Рішення

від 24.12.2024 по справі 160/20615/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 рокуСправа №160/20615/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "НІГМА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "НІГМА" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0421570714 від 01.07.2024 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ;

- частково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0421560714 від 01.07.2024 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що контролюючим органом протиправно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки позивачем було надано усі наявні первинні документи щодо предмета перевірки, які підтверджують дотримання позивачем податкового, валютного законодавства, а також їх правильність нарахування, обчислення та сплати. Зокрема, представник зазначає, що у ході проведення перевірки контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні розміру від`ємного значення суми з податку на додану вартість із контрагентами-постачальниками за період, що перевірявся. Окрім цього, представник позивача зазначає, що господарські операції між ПП «НІГМА» та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними. Крім того, висновки відповідача також обґрунтовані недотриманням податкового законодавства іншими платниками податків - контрагентами позивача та іншими особами, з якими позивач не мав жодних відносин.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 позовну заяву Приватного підприємства "НІГМА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без руху.

Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання доказів на підтвердження наявності у позивача зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд".

12.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано відповідь на запит №2861492 з якої видно, що Приватне підприємство «НІГМА» (код ЄДРПОУ 32410656) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЕСІТС.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/20615/24 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

26.08.2024 представником відповідача направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що надані позивачем первинні документи видані від імені контрагентів та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб`єкти господарювання не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати обумовлені в господарських договорах зобов`язання (поставити продукцію, виконати роботи). Крім того, відповідачем зазначається, що укладені між ПП «НІГМА» та його контрагентами договори не опосередковуються реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет. Також відповідач звертає увагу, що податковий орган має право збирати податкову інформацію про платників податків та використовувати її під час проведення документальних перевірок, у зв`язку з чим докази неможливості реального виконання господарських операцій (відсутність достатньої кількості працівників, основних засобів, неможливість встановлення походження товару/робіт/послуг, невідповідність між наданими до перевірки первинними документами та даними податкової інформації) належним чином зібрані та відображені в акті перевірки. Крім того, представником відповідача зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2018 по 30.09.2023 встановлено його завищення на загальну суму 68749 грн., у т.ч.: лютий 2019 - 7333грн, червень 2019 - 6417грн., серпень 2021 - 9983грн., листопад 2021 - 14708 грн., грудень 2021 - 29100грн., за січень 2022 - 1208 грн. ПП «НІГМА» декларувало від`ємне значення в деклараціях з ПДВ. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначена в розрахунку штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню, розрахована з урахуванням залишків від`ємного значення попередніх податкових періодів. Враховуючи порядок заповнення податкової декларації з ПДВ підприємством занижено податкові зобов`язання (ряд.9 декларації) та податковий кредит (ряд. 10.1 декларації) в одних періодах, а до сплати суми ПДВ попадають в інших податкових періодах.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у справі №160/20615/24 за позовною заявою Приватного підприємства «НІГМА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення.

13.09.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстав для задоволення позову.

20.09.2024 на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення, в яких останній проти задоволення позовних вимог заперечує, та підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, зазначає, що міркування позивача ґрунтуються виключно на формальних запереченнях щодо встановлених обставин справи.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «НІГМА» (код ЄДРПОУ 32410656) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.05.2003. Основним видом діяльності є 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами (основний).

На момент розгляду справи ПП «НІГМА» знаходиться на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) та п.п.69.35-2 Податкового кодексу України, п.2 частини 1 ст.13 розділу IV, п.п.923 розділу IIV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зі змінами), у зв`язку з включенням до плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік та наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 04.01.2024 №23-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПП «НІГМА» проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «НІГМА»(код ЄДРПОУ 32410656) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено та органи ДПС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством за період з 01.07.2018 по 30.09.2023 відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною.

19.02.2024 за результатами перевірки складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ПП «НІГМА» (код ЄДРПОУ 32410656) за №379/04-36-07-14-04/32410656.

Перевіркою встановленні такі порушення ПП «НІГМА»:

1. п.п.14.1.257, п.14.1ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, п.7 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, із змінами і доповненнями, п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток суму 6 419 046 грн.

2. п 185.1 ст.185, 187.1, ст.187, п.188.1 ст. 188 , п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.201.1 ст.201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) за період з 01.07.2018 по 30.09.2023 в результаті чого встановлено заниження ПДВ на загальну суму 277 896 грн.

3. в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) ПП «НІГМА» не виписано та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні (не платникам ПДВ) на суму ПДВ 5 516 142 грн.

4. в порушення п.89 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) несвоєчасно зареєстровано податкові накладні на суму 62924,35грн та розрахунок коригування на суму 62000грн

5. п.66.4. ст.66 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI(зі змінами та доповненнями), а саме до контролюючого органу не своєчасно надано інформацію про зміну осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи у 10-денний строк з дня виникнення таких змін.

6. пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.57.1. ст.57 , ст.168, абз.а) пп. 176.2 ст. 176, п.п.1.4, 1.6 п. 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок несвоєчасної сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання з військового збору у встановлений строк у сумі - 1674,90 грн., та несплати у до бюджету узгодженого грошового зобов`язання з військового збору у встановлений строк у сумі - 335,15 грн.

7. абз.«б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого(сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015р. за №111/26556, Податкові розрахунки підприємством надано не в повному обсязі, а саме: не відображено ознака доходу «157» - «Дохід, виплачений самозайнятій особі», внаслідок виплати доходу фізичній особі у 3 кварталі 2023 року.

Під час перевірки податковий орган дійшов висновку про неможливість (нереальність) здійснення господарської діяльності між ПП «НІГМА» та його контрагентами, оскільки контролюючим органом, за результатами аналізу ЄРПН та даних АІС «Податковий блок» встановлено відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, відсутність придбання ними будь-яких послуг з виробництва продукції, а також відсутність матеріальних ресурсів для виробництва ТМЦ. Також перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2018 по 30.09.2023 встановлено його завищення на загальну суму 68749 грн., у т.ч.: лютий 2019 - 7333 грн, червень 2019 6417 грн., серпень 2021 9983 грн., листопад 2021 - 14708 грн., грудень 2021 29100 грн., за січень 2022 - 1208 грн., яке ПП «НІГМА» декларувало, як від`ємне значення, в деклараціях з ПДВ.

На підставі висновків акту перевірки №379/04-36-07-14-04/32410656 від 19.02.2024 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.04.2024, а саме:

- №0124620714 від 20.03.2024, згідно з яким донарахована штрафна санкція з ПДВ за нереєстрацію податкових накладних на неплатників ПДВ в загальній сумі 2345274,50 грн. на підставі п.п. 54.3.3 п.54.3 ст. 54, відповідно до п. 120-1.2 ст.120-1, п.201.10 ст.201, ст.52-1, ст.52-2 розділу ХХ, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України;

- №0124580714 від 20.03.2024, згідно з яким донараховано за платежем податку на прибуток в сумі 7781657, 75 грн., в т.ч. основний платіж - 6419046 грн., штрафні санкції - 1362611, 75 грн., на підставі п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, абз.1, 2 п.123.2 ст. 123, п.52-1, абз. 10 п.52-2 пп.69.1, 69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України;

- №0124600714 від 20.03.2024, згідно з яким донараховано за платежем податок на прибуток в сумі 347370 грн., в т.ч. основний платіж - 277896 грн., штрафна санкція - 69474 грн. на підставі п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, абз. 1, 2 п.123.2 ст. 123, п.52-1, абз 10 п.52-2 пп. 69.1, 69.9 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Представником позивача було складено та направлено скаргу на означені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням ДПС України від 21.06.2024 за №18923/6/99-00-06-01-01-06 скаргу задоволено частково, а саме: 1) скасовано ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.03.2024 №0124620714; 2) скасовано ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.03.2024 № 0124580714 в частині висновків перевірки по взаємовідносинах з ПП «КВАНТ-ЕЛЕКТРО КР», ТОВ «МЕТАЛУРГСЕРВІС ПЛЮС», ТОВ «СТАЛЬ СЕРВІС ГРУП», ТОВ "СТАЛЬ УКРАЇНА", ТОВ з ІІ "АСТ-КОМБ", №0124600714 в частині заниження податкового зобов`язання по взаємовідносинах з ТОВ «КАЗБЕГ» та у відповідних частинах застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені ППР залишено без змін.

За наслідками розгляду скарги контролюючим органом прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 01.07.2024, а саме:

- №0421570714 від 01.07.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 240361,25 грн.

- №0421560714 від 01.07.2024, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 557775,25 грн.

Відтак, предметом спору у цій справі є правомірність податкових повідомлень-рішень №0421570714 від 01.07.2024 та №0421560714 від 01.07.2024.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість включає наступне.

Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, такі як: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. А наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Враховуючи викладене, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ПП «НІГМА» та ТОВ «МЕГАТРАНС-ЛОГІСТІК 2021», ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

Взаємовідносини ПП «НІГМА» та ТОВ «МЕГАТРАНС-ЛОГІСТІК 2021» (код ЄДРПОУ 44230436) відбувались на підставі Договору про надання послуг з перевезення вантажів № 08/21-6 від 01.08.2021.

Виконання зазначеного договору позивачем підтверджується: актами прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг), видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними.

Взаємовідносини ПП «НІГМА» та ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відбувались на підставі договору транспортного експедирування вантажів №39 від 01.10.2021.

Виконання зазначеного договору позивачем підтверджується: актами прийому-здачі виконаних робіт (наданих послуг), видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, актами доплати за транспортно-експедиційні послуги.

Взаємовідносини ПП «НІГМА» та ФОП ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) відбувались на підставі договору про надання послуг з перевезення вантажів № 26 від 01.10.2022.

Виконання зазначеного договору позивачем підтверджується: актами дання послуг, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними.

В акті перевірки підтверджено відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку та оплату за вказані послуги.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що обставини порушень позивачем податкового законодавства, сформовані виключно на підставі зібраної податкової інформації.

При цьому, суд вказує, що в акті перевірки контролюючим органом не надано оцінку господарським взаємовідносинам позивача з його контрагентами на підставі наданої до перевірки первинної документації та документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд звертає увагу, що сама по собі податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Суд наголошує на недопустимості такого підходу податкового органу до оцінки правомірності формування позивачем податкового кредиту, оскільки отримана податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією.

Крім того, суд зауважує, що отримання податковим органом податкової інформації, у якій викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Зібрана податкова інформація щодо контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Судом встановлено, що позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій та існування зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказами на підтвердження отримання позивачем робіт.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеним контрагентами позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів необґрунтованими, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаним контрагентам підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулись.

Так, рух активів при здійсненні вказаних операцій підтверджується документами про оплату, накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 5 Розділу ІІ зазначеного Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній нормі податковий орган досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів. Водночас зібраними у справі доказами підтверджуються господарські операції позивача, а відтак спростовуються висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, акти виконаних робіт).

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі №360/1283/20, та від 03.03.2023 у справі № 804/644/16.

Суд вважає за необхідне зазначити, що жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження послуги та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами правил оподаткування. Тобто норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Аналогічний правовий висновок містяться в постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі № 805/1357/16-а.

Тож, допущені контрагентом порушення вимог законодавства при створенні підприємства та веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідальність щодо нього та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України. Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

У відповідності до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (послуг) відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, суд вказує, що контролюючим органом не було проведено контрольних заходів щодо контрагентів-постачальників позивача та дослідження їх первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 810/1052/15.

Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 19.11.2021 у справі №160/6707/20, від 16.02.2023 у справі №420/4722/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 у справі №320/4019/19.

Отже, суд робить висновок, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, суд вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

У контексті наведеного суд зазначає, що на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, позивачем надано належно оформлені первинні документи та інші документи, складені в межах вчинених господарських операцій, які в сукупності свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій та використання їх в межах господарської діяльності позивача, що є підставою для формування платником податкового обліку.

У свою чергу, викладені відповідачем аргументи є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Контролюючим органом не подано доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 та від 14 грудня 2022 року у справі № 640/18058/19.

Відтак, відповідачем не доведено правомірність висновків про нереальність господарських операцій між ПП «НІГМА» та ТОВ «МЕГАТРАНС-ЛОГІСТІК 2021», ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Щодо висновків контролюючого органу про те, що ПП «НІГМА» при визначенні «Витрати від операційної курсової різниці» (рах.945), завищено витрати у 2018 році на суму 248 531 грн., 2019 році на суму 672 633 грн, та занижено витрати у 2020 році на суму 29 521 грн., 2021 році - на суму 885 грн., 2022 році на суму 31 297 грн., 9 місяців 2023 році на суму 3630 грн., що вплинуло на визначення фінансового результату до оподаткування визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, а саме до його заниження на суму 855 821 грн, суд зазначає про таке.

Підпунктом 153.1.2. пункту 153.1 статті 153 ПК України встановлено, що витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв`язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Згідно з п.п.153.1.3 п. 153.1 ст.153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Зокрема, позитивні значення курсових різниць включаються до доходів як інші доходи (пп.135.5.11 п.135.5 ст.135 ПК України), а від`ємне значення курсових різниць включаються до витрат як інші операційні витрати (пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000 р. (далі - П(С)БО 21).

Відповідно до нього Іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності. При цьому валютою звітності є грошова одиниця України. Також у П(С)БО 21 наведено визначення поняття «операція в іноземній валюті» - це господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до п.5 П(С)БО 21 операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції (дату визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат). Валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Якщо на дату балансу або на дату здійснення розрахунків валютний курс змінився, виникають курсові різниці.

Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Залежно від виду діяльності у процесі якої вони виникають, та інших факторів виділяють різні види курсових різниць.

Так, залежно від виду діяльності курсові різниці поділяють на:

- операційні- виникають від перерахунку статей, пов`язаних з інвестиційною діяльністю підприємства, зокрема від перерахунку залишку грошових коштів в іноземній валюті.

- неопераційні - виникають від перерахунку статей, пов`язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю підприємства.

Залежно від зміни валютного курсу виділяють 2 види курсових різниць:

- позитивні, які виникають: за активними статтями - при збільшенні курсу валюти, за пасивними - при збільшенню курсу.

- негативні, які виникають: за активними статтями - при зменшенні курсу валюти, за пасивними - при збільшені курсу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) - у складі сум за рядками 060 «Інші операційні доходи» та 090 «Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати (форма №2).

Для обліку курсових різниць Планом розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 р. (далі - План розрахунків), призначені окремі субрахунки.

Позитивні курсові різниці відображаються:

- операційні - за кредитом субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці»;

- неопераційні - за кредитом субрахунку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці».

У свою чергу негативні курсові різниці відображаються таким чином:

- операційні - за дебетом субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці» (або рахунку 84 «Інші операційні витрати»);

- неопераційні - за дебетом субрахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».

Таким чином, терміни «позитивна» та «негативна» курсова різниця безпосередньо відображають характер їх впливу на фінансові результати діяльності підприємства: позитивні різниці включаються до складу доходів, негативні - у складі витрат звітного періоду. Поряд з цим варто зазначити, що П(С)БО 21 не містить безпосереднього визначення таких термінів, як і визначень «операційної» та «неопераційної» курсової різниці. Пояснення щодо останніх двох видів курсових різниць (операційної та неопераційної) наведені лише в Інструкції про застосування Плану рахунків, затвердженій наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999.

При обліку операцій в іноземній валюті необхідно пам`ятати, що об`єктами визначення курсових різниць є лише монетарні статті балансу.

Відповідно до П(С)БО 21 монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів (отже, до них відносяться грошові кошти та їх еквіваленти, а також дебіторська та кредиторська заборгованість, що передбачає погашення грошовими коштами).

Важливим питанням при обліку курсових різниць є також періодичність їх розрахунку. Згідно з п. 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на такі дати:

1) на дату здійснення розрахунків (наприклад, заборгованість перед постачальниками за отриманий товар спочатку відображується за курсом на дату отримання товару, а потім перераховується за курсом на дату оплати);

2) на дату балансу.

