Ухвала

від 24.12.2024 по справі 140/13497/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

24 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/13497/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької районної державної (військової) адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцької районної державної (військової) адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення про направлення ОСОБА_1 для проходження альтернативної (невійськової) служби в порядку, визначеному Законом України Про альтернативну (невійськову) службу №1975-XII від 12 грудня 1991 року та з урахуванням ст.35 Конституції України, ч.4 ст.1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та ст. 2 Закону України Про альтернативну (невійськову) службу.

Зобов`язання Луцької районної державної (військової) адміністрації Волинської області прийняти рішення про направлення ОСОБА_1 для проходження альтернативної (невійськової) служби в порядку, визначеному Законом України Про альтернативну (невійськову) службу №1975-XII від 12 грудня 1991 року та з урахуванням ст.35 Конституції України, ч.4 ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та ст. 2 Закону України Про альтернативну (невійськову) службу взамін призову на військову службу за мобілізацією під час воєнного стану.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Одночасно із подання позовної заяви, представником позивача було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 26.11.2024 в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовлено повністю.

16.12.2024 на адресу суду повторно надійшла заява представника ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі його відділам, вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , у тому числі видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Заява обґрунтована тим що, Луцькою районною державною (військовою) адміністрацією відмовлено в направленні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження альтернативної (невійськової) служби з посиланням на те, що статтею 15 Закону України Про військовий обов??язок і військову службу передбачено, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров?я громадяни України чоловічої статті, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років. та старші особи, які не досягли 25-річного віку (зміни до Закону України Про військовий обов?язок і військову службу від 18.05.2024 року) і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу.

Відповідно до довідки від 04.11.2024 №266, виданої Релігійною організацією Волинське обласне об`єднання церков євангелських християн-баптистів з 02 липня 2017 року та на даний час є членом Релігійної громади Церкви Євангельських християн-баптистів Дім молитви м. Луцька, Волинської області, яка входить до Волинського обласного об?єднання церков євангельських християн-баптистів, визнає віровчення Євангельських християн-баптистів та дотримується біблійних принципів і особистих переконань, які не дозволяють йому службу у війську, участь у військових та воєнних діях у той чи інший спосіб зі зброєю в руках. При цьому, ОСОБА_1 наголошував працівникам Луцької районної державної (військової) адміністрації Волинської області про вищевказані обставини, однак незважаючи на це останньому було відмовлено у задоволенні заяви.

Позивач вважає, що у разі, якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації то він набуде статусу військовослужбовця та буде проходити військову службу, що унеможливить реалізацію його права на отримання направлення на альтернативну (невійськову) службу та виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Заявник також наголошує, що без вжиття заходів забезпечення позову він може набути статусу військовослужбовця та вирішення питання звільнення з військової служби під час мобілізації за релігійними переконаннями особи, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, оскільки її правовідносини з військовою частиною будуть регулюватись Законом України про військовий обов`язок та військову службу, яким передбачено перелік підстав вже для звільнення з військової служби, серед яких немає ні релігійних переконань, ні рішення суду про зобов`язання РДА видати особі направлення на проходження альтернативної (невійськової) служби.

Акцентує увагу на тому, що перебування ОСОБА_1 у правовідносинах із ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується, зокрема, копією повістки ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.10.2024 №3418, якою ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних та проходження медичної комісії.

З урахуванням викладеного, заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі його відділам, вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , в тому числі видавати відносно нього мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, законодавець визначив лише дві підстави, за наявності яких суд може забезпечити позов, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Водночас згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з частинами першою, третьою статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Як зазначалося судом вище, представник позивача з повторною заявою про вжиття заходів забезпечення позову звернувся 16.12.2024, в той час як головуючий у справі суддя Сорока Ю.Ю., згідно наказу Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 №02-10/128/24 перебував у щорічній додатковій відпустці з 16.12.2024 по 20.12.2024 включно.

Таким чином, розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 16.12.2024, відбувся по завершенню щорічної додаткової відпустки, у якій перебував головуючий у справі суддя Сорока Ю.Ю.

Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі №826/14951/18).

Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Згідно ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року в справі №826/10936/18 (провадження №К/9901/728/19).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Посилання представника позивача на те, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, мобілізаційний процес щодо особи, яка бажає проходити альтернативну військову службу, буде завершено, що, у свою чергу, істотно ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

З матеріалів, долучених представником до заяви про забезпечення позову, не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.

Відтак, жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 КАС України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

Щодо посилань представника позивача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 сформував повістку, якою зобов`язав позивача з`явитись з метою: уточнення своїх облікових даних, направлення для проходження медичного огляду, визначення призначення на особливий період, суд зазначає наступне.

Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення; організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби; процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560).

За змістом пунктів 21, підпункту 1 пункту 27, пунктів 28 - 29 Порядку №560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

У повістці зазначаються, зокрема, мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Відповідно до пункту 88 Порядку №560 на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Отже, у повістці про виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів зазначається, серед іншого, мета такого виклику, а саме: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. За результатами проведення медичного огляду військовозобов`язаного військово-лікарською комісією, зокрема, може бути прийнято рішення щодо придатності до проходження військової служби під час мобілізації. В подальшому, на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, у територіальному центрі комплектуванні та соціальної підтримки під особистий підпис вручається повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Так, до заяви про забезпечення позову представник позивача долучив копію повістки від 28.10.2024 №3418, у якій зазначено, що позивачу належить з`явитися за адресою: АДРЕСА_1 , 29.10.2024 о 09:00 год (тобто на дату, яка на час надходження заяви про забезпечення позову до суду та розгляду судом відповідного процесуального питання вже минула) для уточнення своїх облікових даних, направлення для проходження медичного огляду.

Разом з цим, заявником не надано суду результатів проходження ВЛК (зокрема, рішення (постанови) військово-лікарської комісії щодо придатності позивача до проходження військової служби). Також, до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації (зокрема, вручення позивачу повістки із вказаною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Лише сам факт вручення позивачу повістки від 28.10.2024 №3418 для уточнення своїх облікових даних, направлення для проходження медичного огляду має наслідком направлення позивача на медичний огляд для визначення придатності до військової служби чи перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, а не самого призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Крім того, заявник, як і в попередній заяві про вжиття заходів забезпечення позову від 25.11.2024, посилається на те, що без вжиття заходів забезпечення позову він може набути статусу військовослужбовця та вирішення питання звільнення з військової служби під час мобілізації за релігійними переконаннями особи, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, оскільки її правовідносини з військовою частиною будуть регулюватись Законом України Про військовий обов`язок та військову службу, яким передбачено перелік підстав вже для звільнення з військової служби, серед яких немає ні релігійних переконань, ні рішення суду про зобов`язання РДА видати особі направлення на проходження альтернативної (невійськової) служби.

Суд звертає увагу заявника на те, що вказаним підставам вже надана оцінка судом при попередньому розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 25.11.2024, і зв`язку із чим повторно зазначає, що суд не вважає такі доводи підставними, оскільки, предметом даної справи є надання правової оцінки дій відповідача щодо неприйняття рішення про направлення ОСОБА_1 для проходження альтернативної (невійськової) служби, а тому, в межах даної справи суд не з`ясовує питання проходження ним військової служби та звільнення з військової служби.

На думку суду, перераховані вище доводи заявника не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях. Наведені заявником твердження про можливе (а не реальне) настання негативних для позивача наслідків (у цьому випадку, за твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у призові на військову службу під час мобілізації, при тому, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України) не зумовлюють необхідність забезпечення поданого у цій справі адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, відтак, в задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Ю.Ю. Сорока