебуває на простої, враховуючи умови п. 5.1, 7.1 укладених договорів, позивач просив відповідача розглянути можливість переглянути умови укладених договорів № 177 та № 178 від 27.01.2017 шляхом укладення додаткових угод № 2 щодо терміну сплати коштів пайової участі та розстрочити залишкову суму на три роки (копії листів позивача щодо розстрочення сплати коштів долучені до відзиву на позовну заяву).

Як було вказано судом вище, доказами схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо).

Враховуючи наявні в матеріалах справи листи позивача, рішення Бучанської міської ради № 1738-16-VIII «Про розгляд звернення Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1», а також додаткові угоди № 1 від 27.09.2021 до договорів № 177 та № 178, господарський суд дійшов висновку, що такі дії позивача свідчать про наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником з перевищенням повноважень, та прийняття позивачем оспорюваних договорів про пайову участь № 177 та № 178 від 27.01.2017 до виконання відповідно до узгоджених сторонами умов.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення оспорюваних договорів про пайову участь № 177 та № 178 поза волею позивача, та, як наслідок, не доведено обставину того, що зміст договорів не відповідає вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України.

З урахуванням зазначеного вище, суд відхиляє твердження позивача стосовно того, що оспорювані договори про пайову участь укладені з боку позивача в особі голови правління ЖБК «Меліоратор-1» із перевищенням наданих йому повноважень, проти волі ЖБК «Меліоратор-1», як необґрунтовані та такі, що не можуть бути підставою для визнання оспорюваних договорів про пайову участь недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Як було зазначено судом вище, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом частин 1-3, 5 ст. 203 цього Кодексу, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи усе зазначене судом вище, з огляду на встановлені судом обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України наявності підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними з підстав, обумовлених ст. 203, 215, 230, 233 ЦК України, у зв`язку із чим позовні вимоги ЖБК «Меліоратор-1» до Бучанської міської ради про визнання недійсними з моменту укладення договори про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча № 177 та № 178 від 27.01.2017 та відповідно додаткових угод № 1 від 27.09.2021 до них, що укладені між ЖБК «Меліоратор-1» та Бучанською міською радою, необґрунтовані, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної даності суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).

Оскільки за наслідками розгляду справи відмовлено у позові через необґрунтованість останнього, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	12.12.2024
Оприлюднено	26.12.2024
Номер документу	124018781
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними спільної діяльності

Судовий реєстр по справі —911/2340/24

Рішення від 12.12.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 13.11.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

Ухвала від 12.09.2024

Господарське

Господарський суд Київської області

Сокуренко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 12.12.2024 по справі 911/2340/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —911/2340/24

Рішення від 12.12.2024

Ухвала від 13.11.2024

Ухвала від 12.09.2024

Рішення
від 12.12.2024 по справі 911/2340/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