Рішення

від 24.12.2024 по справі 160/22029/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 рокуСправа №160/22029/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ" (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Литовська, буд. 1, офіс 2, ЄДРПОУ 34656979) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

14 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ"звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1. визнати протиправним та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000288/1 від 30.07.2024 року;

- рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000289/1 від 30.07.2024 року;

- картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000611 від 30.07.2024 року;

- картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000612 від 30.07.2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з метою митного оформлення товарів товариство подало до митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару за вказаною в електронній митній декларації позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимогстатті 53 Митного кодексу України. Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів. Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Ухвалою від 19 серпня 2024 року суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

03.09.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Дніпровська митниця Держмитслужби просила відмовити в задоволенні позовної заяви, зазначаючи, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства Українизазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

Згідно із частинами 3, 4ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» (код ЄДРПОУ 34656979) зареєстроване юридичною особою 12.10.2006.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Металінсайт» та BAODING JINGKA IMPORT AND EXPORT TRADING CO., LTD було укладено контракт № 0806/2021.

За умовами даного контракту товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛІНСАЙТ» (покупець) купує товар у " BAODING JINGKA IMPORT AND EXPORT TRADING CO., LTD " Китай (продавець).

Відповідно до п. 4.2. загальна сума контракту становить визначається сумою підписаних специфікацій на товар та визначається як вартість товару (партії товару), поставка якого здійснюється у відповідності із специфікаціями.

У відповідності до пункту 4.3. валютою контракту є долар США.

Згідно із п. 5.2. контракту покупець зобов`язується шляхом банківського переказу здійснити передоплату у розмірі 30% від загальної суми договору протягом 15 банківських днів від дати підписання контракту і специфікації, 70% за фактом готовності продукції до відвантаження. За фактом навантаження контейнера на борт судна, на підтвердження надається сканована копія з оригіналу коносаменту із зазначенням дати відвантаження.

На умовах та в рамках зовнішньо - економічного контракту на підставі специфікації №7 від 06.03.2024 року та Інвойсу № HG-WKCTP-08 від 24.04.2024 було організовано поставку товарів з Китаю до України, а саме: заготовка відвода, заготовка трійника та заготовка заглушки у загальній кількості 17068 шт. на суму 39 500, 00 USD.

Продавцем вказана партія товару була технічно розділена на дві окремі партії, й відповідно була доставлена у двох контейнерах:

1.Контейнер/а: МКSU0411409;

2.Контейнер/а: МКSU0411060.

Декларантом ця поставка розмитнювалася за двома окремими деклараціями: 24UА110130017169U2 та № 24UА110130017174U1.

29.07.2024 року представником декларанта було подано митну декларацію № 24UA110130017169U2 (номер встановлений після коригування - № 24UA110130017304U4). Відповідно до поданої декларації митна вартість була встановлена згідно із Інвойсом № HG-WKCTP-08 від 24.04.2024 року. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу.

У митній декларації № 24UA110130017169U2 декларант зазначив загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 26 114,08 USD. Також було визначено розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала 279 041,49 грн.

На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано такі документи:

-сертифікат якості (Certificate of quality) №HGJK24020 24.04.2024;

-пакувальний лист (Packing list) б/н 24.04.2024;

-рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №HG-WKCTP-08 24.04.2024;

-коносамент (Bill of lading) 27022 24.07.2024;

-автотранспортна накладна (Road consignment note) №27022 24.07.2024;

- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №24C4403B5994/01505 від 23.05.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №316 06.03.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №319 08.04.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця;

- договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №9210 24.07.2024;

- довідка про транспортні витрати № 2702 24.07.2024;

- заявка № 27022 10.05.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 24.04.2024;

- специфікація №7 06.03.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №0806/2021 від 06.08.2021;

- договір про надання послуг митного брокера №БД-6 11.01.2016;

- договір (контракт) про перевезення №011222-001 01.12.2022;

- договір (контракт) про перевезення №060024 06.06.2024;

- договір (контракт) про перевезення №220724/2 22.07.2024;

- копія митної декларації країни відправлення 021720240000119502 21.05.2024;

Уповноваженою особою митниці було складено та направлено декларанту повідомлення пор надання додаткових доказів митної вартості товару.

Декларант у відповідь на повідомлення уповноваженої особи митного органу надав довідку ТОВ «Євро-Форвардінг» № 27022 від 24.07.2024 року, в якій зазначив, що «вартість міжнародного морського перевезення вантажу в контейнері MRSU0411409, по коносаменту ZH240500172, що слідував за маршрутом: порт завантаження Tianjin (China) - порт прибуття Gdansk Poland), складають: 141671 грн. 78 коп. Транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи НРР, складські послуги, оформлення Т1 складають: 64 156 грн 37 коп. Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України до митного кордону м/п Ягодин, Україна автомобілем: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 складають: 47 200 грн. 00 коп. В тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи. Страхування вантажу не відбувалось...»

На думку позивача, сумніви митного органу в частині наявності додаткових витрат єнеобґрунтованими, крім того, відповідно до умов договору про транспортноекспедиторське обслуговування № 011222-001 від 01.12.2022 ТОВ «Євро Форвардінг» сформовано рахунок на оплату № 9210 від 24.07.2024р., який був оплачений позивачем 25.07.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 2254, після чого Сторонами було підписано акт надання послуг №9544 від 30.07.2024.

Однак, на підставі поданих документів Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000288/1 від 30.07.2024 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000611 від 30.07.2024 року.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110130/2024/000288/1 від 30.07.2024 року здійснено коригування вартості за одиницю товару. Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала 403 562,84 грн.

Також, 29.07.2024 року представник декларанта подав митну декларацію №24UA110130017174U1 (номер встановлений після коригування - № 24UA110130017305U3). Відповідно до поданої декларації митна вартість була встановлена згідно із Інвойсу № HG-WKCTP-08 від 24.04.2024 року. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу. У митній декларації № 24UA110130017174U1 декларант зазначив загальну суму товарів за рахунком, відповідно до інвойсу (графа 22), що складала 19 542,62USD. Також було визначено розмір ПДВ та ввізного мита, сума розрахована декларантом склала 274 609,60 грн.

На підтвердження митної вартості товарів до митного органу було надано такі документи:

-сертифікат якості (Certificate of quality) №HGJK24020 24.04.2024;

-пакувальний лист (Packing list) б/н 24.04.2024

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №HG-WKCTP-08 24.04.2024

-коносамент (Bill of lading) 27022 24.07.2024

-автотранспортна накладна (Road consignment note) №27022 24.07.2024

-сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №24C4403B5994/01505 від 23.05.2024

-банківський платіжний документ, що стосується товару №316 06.03.2024

-банківський платіжний документ, що стосується товару №319 08.04.2024

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №9210 24.07.2024

-довідка про транспортні витрати № 2702 24.07.2024

-заявка № 27022 10.05.2024

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 24.04.2024

-специфікація №7 06.03.2024

-зовнішньоекономічний договір (контракт) №0806/2021 від 06.08.2021

-договір про надання послуг митного брокера №БД-6 11.01.2016

-договір (контракт) про перевезення №011222-001 01.12.2022

-договір (контракт) про перевезення №060024 06.06.2024

-договір (контракт) про перевезення №220724/2 22.07.2024

-копія митної декларації країни відправлення 021720240000119502 21.05.2024.

Уповноваженою особою митниці складено та направлено декларанту повідомлення із викладенням сумнівів про наявність транспортного документу, відповідно до вимог ст. 335 Митного кодексу України.

Декларант у відповідь на повідомлення уповноваженої особи митного органу надав довідку ТОВ «Євро-Форвардінг» № 27022 від 24.07.2024 року, в якій зазначається, що «вартість міжнародного морського перевезення вантажу в контейнері MRSU0411060, по коносаменту ZH240500172, що слідував за маршрутом: порт завантаження Tianjin (China) - порт прибуття Gdansk Poland), складають: 141671 грн. 78 коп. Транспортно-експедиторське обслуговування за межами території України, включаючи НРР, складські послуги, оформлення Т1 складають: 64 156 грн. 37 коп. Міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України до митного кордону м/п Ягодин, Україна автомобілем: НОМЕР_3 / НОМЕР_4 складають: 47 200 грн. 00 коп. В тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи. Страхування вантажу не відбувалось».К

Крім того, відповідно до умов договору про транспортноекспедиторське обслуговування № 011222-001 від 01.12.2022 ТОВ «Євро Форвардінг» було сформовано рахунок на оплату № 9211 від 24.07.2024р., який був оплачений позивачем 25.07.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 2255, після чого сторонами було підписано акт надання послуг №9545 від 30.07.2024.

На думку позивача, останній в повній мірі документально підтвердив всі складові витрат на транспортно-експедиційні послуги.

На підставі поданих документів Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000289/1 від 30.07.2024 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000612 від 30.07.2024 року.

Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA110130/2024/000289/1 від 30.07.2024 року було здійснено коригування вартості за одиницю товару

Розрахована декларантом митна вартість товару становила 25 699,32 USD (1056190,75 грн (курс валюти станом на момент подання декларації 41,098)), а вартість митних платежів 274 609,60 грн.

Внаслідок коригування митної вартості загальна вартість товару склала 64 335,79 USD (2640842,64 грн (курс валюти 41,0478), а вартість митних платежів склала 686 619,09 грн, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала 412 009,49 грн.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив картками відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись з рішеннями митного орган про коригування митної вартості товарів, а також винесеними на їх основі картками відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний

Згідно із ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до ч.5 ст.54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.

Згідно із ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Вказаними нормами матеріального права визначено повноваження органу доходів і зборів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість та необхідність витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості.

Матеріали справи містять рахунок на перевезення товару від оплачений позивачем 25.07.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 2255, після чого сторонами було підписано акт надання послуг № 9545 від 30.07.2024, а також матеріали справи містять рахунок на перевезення товару, який був оплачений позивачем 25.07.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 2254, після чого сторонами було підписано акт надання послуг № 9544 від 30.07.2024.

Суд вважає, що подані декларантом митному органу довідка про транспортні витрати в сукупності з іншими документами, є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

За приписамистатті 337 Митного кодексу Україниперевірка документів та відомостей, які відповідно достатті 335 цього Кодексуподаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч.1,4ст.337 Митного кодексу України)

Згідно з ч.1ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у рішеннях вказується на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 МК України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3статті 53 Митного кодексу України.

Згідно із ч.2ст. 55 Митного кодексу Україниприйняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьоюстатті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно дорозділу X цього Кодексув розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно доглави 4 цього Кодексуабо до суду.

З огляду на встановлені розбіжності суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими митним органом витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №815/3142/17.

Отже, вказані зауваження відповідача жодним чином не впливають на формування числових складових митної вартості товару.

Відсутність документів, що підтверджують перевезення, а також її вартість не свідчить про викривлення позивачем вартості товару, або про те, що надані для митного оформлення документи мають розбіжності або неточності, що спричиняють сумніви у визначеній митній вартості товарів.

Суд звертає увагу, що аналогічні порушення встановлено і в інших деклараціях, проте, з огляду на наведені висновки суду є такими, що спростовуються умовами поставки.

Разом з тим, митним органом не доведено, що документи надані позивачем при митному оформленні, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Крім того, право митного органу на витребування додаткових документів, зокрема, яких не має у позивача та умовами контракту їх передача не передбачена, не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, сумніви митного органу наведені у повідомленнях та картці відмови, на думку суду, не мають під собою обґрунтованого підґрунтя.

Щодо правильності обрання відповідачем методу для визначення митної вартості.

У спірному рішенні, відповідач зазначає, що: «враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність підтвердження числових значень складових митної вартості товару та ціни, що фактично сплачена, про що зазначено у ході проведення консультацій шляхом направлення електронних повідомлень митниці, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком, основний метод визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосованим, відповідно до частини шостоїст. 54 МКУта частини другоїст.58 МКУ.

У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості послідовно розглядається можливість застосування резервного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). До товарів за спірними рішеннями застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґрезервний метод.

Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товарів, що має схоже призначення, імпортованого за тих же умов поставки, за тією ж вагою, оформленого за основним методом визначення митної вартості».

Із наведеного вбачається, що у рішеннях містяться посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами.

У спірних Рішеннях зазначено лише дати раніше оформлених ЕМД, їх реєстраційні номери, вид торгівлі (роздрібна/ нерозфасовані для роздрібної торгівлі), рівень до якого скориговано митну вартість, метод за яким скориговано митну вартість. При цьому, в Рішенні не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.

Верховний Суд, розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК України, прийняте митниморганом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17 ).

Між тим, спірні рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та вмотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другоїстатті 55 МК України.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості. Однак, в порушення вимогст. 57 Митного кодексу Українимитницею не доведено неможливість застосування інших (попередніх) методів (2а-2г) визначення митної вартості товару, а застосовано резервний метод, який відповідно до наведених вище норм законодавства застосовується у випадку, якщо митна вартість товару не може бути визначена за попередніми методами.

Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах: від 30.01.2018р., по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018р., по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019р., по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019р., по справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкоригована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (даліЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей59,60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.

Митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначенимстаттею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силустатті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другійстатті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеномуКонституцієюта законами України; - зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.

Частиною другоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першоїстатті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не довів належними доказами правомірність своїх рішень.

З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд зазначає, що картки відмови у митному оформленні товарів є похідними та прийняті на підставі рішень про коригування митної вартості товарів, а тому є також протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п. 58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 1ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Сплачений позивачем судовий збір на підставі платіжної інструкції від 09.08.2024 № 2270 у розмірі 15 759,42 грн підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ" (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Литовська, буд. 1, офіс 2, ЄДРПОУ 34656979) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000288/1 від 30.07.2024 року; рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2024/000289/1 від 30.07.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2024/000611 від 30.07.2024 року; картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2024/000612 від 30.07.2024 року..

В порядку розподілу судових витрат стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛІНСАЙТ" (49089, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Литовська, буд. 1, офіс 2, ЄДРПОУ 34656979) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15 759,42 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук