Ухвала

від 23.12.2024 по справі 140/14566/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову

23 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/14566/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шепелюка В.Л.,

при секретарі судового засідання Юхимчук О.В.,

за участі представників третіх осіб Коперсака М.С., Гавриляка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» (ТзОВ «Агро Фонд») звернулося з позовом до Державної податкової служби України (ДПС України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування наказу ДПС України від 22 жовтня 2024 №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині закріплення ТзОВ «Агро Фонд» за Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (в додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік із закріпленням за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків»); зобов`язання внести зміни до наказу від 22 жовтня 2024 №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» шляхом заміни Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (в додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік із закріпленням за міжрегіональними управліннями ДПС по роботі з великими платниками податків»).

16 грудня 2024 року разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року заяву про забезпечення позову задоволено: зупинено дію наказу Державної податкової служби України від 22 жовтня 2024 року №753 Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік в частині включення Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Фонд (45725, Волинська область, Луцький район, село Звиняче, вулиця Привокзальна, будинок 17, код ЄДРПОУ 39137820) до Реєстру великих платників податків до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/14566/24; заборонено Державній податковій службі України (04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 43005393) вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо зміни місця податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Фонд до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/14566/24; заборонено Південному міжрегіональному управлінню ДПС України по роботі з великими платниками податків (65015, Одеська область, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 15/1, код ЄДРПОУ 44101032) вчиняти будь-які дії щодо взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Фонд до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/14566/24; заборонено Західному міжрегіональному управлінню ДПС України по роботі з великими платниками податків (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 35, код ЄДРПОУ 44045187) вчиняти будь-які дії щодо зняття з податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Фонд до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/14566/24.

19 грудня 2024 року до суду надійшло клопотання ДПС України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у цій справі. Обґрунтовуючи подане клопотання, представник заявника зазначив, що внаслідок введення заходів забезпечення позову судом було фактично підтримано позицію платника податків про протиправність розпорядження ДПС України. При цьому позивачем не було належним чином обґрунтовано та підтверджено належними доказами наявність обставин для застосування заходів забезпечення згідно норм статті 150 КАС України. Вважає, що позиція суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суперечить сформованій правовій позиції Верховного Суду, відповідно до якої вжиття заходів забезпечення позову у вказаний спосіб фактично вирішує спір по суті. Сама лише незгода позивача із прийнятим рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і зобов`язання вчинити певні дії не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 клопотання ДПС України призначено до розгляду у судовому засіданні на 15:00 23 грудня 2024 року.

23 грудня 2024 року представник ТзОВ «Агро Фонд» подав до суду заперечення на клопотання про скасування заходів забезпечення позову та просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що у разі зміни місцезнаходження суб`єкти господарювання продовжують сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду та щодо таких податків подавати податкові декларації та виконувати інші обов`язки платника податків, а контролюючий орган стосовно такого платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів. Наведене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а їх відновлення буде неможливим і у випадку ухвалення позитивного рішення до закінчення поточного бюджетного періоду, без вжиття заходів забезпечення позову. На переконання представника ТзОВ «Агро Фонд» твердження відповідача про вирішення позовних вимог по суті є критичними, оскільки зупинення рішення відповідача є лише обов`язком податкового органу у подальшому здійснювати всі передбачені чинним законодавством дії щодо позивача з урахуванням його реєстрації та перебуванні на обліку у Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

У судове засідання представник ТзОВ «Агро Фонд» не прибув.

Представник заявника у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду клопотання про скасування забезпечення позову був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні представники Західного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, кожен зокрема, підтримали клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Розглянувши клопотання про скасування заходів забезпечення позову, дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин п`ятої, восьмої статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений статтею 157 КАС України.

Так, відповідно до частин першої, третьої вказаної норми встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відповідно до частини п`ятої статті 157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Отже, із аналізу процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову, слідує, що скасування заходів забезпечення позову можливе, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів. Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. У цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону, зокрема, були відсутні підстави для забезпечення позову.

Варто зауважити, що КАС Українине наводить підстав для скасування заходів забезпечення, однак, зважаючи на наведені норми в сукупності, такими слід вважати наявність обставин, котрі засвідчують відсутність тих підстав для забезпечення позову, які визначені у статті 150 КАС України.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За правовою позицією, викладеною урішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року №4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово висловлював думку про те, що основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Відтак, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до набрання рішення суду законної сили.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову у обраний судом спосіб відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Поряд з цим, правова оцінка дій та рішення відповідача підлягатиме встановленню під час судового розгляду даної справи.

Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову від 18 грудня 2024 року, суд врахував, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності. При цьому, судом зазначено, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті, а також не порушить прав та законних інтересів контролюючого органу (відповідача) чи інших осіб.

В ухвалі про забезпечення позову 18 грудня 2024 року суд окремо наголосив на тому, що забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Як вже зазначалося, скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, є відмінне від скасування ухвали про забезпечення позову, позаяк у першому випадку заходи забезпечення позову скасовує суд, який їх вжив, при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову, тоді як в другому випадку скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється судом апеляційної чи касаційної інстанцій за результатами розгляду апеляційної чи касаційної скарги.

Досліджуючи зміст клопотання ДПС України про скасування заходів забезпечення позову, суд вважає, що заявником не наведено жодного факту, який б можливо було тлумачити, як такий, що дає підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідач у вказаному клопотанні не зазначає про появу нових обставин, що в розумінні статті 157 КАС України обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Необхідно звернути увагу, що суд, який постановив ухвалу про забезпечення позову, не може скасувати власну ухвалу про забезпечення позову з тих підстав, що заходи забезпечення позову були застосовані безпідставно, або з порушенням норм процесуального закону, оскільки такими повноваженнями наділений лише суд апеляційної інстанції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи представника відповідача у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову зводяться до незгоди з ухвалою про вжиття заходів забезпечення позову від 18 грудня 2024 року. Однак у такому разі відповідач не позбавлений права звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу суду про забезпечення позову, в якій викласти мотиви своєї незгоди з таким судовим рішенням. Незгода сторони з ухвалою про забезпечення позову не є підставою для звернення до суду із клопотанням про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Суд повторює, що клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову не містить жодного посилання на те, що відпали або змінились обставини, які були підставою для постановлення судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ДПС України про скасування заходів забезпечення позову та про відмову у задоволенні відповідного клопотання.

Керуючись статтями 157, 248, 250, 256, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Державної податкової служби України про скасування заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» до Державної податкової служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В. Л. Шепелюк

Повний текст ухвали складено 24 грудня 2024 року.