Рішення

від 20.12.2024 по справі 810/2842/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року № 810/2842/16

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Державної фіскальної служби України про оскарження рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визначити недійсною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 04 серпня 2016 року №16910/6/99-99-15-02-02-15;

- зобов`язати відповідача надати нову консультацію на запит позивача від 15 березня 2016 року з урахуванням висновків суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 18 травня 2016 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

25 травня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями справу передано на розгляд судді цього адміністративного суду Журавлю В.О.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2023 року за № 949/0/15-23 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №810/2842/16 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Колесніковій І.С.

Ухвалою від 15 січня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що індивідуальна податкова консультація відповідача, викладена у листі від 04 серпня 2016 року №16910/6/99-99-15-02-02-15, суперечить вимогам чинного податкового законодавства України, зокрема статті 52 Податкового кодексу України (далі - ПК України), і є незаконною. Також, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем протиправно не враховано презумпцію правомірності рішень платника податків та принцип стабільності, встановлені підпунктами 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України.

Відповідачем заперечено такі доводи відповідача, про що подано письмові заперечення по справі, в яких він зазначає про правомірність своїх дій у межах спірних правовідносин.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2016 ТОВ «Фоззі-Фуд» звернулось до ДФС України із запитом б/н від 15.03.2016 про надання письмової індивідуальної консультації наступних питань:

-яи має право Товариство зменшити фінансовий результат до оподаткування у 2015 та 2016 роках на суму отриманих доходів у вигляді дивідендів від ICI та/або від материнської компанії, власником корпоративних прав яких воно є?

-якщо Товариство має право зменшити фінансовий результат до оподаткування на вказані дивіденди, просимо роз`яснити, якими саме доходами вважаються такі дивіденди в розумінні положень пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПКУ?

20.04.2016 ТОВ «Фоззі-Фуд» отримало лист ДФС України від 13.04.2016 №8210/6/99-99-19-02-02-15, яким ДФС України повідомила товариство, що з порушених питань нею направлено запити до Комітету Верховної Ради України з питань податкової і митної політики та Міністерства фінансів України та що роз`яснення буде надано після отримання відповіді на ці запити.

11.08.2016 ТОВ «Фоззі-Фуд» отримало консультацію відповідача, надіслану листом від 04.08.2016 №16910/6/99-99-15-02-02-15 «Про надання консультації».

У такій консультації зазначено, що з питання коригування фінансового результату до оподаткування товариством - платником податку на прибуток, що є власником корпоративних прав, на суми доходів, отриманих у вигляді дивідендів від ICI та/або від материнської компанії, слід керуватися листом Міністерства фінансів України від 25.07.2016 №31-11130-09-10/21370, який було додано до листа ДФС України від 04.08.2016 №16910/6/99-99-15-02-02-15.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

При розгляді даної справи Верховний Суд у своїй постанові від 18.05.2020 вказав, що встановленню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника податків про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідності зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

У контексті наведеного, суд зазначає таке.

У листі Міністерства фінансів України від 25.07.2016 №31-11130-09-10/21370, на який відповідач посилається в оскаржуваній консультації, зроблено висновок, що платник податку на прибуток зменшує фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від:

-платників податку на прибуток, для яких підпунктами 57.1-1.2 та 57.1-1.3 п. 57.1-1 ст. 57 Кодексу передбачено особливості сплати авансових внесків при виплаті дивідендів, крім платників, прибуток яких звільнений від оподаткування, та інститутів спільного інвестування;

-платників єдиного податку, які сплачують авансові внески з податку на прибуток.

В той же час, листом Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 10.05.2016 №04-27/10-465, яким було надано роз`яснення ДФС України на її запит від 20.04.2016 №1036/2/99-99-19-02-02-10, на який відповідач посилається в своєму листі товариству від 13.04.2016 №8210/6/99-99-19-02-02-15, зроблено протилежний висновок з тих же питань, а саме: платник податку на прибуток (отримувач дивідендів) має право зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів від будь-якого платника податку на прибуток.

Таким чином, на думку суду, наявність двох суперечливих позицій державних органів з одного й того самого питання свідчить про неоднозначне (множинне) його трактування цими органами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПК України передбачено інститут презумпції правомірності рішень платника податку. Вказана презумпція встановлює, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Так, на необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Сєрков проти України» від 07.10.2011:

« 44. У цьому контексті Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов`язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви №23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року)».

В даному випадку, не дивлячись на вище зазначені суперечливі роз`яснення двох держаних органів норми пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України, відповідачем не було застосовано презумпцію правомірності рішень платника податків, чим порушено вимоги пп. 4.1.4 п, 4.1 ст. 4 ПКУ, п. 56.21 ст. 56 ПК України, а, на противагу цьому, застосоване таке тлумачення неоднозначних положень податкового законодавства, яке є додатково обтяжливим щодо платника податку.

Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України розрахунок об`єкта оподаткування податком на прибуток здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які збільшують або зменшують фінансовий результат до оподаткування, згідно з положеннями розділу ПІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу.

Застосовувати такі різниці може той платник податку, який не скористався передбаченим абз. 8 пп. 134.1.1 ПК України правом їх не застосовувати.

З 01.01.2016 норма пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України має наступну редакцію:

« 140.4. Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

140.4.1. на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.»

Вказана норма містить три випадки зменшення фінансового результату:

-на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств;

-на суму нарахованих доходів від участі в капіталі платників єдиного податку четвертої групи;

-на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, що підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів.

ПК України не містить визначення поняття «доходи від участі в капіталі інших підприємств».

Національні положення (стандарти) бухгалтерської звітності та міжнародні стандарти фінансової звітності також не містять визначення поняття «доходи від участі в капіталі інших підприємств», а містять лише визначення такого методу обліку як метод участі в капіталі.

Відповідно до п. 3 ПСБО № 12 «Фінансові інвестиції» метод участі в капіталі - це метод обліку, згідно з яким інвестицію первісно визнають за собівартістю, а потім коригують відповідно до зміни частки інвестора в чистих активах об`єкта інвестування після придбання. Прибуток чи збиток інвестора включає частку інвестора в прибутку чи збитку об`єкта інвестування.

Згідно п. 11 ПСБО № 12 «Фінансові інвестиції» за методом участі в капіталі відображаються фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства).

Інші дивіденди обліковуються відповідно до ПСБО № 15 «Дохід» як фінансові доходи (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі) (п. 7 ПСБО № 15 «Дохід»).

Згідно МСБО № 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства» асоційоване підприємство - це суб`єкт господарювання, зокрема суб`єкт господарювання, який не є корпорацією, наприклад, партнерство, на який інвестор має суттєвий вплив і який не є ані дочірнім підприємством, ані часткою участі в спільному підприємстві.

Відповідно до п. 3 ПСБО № 12 «Фінансові інвестиції» суттєвий вплив - це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об`єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути:

1)володіння 20 або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства;

2)представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства;

3)участь у прийнятті рішень;

4)взаємообмін управлінським персоналом;

5)забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Відповідно до пп. 14.1.86 п. 14.1 ст. 14 ПК України інститути спільного інвестування (далі - ICI) - інвестиційні фонди та взаємні фонди інвестиційних компаній, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди, створені відповідно до законодавства;

Згідно із ст. 8 Закону України «Про інститути спільного інвестування» корпоративний фонд - юридична особа, яка створюється у формі акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування. Корпоративний фонд набуває статусу інституту спільного інвестування з дня внесення відомостей про нього до Реєстру.

Відповідно до пп. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування» акція корпоративного інвестиційного фонду - цінний папір, емітентом якого є корпоративний інвестиційний фонд (далі - корпоративний фонд) та який посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного фонду), частини майна корпоративного фонду у разі його ліквідації, право на управління корпоративним фондом, а також немайнові права, передбачені цим Законом.

Враховуючи викладене, інвестор, який володіє акціями корпоративного фонду, має визначену п. 3 ПСБО № 12 «Фінансові інвестиції» ознаку асоційованого підприємства, а саме: участь у прийнятті рішень.

Отже, дивіденди, отримані по акціям корпоративного фонду, є доходом від участі в капіталі такого інституту спільного інвестування.

Згідно п. 133.4 ст. 133 ПК України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Також не є платниками податку суб`єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, інститути спільного інвестування є платниками податку на прибуток.

Виходячи з наведеного суд доходить висновку, що якщо отримувач дивідендів є власником корпоративних прав корпоративного фонду, його фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму отриманих доходів у вигляді дивідендів від такого інституту спільного інвестування.

До 01.01.2016 норма пп. 140.4.1 ПК України діяла у такій редакції:

« 140.4. Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

3.1.1.на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств та у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на його користь від інших платників цього податку;».

В той же час, згідно з п. 40 підрозділу 4 розділу XX ПК України редакцію норми пп. 140.1.4 п. 140.4 ст. 140 ПК України, яка набрала чинності з 01.01.2016, було поширено також на 2015 рік:

« 40. Розрахунок об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у 2015 році здійснюється з урахуванням того, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму нарахованих доходів від участі в капіталі інших платників податку на прибуток підприємств, платників єдиного податку четвертої групи та на суму нарахованих доходів у вигляді дивідендів, які підлягають виплаті на його користь від інших платників податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів».

Зазначена норма п. 40 підрозділу 4 розділу XX ПК України фактично надала новій редакції пп. 140.4.1 зворотну силу, що суперечить вимогам статті 58 Конституції України, відповідно до якої дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб`єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Принцип стабільності встановлено також пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

За основним правилом, передбаченим для платників п. 57.1 ПК України, для платників податку на прибуток, які сплачували авансові внески, податковим періодом є рік, декларування податку на прибуток з урахуванням у фінансовому результаті за 2015 рік дивідендів, на які не поширюється норма пп. 140.4.1 ПК України, здійснювалося шляхом подання декларації до 01 червня 2016 року, а сплата податку на прибуток з урахуванням вказаних дивідендів - протягом 10 календарних днів після граничного строку для подання податкової декларації за 2015 рік.

Враховуючи викладене, на думку суду, для дивідендів та доходів від участі в капіталі, які були отримані позивачем протягом 2015 року, має застосовуватись норма пп. 140.4.1 п. 140.4 ст. 140 ПК України в редакції, яка діяла протягом 2015 року.

Отже, надана відповідачем консультація суперечить наведеному правовому регулюванню, що свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Водночас, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено такий спосіб захисту порушених прав як визнання оскаржуваного рішення протиправним, а не недійсним, як про це просить позивач, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги саме шляхом визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультацію від 04.08.2016 №16910/6/99-99-15-02-02-1, зобов`язання відповідача надати нову консультацію на запит позивача від 15.03.2016 з урахуванням висновків суд.

На думку суду такий захист порушених прав позивача найбільш повно сприятиме їх відновленню.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що встановлення відповідачу обов`язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, для якого суд наразі не вбачає підстав для реалізації.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок 5; код ЄДРПОУ 32294926) до Державної фіскальної служби України (04655, місто Київ, Львівська площа, будинок 8) про оскарження рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визначити протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію від 04.08.2016 №16910/6/99-99-15-02-02-15.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України надати нову консультацію на запит товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» від 15.03.2016 з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 2 756, 00 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.