Отже, на кожну дату складання звітності статті балансу відображаються наступним чином:

а) монетарні статті в іноземній валюті - з використанням валютного курсу на дату балансу - здійснюється їх перерахунок і визначення курсових різниць;

б) немонетарні статті, які відображені за історичною собівартістю і зарахування яких до балансу пов`язано з операцією в іноземній валюті, - за валютним курсом- на дату здійснення операції, тобто перерахунок їх не здійснюється і курсові різниці не визначається;

в) немонетарні статті, відображені за справедливою вартістю в іноземній валюті - за валютним курсом на дату визначення цієї справедливої вартості, тобто перерахунок їх також не здійснюється і курсові різниці не нараховується.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом МФУ від 28.05.1999 №137, дата балансу - дата, на яку складено баланс підприємства, - кінець останнього дня звітного періоду. При цьому відповідно до Закону про бухгалтерський облік звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Крім того, передбачено складання проміжної звітності щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Таким чином, П(С)БО 21 не вимагає перерахунку за монетарними статтями на останній день кожного місяця - підприємства можуть визначати курсові різниці лише наприкінці звітного кварталу.

Отже, зміни валютного курсу впливають на фінансові результати шляхом збільшення доходів або витрат звітного періоду. При цьому характер впливу курсових різниць залежить від того, за якими статтями балансу вони виникли.

Відповідно до аналізу бух. рах. 79 (2018 рік) за 1 півріччя 2018 року відображено разом доходів 42 282 626,07 грн. з яких сума у розмірі 78 026,64 грн. дохід від операційної курсової різниці (бух. рах. 714). У декларації на прибуток за 1 півріччя 2018 року відображено в рядку 01 показник в сумі 42 269 398,00 грн. з яких сума у розмірі 64 798,74 грн. дохід від операційної курсової різниці.

Різниця в розмірі «-»13 228 грн. утворилась за рахунок неправильного відображення доходу від операційної курсової різниці.

Відповідно до фактичного розрахунку курсових різниць згідно з бух. рах. 714 (2018 рік) (порівняльна таблиця №3, що додана до позову) за 2 півріччя 2018 року дохід від операційної курсової різниці є сума у розмірі 140 793,79 грн. У декларації на прибуток за 2 півріччя 2018 року відображено в рядку 01 показник в сумі 56 939 909,83 грн., з яких сума у розмірі 326 623,08 грн. дохід від операційної курсової різниці.

Відповідно до аналізу бух. рах. 945 (2018 рік) за 2 півріччя 2018 року відображено витрат від операційної курсової різниці у розмірі 65 690,31 грн. У декларації на прибуток за 2 півріччя 2018 року відображено в рядку 02 показник в сумі 1 036 629,19 грн. (фін. результат), відповідно витрати становлять суму у розмірі 55 903 280,64 грн. з яких витрати від операційної курсової різниці складають суму у розмірі 261790,49 грн.

ПП «НІГМА» подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період 2018 року, якою задекларовано: - у рядку 01 (дохід від будь-якої діяльності) відображено показник 99 222 535,90 грн. з яких сума у розмірі 404 649,72 грн. (бух. рах. 714) дохід від операційної курсової різниці - у рядку 02 (фінансовий результат до оподаткування) відображено показник 1 569 780,26 грн. відповідно витрати становлять суму у розмірі 97 652 755,64 грн. з яких витрати від операційної курсової різниці складають суму у розмірі 396 208,79 грн. (бух. рах. 945).

Відповідно до аналізу бух. рах. 714 (2019 рік) за 2019 р. дохід від операційної курсової різниці є сума у розмірі 30 200,52 грн. Відповідно до аналізу бух. рах. 945 (2019 рік) за 2019 р. відображено витрат від операційної курсової різниці у розмірі 29 706,48 грн. ПП «НІГМА» подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період 2019 року, якою задекларовано: - у рядку 01 (дохід від будь-якої діяльності) відображено показник 106 819 996,86 грн. з яких сума у розмірі 498 449,05 грн. (бух. рах. 714) дохід від операційної курсової різниці - у рядку 02 (фінансовий результат до оподаткування) відображено показник 1 374 333,0 грн. (фін. результат), відповідно витрати становлять суму у розмірі 105 445 662,86 з яких витрати від операційної курсової різниці складають суму у розмірі 470 533,47 грн.

Відповідно до аналізу бух. рах. 714 (2020 рік) за 2020р. дохід від операційної курсової різниці є сума у розмірі 5 338,52 грн. Відповідно до аналізу бух. рах. 945 (2020 рік) за 2020 р. відображено витрат від операційної курсової різниці у розмірі 29 520,91 грн.

ПП «НІГМА» за період 2020 р. подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період 2020 року у якій відсутні показники доходів та витрат від операційної курсової різниці.

Відповідно до аналізу бух. рах. 714 (2021 рік) за 2021р. дохід від операційної курсової різниці є сума у розмірі 11 982,25 грн. Відповідно до аналізу бух. рах. 945 (2021 рік) за 2021 р. відображено витрат від операційної курсової різниці у розмірі 884,97 грн. ПП «НІГМА» за період 2021 р. подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період 2021 року у якій відсутні показники доходів та витрат від операційної курсової різниці.

Відповідно до аналізу бух. рах. 714 (2022 рік) за 2022 дохід від операційної курсової різниці є сума у розмірі 7 956,21 грн. Відповідно до аналізу бух. рах. 945 (2022 рік) за 2022 відображено витрат від операційної курсової різниці у розмірі 31 297,41 грн. ПП «НІГМА» за період 2022 подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період 2022 року у якій відсутні показники доходів та витрат від операційної курсової різниці.

Відповідно до аналізу бух. рах. 714 (9 міс 2023 року) за 9 міс 2023 року дохід від операційної курсової різниці є сума у розмірі 2022783,55 грн. Відповідно до аналізу бух. рах. 945 за 2023 рік відображено витрат від операційної курсової різниці у розмірі 3 630,21 грн.

ПП «НІГМА» за період 9 міс 2023 року подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за звітний період 9 міс 2023 року у якій відсутні показники доходів та витрат від операційної курсової різниці.

Таким чином, можна зробити висновок, що контролюючим органом неправильно визначено суми заниження доходів курсових різниць ПП «НІГМА» на суму - 637 189,18 грн. та заниження витрат курсових різниць підприємства на суму - 855 812,19 грн. за 2 півріччя 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 та 9 місяців 2023 років.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ (нескладання податкових накладних, неправомірно включених розрахунків коригувань, та завищення податкового кредиту), суд зауважує на наступному.

Так, щодо формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ТРАНСГАРАНТ-ЛОГІСТІК» судом встановлено, що ПП «НІГМА» помилково включені до податкового кредиту за червень 2019 року податкові накладні, що зареєстровані у ЄРПН з порушенням строків реєстрації по постачальнику ТОВ «ТРАНСГАРАНТ-ЛОГІСТІК» на суму 6416,66 грн., що визнається позивачем.

Однак, суд зауважує, що факт завищення податкового кредиту у сумі 6416,66 грн. по постачальнику ТОВ «ТРАНСГАРАНТ-ЛОГІСТИК» внаслідок помилкового включення до податкового кредиту податкових накладних, що зареєстровані у ЄРПН з порушенням строків реєстрації є підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.123.2 ст. 123 ПК України, проте не є прямою підставою для зменшення такого податкового кредиту за відповідній звітній податковий період.

Також, як видно з матеріалів справи, відповідно до даних бухгалтерського обліку за червень 2019 року, а саме по аналізу бух. рахунку 361 - розрахунки з покупцями видно, що податкові зобов`язання з ПДВ становлять 2331917 грн., а задекларовано податкових зобов`язань у декларації №9158975559 від 22.07.2019 р. у сумі 2365599 грн.

Сума завищення (переплата) по декларація №9158975559 від 22.07.2019 податкових зобов`язань з ПДВ становить 33683 грн., а не занижено на суму 105568 грн.

Отже, згідно з податковою звітністю позивача, у останнього дійсно наявні помилки, а саме занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 3184,09 грн., що не заперечується контролюючим органом, що вказує на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 105568 грн.

Також, як видно з матеріалів справи, відповідно до даних бухгалтерського обліку за вересень 2019 року, а саме по аналізу бух. рахунку 361 - розрахунки з покупцями видно, що податкові зобов`язання з ПДВ становлять 2053801 грн., а задекларовано податкових зобов`язань у декларації №9245110949 від 21.10.2019 р. у сумі 2054383 грн.

Сума завищення (переплата) по декларації №9245110949 від 21.10.2019 податкових зобов`язань з ПДВ становить 592 грн., що вказує на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань на суму 4771 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що за звітній період липень 2021 року ПП «НІГМА» було здійснено заниження податкового зобов`язання у сумі 4397 грн., втім, відповідно до даних бухгалтерського обліку за липень 2021 року, а саме з аналізу бух. рахунку 361 - розрахунки з покупцями видно, що податкові зобов`язання з ПДВ становлять 1308086,33 грн., а задекларовано податкових зобов`язань у декларації №9237726658 від 18.08.2021 у сумі 1305886 грн. Сума заниження по декларації №9237726658 від 18.08.2021 податкових зобов`язань з ПДВ становить 2200 грн., що складається з нескладених податкових накладних на суму 2200 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що за звітній період грудень 2021 року ПП «НІГМА» було здійснено заниження податкового зобов`язання у сумі 14468 грн., втім відповідно до даних бухгалтерського обліку за грудень 2021 року, а саме по аналізу бух. рахунку 361 - розрахунки з покупцями (Таблиця 4) видно, що податкові зобов`язання з ПДВ становлять 467566,67 грн., а задекларовано податкових зобов`язань у декларації №9422620427 від 20.01.2022 у сумі 467567 грн. Суми відхилень по декларації №9422620427 та бухгалтерським обліком немає.

Також в акті перевірки зазначено, що за звітній період березень 2022 року ПП «НІГМА» було здійснено заниження податкового зобов`язання сумі 19573 грн., втім відповідно до даних бухгалтерського обліку за березень 2022 року, а саме з аналізу бух. рахунку 361 - розрахунки з покупцями видно, що податкові зобов`язання з ПДВ становлять 187546,88 грн., а задекларовано податкових зобов`язань у декларації №9047794507 від 21.04.2022 р. (додається до позову) у сумі 187547 грн. Суми відхилень по декларації №9047794507 та бухгалтерським обліком немає.

Також в акті перевірки зазначено, що за звітній період серпень 2023 року ПП «НІГМА» було здійснено заниження податкового зобов`язання на суму 12400 грн. втім, як видно з матеріалів справи ПП «НІГМА» було проведено реалізацію товару згідно з видатковою накладною № 421 від 24.08.2023 на користь ТОВ «ОЛІР» на суму 74400,00 грн. (у т. ч. ПДВ 12400,00 грн.). До 01.08.2023 ТОВ «ОЛІР» перебував на спрощеній системі оподаткування платником єдиного податку 3 групи зі спеціально встановленою ставкою 2% у зв`язку з переходом на іншу систему оподаткування та неповідомленням ПП «НІГМА» позивачем була виписана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна № 34 від 24.08.2023, як на платника ПДВ. Після звірки з контрагентом було виписано та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників № 2 до ПН № 34 від 24.08.2023 на суму ПДВ -12400,00 грн. та складено та зареєстровано ПН № 341 від 24.08.2023 на платника ПДВ ТОВ «ОЛІР» на суму ПДВ 12400,00 грн. Відтак, у Декларацію з ПДВ за серпень 2023 № 9243664265 від 20.09.2023 позивачем включено саме ПН № 34 від 24.08.2023, що вказує на необґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання ПП «НІГМА» на суму 12400 грн.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до положень частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достатніми, відповідно до приписів частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вказані норми, суд вказує на наступне.

Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Потенційний обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

Презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень відповідача також означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №810/3212/16.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення №0421570714 від 01.07.2024 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ та податкове повідомлення-рішення №0421560714 від 01.07.2024 в частині щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд робить висновок про необхідність задоволення позову.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви у сумі 11972,40 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства "НІГМА" (вул. Єсеніна, буд. 2, прим. 1, м. Кривий Ріг, 50000, код ЄДРПОУ 32410656) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0421570714 від 01.07.2024 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0421560714 від 01.07.2024 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 452583,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 93906,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства "НІГМА" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11972 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський