Постанова

від 18.12.2007 по справі 25/239-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

25/239-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18.12.2007р.м.Київ№ 25/239-А

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю „Г.Р.К.”

до                   Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про                 визнання недійсним повідомлення - рішення

                                                            Господарський суд міста Києва у складі колегії:

                                                                        Головуючий  суддя                         Морозов С.М.

                                                                        Судді                                              Митрохіна А.В.

                                                                                                                                    Євсіков О.О.

Представники сторін:

від позивача        Яременко В.В. (представник за довіреністю);

                            Семашко Д.М. (довіреність від 24.05.2007р.);

від відповідача   Мишковець О.В. (довіреність № 789/9/10-017 від 24.02.2007р.);

В судовому засіданні присутній помічник прокурора Голосіївського району м. Києва Казак О.А. (посв. № 176).

18.12.2007р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Г.Р.К.»(надалі ТОВ «Г.Р.К.», позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (надалі ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, відповідач) № 0000012306/0 від 19.01.2007р..

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю висновків зроблених під час перевірки  та наявністю підстав для визнання недійсним прийнятого на підставі складеного акту податкового повідомлення-рішення.

При придбанні товару у ПП "Торговий дім "Злагода" за договором купівлі - продажу № 11/07 від 11.07.2006 р. позивачем ніяких вимог закону не порушувалось, товар прийнято і оформлено відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому на законних підставах віднесено вартість придбаного товару до складу валових витрат виробництва (обігу) і правомірно включено податок на додану вартість, сплачений у зв'язку з таким придбанням, до складу податкового кредиту відповідно до пп.7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість".

У податковій декларації за серпень 2006р. в р. 25 була вказана сума бюджетного відшкодування в розмірі 3 043 485 грн., в межах якої Позивач мав право на зарахування суми податку до податкового кредиту.

12.01.2006р. між Позивачем та ТОВ "Укравтозапчасть", ТОВ "Торговий дім "Іста" були укладені договори комісії № 12/01-06 від 12.01.2006р. та № 27/11-6 від 20.11.2006р., відповідно до яких ТОВ "Укравтозапчасть" та ТОВ "Торговий дім "Іста" за дорученням Позивача повинні були заключити контракт з третіми особами на купівлю імпортного товару.

Під час митного оформлення імпортованого Товару Позивачем були видані податкові векселя на суму податкового зобов'язання, тобто на суму податку на додану вартість в розмірі 2 909 075, 82 грн., яка була нарахована і мала бути сплачена при імпорті товарів на митну територію України.

Позивачем була подана відповідному податковому органу податкова декларація та заяви № 71 від 14.12.2006р., № 70 від 14.12.2006р., № 83 від 29.12.2006р., № 84 від 29.12.2006р. про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За наслідками проведеної ДПІ у Голосіївському районі міста Києва перевірки заявлених позивачем у декларації даних прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012306/0 від 19.01.2007р., та того ж дня позивачем був отриманий лист ДПІ у Голосіївському р-ні міста Києва № 18985/10/13-505 з відмовою погашення векселів за рахунок бюджетного відшкодування за серпень 2006р..

Виявлені під час перевірки порушення пп. 7.2.1. п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.4.1., п. п.7.4.5. ст. 7 Закону України  „Про податок на додану вартість" позивачем заперечуються.

Відповідачем позову не визнано, заперечення обгрунтовані правомірністю зроблених під час перевірки висновків про виявлене порушення у зв'язку з чим підстави для визнання недійсним оспорюваного рішення відсутні.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 , п.7.1 та п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж, товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана за кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і видати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної суми до податкового кредиту.

Пунктом 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 передбачено, що сплачена (нарахована ) сума ПДВ у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань із продажу товарів (робіт, послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, вирішуючи питання про правомірність віднесення до складу податкового кредиту у покупця, необхідним є з'ясування правомірності виникнення податкових зобов'язань у продавця та, як наслідок правомірність видачі податкової  накладної,   яка  дає   право   для   включення   сум   ПДВ   до   складу податкового кредиту.

Так, з метою підтвердження взаєморозрахунків з ПП ТД «Злагода»було надіслано   запит  до  ДПІ у Солом'янському  районі м. Києва про надання загальних відомостей про вказане підприємство. 28 вересня 2006  року  отримано  відповідь   (інформаційну довідку) за вхідним №18183/7 від 28.09.06р., та зустрічну перевірку ПП ТД «Злагода»з питань правових відносин з ТОВ «Г.Р.К.»за період липень 2006р. (вх. №24598/7 від 29.12.06р.).   Як було встановлено, підприємство ПП   ТД   «Злагода»  є посередником   відвантаженої   продукції, а   постачальником   являється  ТОВ «Дортракт» (код 13715924) м. Бориспіль, яке згідно податкової накладної №28 від 15.09.2003р.  реалізувало продукцію на адресу ПП ТД «Злагода» у розмірі 17 649 878,40 грн., в т.ч. ПДВ 2 941 646, 40 грн.. В свою чергу, згідно відповіді Бориспільської ОДПІ (вх. 630/7 від 17.01.2007р.) ТОВ «Дортракт» знято з обліку в зв'язку з ліквідацією 26.01.2004р..

Свідоцтво платника ПДВ вказаного платника анульовано 19.12.2002р.. Остання звітність з ПДВ була подана за грудень 2002р. з відсутністю показників фінансово-господарської діяльності.

             Тобто, на дату взаємовідносин, ТОВ «Дортракт»анульовано свідоцтво ПДВ (19.12.2002 року), звітність за вказаний період не подавалась до податкового органу та відповідно сума ПДВ у розмірі 2 941 646, 40 грн. не декларувалась та взагалі не сплачувалась до бюджету.

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ „Г.Р.К." до суми бюджетного відшкодування включено суму ПДВ у розмірі 100 517 грн., по якій не було фактичної сплати, чим порушено вимоги пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Крім того, ТОВ „Г.Р.К." подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючий розрахунок за серпень 2006р., де підприємство коригує ряд. 25.2 Декларації на суму 100 517 грн. та переносить дану суму до р. 26    Декларації,   але   в   розрахунку  у  зв'язку  з   виправленням  помилки (р.8.1 - 8.10) не зменшує суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів.

               Тобто, підприємством  інформативно  відкориговано  даний  показник,   але  фактично помилка не виправлена. З урахуванням  вищезазначеного,  зменшується  ряд.   25.1  Декларації з ПДВ за серпень 2006р. та збільшується ряд.26 у розмірі 100 160 грн..

За результатами документальної невиїзної перевірки завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006р. у розмірі 2 943 313 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006р. у розмірі   100 160 грн..

Згідно аналізу картки по особовому рахунку платника податку, сума ДДВ, заявлена до відшкодування у серпні 2006р. частково використана шляхом проведення по картці особового рахунку податкового повідомлення-рішення у розмірі   17 773 грн., та станом на 19.01.2007р. становить 3 025 700 грн..

Таким чином, за результатами перевірки зменшена сума бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006р. у розмірі 2 943 313 грн. та донараховано основного платежу по податку на додану вартість за серпень 2006р. у розмірі 17 773 грн..

Провадження у справі зупинялось на строки встановлені судом та було поновлено через закінчення таких строків.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ в Голосіївському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Г.Р.К.»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період серпень 2006р., за результатами якої складено акт № 22/1-23-06-25391800 від 19.01.2007р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000012306/0 від 19.01.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 043 473 грн. та у зв'язку з тим, що суму в розмірі 17 773 грн. відшкодовано на момент перевірки визначено податкове зобовязання з податку та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 17 773 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 777, 30 грн..

В акті перевірки зазначено про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту у липні 2006р. суми податку на додану вартість в розмірі 2 943 313 грн. згідно податкової накладної отриманої від ПП «Торговий дім «Злагода», а також внаслідок подання невірно заповненого розрахунку бюджетного відшкодування зменшено р. 25.1 Декларації з ПДВ за серпень 2006р. та збільшено р. 26 у розмірі 100 160 грн..

З приводу виявлених порушень судом встановлено наступне.

Відповідно до Договору купівлі-продажу № 11/07 від 11.07.2006р. позивачем придбано у ПП "Торговий дім "Злагода" систему РТС "Сосна-1" відповідно до специфікації № 1 від 11.07.2006р..

Отримання товару підтверджується видатковою накладною № 2 від 31.07.2006р., оплата була проведена у безготівковому розрахунку, про що свідчать платіжні доручення № 187 на суму 7 000 000 грн., № 188 на суму 7 000 000 грн., № 189 на суму 3 649 878, 40 грн., на суму 17 659 878,40 грн..

На виконання вказаного договору ПП «ТД Злагода»виписано податкову накладну № 2 від 31.07.2007р. на загальну суму 17 659 878, 40 грн., сума податку на додану вартість за якою в розмірі 2 943 313, 07 грн. була включена позивачем до складу податкового кредиту у липні 2006р..

Під час перевірки, з метою  підтвердження взаєморозрахунків з ПП ТД «Злагода»відповідачем було надіслано   запит  до  ДПІ у Солом'янському  районі   м. Києва   щодо   надання загальних відомостей про вказане підприємство. 28  вересня  2006  року  отримано  відповідь   (інформаційну довідку)   за вхідним №18183/7 від 28.09.06р., та зустрічну перевірку ПП ТД «Злагода»з питань правових відносин з ТОВ «Г.Р.К.»за період липень 2006р. (вх. №24598/7 від 29.12.06р.). Як було встановлено ПП ТД «Злагода»є посередником відвантаженої продукції, а постачальником являється ТОВ «Дортракт»(код 13715924) м. Бориспіль, яке згідно податкової накладної №28 від 15.09.2003р.  реалізувало продукцію на адресу ПП ТД «Злагода»у розмірі 17 649 878,40 грн., в т.ч. ПДВ 2 941 646,40 грн.. В свою чергу, згідно відповіді Бориспільської ОДПІ (вх. 630/7 від 17.01.2007р.) ТОВ «Дортракт» знято з обліку в зв'язку з ліквідацією 26.01.2004р..

Свідоцтво платника ПДВ вказаного товариства анульовано 19.12.2002р.. Остання звітність з ПДВ була подана за грудень 2002р. з відсутністю показників фінансово-господарської діяльності.

             Таким чином, на дату взаємовідносин, ТОВ «Дортракт»анульовано свідоцтво ПДВ (19.12.2002 року), звітність за вказаний період не подавалась до податкового органу та відповідно сума ПДВ у розмірі 2 941 646, 40 грн. не декларувалась та взагалі не сплачувалась до бюджету.

Договір № 15/09-03 від 08.09.2003р. на проведення товарообмінної (бартерної) операції укладений між ТОВ «Дортракт»та ПП «ТД «Злагода», а також листи ПП «ТД «Злагода»№ 10 від 27.10.2006р., № 13 від 22.12.2006р. підтверджують придбання реалізованого позивачу згідно договору купівлі-продажу від 11.07.2006р. товару (системи РТС «Сосна-1»).

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час укладання угод щодо яких виник спір) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як зазначено в позовній заяві при укладанні угоди з ПП «ТД Злагода»позивач діяв добросовісно, ніякі вимоги закону не порушив, прийняв і оформив товар відповідно до вимог чинного законодавства України, а тому на законних підставах відніс вартість придбаного товару до складу валових витрат виробництва (обігу) і правомірно включив податок на додану вартість, сплачений у зв'язку з таким придбанням, до складу податкового кредиту відповідно до п.7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість".

Однак, матеріали справи та встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать, що метою здійснення операції з придбання системи РТС «Сосна-1»було саме віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту для уникнення сплати податку згідно виданих податкових векселів за імпортними операціями про які зазначено у позовній заяві. Вказане підтверджується матеріалами справи, та зокрема наступним:

- у позовній заяві позивач зазначає про проведення підприємством операцій з імпорту та сплати (нарахування) сум ПДВ за рахунок податкових векселів, які авальовані ВАТ КБ "Інтербанк" згідно Генерального договору авалювання № 1 від 17.11.2006р., позовні вимоги обґрунтовуються тим, що винесення відповідачем спірного рішення призвело до неможливості здійснити залік сум податкових зобов'язань згідно наведених податкових векселів за рахунок суми бюджетного відшкодування;

- під час розгляду справи позивач неодноразово намагався зобов'язати відповідача підписати акт звірки, а відповідно ухвалою суду від 16.10.2007р. судом було зобов'язано позивача надати суду письмове пояснення щодо належності як доказу у справі за заявленими вимогами про визнання недійсним повідомлення-рішення від 19.01.2007р. акту звірки щодо заборгованості перед бюджетом ТОВ «Г.Р.К.».

В поясненнях наданих на вимоги суду позивачем зазначено, що сума, яка зазначена у оспорюваному рішенні не може складати податковий борг підприємства у зв'язку із оскарженням рішення в судовому порядку, та відповідно зазначав про можливість використання суми податку віднесеної до складу податкового кредиту в погашення зобов'язань по виданих податкових векселях.

Суд визнає помилковими твердження позивача та відповідно відсутність у діях податкового органу протиправності, оскільки сума зазначена у спірному повідомленні-рішенні вважається неузгодженою в силу оскарження рішення в судовому порядку (п. 5.2.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Тимчасовий порядок відображення в обліку сум податкових зобов'язань, визначених податковими органами, щодо яких платники податків розпочали процедуру судового оскарження»затверджений Заступником голови ДПА України 25 березня 2003 року та визначає дії податкових органів у частині ведення обліку розрахованих (донарахованих) податковими органами сум податкових зобов'язань та штрафних санкцій, оскаржених платниками податків у судовому порядку.

Згідно з п. 2 Порядку у разі якщо ухвала суду надійшла до настання граничного терміну сплати податкового зобов'язання, такі суми мають бути нараховані в картці особового рахунку датою граничного терміну сплати та виключені з обліку тією ж датою.

Виключення з обліку здійснюється за допомогою операції "Виключено з обліку у зв'язку із судовим оскарженням основного платежу" або "Виключено з обліку у зв'язку із судовим оскарженням штрафної (фін.) санкції".

Документом, на підставі якого здійснюється виключення сум податкових зобов'язань з обліку, є Ухвала суду про порушення провадження у справі з візою керівника (заступника керівника) податкового органу "до обліку".

Згідно з п. 3 Порядку щодо сум податкових зобов'язань, виключених із обліку відповідно до вимог пунктів 1 та 2 Тимчасового порядку, виконуються такі дії.

Суми податкових зобов'язань, виключені з обліку відповідно до вимог пунктів 1 та 2 Тимчасового порядку, вважаються неузгодженими та контролюються структурними підрозділами органів державної податкової служби, що здійснили їх розрахунок, до прийняття судом відповідного рішення та набрання ним законної сили. У разі, якщо згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, сума податкового зобов'язання, розрахованого податковим органом, повністю або частково підтверджується судом, то така сума податкового зобов'язання підлягає нарахуванню в картці особового рахунку датою набрання законної сили рішенням суду. Нарахування здійснюється за допомогою операції "Поновлено у зв'язку із закінченням судового оскарження основного платежу" або "Поновлено у зв'язку із закінченням судового оскарження штрафної (фін.) санкції".

Документом, на підставі якого здійснюється нарахування сум податкових зобов'язань у картці особового рахунку, є рішення суду з візою керівника (заступника керівника) податкового органу "до обліку".

Таким чином, саме після вирішення спору по суті (прийняття судом рішення у даній справі) в залежності від результату - можливим є використання відповідних сум в обліку. Тобто, дії позивача щодо здійснення погашення податкових векселів шляхом заліку сум бюджетного відшкодування (яке зменшено оспорюваним рішенням) не відповідають чинному законодавству.

Окрім того, на підставі ухвали суду від 14.06.2007р. позивач намагався провести  звірку зобов'язань підприємства з податку на додану вартість саме за виданими на виконання імпортних операцій, авальованими податковими векселями, що не має жодного відношення до суті спору про визнання недійсним оспорюваного рішення. У акті перевірки на підставі якого винесено спірне рішення немає жодного слова про видані податкові векселі, здійснення імпортних операцій тощо. Натомість у поясненнях, отриманих судом 27.11.2007р. (вх. 06-20/16533) позивач зазначає які відповідно до ст. 111 КАС України суду необхідно встановити факти для вирішення спору та вказує про те, що в попередньому засіданні було надано весь перелік доказів, необхідних для вирішення справи по суті. Також у згаданих поясненнях представник позивача звертає увагу суду на те, що питання подальшої реалізації товару не має ніякого відношення до предмету спору та не стосується позовних вимог, а отже позивач не зобов'язаний надавати вищезазначену інформацію.

