Ухвала

від 23.12.2024 по справі 160/33557/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 грудня 2024 року Справа 160/33557/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 22 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 22 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії відповідача щодо невірного обрахування складових грошового забезпечення з 22 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.

Вирішуючи питання, якою нормою закону слід керуватися при розгляді таких справ, Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.

Підсумовуючи, суд вказує, що унесенням до Кодексу законів про працю України вказаних змін законодавець, виклавши у новій редакції ч. 1 та ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України, увів строки звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

Суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України стосується виплати всіх сум, що належать працівникові у разі його звільнення.

При цьому, стаття перша цієї ж норми передбачає загальний строк звернення до суду у трудових спорах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

При цьому, на переконання суду, зазначені позивачем позовні вимоги охоплюються поняттями заробітна плата і оплата праці.

Таким чином, даний спір набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які б передбачали строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

Відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд вважає за необхідне зазначити, що карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, та закінчився 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023№ 651.

Відтак, встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.

Таким чином, тримісячний строк для звернення до суду починається з наступного дня після припинення дії карантину, а саме з 01.07.2023 і завершується 02.10.2023.

Тобто, до вимог щодо визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період часу з 19.07.2022 року по 02.10.2023 року не застосовується тримісячний строк звернення до суду.

Обчислення процесуального строку звернення до адміністративного суду з даним позовом розпочинається з 03.10.2023 та завершується 03.01.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично з позовною заявою позивач звернулась 17.12.2024, отже, з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як вбачається, разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, в якій зазначено, що позивачем не було одержано ним письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань інших щомісячних основних та додаткових видів/з інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022. 01.01.2023 роки за займаною посадою позивача, з обов`язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад позивача з, позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. Окрім того, у наказі про звільнення та грошовому атестаті також не зазначається інформація щодо прожиткового мінімуму, отже позивачу ніяк не могло бути відомо про порушення свого права, у день звільнення також.

Із заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом вбачається, що позивач причину пропуску строку звернення до суду пов`язує з тим, що про порушення своїх прав дізнався лише після отримання відповіді на адвокатський запит.

В матеріалах справи міститься лист-відповідь Військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду вказаного адвокатського запиту, який датований 27.07.2024.

При цьому, з позовною заявою до суду позивач звернувся 17.12.2024 (відповідно до трек-номеру поштового відправлення).

Суд зазначає, що з тексту позовної заяви та наданих позивачем доказів судом не вбачається за можливе встановити дату отримання позивачем відповіді Військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит, з метою встановлення факту дотримання або недотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, відповідні докази відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, позивачу необхідно надати докази отримання відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2024 на адвокатський запит, з яких можливо встановити дату отримання листа-відповіді, або заяву про поновлення строку звернення до суду з наведенням інших поважних причин його пропуску та відповідні докази на підтвердження їх поважності.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного та керуючись ст. 169, ст. 248, ст.256, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву - залишити без руху.

Надати позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- докази отримання відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2024 на адвокатський запит, з яких можливо встановити дату отримання листа-відповіді, або заяву про поновлення строку звернення до суду з наведенням інших поважних причин його пропуску та відповідні докази на підтвердження їх поважності.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Калугіна