Рішення

від 17.12.2024 по справі 916/3348/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3348/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/3348/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед (65080, м.Одеса, вул. Толбухіна, 135; код ЄДРПОУ 33568159)

До відповідача: Приватного підприємства Баутех (65085, м. Одеса, вул. Моторна, 8/16; код ЄДРПОУ 31834081)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка (04112, м.Київ, вул. Теліги Ольги, буд. 6, літ. В; код ЄДРПОУ 20033533)

про стягнення 3023453,00 грн.

Представники:

Від позивача: Медвєдєва. О. Г., за ордером

Від відповідача: Софронкова Н. О., за ордером

Від третьої особи: Бортник Л. В., за довіреністю

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства Баутех про стягнення 3023453,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2024р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед від 31.07.2024р. вх. №ГСОО 3421/24 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

13.08.2024р. до господарського суду Одеської області позивачем були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 05.08.2024р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2024р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3348/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка. Підготовче засідання у справі призначено на "16" вересня 2024 р. о 10:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 16.09.2024р. о 10:40.

30.08.2024р. до суду третьою особою надано пояснення.

16.09.2024р. до суду відповідачем надано відзив на позовну заяву.

16.09.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.10.2024р. о 12:15.

23.09.2024р. до суду відповідачем надано заяву про залучення до матеріалів справи актів виконаних робіт.

03.10.2024р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просив суд, зокрема, продовжити строк для подання відповіді на відзив до 14.10.2024р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2024р. вирішено питання щодо розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед вх.№ ГСОО 36037/24 від 03.10.2024р. без повідомлення учасників справи. Задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед вх.№ ГСОО 36037/24 від 03.10.2024р. у справі №916/3348/24 та продовжено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив до 14.10.2024р. включно.

На задоволення клопотання позивача, 07.10.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 04.11.2024р. о 10:45.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2024р. повідомлено позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед та третю особу: Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка по справі №916/3348/24 про підготовче засідання, яке відбудеться "04" листопада 2024 р. о 10:45.

14.10.2024р. до суду позивачем надано відповідь на відзив.

24.10.2024р. до суду відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив.

04.11.2024р. до суду позивачем надано клопотання, відповідно до якого позивач просив суд поновити строк для подання клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів за справою № 916/3348/24 та встановити позивачу додатковий строк для подання доказів за справою № 916/3348/24, а саме: пояснень спеціалістів щодо обставин наради, яка зафіксована протоколом робочої наради від 03.08.2021р., а також можливих технічних документів.

04.11.2024р. до суду позивачем надано клопотання про поновлення строку та залучення до матеріалів справи копію акту, яке залучено судом.

04.11.2024р. до суду позивачем надано клопотання про призначення експертизи, яке протокольною ухвалою суду від 11.11.2024р. було залишено судом без задоволення.

04.11.20224р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.11.2024р. о 09:20.

08.11.2024р. до суду позивачем надано клопотання про поновлення строку та залучення документів, яке задоволено судом.

08.11.2024р. позивачем надано заяву з поясненнями, яку було залучено судом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/3348/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "18" листопада 2024 р. о 13:10. Резервна дата 09.12.2024р. о 12:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 18.11.2024р. о 13:10.

18.11.2024р. до суду позивачем надано клопотання про відкладення розгляду справи.

18.11.2024р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті на резервну дату на 09.12.2024р. о 12:30.

09.12.2024р. судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до 12.12.2024р. о 12:00.

12.12.2024 судове засідання не відбулося, у зв`язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2024р. судове засідання у справі №916/3348/24 призначено на "17" грудня 2024 р. о 13:00. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 17.12.2024р. о 13:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову.

Третьою особою було надано письмові пояснення.

У судовому засіданні 17.12.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.12.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що 07.09.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед та Приватним підприємством Баутех був укладений Договір генерального підряду №07/09/20-01, за умовами якого Замовник доручає, а Генеральний підрядник зобов`язується на умовах передбачених цим Договором та умовами проектної документації, виконати своїми та/або залученими силами будівельні роботи з реконструкції виставково торговельного центру літ. «А» з частковим внутрішнім переплануванням та надбудовою четвертого поверху за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Толбухіна, 135, без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані.

Позивачем було зазначено суду, що він свої зобов`язання за договором виконав.

За посиланням позивача, в процесі виконання будівельних робіт за Договором генерального підряду №07/09/20-01 від 07.09.2020р., сторони договору поетапно підписували акти приймання виконаних будівельних робіт. Зокрема 16.06.2021р., сторонами був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 р., відповідно до якого були прийняті завершені будівельні роботи щодо покрівлі.

Також позивачем зазначалось суду, що 21.08.2020р. між позивачем та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Уніка був укладений Договір добровільного страхування майна № 391001/200110000002, відповідно до якого Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Уніка здійснило добровільне страхування нерухомого майна, а саме виставково-торговельного центру літ. «А», що розташований за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Толбухіна, 135.

Як пояснював суду позивач, 22.07.2021р. через сильний дощ було пошкоджено застраховане майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед на загальну суму 3023453,00 грн., та зазначав, що оскільки будівельні роботи щодо покрівлі в виставково-торговельному центрі літ. «А», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, відповідачем були завершені, позивачем 16.09.2021р. подано до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування.

В жовтні 2023р. на адресу позивача надійшов лист Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка вих. № 1026 від 02.10.2023р., відповідно до якого позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування за заявленим випадком.

Позивачем було зазначено, що в якості обґрунтування своєї відмови, страхова компанія посилалась на Висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021р., який виконано судовим експертом Лиценком М.В., відповідно до якого встановлено, що при обстеженні будівлі, було виявлено проведення реконструкції виставково-торгівельного центру літ А з частковим внутрішнім переплануванням третього поверху та надбудовою четвертого поверху. Просторово, місце надбудови четвертого поверху збігається з місцями пошкодження стелі, стін та підлоги над третім поверхом. Проведення робіт щодо реконструкції також підтверджується наданими Страхувальником документами.

Експертом було проведено обстеження існуючої покрівлі над третім поверхом, під час якого виявлено наступне: в окремих місцях покрівля фактично відсутня; в окремих місцях, де покрівля була демонтована при будівництві надбудови четвертого поверху, примикання існуючої покрівлі до зведеної надбудови невідновлене або відновлене частково з нещільностями та розривами; при випаданні значної кількості атмосферних опадів, могло відбутися накопичення опадів на покрівлі. Рівень опадів міг перевищити висоту вертикальних напусків покрівлі, внаслідок чого атмосферні опади могли масово потрапити у внутрішній простір зведеної надбудови над третім поверхом та в нижче розташовані поверхи.

Експертом визначено, що причиною пошкодження (затоплення) будівлі виставково торгівельного центру літ А є проникнення рідини через огороджувальні конструкції будівлі, а саме: покрівлю, а проникнення рідини сталося за обставин зазначених вище (проведення підрядною організацією будівельних робіт по реконструкції виставково-торгівельного центру літ. А з частковим внутрішнім переплануванням третього поверху та надбудовою четвертого поверху; при виконанні робіт для зведення надбудови, було частково демонтовано покрівлю; після зведення надбудови, покрівля над третім поверхом не була в повній мірі відновлена; були наявні місця, де покрівля була частково відсутня, а примикання існуючої покрівлі до зведеної надбудови невідновлене або відновлено частково, з нещільностями та розривами; при випаданні значної кількості атмосферних опадів, могло відбутися накопичення опадів на покрівлі; рівень опадів міг перевищити висоту вертикальних напусків покрівлі, внаслідок чого атмосферні опади могли масово потрапити у внутрішній простір зведеної надбудови над третім поверхом та в нижче розташовані поверхи.

Також позивачем було зазначено суду, що він був впевнений, що будівельні роботи, які виконувались відповідачем на даху будівлі виставково-торговельного центру літ. «А», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135 за договором, були виконані належним чином та якісно, тому не звертався раніше до відповідача з цього питання.

Однак, як вказує позивач, Висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021р. свідчить про неякісне проведення відповідачем будівельних робіт на даху будівлі виставково-торговельного центру літ. «А», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, що стало причиною завдання позивачу збитків через пошкодження майна на загальну суму 3023453,00 грн.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що збитки Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед складаються з пошкодження поверхів загального користування будівлі виставково-торговельного центру літ. «А», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, на суму у розмірі 1504044,00 грн., та пошкодження торгівельних майданчиків, що розташовані у будівлі виставково-торговельного центру літ. «А», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, на суму в розмірі 1519409,00 грн.

За посилання позивача, загальний розмір збитків в сумі 3023453,00 грн. підтверджується «Висновком щодо розміру шкоди (вартості відновлювальних ремонтних робіт), завданої майну Товариству з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед: виставково-торгівельному центру (літера «А»), шо знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Толбухіна, 135, через залив, який стався 22.07.2021р.», виконаним провідним експертом з технічного обстеження будівель та споруд ТОВ «ТЕХНАГЛЯДБУД».

На підставі п.8.1. Договору генерального підряду №07/09/20-01 від 07.09.2020р., Генеральний Підрядник гарантує належне виконання робіт за Договором відповідно до проектної документації, відповідно до вимог будівельних норм та правил, а також належну якість матеріалів, що використовуються під час виконання робіт. Гарантійні терміни при цьому становлять: на несучі конструкції, виконані з металу (крім фасадного СКЛІННЯ та елементів заповнення отворів) встановлюється гарантійний термін - 10 років; на оздоблювальні роботи встановлюється гарантійний термін - 12 місяців; на покриття покрівлі встановлюється гарантійний термін - 3 роки.

Позовні вимоги направлено на стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 3023453,00 грн. в якості відшкодування збитків.

Надаючи пояснення по справі, Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Уніка було зазначено суду, що 22.07.2021 року Страхувальником було виявлено пошкодження Застрахованого майна, що сталося внаслідок зливи вночі з 21.07.2021 на 22.07.2021 року.

23.07.2021р. та 28.07.2021р. представниками Страховика були проведені огляди пошкодженого майна. Також, Страховиком було здійснено необхідні запити для встановлення причин та обставин події, що мала місце 22.07.2021 року.

На підставі Висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021 р., виконаного судовим експертом Лиценком М.В. (надалі - Висновок), встановлено, що при обстеженні будівлі, було виявлено проведення реконструкції виставково-торгівельного центру літ А з частковим внутрішнім переплануванням третього поверху та надбудовою четвертого поверху. Просторово, місце надбудови четвертого поверху збігається з місцями пошкодження стелі, стін та підлоги над третім поверхом. Проведення робіт щодо реконструкції також підтверджується наданими Страхувальником документами.

Отже, як вказує третя особа, заявлений випадок є виключенням згідно з умовами Договору, не підпадає під страхове покриття, та, відповідно, не створює обов`язку для Страховика здійснити виплату страхового відшкодування.

При цьому, у зв`язку з прийнятим рішенням про відмову, розмір страхового відшкодування за даним випадком Страховиком не визначався. Отже, Страховик діяв виключно в межах Договору, укладеного між ним та позивачем, прав позивача не порушував, з цих підстав третя особа вважає, що саме відповідач як підрядник, що здійснював організацію будівельних робіт по реконструкції виставково-торгівельного центру, має виконати зобов`язання перед позивачем з урахуванням Гарантійних термінів за Договором генерального підряду, а позов є таким, що підлягає задоволенню.

Надаючи відзив, відповідачем було зазначено суду, що 01.10.2021 року сторони підписали акт фіксації виконаних робіт до Договору генерального підряду №07/09/20 -01 від 07.09.2020 року.

Як зазначає відповідач, за вказаним актом Сторони не мають претензії одна до одної станом на 01.10.2021 року , тобто вже після зливи від 22.07.2021 року та після виходу на об`єкт експерта 28.07.2021 року чи 12.03.2021 року.

За посиланням відповідача, висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021 року був зроблений без урахування документів, в яких зазначаються роботи, які виконувалися іншими підрядниками на об`єкті та без повідомлення відповідача по справі на підставі листа директора позивача від 29.07.2021 року, який навів неповні дані про те, що ремонтні роботи здійснювалися лише відповідачем.

Доказом того, що на об`єкті за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна 135 роботи проводили й інші підрядники є лист позивача від 17.09.2021 року. Таким чином, зміст експертного дослідження, яке надано позивачем по справі, взагалі не може вважатися безумовним та повним.

Відповідачем зазначалось, що враховуючи те, що замовник не розірвав договір, не вимагав від підрядника повернення платежів, допустив підрядника до виконання інших робіт, що підтверджується також листом від 17.09.2021 року, підписав всі акти виконаних робі, а також акт фіксації виконаних робіт без зауважень та з засвідченням, що він не має претензій до підрядника, посилання на протиправну поведінку підрядника впродовж виконання Договору підряду від 07.11.2020 року - є безпідставним.

Відповідач вважає, що позивач не довів факту протиправної поведінки та порушення умов договору Генерального підряду від 07.09.2020 року підрядником.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивачем було зазначено суду, що умовами п. 5.4. Договору визначено, що з моменту підписання Акту (актів) приймання-передачі виконаних робіт, які свідчать про виконання всіх робіт, передбачених Договором та проектною документацією, Генпідрядник вважається сторонами таким, що належно та в повному обсязі виконав зобов`язання за Договором та цей пункт містить застереження, що умови цього пункту не застосовуються у разі виявлення прихованих недоліків у роботах, що були виявлені в процесі введення в експлуатацію об`єкта та/або його експлуатацію згідно з гарантійним умовами, передбаченими Договором.

За посиланням позивача, Акти приймання-передачі виконаних робіт не застосовуються у разі виявлення прихованих недоліків у роботах, що були виявлені в процесі введення в експлуатацію об`єкта/об`єктів його експлуатації згідно з гарантійними умовами, передбаченими Договором. Як вказував позивач, на цей час об`єкт не введений в експлуатацію.

Позивач зазначає, що висновок експерта встановив наявність при виконанні відповідачем робіт недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив, відповідачем було зазначено суду, що замовник не тільки прийняв роботи, що були виконані Підрядником, але й повністю сплатив їх вартість, що виключає наявність у Замовника претензій до якості виконаних робіт відповідачем.

Відповідачем зазначалось, що висновок не містить посилання на конкретне місце протікання, а усі данні, щодо співпадіння місця проведення робіт відповідачем та місця спричинення шкоди позивачу існують тільки на словах позивача та не підтверджуються ніякими об`єктивними доказами.

За поясненнями відповідача, висновок експерта за результатами проведення експертно-будівельного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021 - не є належним та допустимим доказом, оскільки у ньому не зазначено, що експерт Лиценко Михайло Володимирович обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед, Приватного підприємства Баутех та Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка, за час розгляду справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).

Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Як способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.

Надаючи оцінку доводам Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед, покладеним в основу позовних вимог, суд зазначає таке.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, стандарт доказування обставин понесення збитків має особливий зміст, з огляду на правову природу збитків та упущеної вигоди, як їх форми, а також правові висновки Верховного Суду з приводу вирішення цього питання.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

За приписами ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. ч. 2, 3, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 у справі №916/3563/19, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 26.02.2020 у справі №914/263/19, від 21.04.2021 року у справі №913/335/20.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на існування між сторонами Договору генерального підряду № 07/09/20-01 від 07.09.2020р., підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт за час виконання вказаного договору та зазначав суду, що Висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021р. свідчить про неякісне проведення відповідачем будівельних робіт на даху будівлі виставково-торговельного центру літ. «А», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, що стало причиною завдання позивачу збитків через пошкодження майна на загальну суму 3023453,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Згідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За час розгляду справи судом встановлено, що правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед, як замовником, та Приватним підприємством Баутех, як підрядником, виникли на підставі укладеного між ними 07.09.2020р. Договору генерального підряду №07/09/20-01, також матеріали справи містять Акти виконаних робіт, які було підписано сторонами за час виконання Договору генерального підряду № 07/09/20-01 від 07.09.2020р.

За матеріалами справи з`ясовано, що 01.10.2021р. між сторонами було підписано Акт фіксації виконаних робіт до Договору генерального підряду № 07/09/20-01 від 07.09.2020р., за яким визначено, зокрема, що з моменту підписання цього Акту Генпідряник вважається сторонами таким, що належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором. Замовник прийняв від Генпідряника всі передбачені Договором роботи в повному обсязі. Підписанням цього Акту Замовник визнає і підтверджує, що всі роботи, виконані Генпідрядником (у тому числі за допомогою залучених субпідряників) у рамках Договору, виконані ним своєчасно, в повному обсязі, відповідно до вимог проектної документації, відповідно до умов Договору, а також підтверджує, що роботи виконані якісно і яких-небудь претензій до Генпідрядника стосовно їх обсягу, якості і своєчасності їх виконання не має.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 22.07.2021р. через сильний дощ було пошкоджено застраховане майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед на загальну суму 3023453,00 грн., та вказує, що оскільки будівельні роботи щодо покрівлі в виставково-торговельному центрі літ. «А», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, відповідачем були завершені, позивачем 16.09.2021р. подано до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування. В жовтні 2023р. на адресу позивача надійшов лист Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка вих. №1026 від 02.10.2023р., відповідно до якого позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування за заявленим випадком.

Позивачем було зазначено, що в якості обґрунтування своєї відмови страхова компанія посилалась на Висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021р., який виконано судовим експертом Лиценком М.В., відповідно до якого встановлено, що при обстеженні будівлі, було виявлено проведення реконструкції виставково-торгівельного центру літ А з частковим внутрішнім переплануванням третього поверху та надбудовою четвертого поверху. Просторово, місце надбудови четвертого поверху збігається з місцями пошкодження стелі, стін та підлоги над третім поверхом. Проведення робіт щодо реконструкції також підтверджується наданими Страхувальником документами.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, позивачем було зазначено суду, що Висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021р. свідчить про неякісне проведення відповідачем будівельних робіт на даху будівлі виставково-торговельного центру літ. «А», що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 135, що стало причиною завдання позивачу збитків через пошкодження майна на загальну суму 3023453,00 грн.

При оцінці наданих сторонами доказів, суд враховує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, якими встановлено процесуальні критерії належності та допустимості доказів, передбачено, що (належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 7 ст. 98 ГПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до абз. 10 ч. 2 п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України та за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що обов`язковою вимогою до висновку експерта - є вказівка на те, що останній обізнаний про кримінальну відповідальність.

З огляду на викладене, якщо у висновку експерта відсутні відомості про попередження (обізнаність) його про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст.385 цього Кодексу, то такий висновок є недопустимим доказом.

Приймаючи до уваги, що Висновок експерта, складений за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021р., не містить відомостей про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 цього Кодексу, то такий висновок є недопустимим доказом, у зв`язку з чим до уваги за час розгляду справи судом не приймається.

Крім того, слід зауважити, оцінюючи саме підстави, зазначені, зокрема, позивачем в обґрунтування його вимог, що предметом укладеного між сторонами Договору Генерального підряду №07/09/20-01 було виконання відповідачем будівельних робіт з реконструкції виставково-торговельного центру літ «А» з частковим внутрішнім переплануванням та надбудовою четвертого поверху за адресою: м. Одеса. вул. Толбухіна 135 без зміни геометричних розмірів фундаментів, тоді як об`єктом дослідження за Висновком експерта, складеного за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 від 20.10.2021р., на який, зокрема, посилається позивач, був виставково-торгівельний центр площею 17830 кв.м за відповідною адресою, у зв`язку з чим, суд зазначає, на спростування окремих доводів позивача, що при експертному дослідженні експертом проводилось обстеження всієї будівлі виставково-торгівельного центру, а не окремо об`єкту, виконання робіт за яким було предметом укладеного між сторонами договору.

Також, додатково суд вважає за необхідне зазначити, що як з`ясовано судом, позивач 23.07.2021р. звертався до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка з заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з стихійним явищем, яке сталось 22.07.2021р. за адресою м. Одеса, вул. Толбухіна, 135 (а.с. 78, т. 2) та пошкодженням об`єкту страхування за Договором, однак, лише 02.10.2023р. страховою компанією було надано позивачу відповідь (лист вих. №1026) із зазначенням, що заявлений випадок є виключенням згідно з умовами Договору, не підпадає під страхове покриття, та, відповідно, не створює обов`язку для страховика здійснити виплату страхового відшкодування. (а.с. 204-206, т.1).

За матеріалами справи судом з`ясовано, що до судового експерта заява страхової компанії стосовно проведення експертного будівельно-технічного дослідження об`єкту надійшла 26.07.2021р. та Висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження №276/10.21 було складено 20.10.2021р. та отримано Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Уніка своєчасно.

Відповідно до Правил добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу), затверджених Головою правління Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка 18.12.2015р., рішення про здійснення або відмову в здійсненні виплати страхового відшкодування приймається Страховиком протягом 30 (тридцяти) робочих днів після отримання всіх документів, зазначених у розділі 11 Правил, якщо інший період не передбачений Договором страхування. У разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування Страховик на підставі наданих Страхувальником документів складає Страховий акт.

Однак, Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Уніка було повідомлено позивача щодо відсутності підстав для виплати страхового відшкодування за заявленим випадком тільки 02.10.2023р. листом №1026, що і зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед до суду з відповідним позовом до Приватного підприємства Баутех про стягнення збитків, після дворічного очікування результатів розгляду своєї заяви, поданої до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Уніка, та виключило можливість проведення експертного дослідження в судовому порядку під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим і було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про призначення експертизи від 04.11.2024р. вх. № ГСОО 39779/24, оскільки суд дійшов до висновку щодо неможливості проведення дослідження об`єкту за проміжком значного періоду часу, та у зв`язку з відновленням його стану, що не заперечувалось самим позивачем під час розгляду справи.

Суд, крім зазначеного, вважає за необхідне вказати таке.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу №910/16505/19, у якій досліджував питання застосування стандарту доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

У даній справі предметом позову є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача збитків, у зв`язку з чим, до предмета доказування у справі входить доведення позивачем фактичної наявності саме заявленої до стягнення суми в якості збитків позивача, а також наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між розміром заявлених збитків та протиправними діями відповідача.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд враховує, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (п. 23 Постанови ВС КГС від 21.04.2021 року у справі №913/335/20).

При оцінці наданих сторонами доказів суд враховує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Суд констатує, що до матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу, який дозволив би безпосередньо пов`язати заявлені позивачем до стягнення збитки із «протиправними» діями відповідача у даній справі, встановити наявність обставин, на які позивач посилався, ґрунтуючи заявлені позовні вимоги.

На переконання суду, для задоволення заявлених позовних вимог по даній справі, позивач повинен був довести суду як сам факт наявності протиправної поведінки відповідача, так і забезпечити надання до суду належних та допустимих доказів, які є визначальними для встановлення обставин наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між понесеними позивачем збитками та відповідними протиправними діями, чого у даній справи, як з`ясовано судом, позивачем здійснено не було.

Оскільки, позивачем не наведено існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди (збитків), протиправність поведінки відповідача, відповідний причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою та не доведено суду існування вини боржника, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед про стягнення збитків з Приватного підприємства Баутех у розмірі 3023453,00 грн. не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 45351,80 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Формація Лімітед відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 45351,80 грн. покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко