Ухвала

від 23.12.2024 по справі 280/11631/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

23 грудня 2024 року Справа № 280/11631/24 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В., перевіривши матеріали

позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (69011, м.Запоріжжя, вул.Перша ливарна, буд.36, код ЄДРПОУ 08563553)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі позивач) до (надалі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача - Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 08.07.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;

зобов`язати відповідача - Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за період з 24.02.2022 по 08.07.2022 у розмірі 30000,00 грн. щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткової винагороди у період з 08.07.2022 по 18.10.2022 пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168;

зобов`язати відповідача - Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 додаткову винагороду у період з 08.07.2022 по 18.10.2022 пропорційно часу несення служби в розрахунку на місяць відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» щодо невиплати Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за період служби;

зобов`язати Відповідача - Державну установу «Запорізький слідчий ізолятор» виплатити Позивачу - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна.

Крім того, просить поновити пропущений строк звернення до суду.

Відповідно до ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України.

Дослідивши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, у зв`язку з наступним.

Позивачем разом із позовною заявою подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначеною позовною заявою. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що на початку повномасштабного вторгнення Верховний Суд у своїх повідомленнях на сайті Судової влади України зауважував, що запровадження воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків. Матеріалами, долученими до позовної заяви підтверджено, що позивач ніс службу у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», а з 05.08.2024 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з військовим станом в Україні та суворим графіком служби, позивач не мав часу та фізичної можливості для реалізації своїх прав та захисту інтересів. Протягом усього часу позивач був позбавлений можливості підготувати будь- які письмові заяви чи звернення, в тому числі і до суду. Крім того, зазначає, що відповідно до практики Верховного суду факт проходження позивачем військової служби може бути поважною підставою для поновлення процесуальних строків. Зважаючи на викладене, просить поновити строк звернення до адміністративного суду.

Розглянувши зазначену заяву, суд визнає підстави пропущення строків звернення до адміністративного суду неповажними, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22 та від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

В силу прямих приписів статті 58 Конституції України, зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX мають застосуватись у спірних правовідносинах з 19.07.2022р..

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21 та від 25 квітня 2023 року в справі № 380/15245/22.

Разом з тим, відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

З 01.07.2023 року зазначений карантин на території України не діє.

Відтак, суд вважає, що з 01.07.2023 у позивача є три місяці для звернення до суду з даним позовом.

Разом з тим, позивач звернувся із позовом до суду для захисту своїх прав 11.12.2024 (згідно поштового штемпеля на конверті), тобто з пропуском встановленого строку.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Суд зазначає, що в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на його думку, під час проходження служби відповідач протиправно не нарахував та не виплачував позивачу у повному обсязі додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 18.10.2022 у розмірі 30000,00 грн.

Крім того, зазначає, що відповідачем протиправно невиплачено позивачу грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна за період служби.

Суд вважає занеобхідне зазначити, що позивач не міг не знати про неповну виплату йому додаткової винагороди в момент отримання грошового забезпечення за зазначений період.

Суд також критично ставиться до посилання позивача, що позивач ніс службу у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», а з 05.08.2024 проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у зв`язку з військовим станом в Україні та суворим графіком служби, позивач не мав часу та фізичної можливості для реалізації своїх прав та захисту інтересів, оскільки згідно трудової книжки позивача, яка міститься в матеріалах справи, позивач 20.09.2023 звільнений з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», та лише з 05.08.2024 проходить військову службу. Тобто в період з 20.09.2023 по 04.08.2024 у позивача було достатньо часу для звернення до суду із даним позовом.

Також слід зазначити, що отримання листа від 20.09.2024 у відповідь на заяву позивача не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Суд вважає, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається з відповідною заявою, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Враховуючи вищивикладене, суд приходить до висновку, що наведені позивачем обставини не є поважними та не свідчать про те, що останній не мав реальної, об`єктивної можливості у встановлений законом строк звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду з цим позовом.

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» (69011, м.Запоріжжя, вул.Перша ливарна, буд.36, код ЄДРПОУ 08563553) -залишити без руху

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з посиланням на поважні підстави пропуску такого строку із наданням відповідних доказів.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.

Суддя О.В.Конишева