            Однак, «весь перелік доказів, необхідних для вирішення справи по суті»наданих позивачем до матеріалів справи відноситься насамперед до проведених підприємством імпортних операцій, які жодним чином не стосуються виявленого під час перевірки порушення. Надані до матеріалів справи копії договорів комісії № 12/01-06 від 12.01.2006р., № 27/11-6 від 20.11.2006р., актів виконаних робіт, виданих податкових векселів, договір авалювання № 1 від 27.11.2006р., заяви про здійснення погашення векселів за рахунок сум бюджетного відшкодування тощо, не мають доказової сили у спорі, що виник. Відповідно до ч. 1 ст. 70 належними  є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.  Суд не бере до розгляду докази,  які  не  стосуються предмету доказування.

Натомість, беручи до уваги той факт, що позивач зазначає про правомірність проведення операції з придбання у ПП «ТД «Злагода»товару згідно договору купівлі-продажу № 11/07 від 11.07.2006р., а відповідачем взагалі її здійснення як такої заперечується з посиланням на те, що відбулось лише документальне оформлення, судом з метою встановлення реальності виконаного за угодою було витребувано від позивача докази, що підтверджують подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності (усна ухвала суду від 20.11.2007р. занесена до протоколу судового засідання, ухвали від 27.11.2007р., від 04.12.2007р.). Однак, зазначені вимоги суду позивач вважає порушенням ст. 159 КАС України (доводи відповідно до ухвали від 27.11.2007р. –отримані в судовому засіданні 18.12.2007р.) і «незважаючи на це»надає документи за якими судом встановлено, що придбаний у ПП «Торговий дім Злагода»товар позивач передав ПП «Торговий дім Злагода» на відповідальне зберігання за договором № 31 від 31.07.2007р., про що свідчить акт прийому-передачі № 1 від 31.07.2006р..

Доказів оплати послуг по зберіганню (як те передбачено п. 2.1 Договору) на підтвердження реальності зобовязань за представленим суду документом, позивачем не надано, матеріали справи не свідчать про намір позивача використати придбаний товар у власній господарській діяльності та підтверджують висновок суду про проведення вказаної операції виключно з метою зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у відповідному періоді, віднесення суми податку за угодою до податкового кредиту. Придбання товару у ПП «ТД Злагода»11.07.2006р. за ціною 17 659 878, 40 грн. для його передачі на відповідальне зберігання в день отримання товару (31.07.2006р.) тому ж підприємству свідчить лише про необхідність проведення операції купівлі-продажу, та не підтверджує намір здійснення господарської діяльності з використанням такого товару для отримання доходу тощо. Намагання позивача здійснити погашення виданих підприємством на виконання імпортних операцій податкових векселів (перелік наведено у позовній заяві) і є свідченням реальної необхідності віднесення суми податку на додану вартість за укладеною угодою по придбанню системи «РТС Сосна-1»до податкового кредиту, відповідно метою укладення договору № 11/07 від 11.07.2006р. є можливість здійснити погашення суми податкового зобовязання за виданими векселями за рахунок суми податку віднесеної до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…

Таким чином, суд визнає недоведеним позивачем факт правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно отриманої податкової накладної № 2 від 31.07.2006р.. Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданої продавцем податкової накладної, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість.

Окрім того, в акті перевірки (п. 3.3) зазначено про інше виявлене порушення, яке полягає в тому, що позивачем невірно заповнений розрахунок бюджетного відшкодування, а саме, сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (ряд. 3 Додатку №3) складає 14 071 998 грн., що перевищує суму податкового кредиту попереднього податкового періоду (ряд. 2 Додатку №3), яка складає 12 942 334 грн.. Але дана помилка не вплинула на суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, яка відображена підприємством в ряд. 4 Додатку №3.

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ „Г.Р.К." до суми бюджетного відшкодування включено суму ПДВ у розмірі 100 517 грн., по якій не було фактичної сплати, чим порушено вимоги п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

ТОВ „Г.Р.К." згідно уточнюючого розрахунку за серпень 2006р. відкориговано ряд. 25.2 Декларації на суму 100 517 грн. та перенесено дану суму до р. 26    Декларації,   однак   в   розрахунку  у  звязку  з   виправленням  помилки (р.8.1 - 8.10) не зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню   у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів.

За результатами перевірки  зменшено  ряд.   25.1  Декларації з ПДВ за серпень 2006р. та збільшено ряд. 26 у розмірі 100 160 грн., у зв'язку з чим на вказану суму підлягає зменшенню сума бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2006р..

У розділі 2 „Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при адмініструванні податку на прибуток», що затверджені Наказом ДПА України № 766 від 11.12.2006р. зазначено, що податкова звітність приймається безпосередньо від платника податку підрозділом приймання та обробки податкової звітності без попередньої перевірки зазначених у ній показників. Підрозділ приймання та обробки податкової звітності забезпечує введення зазначених у звітності показників до електронних баз податкової звітності в порядку, обсягах та строк, передбачені Методичними рекомендаціями щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України, затвердженими наказом ДПА України від 01.04.2006 N 171.

Відповідно до пункту 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином наведені позивачем дані податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2006 року та уточнюючого розрахунку від 04.10.2006р. стали підставою для податкового органу при здійсненні нарахування та сплати податку збору (обов'язкового платежу).

Позивачем вказане порушення не спростовано, у поясненнях отриманих судом 27.11.2007р. (вх. 06-20/16535) позивач зазначав, що діяв добросовісно, ніякі вимоги закону не порушив, допустився лише однієї помилки в р. 8.10 (зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів) вказав лише суму 12 грн., не вказавши також суму 100 517 грн.. На думку позивача вказана помилка є несуттєвою, оскільки позивачем в п. 7.8 розрахунку в рядку 25.2 було зазначено суму 2 942 956 грн. (3 043 485 –100 517 –12).

Відповідно зменшення значення р. 25.1 Декларації з ПДВ за серпень та збільшення р. 26 у розмірі 100 160 грн. за результатами перевірки є правомірним.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000012306/0 від 19.01.2007р. та відсутність підстав для задоволення позову.

Твердження позивача щодо неотримання рішення про результати розгляду скарги поданої на податкове повідомлення-рішення № 0000012306/0 від 19.01.2007р. в адміністративному порядку, та у зв'язку з чим позивач вважає повністю задоволеною подану ним скаргу, є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності.

Так під час розгляду справи, у клопотаннях наданих в ході розгляду справи представник позивача зазначав, що 31.01.2007р. підприємством було подано скаргу до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2007р.. Згідно отриманого позивачем рішення № 2468/10/25-011 від 19.02.2007р. строк розгляду скарги продовжено до 31.03.2007р..

З посиланням на відповідь відділення поштового зв'язку (№ 28-3-С-36 від 23.04.2007р.) отриману на адвокатський запит від 20.04.2007р. представник позивача стверджує, що відповідачем рішення про результати розгляду його скарги не надсилалось на адресу підприємства (03056, м. Київ, вул. Індустріальна 27, оф. 701). Зазначені обставини не відповідають дійсності та спростовуються наданими на вимоги суду доказами, які підтверджують отримання 02.04.2007р. ТОВ «Г.Р.К.»за адресою 03056, м. Київ, вул. Індустріальна 27, оф. 701 рекомендованого відправлення, що надсилалось ДПІ у Голосіївському районі міста Києва 30.03.2007р. (копії повідомлення про вручення та чеку про його направлення від 30.03.2007р. наявні у матеріалах справи). Рішення № 5585/10/25-011 від 30.03.2007р. про результати розгляду поданої позивачем в адміністративному порядку скарги наявне у матеріалах справи, та відповідно той факт, що уповноваженим представляти позивача представникам зазначені обставини не були відомими жодним чином не свідчить про наявність підстав вважати задоволеною скаргу підприємства.

Позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163  КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Судді                              С.М. Морозов

                                             А.В. Митрохіна

                                                  О.О. Євсіков

                                                         дата складення постанови у повному обсязі 21.12.2007р.