Рішення

від 18.12.2024 по справі 914/3708/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Справа № 914/3708/23(914/1905/24)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозапчастини (81151, Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Давидів; код ЄДРПОУ 34263376)

до відповідача: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54; код ЄДРПОУ 31978981)

про стягнення грошових у розмірі 59 626,29 грн

в межах провадження у справі № 914/3708/23

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Статусінвестгруп, м. Вінниця

про банкрутство: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981)

Представники сторін:

від позивача: Крюкова Н.Т.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

20.11.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусінвестгруп» про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981).

Ухвалою суду від 22.12.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусінвестгруп» про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» прийнято до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 17.01.2024.

Рух справи викладено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 20.03.2024 серед іншого відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Босака Олега Євгеновича, попереднє засідання суду призначено на 08.05.2024.

Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981) у встановленому законодавством порядку.

31.07.2024 на розгляд Господарського суду Львівської області Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» (81151, Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Давидів; код ЄДРПОУ 34263376) до відповідача Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54; ідент.код 31978981) про стягнення грошових у розмірі 59 626,29 грн.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» до відповідача Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення грошових у розмірі 59 626,29 грн прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/3708/23 про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

В судове засідання від 11.09.2024 сторони в судове засідання не з`явилися. На електронну адресу суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи за вх.№22196/24.

В судове засідання від 06.11.2024 сторони в судове засідання не з`явилися. Через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано відзив за вх.№26734/24 на позовну заяву, у якому зазначено, що позивачем не вірно нараховано пеню, також просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 06.11.2024, розгляд справи відкладено на 18.12.2024.

17.12.2024 позивачем сформовано в системі «Електронний суд» відповідь на відзив.

У судове засідання 18.12.2024 з`явився представник позивача в режимі відеоконфернції, позовні вимоги підтримав.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 18.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договорів поставки від 12.01.2015 за №1201/4 та від 02.01.2023 за №0201/5, укладеного між позивачем та філією відповідачем, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця визначений товар (запчастини), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно провести оплату його вартості на умовах, визначених договором. Відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару в повному обсязі. Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 47 915,29 грн основного боргу, 2 861,00 грн штрафних санкцій та 3 028,00 грн судового збору.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що позивачем здійснено розрахунок з порушенням встановлених строків нарахування пені, тобто за період, що перевищує шість місяців. На думку відповідача, є достатні підстави для зменшення судом розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до відповідача враховуючи ступінь виконання зобов`язань відповідачем (понад 70 %), наявність об`єктивних причин неналежного виконання зобов`язання, які полягають у накладених органами ДВС арештах на кошти відповідача, невідповідність розмірів штрафних санкцій наслідкам порушення.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що перевіривши розрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, виявлено допущену помилку при їх нарахуванні, а саме: помилково до періоду нарахування пені включений період, що перевищує шість місяців та частково не враховано вимоги пункту 1 частини першої статті 258 ЦК України. Зважаючи на викладене, представник позивача надає уточнений розрахунок суми штрафних санкцій відповідно до вимог чинного законодавства України та умов укладених договорів.

Обставини справи встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 січня 2023 між позивачем та філією відповідача (Філією «Пустомитівською ДЕД») укладено Договір №0201/5 терміном до повного його виконання (п. 6.1 Договору). В іншому випадку, що не передбачено діючим Договором сторони керуються чинним законодавством.

Згідно з п.1 Договору Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця визначений товар. Пунктом 1.2 Договору передбачено, що предметом постачання є наступний товар: запчастини.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кількість товару, що поставляється за умовами цього Договору, вказана у накладних. Згідно з п.3.1 Договору загальна вартість товару що поставляється вказується у рахунку від Продавця.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору передбачено, що Покупець зобов`язується провести розрахунок за отриманий товар протягом 3-х календарний днів з дня отримання товару, вид розрахунків - безготівковий, форма розрахунків: шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом 5.1 встановлено, що у разі невиконання сторонами договірних зобов`язань протягом зазначеного терміну, до кожної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування виконання договірних зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання даного Контракту Позивач здійснив поставку товару на загальну суму 51 231,00 гривень, що з початковим сальдом 16 547,0 гривень становить 67 778,00 гривень, що підтверджується наступними видатковими накладними: №30508 від 03.05.2023; №110503 від 11.05.2023; №160505 від 16.05.2023; №300505 від 30.05.2023; №80604 від 08.06.2023; №270612 від 27.06.2023; №230101 від 23.01.2023; №310101 від 31.01.2023; №100201 від 10.02.2023; №210302 від 21.03.2023.

На виконання цього ж Контракту Відповідач здійснив оплату на загальну суму 35 000,00 гривень, що підтверджується: випискою з банку за 11.06.2024.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на 05 червня 2024 у відповідача існує заборгованість у розмірі 32 778,00 гривень.

За умовами Договору (п. 5.1) встановлено, що у разі невиконання сторонами договірних зобов`язань протягом зазначеного терміну, до кожної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування виконання договірних зобов`язань.

Також, 02.01.2023 між позивачем та філією відповідача (Філія Яворівська ДЕД ДП «Львівськиий автодор ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») укладено Договір №0201/5 терміном до повного його виконання (п.6.1 Договору). В іншому випадку, що не передбачено діючим Договором сторони керуються чинним законодавством.

Згідно з п.1 Договору Продавець зобов`язується поставити та передати у власність Покупця визначений товар. Пунктом 1.2 Договору предметом постачання є наступний товар: запчастини.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кількість товару, що поставляється за умовами цього Договору, вказана у накладних. Згідно п.3.1 Договору загальна вартість товару що поставляється вказується у рахунку від Продавця.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору передбачено, що Покупець зобов`язується провести розрахунок за отриманий товар протягом 3-х календарний днів з дня отримання товару, вед розрахунків - безготівковий, форма розрахунків: шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктом. 5.1 встановлено, що у разі невиконання сторонами договірних зобов`язань протягом зазначеного терміну, до кожної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування виконання договірних зобов`язань.

На виконання даного Контракту Позивач здійсни поставку товару на загальну суму 18 147,00 гривень, що з початковим сальдом 26 031,29 гривень становить 44 178,29 гривень, що підтверджується наступними видатковими накладними: №80508 від 08.05.2023 року; №210310 від 21.03.2023; №130303 від 13.03.2023; №230205 від 23.02.2023; №111010 від 11.10.2022; №40803 від 04.08.2022; №270601 від 27.06.2023; №70702 від 07.07.2023; №210704 від 21.07.2023; №20803 від 02.08.2023; №50906 від 05 вересня 2023; №70902 від 07.09.2023; №21102 від 02 листопада 2023.

На виконання цього ж Контракту Відповідач здійснив оплату на загальну суму 29 041,00 гривень, що підтверджується: виписками з банку за 27.04.2024 - 07.11.2024 рр.

Позивач посилається на те, що станом на 05 червня 2024 у Відповідача існує заборгованість у розмірі 15 137,29 грн.

За умовами Договору (п. 5.1) встановлено, що у разі невиконання сторонами договірних зобов`язань протягом зазначеного терміну, до кожної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування виконання договірних зобов`язань.

Оцінка суду.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до умов укладених договорів поставки, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця визначений товар (запчастини), а покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно провести оплату його вартості на умовах, визначених договором. До матеріалів справи долучено копії актів звірки взаємних розрахунків за укладеними договорами. Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2023 по 20.11.2023 та за період з 01.01.2024 по 05.06.2024, підписаного між ТОВ «Агрозапчастини» та ДП «Львівський автодор «ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Філія «Пустомитівська ДЕД», заборгованість відповідача становить 15 137,29 грн. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період 1 півріччя 2023 та 5 червня 2024, підписаного між ТОВ «Агрозапчастини» та ДП «Львівський автодор «ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» Філія «Яворівська ДЕД», заборгованість відповідача становить 15 137,29 грн.

Як встановлено судом, постачальник виконав взяті за себе зобов`язання за укладеними договорами, покупець не здійснив оплату поставленого позивачем товару в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 47 105,86 грн. Доказів оплати поставленого товару суду відповідач не надав.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 47 105,86 грн

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошових зобов`язань за укладеними договорами поставки позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 11 711,00 грн пені.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом статті 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.

Частиною 2 ст. 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.1 договорів встановлено, що у разі невиконання сторонами договірних зобов`язань протягом зазначеного терміну, до кожної сторони застосовуються штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування виконання договірних зобов`язань.

Відповідач у відзиві посилався на те, що позивачем здійснено розрахунок з порушенням встановлених строків нарахування пені, тобто за період, що перевищує шість місяців.

У відповіді на відзив представник позивача надав уточнений розрахунок суми штрафних санкцій, відповідно до якого, просить стягнути 1 190,57 грн штрафних санкцій.

Отже, зважаючи на викладене, перевіривши розрахунок пені, обґрунтованою до стягнення з відповідача на користь позивача є пеня у розмірі 1 190,57 грн. В задоволенні решти позовних вимог, щодо стягнення пені, суд відмовляє позивачу, у зв`язку із безпідставністю нарахування такої.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити судом розмір штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до відповідача враховуючи ступінь виконання зобов`язань відповідачем (понад 70 %), наявність об`єктивних причин неналежного виконання зобов`язання, які полягають у накладених органами ДВС арештах на кошти відповідача, невідповідність розмірів штрафних санкцій наслідкам порушення.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.

Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Суд зазначає, що відповідно до статті 627 ЦК України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладаючи договори поставки, відповідач погодився зі всіма його умовами, в тому числі усвідомлював наявність та обсяг відповідальності, тягар якої буде покладено на нього у разі невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Крім того, суб`єкти господарювання займаються господарською діяльністю на власний ризик та розуміють, що результатами такої діяльності можуть бути не тільки прибуток, а й збитки.

Також суд враховує те, що відповідач не звертався до позивача та не повідомляв про наявність обставин, які перешкоджають йому належним чином виконувати умови договору. Не звертався з пропозицією досудового врегулювання спору тощо.

Відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. Відповідачем не доведено наявності обставин його тяжкого фінансового стану, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення. Також відповідач не вказав на жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 493,74 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозапчастини» (81151, Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Давидів; код ЄДРПОУ 34263376) 47 915,29 грн основного боргу, 1 190,57 грн пені та 2 493,74 грн судового збору.

Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.12.2024.

Суддя Чорній Л.З.