Рішення

від 24.12.2024 по справі 640/21790/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року № 640/21790/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Армісет» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Армісет» до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2022 року № 335080411 та № 335090411, прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, Акта від 20 жовтня 2022 року №31733/Ж5/26-15-04-11-03/43727442.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

На підставі вимог Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу передано для розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 27.10.2023 року справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних рішень з огляду на відсутність правових підстав для їх прийняття та порушенням порядку здійснення останнього.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв у відповідності до вимог законодавства.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2022 року, поданої ТОВ «Армісет».

При перевірці використано: податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2022 року (реєстраційний номер 9133870194 від 20.07.2022 з додатками).

За результатом перевірки відповідачем складено акт від 20.10.2022 №31733/Ж5/26-15-04-11-03/43727442 «Про порушення норм законодавства, що встановлені за результатами камеральної перевірки даних задекларованих у податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «АРМІСЕТ» (податковий номер - 43727442) за червень 2022 року».

В Акті перевірки встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення в декларації з ПДВ за червень 2022 року суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 17 353, 00 грн. та заниження позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету на суму ПДВ 123 650, 00 грн.

У зв`язку з наведеним, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.11.2022:

-№ 335080411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість - 17 353, 00 грн;

-№ 335090411, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість - 123 650, 00 грн, за штрафними санкціями - 12 365, 00 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Відповідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (далі ПК України) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування ПДВ.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки визначено, що в ході камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2022 року (реєстраційний № 9133870194 від 20.07.2022) платника TOB «АРМІСЕТ», встановлено формування податкового кредиту (рядок 10.1) на суму ПДВ 24 917 333, 00 грн, у тому числі за рахунок податкових накладних, зареєстрованих постачальниками в ЄРПН з порушенням граничних термінів реєстрації на суму 158 355, 95 грн, чим порушено п. 198.6. ст. 198 ПК України.

Водночас, в акті перевірки не визначено за рахунок яких податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит з порушенням п. 198.6. ст. 198 ПК України. При цьому, та на сторінці 4 акту перевірки відповідачем визначено ким саме здійснено порушення - «покупцем ТОВ «МЕТАЛ ІНОКС» (податковий номер - 40250176) в декларації з ПДВ за червень 2022 року неправомірно сформовано податковий кредит на суму 158 356 гривень».

Тобто, вказане правопорушення, визначене актом перевірки, не стосується діяльності позивача.

Відповідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з ТОВ «МЕТАЛ ІНОКС» (податковий номер - 40250176) жодних взаємовідносин, операцій не проводилось за весь період діяльності (у тому числі у червні 2022 року), що підтверджується відомостями рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за червень 2022 року.

Таким чином, акт перевірки не дає можливості суду встановити обставини вчинення позивачем порушень вимог податкового законодавства.

При цьому, у наданому суду відзиві відповідачем не було надано пояснень з приводу наведених вище обставин, які, водночас, становлять собою підставу заявлених позовних вимог.

Таким чином, виходячи зі змісту акту, в ході камеральної перевірки відповідачем не визначено: який платник здійснив порушення, вид порушення та відповідно якої норми Кодексу слід встановлювати ці порушення. Відповідно, суд не вбачає, що таким актом перевірки встановлено обставини вчинення позивачем податкового правопорушення.

Отже, оскаржувані рішення, які ґрунтуються на висновках такого акту перевірки та є засобом застосування до позивача санкцій на їх підставі, визнаються судом протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення не відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Армісет» (03134, місто Київ, вулиця Якутська, будинок 10; код ЄДРПОУ 43727442) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2022 року № 335080411 та № 335090411, прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Армісет» понесені ним витрати зі сплати судового збору в сумі 2 481, 00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.