Рішення

від 24.12.2024 по справі 300/6546/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. справа № 300/6546/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про:

- визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи: з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн.; зобов`язання видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік який становить 90840,00 грн.

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік який становить 90840,00 грн та здійснити відповідний перерахунок та виплату перерахованого грошового утримання ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є суддею у відставці, в зв`язку із чим з метою реалізації свого права на перерахунок пенсії, звернувся до відповідача про видачу довідки про суддівську винагороду, з врахуванням при обрахунку базового посадового окладу судді місцевого суду розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024 відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" 3028,00 гривень. Однак, відповідач повідомив про відсутність правових підстав для видачі довідки, оскільки базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду не змінювався. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та просить зобов`язати відповідача видати вказану довідку. Зазначає, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентоване виключно ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що в свою чергу, виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони. Відтак, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду від ТУ ДСА в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не відповідають закону. У відповідності до Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2102 грн. Кількісна складова прожиткових мінімумів не зменшувалась в 2024 році. Відтак, дії ТУ ДСА в Івано-Франківській області з приводу обчислення розміру суддівської винагороди із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн не суперечать приписам чинного акту права - ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", а тому законні підстави для обчислення розміру суддівської винагороди із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн станом на 01.01.2024 у відповідача відсутні. Просить суд у задоволенні позову відмовити.

До суду надійшли пояснення третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, виходячи з наступного. Правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Прожитковий мінімум складає з 01.01.2021 - 2102 грн. Збільшення розміру складових суддівської винагороди з 01.01.2021 не відбувалося, відтак немає підстав для видачі відповідачем довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці. В задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

Суд, на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

Наказом голови Коломийського міськрайонного суду від 01.08.2008 № 151 на підставі Указу Президента України від 07.07.2008 №622/2008 "Про призначення суддів" та листа ТУ ДСА від 25.07.2008 №03-30/734 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області (а.с.14).

Наказом в.о. голови Коломийського міськрайонного суду від 11.05.2021 № 02-05/42/2021 позивача відраховано зі штату суду у зв`язку з виходом у відставку, на підставі рішення Вищої ради правосуддя Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області у зв`язку із поданням заяви про відставку від 11.05.2021 №986/0/15-21 (а.с.15-16).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області складено та надано довідку від 18.05.2021 № 260 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (а.с.17).

При обрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання за вказаною довідкою, відповідачем взято за основу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, визначеного абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - 2102 грн.

Позивач звернувся 03.07.2024 до відповідача з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду, обчисливши розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень (а.с.10).

Листом від 09.07.2024 відповідач відмовив у задоволенні заяви, повідомивши, що інформація про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового окладу судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області із застосуванням абзацу 4 статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" про встановлення прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн у територіальному управлінні відсутня (а.с.11-12).

Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина 2 статті 4 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина 5 статті 135 Закону №1402-VIII).

Відповідно до частини 9 статті 135 Закону №1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі Закон № 3460-IX) установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.

Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

У пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VIII).

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій.

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону «Про судоустрій і статус суддів», який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини 2 статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Разом із цим, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 №966-XIV Про прожитковий мінімум (далі - Закон №966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Водночас, Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

При цьому, Закон про Державний бюджет на 2024 рр. разом із встановленням на 01.01.2024 прожиткового мінімуму, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028 грн відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого у 2024 році становить 2102,00 грн.

Разом з тим, зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди протягом спірного періоду, а також у Законі №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Суд зазначає, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»., які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону № 3460-IX.

Водночас Закон № 3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У постанові від 10.11.2021 у справі №400/2031/21 Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).

З огляду на викладене у сукупності, суд вважає, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3028 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону 3460-IX є неправомірною, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 12.07.2023 у справі № 140/5481/22, від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо протиправності дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи: з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн.

Як наслідок, слід зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення (призначення/перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року відповідно до статті 130 Конституції України, пункту 2 частини 3 та частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, згідно абзаців 4 статті 7 законів України Про державний бюджет України на 2024 рік з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн.

Щодо заявленої вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік який становить 90840,00 грн та здійснити відповідний перерахунок та виплату перерахованого грошового утримання ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2024 рік який становить 90840,00 грн та здійснити відповідний перерахунок та виплату перерахованого грошового утримання ОСОБА_1 слід відмовити, як передчасної.

Щодо прохання позивача встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку визначеному КАС України, шляхом подання звіту про виконання судового рішення,, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням положень частини 1 статті 382 КАС України, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи зазначене, а також те, що позивач не надав суду жодних доказів ймовірного уникнення чи зволікання Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області у відновленні порушеного права позивача, на даному етапі розгляду та вирішення справи, суд не вбачає підстав для встановлення вказаного виду судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області щодо відмови у видачі судді у відставці ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням України Про державний бюджет України на 2024 рік з розрахунку прожиткового мінімуму в розмірі 3028 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області видати судді у відставці ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення (призначення/перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2024 року відповідно до статті 130 Конституції України, пункту 2 частини 3 та частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, згідно абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", який складає 3028 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 26289647, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.