Рішення

від 10.12.2024 по справі 916/1780/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1780/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Найфлейша В.Д.,

при секретарі судового засідання Дурович А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №916/1780/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» (вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 38689044)

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про визнання незаконним та скасування пункту наказу та витребування майна

Представники сторін:

Позивач - Кушнір В.В., довіреність

Відповідач - Базилюк К.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування пункту наказу та витребування майна.

Ухвалою суду від 26.04.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "03" червня 2024 р. о 12:00.

16.05.2024р. від Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову та поновити строк на подання відзиву, у зв`язку з перебуванням у відрядженнях, який приймається судом, оскільки строк пропущено лише на 3 дні, а також у зв`язку із специфікою відряджень військових частин у місцях виконання бойових завдань.

31.05.2024р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» надано відповідь на відзив, в якій викладено заперечення позивача щодо поновлення строку на подання відзиву, а також зазначено, що акт про примусове відчуження складено 20.12.2023р. та надано заяву свідка.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2024р. продовжено строк підготовчого провадження з розгляду позовної заяви по справі № 916/1780/24 на 30 днів, тощо.

18.06.2024р. Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 надано відповідь на заперечення.

Ухвалою суду від 09.07.2024р., серед іншого, закрито підготовче провадження по справі №916/1780/24.

28.08.2024р. від Відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №712/3525/23, яке судом відхиляється, оскільки Великою Палатою Верховного Суду по справі №712/3525/23 23.10.2024р. винесено Постанову.

16.09.2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» звернулось до суду із запереченнями щодо зупинення провадження у справі.

10.12.2024р. у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» є власником транспортного засобу спеціалізованого вантажного самоскиду марки SINOTRAK HOWO -А7 ZZ3257N3847Q1, д/з НОМЕР_3 , vin НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5 , видане ТСЦ 8047.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2023 року по справі № 757/12204/23-к на транспортний засіб було накладено арешт у кримінальному провадженні. Крім того, Ухвалою Печерського районного суду м. Києва по справі №757/33234/23-к від 03.08.2023 року на транспортний засіб було повторно накладено арешт у кримінальному провадженні.

Як зазначено позивачем, 20 грудня 2023 року Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції майор поліції В. О. Поталап старший слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні №42021000000002286 від 08.11.2021 року викликав до себе за телефоном підозрюваного ОСОБА_1 , зобов`язавши його з`явитися до Головного слідчого управління Національної поліції о 15-00.

Путінцев Є.В. разом з адвокатом Мусієнко В.І. у встановлений час з`явилися за викликом слідчого до ГСУ НП України, де їх було ознайомлено з: витягами з наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.12.2023 року № 888 Про примусове відчуження майна, погодженням Київської міської державної адміністрації від 08.12.2023 року № 001- 1894, Актом про примусове відчуження або вилучення майна №3, Актом про примусове відчуження або вилучення майна №4; Висновком про вартість майна (вантажівка марки HOWO, реєстраційний номер НОМЕР_6 ), складений суб`єктом оціночної діяльності Центр незалежної експертної оцінки; Висновком про вартість майна (вантажівка марки HOWO-А7, реєстраційний номер НОМЕР_3 ), складений суб`єктом оціночної діяльності Центр незалежної експертної оцінки.

У відповідності до змісту оскаржуваного наказу наказано «Примусово відчужити майно, яке належить на праві приватної власності ТОВ «Нерудбудпостач», код ЄДРПОУ 38689044, юридична адреса: Україна, м. Київ, вул. Мельникова, 12: Спеціалізований вантажний самоскид SINOTRUCK HOWO-А7, д/з НОМЕР_3 , vin НОМЕР_4 .»

Путінцев Є.В. відмовився підписувати Акти про примусове відчуження або вилучення майна, пояснивши свою відмову тим, що транспортні засоби, що вилучаються є речовими доказами у кримінальному провадженні №42021000000002286 від 08.11.2021 року, у якому він є підозрюваним, на них накладено арешт відповідними ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва; Акти про примусове відчуження або вилучення майна не містять обов`язкових реквізитів, зокрема, відомостей дату їх складення і про вартість майна.

Крім того, позивачем зазначено, що територіальна віддаленість Військової частини НОМЕР_1 від м. Києва (відстань від м. Києва до м. Бєлгород-Дністровський більше 500 км), ухвалення рішення про примусове вилучення транспортних засобів у, якнайменше, двох підприємств з м. Києва, майно яких було визнано речовими доказами, арештоване і вилучено органами Національної поліції у межах одного кримінального провадження дає обґрунтовані підстави вважати, що рішення про примусове відчуження майна ухвалювалось, виходячи не з реальних потреб військової частини у вказаному майні, а за протиправною ініціативою органу досудового розслідування, який з метою здійснення тиску на сторону захисту «передає на потреби армії» вилучені речові докази.

Так, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану на території України» введено на території України воєнний стан, який в подальшому продовжено.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» примусове відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Статтею 7 Закону передбачено, що про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. В акті зазначаються: 1) назва військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження або вилучення майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення; 2) відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код; для фізичних осіб - прізвище, ім`я, по батькові, постійне місце проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів, крім осіб, які з релігійних або інших переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті; 3) відомості про документ, що встановлює право власності на майно (у разі наявності); 4) опис майна, достатній для його ідентифікації. Для нерухомого майна - відомості про місцезнаходження (адреса), для рухомого майна (наземні, водні та повітряні транспортні засоби) - відомості про реєстраційний номер транспортного засобу, марку, модель, номер шасі, рік випуску та інші реєстраційні дані; 5) сума виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів.

Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта. Право державної власності на рухоме майно, що використовується чи може використовуватися для забезпечення діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу України і щодо якого існує ризик переривання його функціонування у зв`язку з перебуванням такого майна на території адміністративно-територіальної одиниці України, щодо якої існує загроза її тимчасової окупації та межі якої розташовані на відстані не більше 30 кілометрів від району ведення воєнних (бойових) дій або від тимчасово окупованої території, виникає з дня введення в дію указом Президента України рішення Ради національної безпеки і оборони України про примусове відчуження або вилучення такого майна.

У разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв`язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна. Примірник акта та документ, що містить висновок про вартість майна, вручаються під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику.

У разі примусового відчуження акцій, часток у статутному капіталі юридичних осіб примірник акта невідкладно передається Міністерству оборони України для вжиття заходів, пов`язаних з проведенням у системі депозитарного обліку цінних паперів депозитарних операцій/внесенням змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у зв`язку з відповідним примусовим відчуженням.

Таким чином, судом відхиляється посилання позивача, що Акт не містить дати його складання, оскільки Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» чітко врегульовано обов`язкові реквізити акту та не передбачено зазначення дати його складення. Крім того, суд зазначає, що в даному випадку оскаржується наказ про примусове відчуження майна, а не акт, а тому дата його складення, припущення позивача щодо відмінності примірнику Акту з тим, який 20.12.2024 року пропонувався до підпису позивачу, не впливають на суть спору.

Щодо твердження позивача, що в акті не зазначено вартість вилученого майна, що позбавляє позивача можливості для отримання компенсації вартості примусово вилученого майна, то згідно норм Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» висновок про вартість майна на дату його оцінки додається до акту, що було здійснено відповідачем.

Що стосується посилання позивача, що Наказ командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.12.2023 року № 888 Про примусове відчуження майна суперечить рішенню суду, яким це майно заборонено відчужувати, тому цей наказ є протиправним і підлягає скасуванню, то суд зазначає наступне. Надзвичайні повноваження командирів частин щодо примусового відчуження майна, в межах Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» є екстреними заходами, що направлені на протидію збройній агресії, збереженню державної незалежності України, її територіальної цілісності і не можуть бути обмежені будь-якими обтяженнями у тому числі обтяженнями накладеними судом, оскільки це у повній мірі суперечить меті закону. Більш того, накладення арешту на майно позивача в межах кримінального провадження жодним чином не є гарантією володіти, користуватися і розпоряджатися транспортним засобом, який було примусово вилучено Відповідачем. Арешт майна в межах кримінального провадження є заходом забезпечення кримінального провадження.

Також, суд звертається до висновків, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №712/3525/23 від 23.10.2024р.

«Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited v. Ukraine»). Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.

Контроль за дотриманням конвенційних гарантій здійснюється ЄСПЛ, який застосовує норми Конвенції відповідно до базових принципів (методів) тлумачення, до яких відносять «принцип автономного тлумачення понять», «принцип еволюційного (динамічного) тлумачення», «принцип європейського консенсусу», «принцип розсуду держави», «принцип ефективного тлумачення» та «принцип пропорційності та балансу інтересів». Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ.

Так, у рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire V. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування прояв свавілля держави. У цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.

Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі. ЄСПЛ вказав на необхідність перевіряти передбачення обмеження прав людини у національному законі, визначати наявність обставини для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність. Обмеження прав має передбачатись національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження. Обмеження прав у такому разі повинно прямо передбачатись у законі, а зміст закону повинен бути доведений до відома громадянам.

Закон має відповідати критеріям якості обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного. Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи. Втручання у права має відповідати вимогам співмірності. Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним безальтернативним та достатнім а не надмірним.

Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.»

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що втручання у право власності позивача переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів. В Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров`я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов`язком кожного громадянина України. Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань. Військова частина підтвердила використання нею автомобіля для виконання завдань по обороні України. У свою чергу, позивач не навів переконливих аргументів на підтвердження того, що відчуження його автомобіля для потреб держави в умовах воєнного стану (з можливістю отримати належну грошову компенсацію) становитиме для нього надмірний тягар. Втручання у право власності позивача відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав визнання незаконним та скасування підпункту 1.2. пункту 1 Наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.12.2023 року № 888 Про примусове відчуження майна в частині примусового відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач».

Враховуючи здійснені судом висновки щодо відсутності підстав визнання незаконним та скасування підпункту 1.2. пункту 1 Наказу командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 07.12.2023 року № 888 Про примусове відчуження майна в частині примусового відчуження майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач», суд приходить до висновку про відмову в частині позовних вимог щодо витребування майна, оскільки ця вимога є похідною.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи здійснені судом висновки про відмову у задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерудбудпостач» (вул. Мельникова, буд. 12, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 38689044) до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання незаконним та скасування пункту наказу та витребування майна відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2024р.

Суддя В.Д. Найфлейш