Рішення

від 24.12.2024 по справі 160/27940/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 рокуСправа №160/27940/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-ФЛЕКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-ФЛЕКС» з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0622950706 від 07.10.2024р. форма «ПН» про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3400,00 грн.;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0622900706 від 07.10.2024р. форма «В4» про зменшення від`ємного значення з ПДВ на суму 2 058 995,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки проведеної податкової перевірки та відповідно, прийняті за результатами даної перевірки ППР, є хибними через некоректно проведену перевірку. Так позивач зазначає, що податковим органом не приймались до уваги надані позивачем первинна документація бухгалтерського та податкового обліку та безпідставно зроблено висновок про неналежний облік товару.

Ухвалою суду від 24.10.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами проведеної документальної перевірки. Так, відповідач вказує, що платнику податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами. Первинні документи, які підтверджують дані бухгалтерського та податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкту оподаткування. В іншому випадку, первинні документи, які не відображають реального руху активів, є недостовірними. Враховуючи викладене, зважаючи той факт, що до перевірки не надані первинні документи щодо фактичного руху активів, останні не можуть враховуватися в даних податкового обліку.

Перевіркою встановлено факт відсутності використання товару («гільза 76», «плівка», «полотнище», «клей», «гільза скотч», «стрейч» та інше) в господарській діяльності підприємства, що за даними бухгалтерського обліку списано у виробництво без документального підтвердження даних операцій у період грудень 2023 року - червень 2024 року на суму 12 353 970,00 грн., в тому числі ПДВ 2 058 995,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області згідно із п. 19?.1 ст. 19, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2. ст. 82 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), з на підставі направлень від 08.08.2024 №6545 та №6547 виданих Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській та згідно наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНД-ФЛЕКС» (код ЄДРПОУ 38299846) від 08 серпня 2024 року №3405-п, з урахуванням наказу від 20 серпня 2024 року № 3659-п «Про подовження строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНД-ФЛЕКС» проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ГРАНД-ФЛЕКС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість від`ємного значення ПДВ у сумі 7 530 326 грн. з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 05.09.2024р. № 2532/04-36-07-06/382299846 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ГРАНД-ФЛЕКС» (код за ЄДРПОУ 38299846) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року від`ємного значення з ПДВ у сумі 7 530 326 грн. з урахуванням періодів формування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- порушення пп.14.1.36. п.14.1 ст.14, п.44.1. ст.44, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755-ІУ (із змінами та доповненнями) та ч.1 ст.3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та внаслідок використання не в господарській діяльності підприємства виробничих запасів на суму ПДВ 2 058 995,00 грн., завищено від`ємне значення з ПДВ у податковій декларації з ПДВ (показник рядка 21 Декларації) за червень 2024 року на суму 2 058 995,00 грн.;

- порушення п.201.1 ст.201 Кодексу не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в ЄРПН на суму 2 058 995,00 грн. по ТМЦ, що використані не в господарській діяльності підприємства впродовж перевіряє мого періоду.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0622950706 від 07.10.2024р. форма «ПН» про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3400,00 грн.;

-№ 0622900706 від 07.10.2024р. форма «В4» про зменшення від`ємного значення з ПДВ на суму 2 058 995,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).

Визначення господарської діяльності відображене в підпункті 14.1.36 пункту 14.1. статті 14 ПК України, відповідно до якого це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1.-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 198.1. статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.4. статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзаци 1 та 2 пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України).

За таких обставин, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у покупця таких товарів (послуг) виникає право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені статті 44 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV(далі Закон №996-XIV в редакції на час спірних відносин), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За приписами частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Отже, первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у частині другій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, яке містить аналогічні норми.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №1540/3501/18, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

При цьому, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження № 11-200апп21).

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 05.09.2024 №2532/04-36-07-06/382998463 про порушення ТОВ «Гранд-Флекс» пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-\Т (із змінами та доповненнями) та ч.1 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996 - XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Податковим органом зазначено, що ТОВ «ГРАНД-ФЛЕКС» до перевірки надано в т.ч. акти виробництва продукції та передачі на склад, регістри бухгалтерського обліку по рахункам 2 класу.

Аналізом наданих до перевірки первинних документів, а саме актів виробництва продукції та передачі на склад, обороти по бухгалтерським рахункам 201 та 25 встановлено перевищення списання сировини у виробництво («гільза 76», «плівка», «полотнище», «клей», «гільза скотч», «стрейч» та інше) по бухгалтерському обліку ніж передано за актами.

Однак, такі доводи відповідача на обґрунтування встановлених порушень не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Під час проведення інвентаризації перевіряючі були допущені до виробничих цехів, складів сировини та готової продукції, де їм було наглядно продемонстровано яким чином відбувається перетворення сировини на напівфабрикат, та подалі у готову продукцію. А також детально роз`яснено яким чином і на підставі яких документів проходиться списання та облік сировини/напівфабрикатів/готової продукції.

При надходженні заявки на виробництво скотча начальником цеху планується витрати матеріалів, зокрема і напівфабрикатів на виготовлення замовленого скотча. Необхідна кількість напівфабрикату готується згідно замовлення начальника цеха.

В відомостях обліку відображується як списання по обороту рахунку 201 (матеріали), а саме: КТ 231 рахунок і прихід обороти рахунка 25 (напівфабрикат) - ДТ 231 рахунка. У виробництво скотча списується з оборотів рахунку 25 (напівфабрикат), а саме: КТ 231 рахунку. Де ДТ (дебит) це прихід, а КТ (кредит) - витрата.

Приклад обліку виготовлення напівфабрикати: - «Стрічка ПП з липким шаром», шт:

Матеріали - полотнище, клей відображуються в оборотах рахунка 201 (матеріали) як КТ 231 рахунка, а в оборотах рахунка 25 (напівфабрикат) - «Стрічка ПП з липким шаром», шт - ДТ 231 рахунок.

З 01.04.2024р. для спрощення та більш точного обліку був введений облік напівфабрикатів за принципом виробництва скотча (Актом виробництва продукції).

Порізку напівфабрикати гільзи-скотч залишили без змін, оскільки це прямий процес, а саме - з гільзи 1056 (1056 см.) отримують за допомогою різання такі ж гільзи, але меншого розміру.

Приклад відображення обліку напівфабрикату гільзи-скотч. Матеріал - гільза 1056 відображається в оборотах рахунка 201 (матеріали) як Кт 25 рахунка, а в оборотах рахунка 25 (напівфабрикат) як гільза-скотч (напівфабрикат) в ДТ 201 рахунка.

Позивачем надавались під час проведення перевірки Обороти по рахунках за перевіряємий період (вих. № 140524-1 від 14.08.2024р. - оборот рахунку 25 за грудень 2023р.; вих. № 15/08/1 від 15.08.2024р. - оборот рахунку 25 за січень 2024р.; вих. № 150824-2 від 15.08.2024р. - оборот рахунка 25 за лютий, березень 2024р.; вих. № 150824-3 від 15.08.2024р. - оборот рахунка 25 за квітень 2024р.; вих. № 200824-1 від 20.08.2024р. - оборот рахунка 25 за травень, червень 2024р.), де чітко було видно обсяг напівфабрикатів, які знаходяться на обліку підприємства, але з невідомих причин ці данні не були враховані відповідачем при прийнятті висновків по Акту, та прийнятті рішень (ППР).

При цьому, під час розгляду даної справи судом не встановлено та відповідачем не доведено невідповідність вказаних первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Фактично вказані в акті перевірки порушення податкового законодавства зведені до висновків контролюючого органу про відображення позивачем в бухгалтерському обліку недостовірних даних, а також не надання до перевірки документів внутрішнього переміщення матеріалів по процесам виробництва, документів щодо обліку відходів виробництва та підтверджуючих документів на пробіг автомобілів порожніх листів.

Суд зазначає, висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Відповідачем не зазначено, які з наданих позивачем та досліджених під час перевірки первинних документів складені з порушеннями, не вказано, які порушення при їх складанні допущені, та які свідчать про недостовірність даних, відображених в бухгалтерському обліку.

Надання ж контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідна правова позиція неодноразово виснувалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.11.2019 у справі № 826/487/16, від 14.09.2021 у справі №820/11305/15, від 04.03.2024 у справі № 460/24957/22.

За таких обставин, висновки податкового органу про те, що до перевірки надано відомості, які складені з порушенням чинного законодавства, та в бухгалтерському обліку за перевіряємий період відображені недостовірні відомості необґрунтовані та жодним чином не доведені, а відтак не можуть свідчити про порушення податкового законодавства, які стверджує відповідач.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем, на вимогу перевіряючих була проведена інвентаризація за присутності самих фахівців які проводили перевірку, яка не виявила жодних відхилень в обліку як сировини, так і напівфабрикатів з готовою продукцією.

Суд зазначає, що за своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17.

В спірному випадку за результатами проведеної інвентаризації розбіжностей між даними обліку та фактичною наявністю товарів та матеріалів не виявлено.

Як під час проведення перевірки так і разом з запереченнями на акт перевірки позивачем надавались документи, підтверджуючі облік товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.

Обґрунтувань причин неврахування вказаних документів під час перевірки відповідачем під судового розгляду не зазначено.

За вказаних обставин, відповідачем не здійснено повного дослідження первинних документів, наданих до перевірки, тому висновки відповідача про заниження податкових зобов`язань з ПДВ, що не використані в господарській діяльності (виробничі запаси), які придбані впродовж перевіряємого періоду, необґрунтовані.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій у спірний період за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених судом законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0622950706 від 07.10.2024р., №0622900706 від 07.10.2024р. винесені відповідачем не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не відповідають частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

При прийнятті рішення суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою, другою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74 КАС України).

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу статті 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Однак, відповідачем не доведено правомірності своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у сумі 24224,00 грн.

З огляду на задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 24224,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-ФЛЕКС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0622950706 від 07.10.2024р. форма «ПН» про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3400,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0622900706 від 07.10.2024р. форма «В4» про зменшення від`ємного значення з ПДВ на суму 2 058 995,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД-ФЛЕКС» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24224,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька