Рішення

від 23.12.2024 по справі 280/9712/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 грудня 2024 року Справа № 280/9712/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»

до Рівненської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (далі позивач) до Рівненської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товару №UА204150/2024/000019/2 від 23.04.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.04.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА204150/2024/000019/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №№ 1-3 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 МКУ, а також позивачу відмовлено у прийнятті митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Загальна сума митної вартості, заявлена декларантом збільшена митницею: - для Товару № 1 з 32122,36 дол. США до 51271,96 дол. США; - для Товару № 2 з 844,51 дол. США до 1225,03 дол. США.; - для Товару № 3 з 234,43 дол. США до859,46 дол. США. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 22.10.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що декларанту було надано консультацію стосовно рівня вартості аналогічних товарів згідно бази даних ЄАІСДержмитслужби, а саме: товар № 1 бралась до порівняння ЕМД від 30.10.2023 № 23UA403070004956U8, товар №2 - бралась до порівняння ЕМД від 30.10.2023 №23UA403070004956U8, товар № 3 бралась до порівняння ЕМД від 18.04.2024 № 24UA403070003684U0. Відповідач підкреслює, що випуск у вільний обіг товарів здійснено за МД від 26.04.2024 №24UA204150001647U1, у відповідності до положень частини 7 статті 55 МКУ. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товарів становить 160012,39грн.

Ухвалою суду від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Рівненської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

02.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (Покупець) уклало з компанією «ZHEJIANG TOYOO PUMP CO. LTD.», CHINA (Продавець) зовнішньоекономічний контракт №TOY/2 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

В подальшому компанією продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту, специфікацій №2023-3 від 15.12.2023, № 2023-z, рахунку-фактури № TOY2023-3A від 08.01.2024 було здійснено поставку покупцю однієї з декількох партій товару за однією специфікацією - кормоподрібнювачів, електродвигунів до кормоподрібнювачів та запасних частин до них, загальною вартістю 28701,30 дол. США.

Перевезення вантажу здійснювалось компанією-перевізником «Global Container Iines latvija SIA» відповідно до договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) № 2712/917/2022 від 27.12.2022, коносаменту №BW24010227 від 25.01.2024, залізничної товаро-транспортної накладної №09335 від 28.03.2024. Вартість транспортних послуг до митного кордону з Україною склала 4500,00 доларів США.

Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».

З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів позивачем було їх задекларовано до митного поста Рівненської митниці за електронною митною декларацією (далі - ЕМД) 24UA204150001548U3 від 19.04.2024, а саме:

- Товар №1: «Обладнання побутового призначення для заготівлі та приготування кормів для домашніх тварин та птиці, використовується в індивідуальних домогосподарствах. Призначені для подрібнення та розмелювання стебел рослин, початків кукурудзи, овочів та фруктів та інших культур. Напруга 220В, потужність двигуна 2,5 кВт, продуктивність до 240 кг/год. Кормоподрібнювач ДТЗ КР-02Т - 725шт. Кормоподрібнювач ДТЗ КР-02ТА - 725шт. Виробник: ZHEJIANG TOYOO PUMP CO., LTD.»;

- Товар №2: «Двигуни електричні асинхронні (універсальні), змінного струму, однофазні, потужністю понад 750Вт. Запасні частини до кормоподрібнювачів, призначені для приведення в дію механізма подрібнювача. Не подвійного або військового призначення: - Електродвигун 2,5 кВт/220В КР-02 - 30шт. Виробник: ZHEJIANG TOYOO PUMP CO., LTD.»;

- Товар №3: «Частини електродвигунів, виготовлені з чорних металів: - Ротор електродвигуна (d-19mm) 2,5 кВт ДТЗ КР-02 - 5шт. - Статор електродвигуна 2,5 кВт/220В КР-02 - 15шт.».

Заявлена позивачем митна вартість вищевказаних товарів склала 33201,30 дол. США, з яких: 28701,30 дол. США (вартість товару за контрактом) + 4500,00 дол. США (вартість транспортних витрат до кордону з Україною).

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем було надано митному органу: зовнішньоекономічний контракт № TOY/2 від 02.01.2023; специфікації до нього: №2023-3 від 15.12.2023 та №2023-3-z від 22.12.2023; рахунок - фактуру №TOY2023-3A від 08.01.2024; пакувальний лист до нього від 08.01.2024; сертифікат країни-походження товару №24C3326A4269/00003 від 12.01.2024; технічні характеристики виробника товару.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України позивачем надано: договір перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) №2712/917/2022 від 27.12.2022; коносамент №BW24010227 від 25.01.2024; рахунок на оплату №L70993 від 03.04.2024; довідку про транспортні витрати від 18.03.2024; акт виконаних послуг від 03.04.2024; залізничну товаротранспортну накладну №09335 від 25.01.2024.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею було направлено позивачу електронні повідомлення №№1, 2 від 22.04.2024 відповідно до яких митницею було виявлено розбіжності у наданих документах, які впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Додатково митницею були витребувані від позивача наступні документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення, яку можливо розповсюдити до імпортованої партії товарів; документ, що підтверджує платіж SWIFT; транспортні документи та документи, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України; MRN 24PL322080NS6JINV1; - заявки на перевезення; - виписку з бухгалтерської документації.

Листом №230/4 від 23.04.2024 позивачем було додатково надано митниці наступні документи: прайс-лист виробника від 01.12.2023, комерційну пропозицію виробника 01.12.2023, заявку на перевезення №78 від 09.01.2024, польську транзитну декларацію №24PL322080NS6JINV1, також позивач зазначив, що усі наявні у нього документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим, будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть.

23.04.2024 відповідачем прийнято рішення №UА204150/2024/000019/2 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого Товару №1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України.

Відповідачем було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за ЕМД 24UA204150001548U3 від 19.04.2024 та складено відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204150/2024/000112 (а.с.12-13).

Позивачем з урахуванням пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України було задекларувано спірну партію товару, а митницею було випушено товар у вільний обіг за ЕМД № 24UА204150001647U1 від 26.04.2024, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 160012,39грн.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UА204150/2024/000019/2 від 23.04.2024 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме:

- відповідно до коносаменту від 25.01.2024 № BW24010227 портом прибуття є Gdansk, Poland. Згідно наданої залізничної накладної від 28.03.2024 №09335 транспортування товарів залізничними шляхами здійснено за маршрутом Славков-Хрубешов-Ізов-Клевань. При цьому до МД не надано транспортних документів та документів, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України;

- відповідно до пункту 5.1 контракту від 02.01.2023 №TOY/2, оплата товару, що поставляється згідно контракту, здійснюється покупцем в доларах США шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця на підставі специфікацій (додатків), шляхом прямого банківського переказу по системі S.W.I.F.T. Проте, до митного оформлення не надано документу, що підтверджує платіж SWIFT;

- в додатково наданій декларації країни експортера (MRN 24PL322080NS6JINV1) відсутні умови поставки товару;

- в додатково наданій декларації країни експортера (MRN 24PL322080NS6JINV1) наявний коносамент №234514135, який до митного оформлення на надавався.

З приводу вищевказаних розбіжностей суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для митниці надані наступні транспортні та комерційні документи, а саме: коносамент (телекс-реліз) №BW24010227 від 25.01.2024, залізнична накладна від 25.03.2024 №09335, транзитна декларація, рахунок на оплату від 18.03.2024 №L70993, акт виконаних послуг з перевезення від 03.04.2024, довідка про транспортні витрати від 19.03.2024, заявка на перевезення від 09.01.2024 №78. Вищевказані документи повною мірою підтверджують вартість витрат та містять всю необхідну інформацію щодо числових показників понесених позивачем витрат по всьому маршруту транспортування вантажу до митного кордону України.

З наведеного вбачається, що факти прийняття товару до перевезення, його перевезення, вартість за усім маршрутом перевезення до митного кордону України та числові показники заявленої транспортної складової митної вартості у зазначених документах повною мірою підтверджуються, кореспондуються між собою та ідентифікуються з задекларованими товарами.

Судом встановлено, що відповідно до п.5.2 контракту від 02.01.2023 № TOY/2, умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних специфікаціях (додатках) до контракту.

Твердження відповідача про те, що до митного оформлення не надано документу, що підтверджує платіж SWIFT щодо оплати вартості товару відповідно до п. 5.1 контракту від 02.01.2023 № TOY/2 спростовується тим, що відповідно до п. 6 специфікацій до контракту №2023-3 та 2023-3-z умови оплати вартості товару визначені як оплата протягом 180 днів з моменту фактичної поставки товару. З акту виконаних послуг з перевезення вбачається, що вони були завершені 03.04.2024, що і є датою фактичної поставки товару. Таким чином на момент декларування товару - 19.04.2024 та винесення митницею спірного рішення - 23.04.2024 встановлений умовами обох специфікацій строк оплати вартості товару не сплинув.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару для підтвердження заявленої митної вартості подаються митниці виключно у разі оплати рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була здійснена оплата вартості товару за специфікацією №2023-3 відповідно до платіжної інструкції №766 від 26.04.2024 та за специфікацією №2023-3-z відповідно до платіжної інструкції №865 від 13.06.2024. (а.с. 27)

Суд підкреслює, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 22.10.2020 по справі № 320/2455/19 щодо відомостей платіжного доручення: «Квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанції/платіжного доручення та митною вартістю товару не існує».

Таким чином наданими позивачем документами первинного бухгалтерського обліку підтверджено заявлену вартість товару за контрактом.

Твердження митниці про те, що в додатково наданій декларації країни експортера (MRN 24PL322080NS6JINV1) відсутні умови поставки товару спростовується тим, що зазначений документ є транзитною декларацією республіки Польща, а не декларацією країни експортера. Умови поставки задекларованого товару можливо визначити за відомостями, які містяться у специфікаціях до зовнішньоекономічного контракту № 2023-3, 2023-3-z, де у пункті 5 визначені умови поставки, як FOB Ningbo, Китай, на умовах правил «ІНКОТЕРМС» станом на 2010 рік. Тлумачення умов поставки FOB наведено у підпункті 3.1.1 контракту та у міжнародних торгівельних правилах «ІНКОТЕРМС 2010».

Твердження митниці про те, що в додатково наданій декларації країни експортера (MRN 24PL322080NS6JINV1) наявний коносамент №234514135, який до митного оформлення не надавався є необґрунтованим з огляду на наступне.

В реквізитах транзитних декларацій республіки Польща MRN міститься посилання на лінійний коносамент - №234514135.

Домашній коносамент, який було надано позивачем для митниці разом з ЕМД - коносамент, який перевізник або експедитор, що виконує функції перевізника, оформляє в порту відправлення.

Лінійний коносамент - це документ, який видає морський перевізник, який підтверджує наявність і прийняття вантажу до транспортування, а також право власності на вантаж.

З наведеного вбачається, що лінійний коносамент фактично є внутрішнім документом морської лінії. Обидва види коносамента повинні містити інформацію про відправника, одержувача і сторони, які потрібно повідомити про прибуття вантажу та містять ідентичну інформацію про вантаж та його перевезення, тому ненадання лінійного коносаменту жодним чином не впливало на можливість здійснення митницею перевірки числових показників митної вартості задекларованого товару.

Також, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання додаткових документів згідно з переліком, а саме:

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару на всі товари, заявлені до митного оформлення;

- транспортні документи та документи, що підтверджують понесені витрати за усім маршрутом перевезення товарів до митного кордону України;

- виписку з бухгалтерської документації.

Верховним Судом у постановах від 29.01.2019 по справі №804/441/18, від 18.12.2018 по справі №821/289/18 здійснено наступні правові висновки щодо положень частини 2 статті 53 МК України: «Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів. Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

Суд ще раз підкреслює, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.

При цьому, суд наголошує, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Отже, митний орган може витребувати додаткові документи виключно у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Витребування митницею висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, є безпідставним з огляду на те, що вартість та якість товару підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку, наданими позивачем до митниці в процесі декларування спірної партії товарів, а саме: специфікаціями, рахунком на оплату, та додатковими документами: прайс-листом, комерційною пропозицією, технічними характеристиками, які не містять розбіжностей та кореспондуються між собою.

Вимога митниці про надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару на всі товари, заявлені до митного оформлення є безпідставною, оскільки разом з ЕМД 24UA204150001548U3 від 19.04.2024 позивачем було надано до митниці наступні документи: специфікації №2023-3 від 15.12.2023 та №2023-3-z від 22.12.2023, прайс-лист виробника 01.12.2023 та комерційна пропозиція виробника від 01.12.2023, які по своїй суті і є каталогами виробника.

Щодо вимоги митниці про надання виписки з бухгалтерської документації суд зазначає наступне.

Відповідачем не конкретизовано за який період та на усунення яких розбіжностей в поданих документах необхідно надати виписки з бухгалтерської документації.

З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем до митного оформлення документи первинного бухгалтерського обліку повною мірою підтверджують вартість товару за контрактом, як складову митної вартості.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваного рішення №UА204150/2024/000019/2 від 23.04.2024 про коригування митної вартості вбачається, що джерелом для коригування митної вартості Товару №1 та Товару №2 слугувала митна декларація №UA403070/2023/004956 від 30.10.2023, для Товару №3 митна декларація №UA403070/2024/003684 від 18.04.2024.

Суд зазначає, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА204150/2024/000019/2 від 23.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу позивача, що ним заявлено одну вимогу майнового характеру (ціна позову складає 160012,39 грн), за яку сплачено судовий збір в розмірі 3028, 00 грн.

Частиною першою, другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тобто, при зверненні до суду позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 2422, 40 грн. За таких обставин, позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 605, 60 грн.

За приписами статті 7 частини першої пункту 1 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2422,40 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн. може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону № 3674-VI.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 44830259) до Рівненської митниці (вул. Соборна, буд. 104, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 43958370) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UА204150/2024/000019/2 від 23.04.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні, сорок копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова