Рішення

від 16.12.2024 по справі 920/1117/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.2024м. СумиСправа № 920/1117/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи №920/1117/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомДержавного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (вул. Велика Васильківська, буд. 69, м. Київ, 03150; код за ЄДРПОУ 04722078)

в особіПівнічної регіональної філії Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 98-А, м. Суми, 40021; код за ЄДРПОУ 43031880),

до відповідачаНедригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» (вул. Будівельна, буд. 22, с. Засулля, Роменський р-н, Сумська обл., 42107; код за ЄДРПОУ 45021979),

про стягнення 183951,60 грн

установив:

05.09.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 175338,00 грн (сто сімдесят п`ять тисяч триста тридцять вісім грн 00 коп.) з урахуванням ПДВ заборгованості за надані землевпорядні послуги та 8613,60 грн (вісім тисяч шістсот тринадцять грн 60 коп.) господарських санкцій, в тому числі: 7722,54 грн (сім тисяч сімсот двадцять дві грн 54 коп.) пені в розмірі подвійної ставки НБУ, 891,06 грн (вісімсот дев`яносто одна грн 06 коп.) 3% річних, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

09.09.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Недригайлівське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Недригайлівський лісгосп», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Будівельна, буд. 22, с. Засулля, Роменський р-н, Сумська обл., 42107.

Ухвалою від 10.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1117/24 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та системи «Електронний суд» позивач та відповідач мають зареєстровані електронні кабінети в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 10.09.2024 про відкриття провадження у справі №920/1117/24 надіслана сторонам відповідно до вимог ч.ч. 6-7 ст.6 ГПК України до їх електронних кабінетів.

Відповідно до довідок Господарського суду Сумської області копію зазначеної ухвали доставлено до електронних кабінетів позивача та відповідача 10.09.2024 о 19:10.

Таким чином, як позивач, так і відповідач були повідомлені належним чином про розгляд справи №920/1117/24.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

30.04.2024 між Недригайлівським дочірним агролісогосподарським підприємством «Недригайлівський лісгосп» (далі замовник, відповідач) та Північною регіональною філією Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (далі виконавець, позивач) укладено договори №35, №37 та №38 надання послуг (далі відповідно договір від 30.04.2024 №35, договір від 30.04.2024 №37, договір від 30.04.2024 №38, а разом договори).

Відповідно до п. 1.1 договорів виконавець зобов`язується надати послуги з розробки технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які знаходяться в постійному користуванні Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, розташованих за межами населених пунктів на території:

-Вільшанської сільської ради Роменського району Сумської області площею 401,0 га (договір від 30.04.2024 №35),

-Деркачівського старостинського округу Роменського району Сумської області площею 320,9 га (договір від 30.04.2024 №37),

-Козелянського старостинського округу Роменського району Сумської області площею 137,6 га (договір від 30.04.2024 №38),

а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити результати наданих послуг.

Згідно з п. 1.3 договорів строки надання послуг визначаються погодженим сторонами календарним планом (додаток 2).

За пунктом 2.1 договору загальна вартість послуг становить: 81804,00 грн, ПДВ (20%) 13634,00 грн (договір від 30.04.2024 №35); 65463,60 грн, ПДВ (20%) 10910,60 грн (договір від 30.04.2024 №37); 28070,40 грн, ПДВ (20%) 4678,40 грн (договір від 30.04.2024 №38).

Відповідно до п. 2.2 договорів загальна вартість послуг визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на надання послуг (додаток 1).

Згідно з п. 3.1 договорів приймання наданих послуг за цими договорами оформляється актом приймання-передачі (далі - акт).

Пунктом 4.1 договорів встановлено, що початок надання послуг та їх закінчення визначається згідно з календарним планом, погодженим сторонами (додаток 2).

Відповідно до п. 5.3 договорів у разі прострочення виконання зобов`язання сторонами, що його прострочила сплачує іншій стороні пеню в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до кінця року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 8.1 договорів).

На виконання п. 3.1 договору між сторонами спору без жодних зауважень підписано акти приймання-передачі наданих послуг на суму 175338,00 грн з ПДВ, а саме: за договором від 30.04.2024 №35 на 81804,00 грн, за договором від 30.04.2024 №37 на 65463,60 грн та за договором від 30.04.2024 №38 на 28070,40 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, 26.06.2024 виконавець надіслав замовнику претензію №40/01-09 з вимогою сплати заборгованості, в тому числі за договорами, заборгованість за якими є предметом спору.

Як зазначає позивач, претензію відповідач залишив без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України) є договір.

У силу положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 чт. 903 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що позивач умови договору виконав в повному обсязі, в той час як відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання в частині розрахунків за надані послуги за договорами. Станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача за надані послуги за договорами склала 175338,00 грн.

Відповідач ні доказів сплати, ні аргументованих заперечень щодо даного боргу не подав.

З огляду на зазначене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 175338,00 грн вартості наданих послуг за договорами суд визнає правомірними, обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо стягнення пені.

За розрахунком позивача, останній просить стягнути з відповідача 7722,54 грн пені за період з 01.07.2024 по 31.08.2024, розрахованої на заборгованість 175338,00 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 договорів у разі прострочення виконання зобов`язання сторонами, що його прострочила сплачує іншій стороні пеню в подвійному розмірі облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку пені, суд враховуючи норму ч. 2 ст. 530 ЦК України не погоджується із періодом, визначеним позивачем для нарахування пені. Правомірним періодом суд вважає період з 04.07.2024 по 31.08.2024, де 04.07.2024 є восьмий день від дня пред`явлення претензії від 26.06.2024 №40/01-09.

Таким чином, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff , враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договорів та визначений судом правомірний період для нарахування пені з 04.07.2024 по 31.08.2024, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7348,87 грн пені, в іншій частині стягнення 373,687 грн пені суд відмовляє за необґрунтованістю.

Щодо стягнення 3% річних.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 891,06 грн 3% річних, що нараховані за період з 01.07.2024 по 31.08.2024 на суму боргу 175338,00 грн.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку 3 % річних, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд не погоджується із періодом визначеним позивачем для їх нарахування. Правомірним періодом суд вважає період з 04.07.2024 по 31.08.2024.

Отже, за допомогою «Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff , враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договорів та визначений судом правомірний період для нарахування 3% річних з 04.07.2024 по 31.08.2024, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 847,95 грн 3% річних, в іншій частині стягнення 43,11 грн 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічне положення міститься в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Таким чином, розмір штрафних санкцій (неустойки) може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому, статті 551 ЦК України, 233 ГК України та положення ГПК України не містять норм, які б ставили можливість суду використати право на зменшення заявлених до стягнення з боржника штрафних санкцій в залежність від наявності відповідного клопотання з цього приводу сторони у справі. Тобто суд може реалізувати своє право та прийняти рішення про зменшення розміру неустойки за власною ініціативою.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі № 927/184/13-г.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Загальновідомим та нормативно врегульованим є питання щодо існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, оскільки зменшення розміру пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи співмірність негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, зменшує розмір правомірно заявленої пені на 50% з 7348,87 грн до 3674,44 грн.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем частково доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову. З урахуванням наведених вище обставин здійснення перерахунку пені та 3%, а також зменшення суми пені, суд задовольняє позовні вимоги частково в розмірі 175338,00 грн вартості наданих послуг за договорами, 3674,44 грн пені, 847,95 грн 3% річних. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції від 05.09.2024 №1018, доданої позивачем до позову як доказ сплати судового збору, позивач сплатив 3028,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3028,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Недригайлівського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Недригайлівський лісгосп» (вул. Будівельна, буд. 22, с. Засулля, Роменський р-н, Сумська обл., 42107; код за ЄДРПОУ 45021979) на користь Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (вул. Велика Васильківська, буд. 69, м. Київ, 03150; код за ЄДРПОУ 04722078) в особі Північної регіональної філії Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 98-А, м. Суми, 40021; код за ЄДРПОУ 43031880) 175338,00 грн (сто сімдесят п`ять тисяч триста тридцять вісім грн 00 коп.) основного боргу, 3674,44 грн (три тисячі шістсот сімдесят чотири грн 44 коп.) пені, 847,95 грн (вісімсот сорок сім грн 95 коп.) 3% річних, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька