Рішення

від 23.12.2024 по справі 160/20665/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 рокуСправа №160/20665/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/20665/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просить ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 875,00 (десять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/20665/24 до розгляду.

Роз`яснено відповідачу його право подати заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у строк до 19.12.2024.

Відповідач 23.12.2024 надіслав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначив, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не додається жодних доказів виконання позивачем своїх обов`язків за підпунктом 4.1. Договору, тобто сплати ним послуг з надання професійної правничої допомоги, наданих Адвокатом (Представником позивача). Також до заяви не додається жодних доказів того, що позивачу направлялися звіти про надані послуги. Тобто, не дивлячись на те, що Договором встановлений певний порядок сплати послуг з надання професійної правничої допомоги, жодних доказів як дотримання цього порядку сторонами Договору, так і самого факту сплати послуг до заяви не додається. Таким чином, факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката відповідач вважає недоведеним.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданої заяви, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 3, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Виходячи зі змісту вказаних норм, подання заяви та відповідних доказів має певні строкові обмеження, а саме така заява подається:

1) до закінчення судових дебатів у справі;

2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Зокрема, в позові позивач зазначив, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 8000,00 грн.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 160/20665/24 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100000 гривень за періоди з 04.05.2023 по 02.06.2023 та з 08.06.2023 по 07.07.2023 пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100 000 гривень за періоди з 04.05.2023 по 02.06.2023 та з 08.06.2023 по 07.07.2023 пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Копію рішення суду 11.12.2024 доставлено до електронного кабінету представника позивача у підсистемі "Електронний суд".

12.12.2024 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначено, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 875,00 грн, які він просить стягнути з відповідача.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, надано наступні документи: договір про надання професійної правничої допомоги №98/ВП-2023 від 28.11.2023, акт передання-прийняття послуг з професійної правничої допомоги від 11.12.2024 та ордер серії АЕ № 1266669 від 30.07.2024.

28.11.2023 між адвокатом Базюкевичем Євгеном Вікторовичем (Адвокат) та ОСОБА_1 було укладено Договір №98/ВП-2023 про надання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Адвокат на замовлення Довірителя зобов`язується надавати Довірителю послуги з правової правничої допомоги в питаннях, шо стосуються прав, обов`язків, інтересів Довірителя, спорів за участю Довірителя щодо будь-якого майна, грошових коштів, майнових та інших прав та інтересів. Адвокат за цим Договором с представником Довірителя в судах будь-яких юрисдикцій та інстанцій при розгляді заяв, позовів, скарг постанов, протоколів, органах державної влади та місцевого самоврядування, органах Національної Поліції, прокуратури. Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, в державних нотаріальних конторах, у приватних нотаріусів, в нотаріальних архівах, інших архівних установах, органих Держгеокадастру, у державних реєстраторів, центрах надання адміністративних послуг, Територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Міністерстві оборони України, будь-яких військових частинах, військово-лікарських комісіях всіх рівнів і підпорядкування, МСЕК, установах охорони здоров`я, інших органах, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування. Адвокат з метою представництва використовує передбачені Конституцією, кодексами та Законами України, іншими нормативно-правовими актами засоби, способи і методи захисту та відновлення порушених, оспорюваних або невизнаних прав та законних інтересів Довірителя, а Довіритель зобов`язується виплатити Адвокату гонорар за надання правової допомоги, а також компенсувати Адвокату чи сплачувати самостійно витрати, пов`язані з виконанням цього Договору. Цим договором права і повноваження Адвоката не обмежуються.

Відповідно до п. 4.1 Договору, якщо інше не визначене додатковою угодою сторін, сплата гонорару Адвокату здійснюється Довірителем у погодинному розмірі з розрахунку 1500 гривень за кожну годину надання послуг Адвокатом. В додатковій угоді сторони можуть передбачити фіксований розмір гонорару за надання певного переліку послуг. Довіритель зобов`язаний сплатити гонорар Адвокату протягом 10 днів з моменту надання Адвокатом сканованого звіту про надані послуги Довірителю на електронну пошту чи в будь-який месенджер. Несплата гонорару чи наявність, заборгованості звільняє Адвоката від обов`язку надавати послуги, а також є підставого для одностороннього розірвання цього договору з боку Адвоката.

11.12.2024 адвокатом ОСОБА_2 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, складено та підписано акт передання-прийняття послуг з професійної правничої допомоги, відповідно до якого, Адвокат виконав і передав, а Довіритель прийняв наведені нижче послуги у справі №160/20665/24 Дніпропетровського окружного адміністративного суду за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії:

- 16.07.2024 2,0 год 74 сторінки - аналіз документів по правовідносинам Довірителя з Військовими частинами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , документів Довірителя стосовно військової служби, грошового забезпечення, грошової допомоги, поранення, лікування, звільнення;

- 30.07.2024 1,0 год - напрацювання і визначення правової позиції по справі, аналіз судової практики в аналогічних спорах;

- 30.07.2024 2,0 год 59 сторінок - складання і подання позовної заяви до суду;

- 18.09.2024 0,75 год 5 сторінок - аналіз відзиву Військової частини НОМЕР_1 на полов;

- 02.10.2024 0,5 год 3 сторінки - подання пояснень у справу щодо змісту відзиву;

- 13.11.2024 0,5 год 3 сторінки - долучения копій наказів про відпустки і лікування до справи;

- 10.12.2024 1 год 10 сторінок аналіз рішення суду.

Всього: 7,25 год.

Загальна вартість наданих послуг, відповідно до Акту, становить 10875,00 (десять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень.

Згідно з Актом, Довіритель підтвердив, що послуги надані Адвокатом в узгодженому розмірі, в належному обсязі, належної якості та у визначені сторонами строки.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з умовами договору та актом передання-прийняття послуг з професійної правничої допомоги від 11.12.2024 між позивачем та адвокатом Базюкевичем Є.В., оплата адвокату за надані послуги здійснюється у формі гонорару з розрахунку 1500 грн за кожну годину надання послуг. Загальна кількість годин наданої допомоги складає 7,25 год. Погоджена сторонами вартість послуг складає 10 875,00 грн.

Судом встановлено, що вказаним Договором та Актом підтверджується надання та отримання послуг адвоката з підготовки та супроводження позовної заяви у справі №160/20665/24.

Щодо посилань позивача про відсутність доказів оплати наданих послуг відповідачем, чим не доведено реальності понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 124 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у праві № 280/2635/20 вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд зауважує, що надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, потрібно з`ясовувати, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суди враховують не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності чи було їх вчинення обов`язковим, чи доцільним було їх виконання чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Так, виходячи з аналізу ч. 2 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами саме за результатами розгляду справи.

Частинами другою та третьою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною 5 статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 134 КАС України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Крім того, в даному випадку підлягає врахуванню ціна позову та відповідно значення вказаної справи для позивача.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Європейський Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Судом враховано, що предметом спору у справі №160/20665/24 є оскарження бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, що не однотипними справи, з огляду на обсяг досліджених доказів та встановлені судом обставини справи. Вказана справа не відноситься до нової категорії справ щодо захисту порушених прав військовослужбовців.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд зауважує, що їх характер, обсяг та зміст не є такими, що потребували тривалого часу адвоката для їх ґрунтовного вивчення, встановлення правовідносин між сторонами, подальшого аналізу судової практики з метою формування правової позиції та складання позовної заяви.

Суд наголошує, що витрати на надання правової допомоги мають бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Таким чином, оцінивши суму гонорару з урахуванням наведених критеріїв співмірності, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума судових витрат на правничу допомогу, з огляду на предмет позову, обставини справи, обсяг доказів, проведену досудову роботу щодо підготовки до подання позовної заяви до суду та отримання доказів, не відповідає складності справи, наданим адвокатом послугам, часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також значенню справи для сторони.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що суму, заявлену до відшкодування за складання та подання позову у розмірі 10875 грн не відповідає критерію реальності наданих послуг, а тому підлягає зменшенню до суми 7 000 грн та стягненню на користь позивача.

Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/20665/24 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати з надання професійної правничої допомоги в розмірі 7 000 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст додаткового рішення складено 23.12.2024.

Суддя Н.Є. Калугіна