Рішення

від 24.12.2024 по справі 922/3707/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3707/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячбудмонтаж", Полтавська обл., Мигрогордський р-н, м. Гадяч до Товариства з обмеженою відповідальністю АФК ІНВЕСТ, м. Харків про стягнення 249761,79 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячбудмонтаж", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АФК Інвест, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 249761,79 грн, з яких: 242057,64 грн - сума основної заборгованості, 1388,86 грн - 3% річних, 1210,29 - грн пеня, 5105,00 - інфляційні втрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки товару № 15/07/2024/1 від 15.07.2024, а саме неповернення відповідачем частини суми попередньої оплати перерахованої позивачем на рахунок відповідача. Судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору у розмірі 3746,43 грн та витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 14600,00 грн, позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 23.10.2024 позовну заяву ТОВ "Гадячбудмонтаж" залишено без руху. Позивачу встановлено строк протягом семи днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також уточнення прохальної частини позову щодо складових загальної суми заборгованості. Роз`яснено позивачу що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу.

24.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.10.2024 була вручена відповідачу 04.11.2024, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0690266446337 (а.с. №43).

Відтак, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи у господарському суді Харківської області.

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

15 липня 2024 року між ТОВ АФК Інвест (надалі-постачальник) та ТОВ "Гадячбудмонтаж" (надалі-покупець) укладено договір поставки товару № 15/07/2024/1 (надалі-договір), згідно якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця металопрокат (надалі-продукція), в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунку, яки є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти продукцію та оплатити її у строки, передбачені даним договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 2.1. договору, поставка продукції здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС-2010", з врахуванням особливостей, встановлених договором.

Відповідно до п. 2.2. договору, кількість кожної партії продукції узгоджується між сторонами у рахунках до договору.

Відповідно до п. 2.6. договору, термін поставки продукції 5 (п`ять) банківських днів після зарахування 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами згідно рахунків до договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна продукції, що поставляється за договором є договірною і вказується у відповідних рахунках.

Відповідно до п. 3.2 договору, умови оплати - передоплата в розмірі 100% на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 3.3. договору, розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі наданого постачальником рахунку покупцю.

Відповідно до п. 5.1. договору, у разі порушення постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов`язання.

15 липня 2024 року постачальник сформував та направив покупцю рахунок №10311 на загальну суму 748776,09 грн.

15 липня 2024 року покупець здійснив перерахунок коштів на розрахунковий рахунок постачальника в повному розмірі, згідно виставленого рахунку, що підтверджується платіжною інструкцією № 4013 від 15.07.2024 на суму 748776,09 грн.

В порушення умов договору постачальник згідно видаткової накладної від 18 липня 2024 року № 148 здійснив часткову поставку продукції покупцю на загальну суму 506718,45 грн.

Отже, відповідач свої договірні зобов`язання щодо поставки оплаченого позивачем товару у строки визначені договором не здійснив, грошові кошти сплачені за непоставлений товар позивачу в розмірі 242057,64 грн не повернув, у зв`язку з чим позивачем був надісланий відповідачу лист № 22 від 13.08.2024 , в якому він просив повернути сплачені грошові кошти.

Також 01.10.2024 за вих. № 25 на адресу відповідача позивачем була надіслана досудова вимога на загальну суму 246109,14 грн.

Оскільки відповідач оплачений позивачем товар не поставив, грошові кошти сплачені за непоставлений товар позивачу в розмірі 242057,64 грн не повернув, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 242057,64 грн, які були сплачені ним в якості оплати за товар який не був йому поставлений відповідачем.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов`язань щодо поставки оплаченого товару позивачу не виконав, суму оплати у розмірі 242057,64 грн за товар не повернув.

Отже, зобов`язання відповідача щодо поставки товару чи повернення позивачу оплати за товар в розмірі 242057,64 грн. на час розгляду справи не виконане. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 242057,64 грн боргу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1210,29 грн, інфляційних втрат у розмірі 5105,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 1388,86 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 230 ГК України - штрафні господарські санкції визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити при порушенні, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування пені у розмірі 1210,29 грн, інфляційних втрат у розмірі 5105,00 грн та трьох процентів річних у розмірі 1388,86 грн, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 14600,00 грн.

Так, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 14600,00 грн. витрат на правничу допомогу, які обґрунтовує укладенням між позивачем та адвокатом Чирвон Олександром Івановичем договором-доручення про надання правової допомоги від 18.03.2020 року, додатку №2 від 27.09.2024 року до договору-доручення про надання правової допомоги від 18.03.2020 року, додатку №3 від 24.10.2024 року до договору-доручення про надання правової допомоги від 18.03.2020 року.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: ордер серії ВІ № 1251792 від 18.10.2024, договір-доручення про надання правової допомоги від 18.03.2020, додаток № 2 від 27.09.2024 до договору-доручення про надання правової допомоги від 18.03.2020, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.10.2024 до договору-доручення про надання правової допомоги від 18.03.2020, видатковий касовий ордер від 27.09.2024 на суму 10000,00 грн, додаток №3 від 24.10.2024 року до договору-доручення про надання правової допомоги від 18.03.2020 року.

Відповідно до п. 1 додатка №3 від 24.10.2024 року до договору-доручення про надання правової допомоги від 18.03.2020 року сторони за цим додатковим договором домовились, що загальна вартість послуг (гонорар) адвоката за договором про надання правової допомоги по стягненню заборгованості з ТОВ "АФК Інвест" становить 14600,00 грн, з наступного розрахунку: 1 година роботи адвоката 1460,00 грн - 50% від прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" .

Відповідно до п. 2 додатка №3 від 24.10.2024 року до договору-доручення про надання правової допомоги від 18.03.2020 попередньо клієнт сплатив частину гонорару адвокату в розмірі 10000,00 грн. 27.09.2024 року.

Згідно остаточного розрахунку суми судових витрат роботи адвоката складаються з: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 година роботи адвоката, підготовка та направлення досудової вимоги відповідачу - 1 година роботи адвоката, збір доказів, розрахунок заборгованості (у тому числі штрафних санкцій), подання позовної заяви, супровід, контроль, моніторинг судового процесу Господарському суді Харківської області - 8 годин роботи адвоката.

Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 ГПК України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, беручи до уваги надані послуги адвокатом, враховуючи критерії реальності та співрозмірності гонорару адвоката, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, зважаючи на те, що відповідач був обізнаний про те, що справа розглядається у суді, втім не скористався своїм правом на подання до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про доведеність та достатність законних підстав для стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14600,00 грн.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612, 693 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФК Інвест" (61003, Харківська обл., місто Харків, пров. Банний, буд. 1, ЄДРПОУ 44215051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячбудмонтаж" (37300, Полтавська обл., Миргородський р-н, місто Гадяч, вул. Захисників України, буд. 28, ЄДРПОУ 41406509) 242057,64 грн основного боргу, 1210,29 грн пені, 5105,00 грн інфляційних втрат, 1388,86 грн три проценти річних, 3746,43 грн витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви та 14600,00 грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "24" грудня 2024 р.

СуддяЛ.В. Шарко